Визначення відстаней за допомогою муш­ки автомата

Визначення дальності безпосереднім про­міром.

Спосіб визначення дальності безпосереднім проміром, як правило, використовується при завчасному переході підрозділів до оборони й призначений для більш точного визначення відстаней до орієнтирів, які в бою застосову­ватимуться для керування вогнем.

За практичним сприйняттям — мушка автомата на 100 м перекриває приблизно 25 см.

Знаючи криючу величину мушки автомата, що вона на 100 м перекриває ділянку приблиз­но в 25 см; на 200 м мушка буде перекривати ділянку місцевості або частину предмета при­близно в 50 см; на 300м — приблизно 75 см; на 400м — приблизно їм і т. д., можна легко визначити дальність до цілі противника, знаючи їхні лінійні розміри (див. рис. 8). їх небагато, і вони легко запам'ятовуються. Ширина танка приблизно 3 м; ширина БТР приблизно 2,5 м; людина по ширині приблизно 0,5 м; кулеметна обслуга (2 особи) приблизно їм.

Рис. 8

Тут застосовується безпосередній про­мір у парах кроків, які переводяться в метри за формулою:

Д=ПКхJ-

Наприклад, відстань, виміряна до окремого дерева (орієнтир №3), складає 400 пар кроків. Визначити дальність у метрах.

Д = 400 л.к. х-|-= 600 м

Визначення дальності за співвідношенням звуку й світла

При визначенні відстані до цілі за співвід­ношенням швидкості звуку й світла необхідно виміряти час між спалахом і звуком, який дійшов, у секундах. Помножуючи швидкість звуку 330м/с на час, можна визначити відстань до місця, з якого був зроблений постріл, або врахувати, що за 3 секунди звук проходить приблизно 1 кілометр.

Наприклад, ви побачили спалах при по­стрілі артилерійської гармати через 9 секунд до вас дійшов звук цього пострілу. Визначити дальність до гармати.

Виходячи з^; даних умов визначаємо:

9:3 = Зкм

Визначити відстань до різноманітних об'єктів можна також на слух. Знаючи орі­єнтовні відстані, з яких чуються різні шуми: рубання лісу — 300 м, вбивання кілків у землю ручним способом — до 300 м, падіння дере­ва — 800 м, удар лопати по каменю й залі­зу — 0,5-1 км, голосний крик — 1-1,5 км, одиночний постріл — Зкм.

Два вищевказаних способи застосовуються, як правило, в нічних умовах.

43. Міра вимірювання кутів – “тисячна” та її практичне значення.

У стрілецькій практиці для вимірювання кутів користуються не градусами, а поділками кутоміра – тисячними. Тисячною називається центральний кут, що спирається на дугу, яка дорівнює 1\6000 довжини кола. Якщо коло довільного радіуса розділити на 6000 рівних частин і з’єднати радіусами кінці дуг із центром кола, матимемо 6000 рівних центральних кутів.

Для визначення лінійної величини центрального кута (записується: 0-01) потрібно довжину кола розділити на загальну кількість кутів.

0-01= 2пR\6000 = 6.28R\6000;

Скоротимо на 6,28. Провівши скорочення, матимемо:

0-01= 1R\955.

У стрілецькій практиці вважається, що радіус кола R дорівнює дальності (Д) стрільби. Для зручності розрахунків 1R\955 округляють до 1Д\1000. Тоді:

0-01= 1Д\1000.

Виходячи з цього, можна визначити лінійну величину (В) будь-якого центрального кута, знаючи його кутову величину (К):

В = КД\1000

З цієї формули: К = В1000\Д; Д = В1000\К

Це формули тисячної, де: Д – дальність до об’єкта, що розглядається; В – лінійні розміри об’єкта, що розглядається; К – кут, під яким даний об’єкт спостерігається за допомогою приладів (у тисячних).

У бойовій обстановці завжди можна визначити дальність до об’єкта, за яким спостерігають, і встановити необхідний приціл зброї, що дає змогу точніше уражати ціль противника на полі бою, витрачаючи найменшу кількість боєприпасів. Для цього потрібно встановити кутову величину і знати лінійні розміри об’єкта (цілі). Середня висота людини – 1,7 м, ширина - 0,5 м. Висота танка – 2,7 м, ширина - 3 м. Середня ширина бронетранспортера – 2,5 м.

44. Формула тисячної і її використання для визначення дальності Д до цілі розмірами В під кутом У в тисячних.

Д = В1000\К

Це формули тисячної, де: Д – дальність до об’єкта, що розглядається; В – лінійні розміри об’єкта, що розглядається; К – кут, під яким даний об’єкт спостерігається за допомогою приладів (у тисячних).

