Розкрити специфіку логопедичної роботи при порушеннях зору у дітей

Практично 80% дітей з проблемами зору мають порушення мовлення і мови. У них частіше зустрічаються комплексні відхилення від норми, порушення просторової координації, погано розвинена дрібна моторика, проблеми в пізнавальній сфері, не сформована мовленнєва функціональна система, обмежений словниковий запас, спотворено розуміння смислової сторони мовлення. Нечіткість, вузькість сприйняття утрудняє пізнавання предметів, їх форм, характерних зовнішніх ознак. У слабозрячих дітей труднощі фонетико-фонематичного і артикуляційного порядку, виникають проблеми лексико-граматичної властивості. У системі занять здійснюється комплексний підхід до корекції порушення, розвитку дітей силами логопеда, тифлопедагога, ортоптиста, психолога, вихователя і ряду інших фахівців. Корекційну спрямованість логопедичних занять визначають: 1. Використання спеціальної наочності, крупної фронтальної (до 15-20 см) і диференційованої індивідуальної (від 1 до 5 см); використання фонів, поліпшуючих зорове сприйняття при демонстрації об'єктів; переважання допомоги червоного, оранжевого, жовтого кольору, підставок, що дозволяють розглядати об'єкти у вертикальному положенні. 2. Вибір методів і прийомів з обліком не тільки вікових і індивідуальних можливостей, але і стану зорових функцій, рівня розвитку сприйняття, періоду лікування. Швидка стомлюваність дітей вимагає зміни діяльності. Як обов'язкова частина будь-якого заняття вводяться фізкультхвилинки. 3. Індивідуальний і диференційований підхід, необхідно враховувати гостроту зору і залежно від цього можливості дитини, швидкість входження в контакт в процесі навчання, темп виконання завдання, реакцію на оцінку діяльності, стійкість уваги. 4. Створення умов для кращого зорового сприйняття при проведенні фронтальних занять з дітьми розміщення наочного матеріалу на тлі інших об'єктів. 5. Умови для повного і точного сприйняття демонстрованого об'єкту: вибір адекватного фону; вибір оптимального кольору; постійне використання указки для уточнення; дитина з оклюзією знаходиться при показі у дошки з боку розплющеного ока; на даній картині мають чіткий контур; безперервне зорове навантаження складає не більше 10 хв. Найважливішою ланкою всієї системи корекційної роботи є ігрова діяльність: ігри і вправи, сприяючі розвитку слухової уваги; адаптовані д/ігри і допомога (малюнки з чітким контуром, обов'язково в рамці).При організації логопедичної роботи вирішуються і спеціальні завдання дошкільної установи для дітей з порушеннями зору: збагачення зорових уявлень (малюнки предметів); розвиток зорово-рухової координації (всі завдання на з'єднання); розвиток слухової уваги (орієнтування на звукові властивості предмету); стимуляція зорово-пізнавальної активності; включення в наочно-практичну діяльність розумових операцій (диференціювання голосних і приголосних, звукобуквений аналіз слова); розвиток зорового сприйняття в єдності з розвитком несенсорних психічних функцій (уваги, пам'яті, мислення, мови). Навчання грамоті також звуковим аналітико-синтетичним методом (пропозиція - слово - склад - звук). Проте ця робота має корекційну спрямованість: навчання грамоті, що включає наступні завдання: розвиток інтересу до занять; уточнення і розширення уявлень про навколишній світ, розвиток мови; виправлення недоліків слухового сприйняття, виховання фонематичного слуху; зміцнення м'язів апарату артикуляції, розвиток навиків чіткого артикулювання звуків; розвиток зорового сприйняття і просторового орієнтування; координація дрібних м'язів руки. Формування навиків звукового аналізу починається з уміння розрізняти немовні звуки (шум машини, шелестіння листя, шум вітру). Щоденне проведення артикуляційної гімнастики, вправ для м'язів апарату артикуляції, виправлення вимови, заучування віршів на певний звук створюють основу для подолання порушення мовлення. Особливе значення має: формування орієнтації в просторі; вих-ня уваги до частин власного тіла та розвиток просторових уявлень; розвиток моторики; ігрова терапія. Підбір дидакт.матер.: рельєфні картинки; спец, підбір іграшок для такт, сприйняття, навчання, орієнтації в просторі.

