Лісова зона

Лечение

Диагностика

В настоящее время наиболее эффективным методом диагностики является ЭХО-кардиоскопия с доплерографией, которая позволяет оценить выраженность порока и степень его декомпенсации.

Не стоит забывать о 4 стандартных методах диагностики: осмотре, пальпации, перкуссии, аускультации. В частности, при митральном стенозе можно выслушать трёхчленный тон —ритм перепела.

Для ликвидации воспаления — медикаментозное.

Для полного излечения — хирургическое.

Лісова зона займає всю північ України. Це частина зони мішаних лісів Східноєвропейської рівнини. У межах України вона називається Українським Поліссям. Українське Полісся є складовою частиною великої Поліської низовини, що охоплює територію Білорусі, а також частково заходить у межі Російської Федерації та Польщі. Полісся знаходиться в басейнах Дніпра, Прип'яті, Шари (притоки Німану) і верхів'ях та середній течії Західного Бугу. Центральна територія має низькі абсолютні висоти -110-135 м; на околицях Полісся, в тому числі й на південній українській його частині, абсолютні висоти дещо збільшуються. Поліська низовина слабо нахилена до Прип'яті і Дніпра, сильно заболочена, залісена; тут є багато прісних озер, боліт, торфовищ.

Українське Полісся складається з двох відокремлених Волинською височиною і дещо відмінних частин: більшої - власне Полісся, що знаходиться на півночі (в межах Поліської низовини) і меншої — Малого Полісся, яке лежить на південь у басейнах Верхнього Бугу і Стиру (між Волинською і Подільською височинами).

Українське Полісся простягається із заходу на схід майже на 800 км, з півночі на південь - на 120-150 км. У північно-східному напрямі його територія поступово звужується до 50-80 км. Українське Полісся включає північні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської областей, а також частково території Львівської, Тернопільської і Хмельницької областей.

На заході межа Українського Полісся збігається з державним кордоном України з Польщею, на півночі — з державним кордоном з Білоруссю, на північному сході — з державним кордоном з Російською Федерацією. Південна його межа з Лісостепом проходить через такі населені пункти (із заходу на схід): Устилуг, Володимир-Волинський, Луцьк, Рівне, Шепетівкка, Житомир, Київ, Ніжин, Батурин, Кролевець, державний кордон України з Росією. Площа Українського Полісся становить п'яту частину території країни.

Рельєф. Характерною ознакою Українського Полісся є переважання тут низовинної, заболоченої і залісненої території. З підвищених територій в Українському Поліссі виділяється Словечансько - Овруцький кряж на півночі Житомирщини (максимальна абсолютна висота 316 м). Від нього на південь простягається підвищення, яке сполучається з північними відрогами східної частини Волинської височини. На північному сході Українського Полісся є невисокі порізані ярами південно-західні відроги Середньоруської височини.

Клімат Українського Полісся помірно континентальний, м'який. Він відрізняється від клімату розміщеної на півдні лісостепової зони. Помітний вплив на формування внутрішньозональних кліматичних відмінностей має і висота над рівнем моря, яка на Поліссі значно менша від абсолютної висоти прилеглих з півдня височин. Різниця у висотах між Поліссям і Волинською височиною близько 100-150 м, між Малим Поліссям і Подільською височиною — 200 м.

Незначна абсолютна висота поліських територій помітно пом'якшує їх клімат. Наприклад, у південних районах Поліської низовини і на прилеглих територіях росте така теплолюбна садова культура, як абрикос, тоді як на розміщеній на південь Подільській височині її майже немає. Феномен клімату Українського Полісся полягає в незначних його відмінностях на півночі і півдні, зокрема в дещо теплішому кліматі північних територій внаслідок зменшення тут абсолютних висот, а також трохи іншого складу ґрунтоутворюючих порід (пісок на півночі нагрівається швидше, ніж лес чи лесовидний суглинок на півдні).

