Наукові основи системної організації екологічного управління.

Екологічна стратегія - оптимально узгоджена взаємозалежність

суспільства і природи.

Гармонізація взаємовідносин суспільства і природи зможе настати тоді,

коли людство управлятиме не природою, а насампсред собою, своїми

«ресурсними апетитами», своєю екологічною свідомістю і культурою.

Механізми гармонізації діють на державному, корпоративному,

місцевому та громадському рівнях.

Для того, шоб екологічне управління відповідало своєму при шачешію,

необхідно дотримуватись таких вимог:

- принципи екологічного управління - адекватні, задекларовані на

національному і глобальному рівнях;

- впровадження і розвиток екологічного управління мають грунтуватися на

екологічних функціональних законах і принципах та методології системною

підходу;

- для забезпечення методологічної тотожності в підходах екологічне

управління повинно маги в своїй основі систему міжнародних регламентів і

стандартів, методологію систсмно-екологічного підходу;

- розвиток системного екологічного управління має засновуватись на

гуманітарних принципах і пріоритетах національної екологічної політики;

Системи екологічного управління мають такі складові:

- еколог ічні закономірності;

- регулятивні закони;

- еколог ічна політика;

стандарти, нормативи, ліміти;

- методологія системного підходу;

- кадастри;

- механізми управління.

Екологічні закономірності - це об'єктивно існуючі науково-

систематизовані закони функціонування системи «людина-суспільство», до

яких належать екоеистемні закони, закони соціальної екології та екологічної

рівноваги. Порушення цих законів призводить до екологічних криз, катастроф,

деградації середовища.

Регулятивні закони це перш за все конституція України, яка визначає

права громадян на екологічно-безпечне життя і відповідні обов'язки держави

12 щодо гарантування цих прав. Регулятивним законодавством України

І визначаються функції екологічного управління, повноваження та відповідність

органів управління, механізми забезпечення здійснення функцій та

повноважень.

Екологічна політика визначає цілі і пріоритети, основні напрями

екологічної діяльності суб'єктів управлінського апарату, вимоги до самої

системи екологічного управління.

Стандарти, нормативи, ліміти. Основок) екологічного управління є

контроль відхилень від гранично допустимих нормативів забруднень

навколишньог о середовища, встановлених лімітів природокористування.

Методологія системного підходу - це методологія підготовки і

прийняття рішень, вирішення складних проблем, що грунтується на системному

мисленні управлінського персоналу, на системній моделі об'єктів управління.

Застосування методології системного підходу сприяє прийнято оптимальних

управлінських рішень, досягненню кінцевого результату з мінімальними

втратами і у найкоротші строки.

Кадастри. Ведення комплексних державних кадастрів природних

ресурсів орієнтоване на вивчення та облік потенціалів, запасів та обігу

(самовідновлення) природних ресурсів, оцінку ресурсного потенціалу а також

умов відновлення ресурсів басейнів, регіонів і країни в цілому.

Механізми управління складаються з груп екологічних і функціональних

механізмів екологічного управління, які є водночас механізмами гармонізації

співіснування суспільства і природи.

До екологічних механізмів належать механізми біотичного регулювання

навколишнього природного середовища, еколого-господарського балансу

І територій, обліково-кадастровий та екологічний моніторинг.

До функціональних механізмів належать економічний, адміністративний,

інформаційно-контрольний та громадський механізм.

Дата добавления: 2015-05-10