Вуглеводи. Вони забезпечують 50-55% потреби людини в енергії, а в деяких державах, зокрема в Україні, навіть до 70%

Вони забезпечують 50-55% потреби людини в енергії, а в деяких державах, зокрема в Україні, навіть до 70%.

При нестачі вуглеводів енергія утворюється шляхом розщеплення жирів і білків, але тоді в крові накопичу­ються токсичні кетонові тіла. Глюкуронова кислота, по­трібна для знешкодження в печінці деяких токсинів, також утворюється з вуглеводів. Клітини центральної нервової системи лише вуглеводи можуть використову­вати як енергетичний матеріал.

Фрукти та овочі вміщують велику кількість харчо­вих волокон, які сповільнюють всмоктування цукру, запобігають перетворенню його на жири. Цього не мож­на сказати про одержані з рослин крохмаль і цукор, тому що під час виділення та рафінації від них відділяють майже всі інші речовини.

Засвоєння вуглеводів із різних продуктів складає 85-98%. Споживання у великій кількості рафінованого цук­ру дуже шкідливо для людини. Щоденне споживання 50-70 г цукру зумовлює утворення 40-45 г резервного жиру, тому нормою споживання на рік є не більше 6 кг цукру.

Зростання у крові глюкози стимулює функцію підшлункової залози, тому збільшується виділення інсу­ліну, завдяки йому із глюкози швидко утворюється ба­гато насичених жирних кислот та холестерину, які над­ходять у кров. Зниження у крові глюкози підвищує апе­тит і людина споживає ще більше вуглеводів, проклада­ючи собі шлях до ожиріння та атеросклерозу.

В останні роки широко використовуються замінни­ки цукру: фруктоза, сорбіт, ксиліт, аспартат, цикломат тощо. Однак споживання великої кількості продуктів, які містять значну кількість жирів та вуглеводів, зали­шається суттєвою загрозою, як здоров'ю взагалі, так і сексуальному здоров'ю.

Зменшення енергетичної цінності продуктів харчу­вання в США в період з 1968 до 1977 роки забезпечило зниження смертності від хвороб серцево-судинної систе­ми на 22%, від інсульту — на 32%.

Співвідношення білків, жирів, вуглеводів у повноці­нному раціоні складає 1:1,2:4,6. Нестача поживних ре­човин призводить до зменшення маси тіла, зниження працездатності, порушення росту і розвитку організму, зниження резистентності тощо.

Баластні речовини (клітковина, пектини) майже не перетравлюються в кишечнику людини, але вони зв'я­зують воду та токсичні сполуки, стимулюють перисталь­тику, сприяють нормальній роботі кишечнику та попе­реджають інтоксикацію.

Баластні речовини використовують для профілакти­ки й лікування ожиріння, гіпертонічної хвороби, ішемії серця, злоякісних утворень, вони забезпечують виведен­ня з організму металів (алюмінію, свинцю, цинку тощо), радіонуклідів, токсинів, холестерину (тобто попереджа­ють атеросклероз).

Добова потреба кожної людини у клітковині та пек­тині становить 25-30 г. Дуже багато пектинів у яблуках, буряках, цитрусових, спіруліні, а клітковини в овочах та фруктах. Вітаміни (від vita — життя)

Це низькомолекулярні органічні сполуки, які не ут­ворюються взагалі або недостатньо в організмі, тому людина повинна отримувати їх із їжею для забезпечен­ня належної ферментативної активності. Розрізняють групи жиророзчинних (А, Е, Д, К) і во­дорозчинних (С та група В) вітамінів.

Гопкінс Ф.Г. відкрив вітаміни А (ретинол) та Д (кальциферол), за що одержав Нобелівську премію 1929 p., a Каррер П. довів перетворення каротину на вітамін А (Но­белівська премія 1937 р.)

Віндаус А. відкрив утворення вітаміну Д з ергосте­рину (Нобелівська премія 1928 р.)

Вітамін К (філлохінон) відкрив X. Дам, який одер­жав Нобелівську премію 1943 p., а його структуру вста­новив Е.А. Дойзі (Нобелівська премія 1943 р.)

Хоуорс У.Н. синтезував вітамін С, Нобелівська пре­мія 1937 р.

Двічі лауреат Нобелівської премії та лауреат Ленінсь­кої премії миру Лайнус Полінг надавав великого значен­ня вітамінам для людини.

