Психолого педагогічна класифікація порушень мовлення у дітей

Принцип єдності діагностики та корекції

Завдання корекційної роботи можуть бути правильно сформульовані тільки за умови, що вони ґрунтуються на повній психологічній діагностиці зони актуального і найближчого розвитку дитини-логопата, а також на перспективах її" розвитку. Л.С. Виготський зазначав: "... У діагностиці розвитку завдання дослідника полягає не тільки у виявленні відомих симптомів, їх перерахуванні або систематизації та не лише у групуванні явищ за зовнішньо подібними характеристиками, а виключно у тому, щоб за допомогою мислительної обробки цих зовнішніх даних проникнути у внутрішню сутність процесів розвитку"

Як основу для комплектування спеціальних логопедичних закладів і вибору фронтальних методів впливу широко використо­вують психолога-педагогічну класифікацію мовленнєвих порушень. Вона розроблена Р.Левіною і ґрунтується на виділенні насампе­ред тих ознак мовленнєвої недостатності, які важливі для здійснен­ня єдиного педагогічного підходу до навчання і виховання.

На основі психолінгвістичних критеріїв - порушення мов­них засобів спілкування і порушення в застосуванні засобів спілкування в процесі мовленнєвої комунікації - вади мовлен­ня поділяють на дві групи.

До першої групи належать такі порушення: фонетичне не­дорозвинення; фонетико-фонематичне недорозвинення; загаль­не недорозвинення мовлення.

До другої групи відносять заїкання, за якого основою вади є порушення комунікативної функції мовлення за збереженості мовних засобів спілкування.

Психолого-педагогічна класифікація відкрила широкі можливості для впровадження в логопедичну практику науко­во обґрунтованих фронтальних методів корекційного впливу на порушене мовлення й інші психічні функції дітей дошкільно­го і шкільного віку. Під кутом зору психолого-педагогічної кла­сифікації найзначнішим є питання про те, як саме компоненти мовленнєвої системи недорозвинені або порушені. Дотримую­чись цього підходу, логопед може чітко спланувати напрям ко­рекційного навчання за відповідної категорії мовленнєвого роз­ладу: загального недорозвинення мовлення, фонетико-фонема-тичного недорозвинення, в разі недоліків вимовляння звуків.

Кожну групу вад, у свою чергу, розрізняють за формою (при­родою) порушення і ступенем її вираженості.

Клініко-педагогічна і психолого-педагогічна класифікації взаємно доповнюють одна одну і використовуються як в діагно­стиці, так і для корекції мовленнєвих порушень.

Дата добавления: 2015-05-10