У бойовій обстановці завжди можна визначити дальність до об’єкта, за яким спостерігають, і встановити необхідний приціл зброї, що дає змогу точніше уражати ціль противника на полі бою, витрачаючи найменшу кількість боєприпасів. Для цього потрібно встановити кутову величину і знати лінійні розміри об’єкта (цілі). Середня висота людини – 1,7 м, ширина - 0,5 м. Висота танка – 2,7 м, ширина - 3 м. Середня ширина бронетранспортера – 2,5 м.

Кутові величини цілей вимірюються у тисячних за допомогою польового бінокля, або іншого приладу за кутомірними шкалами.

Величина однієї великої поділки на шкалі дорівнює 10 тисячним, малої – 5 тисячним.

Наприклад: кутова величина танка, за яким спостерігають у бінокль, дорівнює двом великим поділкам шкали бінокля. Встановлюємо відстань до танка – дальність:

Д = 3х1000\20 = 150 м

Кутові величини цілей вимірюються за допомогою підручних предметів (лінійки, олівця, коробки сірників), а також пальців руки. Для цього треба знати їх значення в тисячних. 1 мм лінійки = 0-02 (двом тисячним); круглий олівець має діаметр – 0-12; коробка сірників: довжина – 0-90; ширина – 0-50; висота – 0-30; пальці руки: великий – 0-40; вказівний – 0-30, мізинець – 0-20; предмет слід тримати на відстані 50 см від ока. Наприклад: на полі бою до вас наближається противник, ширина його фігури перекривається 5 мм лінійки. Визначаємо відстань до нього:

Д = 0,5х1000\10 = 50 м

Визначити дальність до цілей за допомогою прицільного пристрою автомата. Мушка автомата на певній відстані перекриває певний відрізок; це криюча величина мушки. Мушка автомата на відстані 100 м перекриває 25 см, на 200 м – 50 см, на 300 м - 75 і т.д. Використовуючи значення криючої величини мушки можна визначити відстань до цілей противника, наприклад: мушка автомата в 2 рази більша за ширину фігури людини (0,5 м), отже, мушка перекриває 1 м, відстань у даному випадку до людини становить 400 м.

45. Вибір установок прицілу, точки прицілювання і бокових поправок.

Для вибору прицілу і точки прицілювання необхідно визначити відстань до цілі і врахувати зовнішні умови, які

можуть впливати на дальність і напрямок польоту кулі.

Під час вибору прицілу для ураження наземних цілей керуються таким. Під час стрільби на відстані до 300 м вогонь ведуть, як правило, з прицілом „З” або „П”, а на відстані понад 300 м – з прицілом, що відповідає дальності до цілі.

Точкою прицілювання, як правило, є середина нижнього краю цілі. Під час стрільби по високих цілях (біжучі

фігури) краще прицілюватися в середину цілі. Значні відхилення температури повітря від табличної (+15°С) викликають зміну дальності польоту кулі. Тому під час стрільби в холодну пору року приціл потрібно збільшувати, а в жарку – зменшувати на половину поділки прицілу.

Боковий вітер значно впливає на політ кулі, відхиляючи її у бік. Під час стрільби необхідно виносити точку прицілювання в той бік, звідки дме вітер, залежно від швидкості вітру.

Поправку під час сильного вітру (8 м/с і більше) беруть удвічі більшою, а під час слабкого (до 2 м/с) – удвічі меншою.

Якщо вітер дме під гострим кутом до напрямку стрільби, поправку беруть удвічі меншою, ніж під час вітру, що дме під кутом 90°.

Момент для відкриття вогню визначається командою командира „Вогонь”, а під час самостійного ведення вогню – залежно від обстановки і положення цілі.

Найбільш вигідні для відкриття вогню моменти, коли ціль можна уразити раптово, її добре видно і коли противник групується, підставляє фланг або піднімається на повний зріст.

Раптовий вогневий напад на противника, особливо з флангу, діє на нього приголомшливо і завдає йому найбільшого ураження.

Під час ведення вогню автоматник (кулеметник) повинен уважно спостерігати за результатами вогню і коректувати його.

Спостереження за результатами свого вогню здійснюється за рикошетами, трасами і за поведінкою противника.

Вогонь коректують винесенням точки прицілювання на значення відхилення рикошетів або трас у бік, протилежний їх відхиленню. Для коректування автоматичного вогню по трасах необхідно, щоб стрільба велася патронами зі звичайними і трасуючими кулями в такому співвідношенні: на три патрони зі звичайними кулями один патрон із трасуючою кулею.

Ознаками, які вказують на дієвість свого вогню, можуть бути втрати противника, перехід його від перебігань до переповзань, розчленовування і розгортання колон, ослаблення або припинення вогню противника, відхід його або переміщення в укриття.

Поодиноку (окрему) ціль, яку добре видно, обстрілюють чергами або одиночними пострілами залежно від важливості цілі, її розмірів і дальності до неї. Близько розташовані або менш небезпечні цілі уражають поодиноким вогнем. Чим більш небезпечна і віддалена ціль, тим більш довгими чергами ведеться стрільба по ній. Вона ведеться до того часу, поки ціль не буде знищена або не зникне.

