Місце та роль політичної свідомості у владних відносинах

Проблеми формування української політичної культури

Типологія політичних культур.

Поняття і структура політичної культури.

Структура політичної свідомості: її рівні і види.

Місце та роль політичної свідомості у владних відносинах

ПЛАН

ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ І ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА

Поведінка суб'єктів політичного життя, їх участь або неучасть у політичних справах, конструктив­на чи деструктивна діяльність, уміння або невміння захистити свої права та інтереси залежать від сприйняття ними політичної реальності та від вироблених протягом десятиліть або й століть взірців та навичок політичної поведінки, інакше кажучи — від їх політичної свідомості і політичної культури. Ці два поняття характеризують здатність індивіда до існування у політичній сфері, його вміння виконувати тут специ­фічні функції, вступати у взаємодію з органами управління, відповідати за реалізацію прав і свобод і т.ін. Саме тому від функціонуючих у суспільстві політичних уявлень суб'єктів політичних відносин та зразків поведінки, яким вони надають перевагу, залежать зміст, цілі та засоби політичного процесу, характер політичного режиму.

Політична свідомість — найбільш загальна категорія, що характери­зує суб'єктивну сторону політичного життя. Сутність політичної свідомості полягає у тому, що вона є відображенням у свідомості суб'єктів політичного процесу самого цього процесу і власної ролі в ньому.

Об'єктом її є політичні інститути і процеси; суб'єктами можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи та спільноти: нації, класи, соціальні верстви, політичні партії тощо; зміст політичної свідомості — це всі уявлення громадян, що опосередковують їхні зв'язки з інститутами влади і між собою з приводу участі в управлінні справами суспільства й держави.

Політична свідомість визначає здатність індивіда до існування у політичній сфері, його вміння виконувати специфічні політичні ролі, вступати у взаємодію з органами управління, відповідати за реалізацію прав і свобод тощо. А це означає, що від її розвиненості, структури, змісту залежать якість політичного процесу, цілі та засоби, що їх вико­ристовують органи державного правління, міра цивілізованості й відпо­відальності у стосунках з народом.

Як духовне утворення політична свідомість є сукупністю політичних знань, уявлень, оцінок учасників політичного процесу, в яких віддзеркалені їх політичні потреби, інтереси й цінності.

Отже, політична свідомість — це сукупність почуттєвих і раціональних, емпіричних і теоретичних, ціннісних і нормативних, усвідомлених та підсвідомих уявлень про політичне життя, які визначають ставлення народу до влади і поведінку останньої.

В організації влади та виконанні нею своїх повноважень, а також у налагодженні її стосунків із народом політична свідомість відіграє дуже важливу роль. Адже від якості політичних поглядів еліти та маси залежить повнота, результативність та ефективність тих функцій, які вони виконують у політичній системі. Політологи називають такі основні функції політичної свідомості:

- когнітивну, яка формує потребу людини й суспільства в пізнанні політичної дійсності, з'ясуванні й відображенні групових та загально-колективних інтересів;

- комунікативну, що забезпечує взаємодію суб'єктів політичних відносин між собою та з інститутами влади;

- прогностичну, що виражає здатність групи або суспільства до гіпотетичної оцінки можливого розвитку політичних процесів;

- ідеологічну, що характеризує потребу в захисті інтересів групи або суспільства загалом;

- виховну, яка задає політичній активності людей бажану для суспільства або групи спрямованість, що відповідає тим чи іншим ідеалам класу, нації, держави.

Ступінь і спосіб реалізації політичною свідомістю її функцій зале­жить від багатьох чинників, зокрема від того, в яких суспільних умовах вони реалізуються. У перехідні епохи, коли в політичне життя вклю­чаються нетрадиційні групи, які починають активно шукати шляхів реалізації своїх групових інтересів, зростає значення ідеологічної функції та послаблюється роль комунікативної. За умов політичної нестабільності знижується політичне значення різного роду прогнозів, особливо довгострокових.

Виконуючи названі функції, політична свідомість стає основним чинником мотивації поведінки групових та індивідуальних суб'єктів політики.

Той рівень соціальних поглядів, який складається у політичну свідо­мість індивіда, виникає у міру усвідомлення ним своїх групових інтересів, їх зіставлення з потребами інших груп суспільства, а також у міру усвідомлення неможливості їх задоволення без використання інститутів політичної влади. Політична свідомість — це саморефлексія соціальної (національної, конфесійної та ін.) групи, відображення дійсності через призму колективних інтересів і цінностей, вимір групових потреб із погляду їх впливу на все суспільство, усю соціальну цілісність.

