Лекція 11. Європейська культура ХІХ-ХХcm. 2 страница

Абстракціонізм - це «безпредметне», нефігуративне мистецтво. Його послідовники зображують реальний світ як сполучення, по­єднання відокремлених форм, кольорових імпровізацій.

Засновником абстракціонізму є російський художник Василь Кандинський, який з 1921 р. постійно жив за кордоном. Він вважав, що нова абстрактна мова живопису допоможе прорватись крізь зовнішнє до внутрішнього, крізь тіло - до душі. Естетичну програму абстракціонізму, його теорію Кандинський виклав в книзі «Про ду­ховне в мистецтві» (1910). Кандинський - автор перших абстракт­них живописних полотен. Свою художню манеру він пояснював тим, що «коли релігія, наука і мораль розкладаються, коли зовнішні підпо­ри загрожують зруйнуватися, тоді людина відвертає погляд від зов­нішнього світу до духовного, до передачі «чистого», незалежного від матерії духовного життя»¹.

Інший провідний представник абстракціонізму - російський ху­дожник К.Малевич, українець за походженням, став основополож­ником одного з видів абстрактного мистецтва, так званого супрема­тизму (від фр. supreme - найвищий). Його знаменита картина «Чорний квадрат» (1913) стала своєрідним маніфестом супрематизму, а текстовий варіант свого маніфесту Малевич назвав «Від розуму і футуризму до супрематизму». Цим самим він підкреслив, що розг­лядає новий напрямок як необхідну ланку в еволюції світового жи­вопису і як продовження «загального руху» до визволення мистецтва від дійсності та переважання в ньому функцій життєбудови. Супре­матизм тяжіє до зображення художнього світу в формі простих геометричних фігур (квадрат, коло, трикутник).

¹ Українська та зарубіжна культура / За ред. М.М.Заковича. - К., 2000. -С 319.

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Голландський художник Піт Мондріан (1872-1944:) виступив творцем неопластицизму - абстрактних композицій з прямокутних фігур, які пофарбовані в основні кольори спектра (з додаванням біло­го та сірого тонів).

Одним з мистецьких напрямків 10-20-х років XX ст. був футу­ризм (від лат. futurum - майбутнє), який досяг найбільшого розквіту в Італії, Росії та Франції. Одним з фундаторів футуризму був італ­ійський письменник Філіппо Марінетгі (1876-1944). Теоретики фу­туризму намагались виробити нові канони «мистецтва майбутньо­го». Футуризм оголошував людські почуття, ідеали любові, щастя, добра - «слабостями», проголошуючи критеріями прекрасного «енер­гію», «швидкість», «силу». В футуризмі могутньо звучала апологія техніці, урбанізації, руху. Футуристи стверджували, що автомашина краща за Венеру, теплота шматка заліза хвилює більше, ніж посмішка або сльози жінки. Ставилось завдання прислухатися до моторів і відтворювати їхню мову («мотор - кращий з поетів»). Страждання людини повинні цікавити художника не більше, ніж «скорбота елек­тролампочки». Маніфести футуристів закликали руйнувати музеї та бібліотеки, вони вітали війну (як єдино можливу гігієну світу), міліта­ризм та анархію.

У 1911 р. з'являється експресіонізм (йід лат. expressio - вираження, виразність) - термін для позначення художнього напряму, що виник у 1905 р. у Німеччині. Тоді чотири студенти архітектурного факультету Вищого технічного училища в Дрездені - Е.Кірхнер, Ф.Блейль, Г.Хеккель і К.Ротлуфф - створили групу «Міст». Уже в самій назві «експресіонізм» була зафіксована одна з визначальних рис цього напрямку - прагнення митця найповніше виразити себе у ліричному творі.

Експресіонізм проголошує суб'єктивний світ художника єдиною реальністю, характеризується яскравістю виразних засобів, гро­тескністю образів. Мета цієї мистецької течії - якомога виразніше передати ідею твору без уваги на точність відтворення предмета. Го­ловне завдання мистецтва експресіонізм вбачає в експресії емоційного переживання.