Під час стрільби по цілі, що з’являється, час на стрільбу визначається часом її появи. Для ураження цілі, що з’являється, необхідно, відмітивши місце її появи, швидко підготуватися до стрільби і відкрити вогонь. Швидкість відкриття вогню має вирішальне значення для ураження цілі. Якщо за час підготовки до стрільби ціль сховалася, під час повторної її появи уточнюють наведення і відкривають вогонь.

Під час стрільби по цілі, що неодноразово з’являється, слід мати на увазі, що вона може з’явитися в новому місці, тому ураження її залежатиме від уважності під час спостереження, швидкості підготовки до стрільби і відкриття вогню.

Ціль, що з’являється, уражають чергами (поодинокими пострілами) до повного її знищення.

Групову ціль, що складається з окремих, виразно видимих фігур, обстрілюють чергами, послідовно переносячи вогонь з однієї фігури на іншу.

Широку ціль, що складається з неясно видимих фігур, або замасковану і поодиноку замасковану ціль обстрілюють з розсіюванням куль по фронту цілі (маски) або з послідовним перенесенням точки прицілювання від одного флангу цілі (маски) до іншого приблизно на ширину мушки.

Стрільбу по атакуючій живій силі противника на відстанях від 100 м і ближче ведуть довгими чергами з розсіюванням куль по фронту цілі.

Розсіювання куль по фронту цілі під час стрільби досягається кутовим переміщенням автомата в горизонтальній площині.

Швидкість кутового переміщення автомата під час стрільби з розсіюванням куль по фронту цілі залежить від дальності стрільби і необхідної щільності вогню (не менше двох куль на кожний метр фронту цілі).

Під час руху цілі на того, хто стріляє, або від нього на відстанях, що не перевищують дальності прямого пострілу, вогонь ведуть з установкою прицілу, яка відповідає дальності прямого пострілу. На відстанях, що перевищують дальність прямого пострілу, вогонь ведуть з установкою прицілу, що відповідає тій відстані, на якій ціль може опинитися у момент відкриття вогню.

Вогонь по цілі, що рухається під кутом до площини стрільби, ведеться способом супроводження цілі або способом очікування цілі (вогневого нападу).

Під час ведення вогню способом супроводження цілі військовослужбовець, переміщаючи автомат, безперервно утримує лінію прицілювання попереду цілі на деяку величину, що називається упередженням, стрільбу веде короткими чергами в моменти найбільш правильного наведення

автомата.

Під час ведення вогню способом очікування цілі (вогневого нападу) той, хто стріляє, прицілюється в точку, яка

вибрана попереду руху цілі, і з підходом її до цієї точки необхідного упередження дає довгу чергу.

Застосування трасуючих куль під час стрільби по рухомих цілях забезпечує краще спостереження за результатами стрільби і можливості уточнення упередження.

Стрільбу по живій силі противника на бронетранспортерах, автомобілях (мотоциклах) ведуть звичайними і бронебійно-запалювальними кулями.

Вогонь з автоматів (кулеметів) по літаках і парашутистах ведуть у складі відділення (взводу) на дальності до 500 м з установкою прицілу „З” або „П”.

Вогонь по літаках відкривають тільки за командою командира, а по парашутистах – за командою або самостійно.

Стрільбу по літаках ведуть бронебійно-запалювальними кулями, а за їх відсутності – звичайними, по парашутистах – звичайними кулями. Для коректування вогню застосовують патрони з трасуючими кулями.

По літаку, пікіруючому у бік військовослужбовців, стрільбу ведуть безперервним вогнем, прицілюючись в центр цілі або наводячи автомат по стволу. Вогонь відкривають з дальності 700-900 м і ведуть до виходу літака з пікірування.

По літаку, що летить у бік або над військовослужбовцями, вогонь ведуть загороджувальним або супроводжувальним способом.

Під час ведення вогню загороджувальним способом вогонь відділення (взводу) за командою командира зосереджують на напрямку руху літака, що наближається. Напрямок зосередження вогню вказується чергою трасуючих куль. Стрільбу ведуть безперервним вогнем до виходу літака із зони вогню.

Під час ведення вогню супроводжувальним способом утримують лінію прицілювання попереду літака, періодично проводять довгу чергу. Упередження в цьому випадку в два рази менше, ніж під час ведення вогню загороджувальним способом.

Під час коректування вогню по трасах слід мати на увазі, що траси, спрямовані в літак, здаються тому, хто стріляє, такими, що йдуть вище за літак і дещо попереду нього. По повітряних цілях (вертольотах, транспортних літаках), що летять повільно, вогонь ведеться супроводжувальним способом.

Вогонь по парашутистах ведеться довгими чергами. Точку прицілювання виносять у напрямку зниження парашутиста.

Студент 2 курсу

39 взводу В.М. Луценко

Дата добавления: 2015-05-07