Предмет, метод і завдання курсу „Еколого-економічні основи природокористування”

Економіка природокористування -це дисципліна, яка вивчає економічні аспекти раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища.

Як самостійна наука економіка природокористування сформувалася у 60-70-тих роках XX ст.

Вперше поняття "природокористування" було запропоноване російським екологом Ю.М. Куражковським у 1959 р. За його визначенням, природокористування - це регулювання всіх типів використання природних ресурсів для господарства та охорони здоров'я.

Економіка природокористування пов'язана з економікою, соціально-природничою географією, історією, технічними науками. Вона використовує їх висновки і методи для вирішення наукових і практичних завдань. Водночас збагачує і інші науки своїми науково-методичними і практичними досягненнями.

Предмет економіки природокористування - дослідження механізму суспільних відносин щодо охорони навколишнього середовища і залучення природних ресурсів у процес виробничо-господарської діяльності людини.

Основним загальнонауковим методом є діалектичний метод.

Економіка природокористування також використовує методи природничих наук: спостереження, вимірювання, хронометричний.

А також методи економічних наук: статистичні, економічний аналіз, балансовий (узгодженість), нормативний, розрахунково-конструктивний (використовується при плануванні і прогнозуванні екологічно-економічного розвитку)

Методом економіки природокористування є комплексне і взаємопов'язане дослідження еколого-економічної ситуації з метою виявлення взаємовідносин людини і природи, впливу виробничої діяльності на стан навколишнього середовища за допомогою опрацювання інформації різними науковими способами.

Мета курсу економіки природокористування - отримання і практичне використання нових

знань у галузі регулювання взаємовідносин між соціально-економічним розвитком суспільства

та використанням природних ресурсів.

Виділяють такі основні завдання економіки природокористування:

1) дослідження екологічних наслідків науково-технічного прогресу, впровадження нових технологій виробництва;

2) впровадження моніторингу;

3) розробка системи екологічного управління і економічних методів природоохоронного комплексу в суспільному виробництві;

4) дослідження економічних закономірностей використання суспільством (обмежених) природних ресурсів з метою задоволення своїх (необмежених) потреб;

5) створення економічних механізмів управління раціональним використанням природних ресурсів і охороною навколишнього середовища;

6) розробка методів оцінки природних ресурсів з метою включення в економічні розрахунки їх вартості;

7) розробка методів розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень у раціональне використання природних ресурсів та охорону навколишнього середовища;

8) дослідження розміщення виробництв, нової техніки та технологій з урахуванням екологічних вимог;

9) вивчення проблем народонаселення, урбанізації, ресурсозбереження, забруднення природи;

10) визначення перспектив розміщення виробництв, територіальних промислових комплексів з урахуванням екологічних факторів;

11) розробка глобальних екологічних прогнозів;

12) дослідження комплексного використання відходів виробництва, сировини, вторинних матеріальних ресурсів.

2. Історія розвитку відносин „природа-суспільство”. Кожна з епох у суспільному розвитку людства мала свою історичну домінанту і характеризувалася різними співвідношеннями економічних та екологічних спрямувань. Людство нині перебуває на межі другої і третьої епох, дедалі більше втягуючись у складні проблеми третьої. Але при цьому ще надто мало робиться для зменшення тиску на природу, тобто для власної саморегуляції системи "природа—суспільство". Тому тепер величезного значення набуває система екологічного управління як система протидії суспільства, людства самознищенню, прискореному переходу в четверту історичну епоху.По суті вже сьогодні людство повинно налаштовуватися на "екологічну революцію", яка і є засобом запобігання самознищенню і відновлення рівноваги екологічних систем Усі попередні революції — сільськогосподарська, промислова, науковотехнічна, енергетична — призводили до поглиблення глобальної екологічної кризи.Можна сказати, що на сучасному етапі екологічне управління має відігравати роль стимулюючого механізму "екологічної революції".

Дата добавления: 2015-05-10