Один з фундаторів експресіонізму, австрійський художник і дра­матург Оскар Кокошка (1886-1980) твердив, що митець «повинен забувати всі закони», оскільки єдиним законом для нього є «його

Лекція 11. Європейська культура ХІХ-ХХcm. _________________

душа - єдине справжнє відображення всесвіту»¹. Різновидом абстрактного експресіонізму є ташизм. Це - живопис плямами, маз­ками, які виражають несвідому активність художника.

Експресіонізм як художній напрямок проіснував до середини 20-х pp. XX ст. Але головна його риса - загострено-конкретне бачення світу - серйозно вплинула на художню культуру багатьох країн Європи і Америки.

Однією з модерністських течій в мистецтві був дадаїзм (букв, «де­рев'яний коник»), в переносному значенні - незв'язний дитячий ле­пет. Дадаїзм виник у лютому 1916 р. під час Першої світової війни у нейтральній Швейцарії, де доля звела художників та поетів з ворогуючих країн Європи. Пізніше центром цієї форми модернізму став Париж. Поет, румун Трістан Тзара, засновник дадаїзму, випад­ково виявив у словнику слово «дала». «Мовою негритянського пле­мені Кру, - писав Тзара в маніфесті 1913.p., - воно означає хвіст священної корови. В деяких областях Італії так називають матір. Це може бути позначенням дитячого дерев'яного коника, годувальниці, подвоєного ствердження в російській та румунській мовах. Це могло бути й відтворенням безладного дитячого лепету. В усякому разі -щось цілком безглузде, що віднині й стало найдоречнішою назвою для всієї течії»².

Дадаїзм підкреслював безглуздість навколишньої дійсності та будь-яких проявів людської творчості, активно насаджував культ аб­сурду, вважав, що мистецтво утворює нерівність поміж людьми, а слово «художник» звучить як образа. Своїм ворогом дадаїсти вважа­ли будь-який авторитет, будь-яку традицію і, навіть, саме мистецтво. Вони не висували ніяких ідеалів. «Ми просто знущалися з усього, -писав Георг Грос, - для нас не було нічого святого, ми плювали на все, і це була дада»³. Прихильники дадаїзму використовували техніку колажу, спонтанність творчого процесу, епатажність, примітивізм, наслідуючи художній світ архаїчної людини, дитячий малюнк.

У 1922 р. дадаїзм припинив своє існування, розпався. На його основі в 20-ті pp. у Франції виник сюрреалізм (фр. surrealisme -

¹ Історія культури / Левчук Л.Т. та ін. - С. 358.

² Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. - К, 1993. -
С 154.

³ Українська та зарубіжна культура / За ред. М.М.Заковяча. - С 321.

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

надреалізм). Сам термін запровадив французький поет Г.Аполлінер в 1917 p., хоча він не був поетом сюрреалізму. Розквіт сюрреалізму припадає на 1924-1938 pp. У 1925 р. в Парижі відбулася перша виставка художників-сюрреалістів. Представники цього художнього напряму - художник Сальвадор Далі (1904-1989), письменник Луї Арагон (1897-1982), поет Артюр Рембо (1854-1891) та інші - свою духовну революцію в культурі здійснювали шляхом абсолютного бунту, тотальної непокори, неухильного саботажу, гумором і культом абсурду.

Принциповий ворог сюрреалізму - світ компромісів і здорового глузду. Єдиним джерелом натхнення сюрреалісти визнавали сно­видіння, містичні видіння, галюцинації та божевілля. Сюрреалісти закликали до звільнення людського «Я» від кайданів матеріалізму, логіки, розуму, традиційної естетики, моралі, які пригнічують творчі можливості особистості. Головна мета сюрреалізму - вихід за межі видимого світу. Мистецтво сюрреалістів предметне, реальне, але ця реальність деформована, викривлена. Реальні предмети перебувають у нереальних співвідношеннях і нереальних ситуаціях. Сюрреалізм увійшов в досвід мистецтва XX ст. як його невід'ємна складова час­тина, мобілізувавши могутні сили людської підсвідомості як одного із джерел художньої творчості.

Своїми попередниками сюрреалісти оголосили вихідця з Росії, живописця Марка Шагала та італійського архітектора Антоніо Гауді. До сюрреалізму в літературі примкнули такі великі майстри, як Поль Елюар, Луї Арагон, Федеріко Гарсіа Лорка, Пабло Неруда.

