А Богомазов. Портрет дочери. 1928 год

Творчество

Автопортрети Новаківського

Учень Яна Матейка мав якісну художню освіту, а малював як віртуоз. При цьому не забував про колорит, хоча колористичні гами Олекси Новаківського бурхливі, несамовиті, трохи штучні, зовсім не схожі на кольори Матейка. Адже за прислів'ям, нова доба — нові і пісні.

В творчому надбанні художника були і портрети, створені для Таємного українського університета. Звертався він і до автопортретів — як в графіці, так і олійними фарбами. Важко сказати, де більше виявився могутній творчий дух, притаманний українському митцю, в автопортретах графікою чи олійними фарбами. Могутня голова художника в графічному автопортреті ріднить його як з Мойсеєм Мікеланджело, так і з велетнями доби гуманізму Італії чи велетнями з легенд. Велика слава і визнання художника Новаківського ще попереду.

О. богомазов «на гойдалці»

Александр Богомазов прошёл в своем творчестве несколько периодов. Самые знаменитые — кубофутуризм (1913—1917) и спектрализм (1920—1930).
В 1914 году Александр Богомазов написал трактат «Живопись и Элементы», в котором разобрал взаимодействие Объекта, Художника, Картины и Зрителя и теоретически обосновал поиски художественного авангарда.

Богомазов портрет дочери

О. Богомазов «львівська вулиця» або «трамвай»

«Львівська вулиця Києва» (1914) Богомазова — це сонце-весняна путь. Побачити, наче вперше, вибухову силу весни: лопає від напору молодого листя крона дерева, біжать навзаводи із сонцем люди, тягне повідка -тільки держи! — на виблиск перетворений собака, чітко лунає діловите цокання кінських копит, треллю заливаються розсипи електроізоляторів. Трамвай, загострений до нестримного руху, розносить спішні вісті про наступ нової доби, де зростатимуть швидкості і скорочуватимуться простори. Часте перебування в патріархальних селах (Україна, Кавказ) уберегли Богомазова від впливів богемності, егоїзму, алкоголю. «І я буваю у владі гріха, — зізнавався він у щоденнику, — але це не є моя улюблена атмосфера». Замість столичних шинків бачив барвисті народні обряди (українські, вірменські, азербайджанські), ритмічність селянських орнаментів, первинний світ стійких життєвих архетипів, що рятувало від духовної депресії і неврастенії. За велику підмогу авангардистові ставала середньовічна ікона, на площині якої розгорталося святкове кольорове і лінійне дійство. Пластична форма, побудована на чергуванні кутів і овалів, які мали за давнини священне символічне значення, надихала Богомазова у Софії Київській, під склепіннями якої, за його словами, «душа забуває прозу життя і відчуває божество, мисль звертається всередину і людина земна стає дрібненькою і жалюгідною».

Кратина «місто»

Алекса́ндра Алекса́ндровна Эксте́р (в девичестве Григоро́вич), (6 января 1882 — 17 марта 1949) — русско-французскаяхудожница-авангардистка (кубофутуризм, Супрематизм), график, художница театра и кино, дизайнер. Представительница русского и украинского авангарда. Была одним из основоположников стиля «арт-деко».

Г. Собачко-Шостак «тривога»

Все життя вона малювала тільки квіти. Вона створила їх тисячі. І жодна не повторилась. Кожна була іншою за своєю кольоровою мелодією, за формою. Композиції творів дочки української народу, художниці Ганни Феодосіївни Собачко-Шостак тримаються на великих кольорових плямах, на варіації квітів, різних за величиною і різноманітних за формою. Квіти-птахи, квіти-риби, квіти – веселки – цільні за формою, одна квітка органічно переходить в іншу, безперервно змінюючись і перетворюючись. У ряді композицій пелюстки квітів переходять непомітно в птахів, риб, інколи в зображення людей. Усі ці зображення сплетені воєдино. Це походить ще від стародавніх слов'янських народних традицій тератологічних орнаментів, у яких в одну композицію зливались мотиви живих істот і рослин. Так може творити лише той хто зріс біля землі, все життя ходив біля неї. «Твори Ганни Собачко – золота сторінка в історії українського мистецтва», так сказав про них відомий український письменник і шанувальник народної творчості Михайло Стельмах. Розписи художниці, позначені високою культурою форми, характерною для народного мистецтва, становлять велику історичну й естетичну цінність і можуть бути предметом серйозного й уважного вивчення. Квіти у творах Ганни Собачко не безіменні – це квіти добра і мрій, надій і роздумів, діяння і щастя українського народу, вони правдиво передають колорит української природи, її багатство. Твори Ганни Шостак зберігаються в музеях Київа, репродукуются на листівках і в альбомах.

Дата добавления: 2015-05-09