Потреба у вітамінах залежить від багатьох факторів. Головні з них:

• стать, у чоловіків потреба у вітамінах вища, ніж у жінок;

• вік, у похилих людей потреба зростає на 25-30%;

• характер праці і фізичні навантаження;

• емоційний стан;

• загальний стан організму.

Л. Полінг у книзі "Вітамін С і здоров'я" сформулю­вав теорію ортомолекулярної медицини, яка підкреслює значення вітаміну "С" і амінокислот для підтримки оп­тимального середовища для мозку. Вітаміну Е (токофе­ролу) присвячено книгу американського вченого Н. -Вай — "Ваш ключ до здорового серця".

Якщо атом або група атомів мають вільні (непарні) електрони, вони називаються вільними радикалами. Це дуже реакційно здатні, негативно заряджені електричні фрагменти молекул, які можуть або відбирати електро­ни в інших молекул, або приєднуватись до них, що завершується руйнуванням біологічних мембран, змінами у хромосомах, мутаціями генів, а внаслідок цього заги­беллю клітин. Численні дослідження вказують на те, що причиною багатьох хвороб є значне зростання кількості вільних радикалів, яких Л. Полінг назвав "вільними хуліганами".

Велика кількість вільних радикалів виникає під час запальних процесів в організмі, перебуванні в екологіч­но забруднених місцях, вдиханні вихлопних газів авто­мобілів або диму цигарок. Потрапляючи до легень, шкідливі речовини утворюють вільні радикали руйну­ють стінки альвеол і сприяють розвитку раку легень. Старіння також пов'язано з утворенням великої кількості вільних радикалів.

Антиоксиданти — це речовини, які зв'язують вільні радикали, таким чином захищаючи від їхньої дії кліти­ни. Вітаміни А, С, Е та каротини — найбільш поширені природні антиоксиданти.

Великі дози цих вітамінів проявляють профілактич­ну протипухлинну дію, особливо вітамін С (аскорбінова кислота), який попереджає утворення в шлунку канце­рогенних речовин (нітрозамінів) із білків, інших азотов­місних речовин.

При палінні прискорено витрачається аскорбінова кислота, людина, що палить до 10 цигарок на день, му­сить додатково приймати 400 мг вітаміну.

Вітаміни А, Е, С попереджають старіння імунної систе­ми, зберігають нормальну функцію статевих залоз, сприя­ють підвищенню фізичної працездатності, скорочення три­валості сну, потрібного для відновлення сил людині. Вони підвищують резистентність, зменшують токсичний вплив різних забруднювачів навколишнього середовища, тютюнопаління, вживання алкоголю, стресів.

Отже, ці вітаміни здоров'я абсолютно необхідні для збереження фізичного, психічного і сексуального здоров'я. Їх використовують у таких дозах — вітамін С — 1-1,5 г, вітамін Е — 10 мг або 800-1000 МО, вітамін А— 1-2,5 мг або 10-25 тис. МО, каротин — 6 мг.

Основні джерела вітамінів

А (каротини) — риб'ячий жир, морква, молоко, м'я­со та жирна риба, яйця, печінка, чернослив, кабачок, пет­рушка, абрикоси, капуста.

Д (ергостерини) — молоко, дріжджі, м'ясо і жирна риба, риб'ячий жир, масло, яйця.

Е — зародки злакових, арахісова, соєва, кукурудзя­на олія, горіхи, насіння соняшника, печінка, яйця.

С — чорна смородина, цитрусові, зелені овочі, салат, перець, капуста, шипшина.

Дуже багато вітамінів (особливо групи В) і мінераль­них речовин знаходиться у висівках злакових.

При зберіганні вміст вітамінів дуже зменшується, тому вітамінні продукти слід зберігати у добре закрито­му глиняному або фарфоровому посуді в темному місці (підвал, холодильник, але не заморожувати).

Фрукти краще вживати сирими, а овочі готувати на пару за невеликий проміжок часу в невеликій кількості води (томати та цибулю без води) у герметично закрито­му посуді, краще під гнітом або у мікрохвильовій печі. Вода, в якій варились овочі, містить багато вітамінів і мінералів.