Одним з найвидатніших сюрреалістів був відомий іспанський ху­дожник Сальвадор Далі. В його творчості, яка почалася в 30-ті pp., мистецтво сюрреалізму знайшло найбільш концентроване виражен­ня. Художник не без підстави говорив: «Сюрреалізм - це я». Надре-алістична достовірність образів СДалі інколи настільки сильна, що, здається, вони ось-ось вилізуть з рам і підуть гуляти по світу. С.Далі спеціально вивчав різну оптичну техніку, працював із дзеркалами, цікавився голографією, електронною фотографією. В полотнах ху­дожника «Атомний Нерон» (розколота статуя імператора), «Атомна Леда» (майже академічно правильне зображення жіночого тіла і ле­бедя з величезними лапами) поєднані окремі деталі із загальним фан­тастичним змістом і абстракціонізм, що зводив живопис до «вільно­го» поєднання ліній і фарб.

Лекція 11. Європейська культура XIX-XX ст. __________________

Дослідники вказують на два методи в його творчості. Він або вводив у нереальний, фантастичний пейзаж предмети підкреслено буденні, або спотворював реальні предмети до страхітливого образу. У картині «Передчуття громадянської війни» (1936) зображена розкладена голова на кістяній нозі з двома величезними лапами. Одна з них вичавлює кров з частини іншого тіла, страшна голова якого закинута назад у дикому вищирі. Все це показано на тлі мер­твого пейзажу.

На хвилі студентських революцій 1968 р. в європейську культу­ру на зміну модернізму прийшов постмодернізм - той стан духовної культури і мистецтва, в якому перебуває західне людство до сьо­годнішнього дня. Постмодернізм як культурне явище став реакцією на попереднє мистецтво, яке в XX ст. скуштувало вже всі принади суспільства споживання. Характерними рисами постмодернізму є:

- орієнтація постмодерністської культури і на «масу», і на «елі­ту» суспільства;

- суттєвий вплив мистецтва на позахудожні сфери людської діяльності (на політику, релігію, інформатику і т.ін.);

- стильовий плюралізм;

- широке цитування в своїх творіннях творів мистецтва попе­редніх епох;

- іронізування над художньою традицією минулих культур;

- використання прийому гри при створенні творів мистецтва.

В сучасній західній культурі широкого розповсюдження набула так звана масова культура. У найбільш типових яскравих формах вона виникла у США, які стали в ній «законодавцем моди», зосере­дивши для цього потужні фінансові та технічні ресурси. Відомий американський політолог Збігнєв Бжезинський любив повторювати фразу, яка стала з часом повсякденною: «Якщо Рим дав світу право, Англія - парламентську діяльність, Франція - культуру і республі­канський націоналізм, то сучасні США дали світу науково-технічну революцію та масову культуру». Типові її риси - стандартизація, засилля легко доступних форм, апеляція до лібідних інстинктів, рин­кове ставлення до мистецтва, науки, політики, релігії як до вироб­ників споживчих вартостей. На відміну від високої, елітарної куль­тури, яка завжди була орієнтована на інтелектуальну, думаючу публіку, масова культура свідомо орієнтується на «усереднений» рівень масових споживачів.

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Масова культура є продуктом індустріального, а потім постінду-стріального суспільства з притаманним їм культом споживання та високим розвитком засобів масової комунікації, насамперед, преси, радіо, кіно, телебачення, зв'язку, відео- та звукозапису, які й роблять споживання культурних цінностей масовим. Однак прагнення до масового охоплення (термін «масова культура» містить у собі вка­зівку на масовість даного явища) ґрунтується не на змістовній, а на формальній кількісній ознаці. Масовість є не народність, а кількісний спосіб виробництва та споживання. Характерно, що масова культура знаходить родючий ґрунт там, де ще не розвинена національна куль­тура.

Масова культура створюється і нав'язується зверху спеціаліста­ми - майстрами-професіоналами (менеджерами, письменниками, теле- та кінорежисерами і сценаристами, естрадними композитора­ми, музикантами, співаками, акторами) іноді на високому про­фесійному рівні. Проте якість її творів визначається лише одним кри­терієм - комерційним успіхом.