Усвідомлення групових інтересів доповнюється тим, що індивід займає певну політичну позицію, тобто відносить себе до радикальних, помірко­ваних або якихось інших прихильників (або супротивників) тих чи інших шляхів (способів) захисту та реалізації інтересів. Отже, саме на підставі усвідомлення індивідом своєї групової (подвійної, потрійної) ідентичності він окреслює у своїй уяві контури політичного інтересу, уточнює свій громадянський статус, усвідомлює свої права і свободи, можливості впливу на владу, обов'язок відповідати за свої вчинки.

Чутливість індивідуальної свідомості до групової політичної свідомості залежить від існуючої "психологічної цілісності" групи на емоційному, раціональному та вольовому рівнях. Очевидно, що механіз­ми взаємодії між індивідуальною та груповою свідомістю у малій неформальній групі відрізняються від аналогічного механізму у великій формальній. Очевидно також, що чим вищий рівень солідарності групи, тим інтенсивніший вплив групової політичної свідомості на процес формування індивідуальної політичної мотивації. Малі групи (мікро-соціальні об'єднання людей, референтивні утворення, окремі політичні асоціації) також виливають на процес засвоєння людиною норм, традицій, ідеалів та принципів політичного життя.

Формування політичної свідомості залежить від наявності специфічних знань та від практичної участі людини у відносинах влади, від уміння індивіда перетворювати відносини з владою у форми своєї індивідуальної життєдіяльності. Нерозвиненість політичних зв'язків у суспільстві звужує зацікавленість населення у реалізації своїх громадянських прав і свобод, омертвляє політичну свідомість, вилучає її з механізмів влади і управління.

Крім групових поглядів, зміст індивідуальної політичної свідомості збагачується міжгруповими загальнолюдськими цінностями та уявленнями. Це обумовлюється універсальними інтересами людини, загально­демократичними рисами організації влади. Очевидно, що в зміст політичної свідомості включаються ще й індивідуальні позиції, які виникають на основі індивідуального досвіду та характеризують персональні особливості розуміння людиною своїх групових інтересів та її політичної позиції.

Процес виникнення і розвитку політичної свідомості схематично можна зобразити у вигляді декількох послідовних ступенів інтелекту­альної та психологічної мобілізації індивідів і груп, спрямованої на освоєння соціально-політичної дійсності на рівні усвідомлення полі­тичних ролей, потреб та інтересів, вироблення ставлень до політичної дійсності, її пізнання та оцінки.

Стадії формування політичної свідомості індивіда:

- Формування системи потреб та соціальних очікувань.

- Прийняття соціальних ролей та актуалізація потреб під їх впливом.

- Формування ціннісних орієнтацій, що відповідають ієрархії потреб та прийнятим соціальним ролям.

- Ідентифікація зі "своєю" соціальною групою відповідно до прийня­тих ролей та ціннісної орієнтації.

- Усвідомлення власних інтересів і цілей у соціально-політичній сфері на основі системи потреб, ціннісної орієнтації та характеру групової самосвідомості.

- Оцінка соціальної ситуації з погляду можливості впливати на політичну діяльність у напрямі, що відповідає усвідомленим інтересам.

- Прийняття системи соціально-політичних цінностей та настанов, які формують політичні прагнення.

Діалектика взаємозалежності політичної свідомості і політичних інститутів є складною і своєрідною. Політичні інститути формуються одно­часно з політичною свідомістю та на ЇЇ основі, і водночас самі залежать від рівня і типу політичної свідомості. Оскільки політична свідомість є невід'ємним елементом політичної системи як цілого, політичні норми та інститути, які домінують у даній політичній системі, є важливим чинником формування, функціонування та розвитку політичної свідомості. Система прагне культивувати саме таку політичну свідомість, яка забезпечує її стабільне функціонування. Вона намагається надати розвиткові політичної свідомості такої спрямованості, яка б відповідала природі та цілям системи. І, водночас, політична система намагається не допустити розповсюдження політичних поглядів та переконань, які суперечать її суті.

Яким би шляхом не відбувалося формування політичної свідо­мості, ні один із цих шляхів не гарантує того, що в людини складаються суто політичні погляди. Навіть виступаючи активним суб'єктом полі­тичних відносин, індивід може спиратися не на політичну, а на так звану потестарну або протополітичну свідомість. Засадами потестарної свідомості можна вважати соціальну залежність та інтелектуальну нерозвиненість, відсутність особистої гідності, спрощені уявлення про сутність політичних процесів, нездатність оцінити значення особистих прав і свобод. Індивіди з потестарною свідомістю є найкращим ґрунтом для утвердження деспотичних режимів. Потестарна свідомість — це також джерело охлократії та ідейна база популізму.

Загалом потестарність виявляється у тому, що замість творчого формування індивідом своїх власних політичних позицій він зверта­ється до механічного відтворення заданих владою (або певною спільнотою) оцінок і форм поведінки.

Дата добавления: 2015-05-09