. Мінеральні речовини (від minera — руда)

Із 106 елементів періодичної системи Д.І. Менделєє­ва в організмі людини виявлено 86. Серед двадцяти п'я­ти необхідних для нормальної життєдіяльності еле­ментів — вісімнадцять вважаються абсолютно необхід­ними, а сім — корисними. Професор В.Р. Вільямс назвав їх "металами" життя.

Мінеральні речовини поділяють на макроелементи (Na, K, Ca, Mg, P, CI, S), потреба в яких визначається в г, і мікроелементи (Fe, I, Cu, Co, Mn, Zn, Mo, Se та інші), потрібні у мг або мкг.

Натрій. Становить 90% всіх катіонів плазми крові, забезпечує збудливість клітин, роботу буферних систем, секрецію травних соків та всмоктування амінокислот та вуглеводів із травного каналу.

Хлор. Разом із натрієм забезпечує основну частину осмотичного тиску крові та тканинної рідини, викорис­товується на утворення соляної кислоти шлункового соку.

Добова потреба в натрії — 4-6 г, що відповідає 10 г кухонної солі, але багато людей споживають її значно більше норми, що негативно відбивається на стані сер­цево-судинної, травної систем, нирках. Часто хлорид натрію називають серцевою отрутою. У чоловіків при надмірному споживанні солі страждає ерекція, у жінок — моторика та секреція в органах статевої сфери.

Фосфор. Бере участь у всіх обмінних процесах як ком­понент макроергічних сполук. З давніх-давен продукти, що вміщують фосфор, використовуються для підсилен­ня сексуальних бажань (лібідо), а саме: дріжджі, пше­ничні висівки, зерна гарбузів, соняшнику, яйця, риба. У стародавньому Єгипті жрицям забороняли вживати рибу. Добова потреба — 1,2-1,5 г.

Калій. Забезпечує формування гальмівних процесів у клітинах. Дуже багато калію в морських водоростях, насінні соняшнику, часнику, горіхах, арахісі, картоплі в лушпайках. Фрукти та овочі відносно бідні на калій. Добова потреба — 2,5-5 г.

Кальцій. Разом із фосфором складає основу мінераль­ної частини кісткової тканини, також забезпечує збуд­ження клітин, у тому числі скорочення м'язів, активує ферменти, наприклад, зсідання крові. Добова потреба у дорослих — 800 мг, у дітей — 1-1,2 г.

Магній. Забезпечує розширення судин, стимулює перистальтику кишечнику, виділення жовчі, необхідної для побудови кісток, активації енергетичного обміну. Добова потреба — 0,5-0,6 г.

Залізо. Входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів, тому необхідне для зв'язування та перене­сення кисню від легень до тканин, а потім споживання мітохондріями для утворення енергії. Добова потреба — 10-18 мг.

Згідно з даними ВООЗ у світі понад 1 млрд. людей страждає на анемію.

Тривале використання наборів "Гербалайф", над­мірне споживання молочних продуктів призводить до дефіциту заліза. Багато заліза в сухофруктах, горіхах, абрикосах, винограді, рибі, м'ясі, чорному хлібі, ква­солі, горосі.

Цинк. Входить до складу ферментів, інсуліну, бере участь в утворенні кісток. Багато цинку в структурах лімбічної системи та епіфізі, які беруть участь у регуляції людської сексуальності. Засвоєння цинку знижується з віком, через паління, вживання алкоголю, кофе, хронічні стреси. Рафіновані продукти мало містять цинку.

Особливо багаті цинком устриці, також він є у висів­ках, грибах, зерні гарбузів і соняшників. Добова потре­ба — 10-15 мг.

Марганець. Міститься в складі окислювальних фер­ментів, сприяє нормальній функції судинної та статевої систем, росту сполучної тканини.

Нестача марганцю призводить до атеросклерозу, імпотенції, діабету, гіпотиреозу, порушення вуглеводно­го та жирового обмінів. Багато марганцю в горіхах фун­дук, чорній смородині, капусті, рибі. М'ясо та молоко — бідні на марганець. Добова потреба — 5-10 мг.

Йод. Потрібен для синтезу гормонів щитоподібної за­лози, які беруть участь в енергетичному обміні, терморегуляції, впливають на серцево-судинну, імунну, нерво­ву систему. Добова потреба — 0,15 мг.