Масова культура є надзвичайно прибутковою справою, особли­вим типом бізнесу (шоу-бізнесу). Вона характеризується наявністю розгалуженої мережі «індустрії розваг». Причому саме поняття «інду­стрія розваг» свідчить про те, що «творення» культури поставлене на промисловий рівень. Будь-яке художнє явище навіть високого ґатунку набуває ознак товар; комерціалізується. В сучасній західній культурі шоу всіляко рекламується як один з найбільш демократич­них видів мистецтва, що втім не виключає, а швидше передбачає його широке використання у різних політичних акціях (виборчі кампанії тощо).

Головний засіб дії масової культури - імідж (образ), уявлення про речі та людей, цілеспрямовано сформоване засобами масової інформації, зокрема рекламою. Імідж включає в себе кілька обов'яз­кових характеристик - «людина з народу», хороший сім'янин, тур­ботливий батько.

Масова культура спрощує культурні цінності, робить ставку на видовищність, штампи, стереотипи. Вона не вимагає від людини зай­вих інтелектуальних та емоційних зусиль, витрат розумової енергії, почуттів, волі, тобто того, що вимагає серйозне мистецтво (елітарна культура). Масова культура тільки створює пародію на високу куль­туру, паразитуючи на ній.

Лекція 11. Європейська культура XIX-XX ст. __________________

Жанри масової культури - мелодрама, детективний роман, вес­терн (від англ. western - західний) - фільми, присвячені, як правило, героїзації перших поселенців західних районів Америки, мюзикл -музично-сценічні твори, головним чином комедійного характеру, в яких використовуються різні засоби естрадної та побутової музики, драматичного, хореографічного і оперного мистецтва. Жанр мюзиклу виник в США в кінці XIX ст. Популярними жанрами масової культури є фільми жахів і порнофільми.

Одним з найяскравіших елементів масової культури є комікс -оповіді в картинках з короткими коментарями до змісту. Комікс ви­пускається у вигляді окремих журналів або на сторінках газет. Як правило, комікси мають вкрай низький естетичний зміст, всіляко ек­сплуатують теми еротики, насильства і вульгарного гумору. Якраз в межах цих жанрів створюються спрощені «версії життя», які зводять соціальне зло до психологічних і моральних факторів.

Подібні псевдацінності культури для широкого вжитку одержа­ли назву «кітч», «кіч» (від нім. vertdtschen - продавати задешево і kitschen нім. жаргон - збирати вуличне сміття). Він має всі ознаки культури, крім її змісту. Це - культура за формою й антикультура за змістом. Для вітчизняного глядача таким яскравим зразком кітча, фе­номеном масової культури виступають численні мексиканські та бра­зильські серіали. Вони розраховані на первинний рівень сприйняття й художнього мислення, на примітивну й естетично нерозвинену людину. Це фільми для «бідних людей», бідних, насамперед, культурно.

Суперечливість розвитку масової культури XX ст. спричинила появу такого явища, як контркультура, яка як ідейна течія та гро­мадський рух досягла найбільшого розвитку в 60—70-і pp. XX ст. Основне в ній - це боротьба з офіційними цінностями, опозиція офіційній культурі.

Офіційна культура є такою формою культури, яка транслюється зверху і визнається (найчастіше мовчки) більшістю суспільства як певний стандарт. Офіційна культура існує в будь-якому суспільстві.

Офіційній культурі контркультура протистоїть не як її антипод, а просто як інше. Найбільш популярними і впливовими теоретика­ми контркультури виступили французький письменник, філософ і публіцист Жан Поль Сартр і німецько-американський філософ і соціолог Герберт Маркузе (1898-1979). Вони розглядали усю існуючу

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

культуру як організоване насильство над особистістю, що викорінює з людських душ творчі пориви. Найбільш ефективним засобом контр­культурного протистояння існуючому Сартр і Маркузе вважали без­посередню дію, спонтанний бунт, виклик, заперечення, порушення норм громадського порядку, правил поведінки, пристойності взагалі.

Контркультура - це моральне протистояння світові вдоволеності, світові ситих, духовно глухих. Ідеологія контркультури виражалась у критиці міщанського матеріального благополуччя, накопичення, життєвого успіху, соціального конформізму. Вона має особливий попит серед молоді, студентства, ліво- і праворадикальних рухів, сек­суальних меншин. Сюди відносяться «нові ліві», хіпі* та інші. Кон­тркультурою можна називати культуру дисидентів в часи СРСР.

