Методи фізіологічних досліджень

Протягом тисячоліть для вивчення здорового і хворого організму використовується такий метод, як просте, пасивне спостереження без втручання в перебіг життєвих процесів. При цьому звертають увагу на зовнішній вигляд, поведінку та ін.

Основним методом пізнання закономірностей життєдіяльності організмів у фізіології є експеримент (активне втручання в процеси життєдіяльності організму тварини з метою їх вивчення). Розрізняють такі форми проведення фізіологічного експерименту: гострий і хронічний.

Гострий експеримент є короткотривалим (не потребує збереження життя тварини): від декількох годин до 1-2 діб. Хронічний експеримент, навпаки, триває впродовж тижнів, місяців і навіть років.

Математичне моделювання в фізіології. Знання фізіологічних закономірностей, кількісних характеристик особистих фізіологічних процесів, взаємовідносин між ними дозволило створити їх математичні моделі. За допомогою таких моделей фізіологічні процеси відтворюють на комп'ютерах, досліджуючи різні варіанти реакцій, тобто можливих майбутніх їх змін при тих або інших впливах на організм (лікарські речовини, фізичні фактори або екстремальні умови навколишнього середовища).

Графічна реєстрація фізіологічних процесів. Цей метод дає змогу отримати об’єктивний запис досліджуваного процесу, що значно зменшує ймовірність суб’єктивних помилок. Метод графічної реєстрації дав можливість записувати одночасно (синхронно) не один, а кілька фізіологічних процесів. Врешті-решт, отримані криві – це документ, який може вивчати будь-який інший дослідник.

Дослідження біоелектричних явищ. Біоелектричні потенціали – це явище в діяльності живих тканин, а сигнали, якими передається інформація в організмі, тобто це своєрідна «електрична мова». Спочатку струнний, а потім дзеркальний гальванометри забезпечили графічну реєстрацію цих потенціалів на фотопапері. За допомогою гальванометра було вперше зареєстровано електрокардіограму (ЕКГ), що дуже швидко знайшло своє клінічне застосування.

Об’єктивна реєстрація біоелектричних процесів дала початок повному розділу фізіологічної науки – електрофізіології.

Метод електричного подразнення органів і тканин. Незважаючи на те, що живі структури здатні реагувати на теплові, механічні, хімічні та інші подразнення, електричні імпульси найближчі до тієї природної «мови», за допомогою якої живі системи обмінюються інформацією.

Для електричного подразнення застосовують електричні стимулятори, які забезпечують бажану силу, форму і частоту струму.

Останнім часом у фізіологічному експерименті широко застосовують метод локального хімічного подразнення нервових центрів за допомогою аплікацій та мікроін’єкцій біологічно активних речовин. Метод електричного подразнення широко використовується також в умовах клініки. Так електричні стимулятори, вживлені під шкіру, підтримують функцію серця та ін..

Електрична реєстрація неелектричних величин. Якщо потрібно реєструвати одночасно електричні потенціали і, наприклад, рухову активність певного органа на екрані осцилографа, слід перетворити механічні сигнали на електричні. Для цього застосовують різноманітні датчики, сигнал з яких підсилюється і реєструються електронним осцилографом.

Самостійне опрацювання: «Історичний нарис розвитку фізіології людини».

Дайте відповіді на запитання:

1. Поясніть, що є об’єктом і предметом вивчення загальної фізіології?

2. З’ясуйте основні завдання загальної фізіології.

3. Назвіть сучасні напрямки фізіології.

4. Про класифікуйте сучасні методи фізіологічних досліджень.

5. Назвіть і порівняйте основні традиційні методи дослідження в фізіології.

Дата добавления: 2015-05-10