Селен. Необхідний і дуже небезпечний елемент. Май­же 50% селену знаходиться у чоловіків у сім'яниках. Це антиоксидант, тому стимулює розвиток імунітету, запо­бігає зросту злоякісних пухлин. Прості вуглеводи нега­тивно впливають на засвоєння селену. Багаті селеном морепродукти, кухонна сіль, зерна злаків, часник, ку­курудза, дріжджі, нирки, печінка, серце, яйця. Добова потреба — 70 мкг, а токсична доза — 1 мг.

В Андах Еквадору живе плем'я "Вилкабамба" (4000 людей), серед яких багато довгожителів, їх енергетич­ний раціон в 2 рази менший, ніж в американців, тому що переважають зерна, фрукти та овочі. Місце їхнього проживання — це дійсний рай фруктів, квітів, метеликів і спокою. Це плем'я не знає серцево-судинних і ракових хвороб. Тривалість життя забезпечує дієта і фізична пра­ця, свіже, чисте повітря й особливий склад води.

Ось як написав про воду А. Сент-Екзюпері: "Вода! У тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможли­во описати, тобою насолоджуються, не усвідомлюючи, чим ти є. Не можна вважати, що ти потрібна для життя, ти — саме життя... Ти найбільше багатство у світі".

Майже 60% маси тіла дорослої людини складає вода (у чоловіків — 61%, у жінок — 54%, у новонародже­них — 77%). Добова потреба у воді 40 мл на 1 кг маси тіла, однак лише 800-1000 мл має надійти саме з ріди­ною. Утрата води 6-8% від маси тіла суттєво порушує обмін речовин, втрата 10% — до незворотних патологіч­них змін, а 21% — навіть до смерті.

Більша частина людства змушена споживати неякісну воду, але чимало держав уже прийняли "Закон про чисту воду". Японія, СІЛА, Катар, інші держави витрачають значні кошти на запобігання забрудненню навколишньо­го середовища, завдяки чому досягли поліпшення здоров'я своїх націй. Японію називають державою економіч­ного та екологічного дива. Вона витрачає 4% валового національного доходу на екологію, а у нас — менше 0,1%. У багатьох державах (Японія, США та ін.) очищують воду хлоруванням, але потім активованим вугіллям, тому що саме лише хлорування призводить до:

• утворення хлорорганічних сполук та їхніх комп­лексів з іонами тяжких металів;

• корозії водопровідних труб;

• забруднення хлорованою водою інших водоймищ.
Також для очищення води використовують різного роду очищувальні прилади та методи, наприклад, метод зонного вимерзання, який ґрунтується на тому, що в центрі замерзлої води переважно і концентруються домішки. Голодування, фізичні процеси під час голодування

Сучасна людина звикла до регулярного приймання їжі. Але в давні часи первісні люди часто голодували, тому при можливості наїдалися досхочу, відкладаючи поживні речовини (вуглеводи та жири) на наступний період їхньої відсутності. Цей генетично обумовлений страх перед голодом змушує в наші часи людину їсти більше, ніж вона зараз витрачає. Тому виникає надмірне накопичення резервів, переважно жирів, а як наслідок цього починаються захворювання — цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, атеросклероз.

У багатьох релігіях світу повне або часткове утриман­ня від їжі є важливою частиною релігійних обрядів. Вони значною мірою впливають на вибір продуктів, спосіб їхнього приготування та вживання. Дотримання відпо­відних вимог позначається не лише на фізичному стані, але й на духовному, наближує до релігійності. Наприклад, православні пости тривають майже по­ловину року, і значною мірою пов'язані з особливостя­ми зміни часових періодів сільськогосподарського року. Поділяють їх на кілька категорій:

—найсуворіший піст, під час якого не можна їсти, але можна пити воду;

—піст, під час якого дозволено вживати сиру рослин­ну їжу та хліб;

—піст, протягом якого дозволено вживати варену рослинну їжу, виготовлену без використання олії;

—піст, протягом якого дозволено вживати рослинну їжу, зварену з олією, а також рибні продукти.

До пісної їжі належать зернові, бобові, овочі, фрук­ти, ягоди, гриби, їстівні дикоростучі рослини, горіхи, мед, рослинні олії, риба.

До "скоромної" їжі відносять продукти тваринного походження (м'ясо, печінка, жири, яйця, молоко) та продукти, які їх містять.