29. Охарактеризувати особливості навчання і виховання дітей із ЗНМ. Розкрити зміст логопедичної роботи з ними у системі освіти. ЗНМ - це різні складні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушено формування всіх компонентів мовної системи, що відносяться до її звукової і смислової сторони, при нормальному слухові та інтелекті (ринолалія, дизартрія, анартрія, алалія, афазія). РІВНІ: 1 рівень - харак. украй обмеженими мовленнєвими засобами спілкування. Фонематичний слух знаходиться на початковому рівні, широко використовуються жести, міміка. Логопедична допомога надається в умовах логогрупи ДНЗ, для дітей шкільного віку в умовах логопункту ЗНЗ, для дітей з тяжкими порушеннями в умовах спеціальної школи-інтернату. Діти з ЗНМ оволодівають масовою програмою й корекційною, зміст роботи передбачає розвиток всіх компонентів: 1) розширення розуміння мовлення та словника за лексичними темами. Одночасно вчать розумінню простих граматичних форм (однини і множини та ін.); 2) стимулювання комунікативно-пізнавальних потреб, усного мовлення від окремих звуків до складів, односкладових слів; 3)Робота розрізнення звуків довкілля і мовлення. 2 рівень - харак. збільшеною мовленнєвою активністю дитини. Логоробота здійснюється за програмою Л.Трофіменко. Завдання: - розвиток усного мовлення на базі уточнення і розширення словникового запасу, практичного засвоєння граматичних структур від слова до простого речення; оволодіння правильною вимовою. Діти навчаються відповідати на запитання, складати речення. 3 рівень - харак. наявністю розгорнутого фразового мовлення з окремими елементам лексико-граматичного і фонетико-фонематичного недорозвинення. Логоробота здійснюється за програмою Л. Трофіменко. Завдання: 1) практичне засвоєння лексики і граматики як засобів мовлення; 2) формування повноцінної звукової сторони мовлення (уточнення артикуляційних навиків, правильної звуковимови, складової структури і фонематичного сприйняття; 3) підготовка до грамоти; 4) розвиток зв'язного мовлення.

30. Визначити значення та особливості вправ на розвиток дихання, голосу й артикуляції. Продемонструвати одну із вправ. Обов’язковим корекційним компонентом логороботи на заняттях є логопедична зарядка, що сприяє нормалізації діяльності периферичних відділів мовного апарату: артикуляційного, дихального, голосового. Артикуляційна гімнастика - комплекс артикуляційних вправ для вдосконалення артикуляційної моторики, зміцнення м’язів артикуляційних органів, вироблення повноцінних рухів, необхідних для правильного вимовляння і поєднання простих рухів у складні. У залежності від виду звукового дефекту використовується той чи інший комплекс вправ. Артикуляційні вправи можуть бути беззвучними - без включення голосу - і з участю голосу. Починати доцільно з рухів за наслідуванням, із пасивних рухів (із допомогою - шпателя, зонда та ін.), які поступово переводяться у пасивно-активні, а потім активно-самостійні. Артикуляційні вправи: мають образні назви «Лопаточка», «Смачне варення» та ін.

Б. Гріншпун висуває вимоги до проведення артикуляційної гімнастики:

1. Вироблення вмінь швидко приймати потрібну артикуляційну позу; утримувати її і плавно переключатися на іншу.

2. Система артикуляційних вправ повинна включати як статичні, так і динамічні вправи, спрямовані на розвиток координації мовленнєвих рухів у динаміці.

3. Необхідні вправи на поєднання рухів язика і губ, оскільки при говорінні ці органи діють, взаємно пристосовуючись один до одного (явище коартикуляції).

4. Заняття повинні бути короткочасними (3-5 хвилин), але багаторазовими, щоб дитина не стомлювалась. У паузах можна переключатися на інші види роботи.

5. Приділяти увагу формуванню кінестетичних відчуттів, кінестетичного аналізу.

6. До вивчення нових артикуляційних вправ приступають після досконалого оволодіння попередніми.

7. Вправи виконуються, стоячи або сидячи перед дзеркалом.

8. Темп виконання артикуляційних рухів наростає по мірі оволодіння ними.

9. Комплекс артикуляційних вправ, у міру їх засвоєння, ускладнюється.

10. Кожна вправа виконується 5-20 разів, кількість рухів зростає з вдосконаленням артикуляційної моторики і зі зростанням темпу рухів.

11. Артикуляційну гімнастику бажано виконувати під рахунок, із музичним супроводом.

При постановці звуків вибирають ті вправи, які необхідні для артикуляції даного звука з урахуванням особливостей моторики артикуляційного апарату дитини.

Вправи на розвиток дихання допомагають виробити правильне мовленнєве діафрагмальне дихання. Вправи на розвиток подовженого видиху проводяться в ігровій формі: дути на пушинку, кульку та ін. з промовлянням звуків, складів, слів.

Робота над голосом починається з голосових вправ: м, м, м; мг-мг-мг; м-м-м-м, фонації, вимови на видиху голосних і приголосних звуків, складів, слів. Вправи проводяться з музичним супроводом і без нього. Голосні проспівуються із змінами у висоті голосу.

Дата добавления: 2015-05-09