Теоретико-прикладні основи системного екологічного управління

Методологія системно-екологічного підходу в управлінні

Ознаки системно-екологічного підходу такі:

системне мислення;системний аналіз;операційні дослідження;структурне моделювання;стратегічне планування;комплексне оцінювання;системний менеджментСистемне мислення містить:цілісне бачення (від цілого до часткового);стратегічне передбачення;гнучкість поглядів;логічну послідовність операційного мислення;логічність і системність висновків;методичність процесу мислення;структуризованість або формалізованість ситуаційних уявлень;узагальненість або агрегативність оцінок;цілеспрямованість.Відомо, що системне мислення ґрунтується на принципі емерджентності:влаастивості цілого не можуть вважатися наслідком властивостей окремих частин. Системно мислити — пізнавати реальну дійсність за допомогою системних моделей для набуття глибших знань про цю дійсність.Менеджер досягає найвищого професійного рівня, якщо він здатний системно мислити і системно передбачати наслідки управлінських рішень.Загальна структура системного аналізу включає:опис проблеми чи ситуації;аналіз альтернатив;моделювання небажаних наслідків;оцінку альтернатив;прийняття рішення;комплексну оцінку результатів випробування або впровадження.Ключовий елемент системного аналізу — процес кількісного порівняння альтернатив для вибору рішення, яке належить реалізувати.

11. Сучасна методологія системного екологічного управління.
Гармонізація в управлінському контексті означає активну діяльність, спрямовану на подолання розладу, досягнення узгодженості. Отже, у взаємовідносинах та взаємодії суспільства і природи пріоритетним має бути подолання екологічного розладу і досягнення екологічної узгодженості. Екологічна стратегія гармонізації є прагненням оптимально узгоджувати взаємозалежність суспільства і природи.Гармонізація взаємовідносин суспільства і природи зможе настати внаслідок такої зміни людської діяльності, у першу чергу управлінської, коли людство, спираючись на пізнані природні закономірності, прийме на себе функції системного управління соціально-екологічними і природовідновлюваними процесами, щоб досягти соціально-екологічної рівноваги. Реально гармонізація, як ідеал взаємовідносин та співіснування суспільства і природи, може настати тоді, коли люди управлятимуть не природою, а насамперед собою, своїми "ресурсними апетитами", своєю екологічною свідомістю й культурою.

Дата добавления: 2015-05-10