Послання до Домнікії

ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ

Іван Вишенський – палкий прихильник православ’я, афонський аскет. Діяльність Вишенського була спрямована на збереження національної єдності, релігійних і культових традицій. Письменницький хист його виявився найбільше в публіцистичному стилі.

Вельможним їхнім милостям панам арцибіскупу Михайлу і біскупам Потію, Кирилу, Леонтію, Діонисію та Григорку…

<…>Звідомляю вашим милостям, що до мене дійшло вашого подвигу (труд, ревності і старання) писання, назване «Оборона згоди з ла­тинським костьолом та вірою, що Риму служить», грубо збите від руського народу вами, старателями й будівничими тієї згаданої згоди. Побачивши те, вельми почудувався я не простим, малим подивом, але великим здивуванням та жахом, розмірковуючи сам собі в затворі, в темниці безмовності сидячи: як це воно і звідкіля б ваші милості могли досягти такої ласки, дару, блаженства і свя­тості? Те я частково знаю, що ви таких почестей і благодаті з висо­кості ніколи не шукали, ані просили, і сліду скорбного Христового не топтали, і мандрівок до горнього Єрусалима через заняття ро­зумною молитвою не творили, а отак знагла, без жодної заслуги перед Богом смієте собі привласнювати оту гідність, шляхетність і достойність дару (так, нечебто це запевне йде від небесного одкро­вення) і, єднаючи ту згоду, таїнство віри змішуєте і споюєте з без­вір’ям.

Чесній і благородній стариці Домнікії Іоанн-странник

о Господі радуватися бажає і спасення прагне

<…> Приглянься, госпоже, що пользують їх (учнів) чорнилом хитрощів, а не Духа Святого словесами, освічені шкільні казнодії, котрі, з латинської єресі собі спосіб ухвативши, зараз школи бають, проповідують і учать, а поліровного і помірного життя не хочуть і той слід, зображений святими на відправі шкільної науки, відкинули. Пер­ше: до церковного наслідування в славословії, благодарінню і до молитви не вдатні суть, бо не вміють у церкві ні читати ані співати... З такого цвічення і заживання тим способом хитрих латинських наук не виджу ні куса: ні попа, ні диякона, ані прочого священичого чину служителя, тілько тії байки риторськії знають... Але бим я радив нашим фундаторам благочестя у Львові: по-перше, церковного наслідування, славослов’я і благочестя узаконити, дітей научити, а також, потвердивши сумніви віри благочестивими догматами, лише тоді до зовнішніх хитрощів для відомості не боронити торкатися…

А теж не вижу інших, тілько простою наукою нашого благочестя вихованих, - тії і подвиг церковний носять і відправують, а латинських басень учні, що їх називають казнодіями, трудитися в церкві не хочуть, тілько комедії ставлять і грають.

пользують - тут навчають

словесами - словами

казнодія - проповідник /від діяти казання./

спосіб ухвативши - перейнявши спосіб, зви­чай

школи бають - наук вчать, розповідають

поліровне житія - очищене, освічене життя

не вдатні суть - вони не вправні

цвічення - навчання, освіта

не виджу ні куса - не бачу ніякої користі

Дата добавления: 2015-05-09