Від поняття контркультури необхідно чітко відділяти анти-куль-туру. Остання є антагоністичною культурі як такій. Анти-культура є такою формою буття людини і суспільства, яка спеціально спрямова­на на зруйнування, знищення, деструкцію духовності та культури. Інколи антикультура може проявлятись під маскою офіційної культу­ри, наприклад фашизм.

Складним, своєрідним та суперечливим явищем XX ст. є рок-культура, яка виникла на межі 50-60-х pp. Рок (від англ. rock ~ хитатися, розкачуватися) - це не лише музичний стиль. Музика -не все, що становить зміст року. Головне в ньому - моральна по­зиція, тип існування. Рок-культура зародилась як прагнення молоді повернути моральності та мистецтву їх простий, безпосередній людсь­кий зміст, звільнити їх з-під диктату церкви, держави, партій.

* Представники молоді, що висловлюють свій протест проти несправед­ливості суспільства проповідуванням незалежності від сім'ї та суспільства, відхо­дом від цивілізації.

Лекція 11. Європейська культура ХІХ-ХХ ст. __________________

Словник термінів та понять теми

Абстракціонізм - формалістична течія в образотворчому мистецтві (виникла на початку XX ст.), що відмовляється від реалістич­ного зображення предметів і явищ.

Авангардизм (фр. avantgardisme, від avantgarde - передовий загін) -умовний термін для позначення загальних новаторських напрямів у художній культурі XX ст., яким притаманні прагнення докорінно оновити художню практику, пошук но­вих, нетрадиційних засобів вираження форми й змісту творів.

Академізм (фр. academisme) - напрямок в мистецтві ХІХ-ХХ ст., який догматично слідує усталеним канонам, спрямований на збереження й утримання творчих здобутків своїх безпосередніх історичних попередників (зокрема романтиків). У своїх крайніх проявах характеризується епігонським догматичним насліду­ванням зовнішніх форм і стильових засад, канонів і традиціо-налістських принципів творчості, еклектичним поєднанням різностильового матеріалу. Для академізму характерні запози­чення сюжетів (переважно з античної міфології, Біблії, старо­давньої історії), ідеалізація образів.

Ампір (від фр. empire, букв. - імперія) - стиль в архітектурі та декоративному мистецтві, який вперше виник у Франції в кінці XVIII - на початку XIX ст. при Наполеоні І, служив втіленню ідей державної могутності, заснований на наслідуванні антич­них зразків; стиль пізнього класицизму у західноєвропейській архітектурі й мистецтві (початок XIX ст.).

Бестселлер (від англ. bestseller) - видання, що набуло особливої, все-загальної популярності. У дослівному перекладі означає: «те, що найкраще розпродається, розходиться».

Ватиканський музей - відомий музей греко-римських та інших ху­дожніх пам'яток. Організований на основі колекції античних скульптур папи Сікста IV, зібраної у 1471 р., та особистої ко­лекції одного з кардиналів, зібраної у 1682 р. Музей відкрито для глядачів лише на початку XIX ст.

Вестерн - пригодницькі фільми або літературні твори, дія яких роз­гортається у другій половині XIX ст. в західних штатах СІЛА і героями яких є ковбої.

' Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Дадаїзм (фр. dadaisme, від dada - дерев'яний коник, у переносному розумінні - незв'язний дитячий лепет) - модерністська літературно-художня течія, що зародилася (1916) в Цюриху під впливом сприйняття Першої світової війни як розв'язання в людині одвічних тваринних інстинктів. Художні методи його представників засновані на програмному ірраціоналізмі та де­монстративному антиестетизмі. В 20-х pp. у Франції дадаїзм злився з сюрреалізмом, а в Німеччині - з експресіонізмом.

Декадентство - загальне позначення кризових явищ у філософії, естетиці, мистецтві та літературі кінця XIX - початку XX ст. (передусім у їхніх нереалістичних течіях); неприйняття реаль­ного життя, відторгнення соціальних проблем, культ краси як єдиної цінності.