Фізіологічні процеси під час голодування

Голодування розрізняють:

—абсолютне, коли не вживається ні їжа, ні вода;

—повне, коли не вживають їжі, але п'ють воду;

—неповне, коли їжа не задовольняє потреб в енергії;

—часткове, коли калорій досить, але окремих пожив­них речовин замало.

Найбільш виразні зміни обміну речовин спостеріга­ються під час повного голодування, яке досліджували В.В. Пашутін та його учні.

Процес голодування розглядається як послідовні зміни трьох стадій.

Перша стадія (збудження) триває 1-4 доби. Протягом неї залишки їжі проходять по травному каналу, але всмоктування поживних речовин припиняється. Тому у крові зменшується вміст насамперед глюкози, що виділяють нервові клітини центру голоду, і виникає відчут­тя голоду, яке стає домінуючим і зумовлює відповідну зміну поведінки. Стримати себе і продовжити голодуван­ня необхідно вольовими зусиллями. У цей час утрачаєть­ся до 2 кг маси тіла, переважно вода та вуглеводи, але не жир. Дихальний коефіцієнт є близьким до одиниці, тем­пература знижується до нижньої межі норми.

Друга стадія (пригнічення) починається тоді, коли гальмується відчуття голоду, організм починає спожи­вати резервні речовини, які накопичились у ньому рані­ше. У першу чергу, використовуються пошкоджені клітини та жирова тканина. Протягом цього періоду людина втрачає до 25% власної маси. Його тривалість може дорівнювати 40 добам, а потім знову виникає силь­не відчуття голоду. Дихальний коефіцієнт знижується до 0,7, температура тіла дещо зростає.

Третя стадія (паралічів) характеризується тим, що всі резерви вже вичерпані, починається споживання речо­вин життєво важливих органів та тканин. Це означає початок незворотних процесів, які завершаться висна­женням і загибеллю організму. Гальмування нервових процесів позначається на функціональній активності всіх тканин. Розпад білків зумовлює розвиток набряків та накопичення кінцевих продуктів обміну у тканинах, тобто виникає самоотруєння.

Тривалість кожної стадії значною мірою залежить від індивідуальних особливостей людини. Наприклад, важ­ливим є співвідношення між масою та поверхнею тіла, тому що чим більша поверхня тіла, тим більше втра­чається енергії організмом, тобто швидше закінчують­ся запаси поживних речовин. З такої ж причини низька температура навколишнього середовища та посилена м'язова діяльність негативно позначаються на трива­лості життя голодуючої людини. Абсолютне голодування значно швидше завершить­ся стадією паралічів, тому що організм не одержує ріди­ни, а тому не здатний видаляти шкідливі продукти об­міну, їхня кількість зростає з більшою швидкістю, що може супроводжуватись зростанням температури тіла.

При неповному голодуванні всі процеси відбувають­ся повільніше, що залежить від ступеня дефіциту енергії. Економне витрачання поживних речовин зумовлює зміни у поведінці та обміні речовин, тому виникає бай­дужість до зовнішнього світу, з'являються набряки, ане­мія, слабкість усіх м'язів.

Часткове голодування має ознаки, пов'язані з тим, яких саме речовин надходить недостатньо. Тому розгля­дають білкове, вуглеводне, жирове, вітамінне та міне­ральне голодування та зневоднення. Ознаки окремих форм залежать від того, наскільки порушується функ­ція, яку виконують дефіцитні поживні речовини.

Використання голодування з метою оздоровлення

Лікування голодуванням відоме здавна. Ще Піфагор, Сократ, Платон, Авіцена використовували для пол­іпшення розумової діяльності та творчого натхнення.

У наші часи дуже популярні є твори П. Брега, Г. Шел-тояа, Н.Уокера, А.Ю. Барановського, Ю.С. Ніколаєва, Є.І. Нілова та інших, присвячені проблемам харчуван­ня та голодування.

Мета оздоровчого голодування — це, по-перше, звільнити організм від зайвих та шкідливих речовин, які накопичились у ньому внаслідок неправильного харчу­вання, а, по-друге, стимулювати механізми пристосуван­ня до несприятливих умов існування, попередити мож­ливе захворювання. Регулярне оздоровче голодування зміцнює та робить людину енергійною, бадьорою. Перед початком голодування слід провести консуль­тацію з лікарем, обстеження на виявлення захворювань, які мають протипоказання до тривалої відмови від їжі.

