Аналіз наявності, складу і динаміки джерел формування капіталу

Методи створення рейтингу за допомогою ряду показників, кластерного аналізу, матричний метод аналізу, метод бальних оцінок.

Поряд з аналізом структури активів для оцінки фінансового стану підприємства необхідним є аналіз структури пасивів, тобто джерел власних і залучених коштів, вкладених в майно. Співвідношення цих джерел визначає перспективи розвитку суб’єкта господарювання.

При аналізі джерел фінансових ресурсів, їх динаміки структури слід мати на увазі, що оцінка структури джерел здійснюється як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами бухгалтерської інформації. У відповідності з цим різними є підходи до аналізу. Так, зовнішні користувачі (банки, постачальники та інші) оцінюють зміни частки власних коштів підприємства в загальній сумі джерел фінансування з точки зору фінансового ризику при укладанні угод; ризик зростає із зміною частки власних джерел коштів.

Внутрішній аналіз структури майна пов’язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. Основними критеріями вибору виступають ступінь ризику, ціна того чи іншого джерела фінансування, умови залучення позикових коштів, терміни сплати боргу, можливі напрямки використання та ряд інших.

Як вже зазначалося, капітал будь-якого підприємства може бути представлений двома складовими: власними і залученими коштами.

Одним з основних джерел фінансування підприємницької діяльності є власний капітал. Згідно П (С)БО 2 власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. При цьому під зобов’язаннями розуміють заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Власний капітал формується за рахунок коштів власників (учасників) товариства і власних фінансових ресурсів самого підприємства і відображається у першому розділі пасиву балансу підприємства. Власний капітал відповідає абсолютній величині перевищення балансової вартості його активів над зобов’язан­нями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал (пайовий капітал), додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, а також коригуючі статті — неоплачений та вилучений капітал.

Суть власного капіталу також визначається рядом функцій які він виконує. Серед них варто виділити:

1. довгострокове функціонування;

2. відповідальність і захист кредиторів;

3. компенсація завданих збитків;

4. кредитоспроможність;

5. стабільність економіки;

6. фінансування ризику при здійсненні ризикових операцій є

7. забезпеченням;

8. незалежності і влади;

9. розподіл доходів і активів.

Переваги власного капіталу полягають в простоті залучення, високій віддачі та забезпеченні стійкості і платоспроможності підприємства в довгостроковому періоді.

Недоліки ж використання власного капіталу наступні, обмеженість обсягів залучення, а відповідно і розширення діяльності, висока вартість та невикористання можливості приросту рентабельності за рахунок залучення позик.

Також для більш детального з’ясування суті і значення власного капіталу для підприємства, як джерела фінансування варто виділити такі його складові:

1) статутний капітал – це загальна вартість активів, які є внеском власників, учасників капіталу підприємства або виділені державою на правах повного господарського відання. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається. Для окремих організаційно-правових форм ведення бізнесу в Україні законодавчо встановлено мінімальний розмір статутного капіталу. Так для ТОВ його розмір повинен становити 100 мінімальних заробітних плат за умови внесення 50 % його суми до проведення державної реєстрації. Для АТ розмір статутного фонду встановлено в розмірі 1250 мінімальних заробітних плат.

2) в окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

3) додатковий вкладений капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

4) інший додатковий капітал – це сума дооцінки неооборотних активів, вартість активів безкоштовно переданих підприємству від інших юридичних та фізичних осіб.

5) резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок чистого прибутку. Направляється, головним чином, на:

- погашення непередбачених витрат;

- виплату боргів у разі ліквідації підприємства;

- виплату дивідендів, якщо не вистачає коштів дивідендного фонду і за умови, що фактичний сформований розмір резервів перевищує мінімально допустимий рівень.

6) нерозподілений прибуток - це прибуток, що був невикористаний підприємством.

7) неоплачений капітал - сума капіталу, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками;

8) вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії, вилучених товариством у своїх акціонерів.

Для забезпечення поліпшення використання капіталу на підприємстві повинні впроваджуватись такі заходи:

1. Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

2. Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу – збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

3. Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

4. Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство в практиці фінансування своєї діяльності крім власного використовує ще й залучений капітал.

Залучені кошти являють собою правові і господарські зобов’язання підприємства перед третіми особами.

Величина залучених коштів характеризує можливе майбутнє вилучення коштів підприємства, пов’язане з раніше прийнятими зобов’язаннями.

В залежності від ступеня строковості залучені кошти поділяються на: довгострокові та короткострокові.

До довгострокових зобов’язань належать всі форми функціонуючого на підприємстві залученого капіталу із строком його використання більше одного року.

До короткострокових зобов’язань відносяться всі форми залученого на позиковій основі капіталу із терміном його використання до одного року.

Основні відмінності між власним і залученим капіталом визначаються наступними критеріями:

§ пріоритетністю прав;

§ механізмом нарахування витрат;

§ характером зворотнього грошового потоку;

§ ступінню визначеності отримання грошової суми;

§ датою отримання грошових сум.

Пріоритетними правами володіють кредитори (звідси логіка визначення власного капіталу за залишковим принципом).

Виплати власникам капіталу у формі відсотків та дивідендів здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, в той час, як плата відсотків за залучений капітал здійснюється за рахунок витрат (собівартості), і відповідно до укладу оподаткованої бази по прибутку не входить, в результаті цього підприємство отримує податкову економію.

По залученому капіталу зворотній грошовій потік з платежами по його обслуговуванню включає й повернення сум основного боргу, по власному капіталу зворотний грошовий потік включає лише платіж відсотків та дивідендів власникам. Це визначає більшу безпеку використання власного капіталу з позиції забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства, що стимулює його готовність йти на формування більш вагомої величини цього капіталу.

Величина сум, що сплачуються кредиторам, звичайно фіксується і визначається або конкретною грошовою сумою, або початковою чи номінальною сумою плюс сума відсотків, яка виступає платою за кредит. Величина ж дивідендів (якщо в якості власного виступає акціонерний капітал) визначається сумою отриманого чистого прибутку, дивідендною політикою, наявністю грошових коштів, величиною чистих активів та іншими факторами.

Основними методами аналізу капіталу є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

В процесі аналізу капіталу підприємства досить важливим є визначення його вартості. В загальному вартість капіталу визначається за формулою:

Витрати на обслуговування капіталу * 100% (5.1)

Сума капіталу

Середня вартість капіталу визначається за наступною формулою:

Питома вага капіталу * ціну капіталу (5.2)

Дата добавления: 2015-05-07