Елітарне мистецтво - мистецтво, яке орієнтується на невелику гру­пу людей.

Естетизм - підхід до мистецтва як до предмета витонченої насоло­ди, доступної нібито тільки еліті суспільства. Естетизм при розгляді мистецтва віддає перевагу формі перед змістом. Для нього характерні проповідь безідейності та аполітичності. Ви­ник і поширився в XIX ст. у ряді країн Західної Європи, а та­кож в Росії та на Україні.

Західна культура - суспільні системи, які характеризуються спільністю установки на підкорення природи, активне перетво­рення суспільного життя, культом науки і техніки.

Ікебана - мистецтво складання художніх композицій, букетів (інко­ли з символічним значенням) із квітів, рослин, гілок.

Імпресіонізм (фр. impressionisme, від impression - враження) - напрям у мистецтві та літературі останньої третини XIX - початку XX ст. Провідною метою мистецтва імпресіонізм проголошував витончене відтворення суб'єктивних швидкоплинних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань художника. Імпресіонізм сформувався в пейзажному живописі у Франції (70-80 pp. XIX ст.); художники-імпресіоністи збагатили живопис творчими досягненнями в зображенні мінливих станів природи, тонких відтінків світла, забарвлення предметів залежно від освітлення.

Лекція 11. Європейська культура ХІХ-ХХcm. __________________

Кітч, кіч - як феномен масової культури виникає в кінці XIX ст. Спочатку кітч - промислова імітація унікальних художніх ви­робів; згодом явища переважно масової культури, позначені еклектичним поєднанням різнорідних (за жанровою харак­терністю, стилістикою, походженням тощо) елементів худож­нього матеріалу. Своєрідна естетика кітчу часом суперечить як естетиці традиційного народного мистецтва, так і мистецтва вченого (професіонального). Кітч є одним з факторів перехідного характеру, культурної адаптації, призвичаєння. Викликає за­цікавлення водночас людей мало обізнаних з мистецтвом та витончених ерудитів-естетів.

Колаж (фр. collage, букв. - наклеювання) - технічний прийом в образотворчому мистецтві; наклеювання на певну основу різ­них матеріалів, які відрізняються від неї кольором і фактурою. Колажем називають також твір, виконаний цим прийомом.

Конструктивізм (від лат. constructio - побудова) - течія в художній культурі 20-30-х pp. XX ст., яка під гаслом «конструювання довколишнього середовища» висунула на перший план функціональну виправданість форм, доцільність конструкцій, раціональну ясність, логічність художньої творчості.

Контркультура - сукупність політичних, соціальних, ідеологічних рухів, ідей та дій західноєвропейської та північноамерикансь­кої молоді лівоекстремістської спрямованості, що виникли на початку 60-х pp. і досягли кульмінації в 1968 р. Контркультура відрізняється від домінуючої культури, протистоїть їй, знаходиться в конфлікті з домінуючими цінностями.

Концептуальне мистецтво - одна з течій авангардизму, яка розгля­дає художній твір як засіб демонстрації ідей, понять, концепцій.

Кубізм (фр. cubisme, від cube - куб) - модерністська течія в об­разотворчому мистецтві першої чверті XX ст., яка заснована на комбінації геометричних форм, деформованих фігурами. Почат­ком кубізму вважають картину П.Пікассо «Авіньйонські дівча­та».

Модерн (фр. modeme - найновіший, сучасний) - формалістичний напрям образотворчого та прикладного мистецтва кінця XIX -початку XX ст., що протиставляється мистецтву минулого.

______________ Кордон М.В. « Українська та зарубіжна культура»

Модернізм (фр. modemisme від moderne - новітній, сучасний) -узагальнююча назва ряду художніх течій XX ст. Модернізму властиві розрив із традиційним досвідом художньої творчості, постійний пошук нових художніх форм як самоцінного явища.

Мюзикл - сценічний музичний твір комедійного характеру.

Натуралізм (фр. naturalisme від лат. naturalis - природний, натуральний; natura - природа) - напрям і метод у західноєв­ропейській літературі та мистецтві, що склалися в останню третину XIX ст. Прихильники натуралізму ставили за мету досягнення наукової точності в зображенні людини й на­вколишнього середовища. Різні характери людей та соціальні явища, що відбуваються, вони пояснювали тільки біологічни­ми законами. Натуралізм в образотворчому мистецтві копіює лише зовнішню оболонку явищ та предметів реального світу, прагне до безпристрасного, фотографічно точного і об'єктив­ного відтворення дійсності та людських стосунків.