Голодування — це усвідомлене утримання від ужи­вання їжі протягом певного часу. Розрізняють такі тер­міни голодування:

—мале — 1-2 доби;

—середнє — 3-7 діб;

—тривале — понад 7 діб. Періодичність голодування:

—щотижневе — на 1-2 доби;

—щомісячне — на 1-3 доби;

—щоквартальне — від 3 і більше діб. Рекомендуються кілька різновидів голодування:

—звичайне голодування з питтям великої кількості кип'яченої води, використання клізм;

—звичайне голодування з використанням клізм;

—сухе голодування;

—напівсухе голодування, без пиття та клізм, але з обливанням тіла, прийманням ванн;

—уриноголодування, із питтям лише власної сечі.

Проводити голодування слід у приміщеннях, які за­безпечують перебування у спокійному стані, дихання чистим повітрям. Успіх значною мірою залежить від психологічного настрою людини. Починати голодуван­ня необхідно зі звичайного голодування протягом 1 доби щотижня протягом року, при обов'язковому дотриманні здорового способу життя. Під час голодування слід ужи­вати 1,5-2 л води або соку.

Лікувальне голодування ще називають розвантажу­вально-дієтичною терапією (РДТ), тому що воно скла­дається з голодування, або розвантажування, та віднов­лення, або дієти. Проте погляди на РДТ діаметрально протилежними в літературі та практичній медицині. Противники РДТ вважають, що голодування зумовлює значні біохімічні зрушення в організмі, а прибічники методу вважають його універсальним, без жодних неба­жаних наслідків для людини.

Накопичений досвід дозволяє вважати РДТ корисною під час лікування ожиріння, гіпертонічної хвороби, ате­росклерозу, захворювань суглобів, остеохондрозу, хро­нічних запалень органів травного каналу, алергічних проявів. Після курсу РДТ у хворих поліпшується стан нервової системи, відновлюється стан статевої системи тощо. Однак дуже небезпечним є голодування хворих на гострі хірургічні, інфекційні, ендокринні захворюван­ня, ураження серця, нирок, виразки шлунково-кишко­вого каналу.

Лікувальне голодування зумовлює виведення кінце­вих продуктів обміну речовин з організму, які накопи­чились у клітинах та міжклітинній рідині функціональ­но неактивних тканин. Причини їхнього накопичення — це переїдання, гіподинамія, отруєння шкідливими ре­човинами, застійні явища.

Розвантажувально-дієтична терапія складається з двох періодів, кожен із яких поділяють на три стадії.

Перший період — утримання від їжі.

Перша стадія (травного збудження) тривалістю 2-3 доби. Сильне відчуття голоду викликає погіршення сну, підвищується артеріальний тиск, частішає пульс. З пер­шої доби пацієнти приймають водні процедури, масаж, лікувальну фізкультуру, гуляють на свіжому повітрі не менше трьох годин. Вранці та ввечері виконують клізми теплою водою, об'ємом 1,5-2 л.

Друга стадія (зростаючого ацидозу) триває до 6 діб від початку голодування. Виникає сильний запах ацетону, на слизовій оболонці ротової порожнини та язиці нако­пичується багато слизу. Виникає головний біль, запамо­рочення, нудота. Щодоби втрачається до 0,5 кг маси тіла. Виникають загострення хронічних захворювань.

Третя стадія (адаптації та компенсації) починається з кризи, після якої самопочуття людини покращується, з'являється бадьорість та гарний настрій. Стадія триває 3-4 тижні, завершується вона зникненням слизового нальоту, відновленням апетиту.

Другий період — відновлення.

Перша стадія (астенічна) триває 1-2 доби. Припиня­ють прогулянки та процедури, вживання склянки соку викликає відчуття насичення, зникає запах ацетону.

Друга стадія (інтенсивного відновлення) триває 3-6 діб. У цей час зникають розлади роботи травної систе­ми, зростає маса тіла на 2-3 кг, покращується працез­датність.

Третя стадія (нормалізації) — відновлюється обмін речовин та нормалізується самопочуття. При дотриманні обмеження калорійності їжі зростання маси тіла припи­няється, але необмежене вживання продуктів завер­шується відновленням попередньої маси.

В одному єгипетському папірусі П-го тисячоліття до н.е. є вираз: "Людина їсть надто багато. Вона живе тільки на чверть того, що вона з'їла, на решту — живуть лікарі

Дата добавления: 2015-05-10