Об’єкт, предмет та завдання загальної фізіології

План заняття

Тема заняття

Предмет, значення і завдання фізіології людини. Методи фізіологічних досліджень.

Література:

1. Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. Фізіологія людини і тварин: Підручник. – К.:

Вища школа., 2003.– 463 с.

2. http://reff.net.ua/45125-Predmet_i_zadachi_fiziologii_ee_svyazi_s_drugimi_disciplinami.html

1. Об’єкт, предмет та завдання загальної фізіології

2. Методи фізіологічних досліджень

Фізіологія (physis – природа, logos – наука) – наука про загальні закономірності функціонування живих організмів та їх складових частин.

Об’єктом вивчення фізіології людини є організм людини, особливості функціонування якого залежать від того, здоровий чи хворий цей організм. Тому фізіологію людини можна поділити на 2 науки: нормальну і патологічну.

Нормальна фізіологія вивчає життєдіяльність здорового організму людини, а патологічна - хворого.

Фізіологи вивчають процеси, які забезпечують ідентичність живого організму в ході обміну з навколишнім середовищем і відтворення його в наступних поколіннях, або ж вони описують шляхи, по яких інформація, отримана ззовні, перетворюється у відповідні реакції, за допомогою яких організм в свою чергу впливає на навколишнє середовище.

Предметом вивчення фізіології є функції живого організму, їх зв'язок між собою, регуляція і пристосування до зовнішнього середовища, походження і становлення в процесі еволюції і індивідуального розвитку особини.

Основним завданням фізіології є вивчення всіх процесів, які відбуваються на рівні клітини, тканини, органу і системи органів та організму в цілому.

Загальна фізіологія вивчає основні закономірності всієї живої матерії на молекулярному та клітинному рівнях, її реакції на вплив зовнішнього середовища, специфічні особливості, що відрізняють живі об'єкти від неживої природи.

Фізіологія вищої нервової діяльності вивчає закономірності функціонування вищих відділів центральної нервової системи (кори великих півкуль головного мозку і найближчої підкірки), які забезпечують акти поведінки тварин і людини та взаємодію їх із зовнішнім середовищем і становлять матеріальні основи відчуття, сприймання, мислення, пам'яті.

Нейрофізіологія вивчає функції нервової системи, розкриває структурно-функціональну організацію різних відділів нервової системи, центральні механізми регуляції функцій організму, з'ясовує основні принципи кодування й передачі сигналів від рецепторів до центральної нервової системи, оброблення інформації на різних рівнях цієї системи та загальних закономірностей перебігу нервових процесів.

Фізіологія вісцеральних систем вивчає властивості окремих тканин і органів, а також закономірності їх об'єднання в функціональні системи.

Порівняльна фізіологія досліджує особливості розвитку фізіологічних функцій тваринних організмів у їх еволюційному (філогенез) та індивідуальному (онтогенез) розвитку.

Вікова фізіологія вивчає закономірності та провідні механізми процесу старіння живих організмів.

Спеціальна фізіологія вивчає загальні й окремі закономірності життєдіяльності організмів, насамперед людини, відповідно до специфічних умов її діяльності.

Завдяки цьому в спеціальну фізіологію виділяють екологічну фізіологію, фізіологію праці, спорту, психофізіологію, космічну, авіаційну, підводну тощо.

Фізіологічна кібернетика вивчає структурну й функціональну організацію біологічних систем, а також закономірності одержання, перетворення і використання в них інформації.

Дата добавления: 2015-05-10