Поп-арт (англ. pop art, скорочене від popular art - популярне, за­гальнодоступне мистецтво, яке справляє шокуючий вплив) -течія в авангардистському мистецтві (форма модернізму) кінця 1950-1960 pp., яка проповідує використання предметів масового споживання як творів мистецтва і в якій образотворча творчість представлена композиціями з реальних предметів. Складови­ми частинами твору поп-арту можуть виступати манекени, частини машин, опудала, афіші, недокурки.

Поп-музика - поняття, яке охоплює різноманітні стилі та жанри, пе­реважно розважальної естрадної музики. На Заході з 1950 р. під цим терміном прийнято розуміти музичні стилі, які постійно змінюються і засновані на використанні електрогітар та інших музичних інструментів, що посилюють звук.

Постімпресіонізм (від лат. post - після та імпресіонізм) - умовна загальна назва одного з основних напрямів європейського живопису кінця XIX - початку XX ст. Для постімпресіонізму характерний взаємовплив різних течій та індивідуальних твор­чих систем.

Постмодернізм (від лат. post - після і модернізм) - один із сучасних напрямів в архітектурі та мистецтві, що протиставив себе

Лекція 11. Європейська культура ХІХ-ХХ cm. __________________

модернізмові й претендує на його заміну. Проголосивши ідею «повернення мистецтва в рамки мистецтва», постмодернізм орієнтується на буденні смаки, погляди й настрої масової свідомості.

Пуризм - течія в живопису, яка виникла у Франції. Пуристи внесли в живопис принцип функціоналізму, дух машинного віку. Вони переоцінювали безпосередній вплив на глядачів кольору, ком­бінацій з геометричних фігур, схематизованих зображень, пред­ставляючи людину як «геометричну тварину».

Реалізм (від realis - предметний, дійсний) - об'єктивне, правдиве, найповніше відображення, відтворення дійсності в літературі та мистецтві різними засобами з урахуванням специфіки різних видів художньої творчості.

Соціалізація - «входження» особистості у світ суспільства шляхом освоєння його норм і цінностей культури.

«Срібний вік» - російський культурний ренесанс. «Вік» тривав не­довго - близько двадцяти років. Це було на стику XIX і XX ст. В «Истории моего современника» В.Г.Короленко сформулював принципи та ідеали гуманізму і демократії, які пізніше героїчно відстоював в своїх знаменитих листах А.В.Луначарський.

Супрематизм (від лат. supremus - найвищий) - різновид абстрактного мистецтва, створеного в 1913 р. К.С.Малевичем. Тяжіє до зображення художнього світу в формі найпростіших різноко­льорових і різновеликих геометричних фігур (квадрат, коло, трикутник).

Сюрреалізм (від фр. surrealisme - надреалізм) - авангардистський напрямок в художній культурі XX ст., який проголосив зображення сфери несвідомого головною метою мистецтва.

Тоталітаризм (від пізньолат. totalis - весь, цілий, повний) -політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеження політичних прав усього населення. Тоталітарні політичні (державні) системи домагаються повного (тотально­го) контролю над усім життям суспільства й над життям кож­ної людини зокрема.

______________ Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Урбанізація - процес підвищення ролі міста в розвитку суспільства.

Урбанізм (фр. urbanisme, від лат. urbanus - міський, urbs - місто) - у мистецтві XX ст. напрям, що обрав об'єктом свого зображення велике місто і міське життя.

Формалізм - напрям в естетиці, мистецтві, літературі та інших на­уках, що надає головного значення формі, нехтуючи змістом.

Футуризм (від лат. futurum - майбутнє) - загальна назва аван­гардистських художніх течій 1910-х - початку 20-х років у деяких європейських країнах (Італії, Росії та ін). Футуристи висували ідеї створення «мистецтва майбутнього», заперечува­ли художні традиції. Вони прагнули насаджувати ідеї урбанізму, фантастики, знаків і символів.

Дата добавления: 2015-05-09