Різниця в річній температурі повітря між усіма частинами Українського Полісся незначна; вона лише частково зменшується в східному і північно-східному напрямі (на заході у Володимирі-Волинському +7,1°С; на сході цей показник дорівнює: в Овручі +6,4°С, в Новгород-Сіверському +5,7°С).

Між західними і східними районами Полісся простежується певна відмінність у кількості опадів. Якщо на заході пересічно за рік випадає 550-600 мм опадів, то на сході — 500-550 мм. Посухи трапляються рідко і практично не буває суховіїв. Великі хуртовини бувають лише на північному сході (30 і більше днів за рік).

На Поліссі найбільша в Україні кількість днів з циклонічною діяльністю впродовж усіх пір року (узимку 35 і більше, навесні - 30 і більше, влітку - понад 30, восени — 35 і більше). У північні райони України циклони переміщуються з півдня, південного заходу і заходу; формуються вони поза її межами.

На Українському Поліссі навесні і влітку переважають західні і північно-західні вітри; утримується порівняно невисокий атмосферний тиск.

Загалом Полісся має сприятливі кліматичні умови для розвитку типового для середніх широт Європи сільського господарства.

Води. Полісся - найбільший в Україні природний нагромаджувач прісної води. Тут у потужних піщаних відкладах, під якими знаходяться водонепроникні горизонти, зосереджені великі запаси високоякісної прісної води — винятково цінного і дуже дефіцитного в світі ресурсу. Катастрофа на Чорнобильській АЕС негативно вплинула на все довкілля Українського Полісся, особливо на якість поліської води, яку споживає майже половина усього населення України.

Українське Полісся має добре розвинуту і розгалужену річкову сітку; частина річок бере початок у його" межах. Майже вся його територія належить до басейну Чорного моря, лише невелика західна прикордонна територія — до басейну Балтійського моря. Тут вододіл близько підходить до Західного Бугу, тому площа його басейну дуже обмежена.

Річки центральної частини Українського Полісся течуть з півдня на північ і впадають у найбільшу притоку Дніпра р. Прип'ять, яка витікає з крайньої північно-західної частини Волинської області. Найбільшими притоками Прип'яті є річки Вижівка, Турія, Стохід, Стпир, Горинь (з притокою Случ), Уборть. Більшість з них витікають з північної частини Подільської височини, перетинають Мале Полісся, Волинську височину і далі на північ течуть повільно, що пояснюється дуже слабким нахилом Поліської низовини в бік Прип'яті. З Волинської височини беруть початок лише річки Луга, Турія, Стохід, Уборть і деякі притоки Горині, Стиру і Случі.

Ґрунти. Типовими для Українського Полісся є дерново-підзолисті піщані ґрунти. Вони поширені майже на всій поліській території, але найбільші площі займають на Волинському і Київському Поліссі. На слабодренованих вододілах і терасах річок сформувалися дернові (здебільшого оглеєні) ґрунти. Переважають вони на сході Рівненщини і заході Житомирщини. Південно-західну частину центральної території Полісся займають дерново-середньо-підзолисті ґрунти. Вони трапляються також у північних районах Новгород-Сіверського Полісся.

Дуже мозаїчним є ґрунтовий покрив Новгород-Сіверського Полісся. Тут переважають різновиди дернова і середньопідзолистих ґрунтів, типових для зони мішаних лісів, а також сірі ґрунти, що сформувалися на лесах.

У заплавах річок, а також на приозерних пониззях утворилися торфово-болотні ґрунти і торфовища. У краще дренованих заплавах Горині, Стиру, Тетерева і Десни поширені лучні ґрунти з високопродуктивними сіножатями.

Дещо відмінний ґрунтовий покрив має Мале Полісся, де крім дерново-підзолистих значну площу займають дерново-карбонатні ґрунти, що утворилися переважно на мергелях.

Загалом ґрунти Українського Полісся характеризують як недостатньо придатні для ведення сільського господарства, що зумовлено їх високою кислотністю і надмірною зволоженістю. Для підвищення їхньої родючості потрібне подвійне регулювання водно-повітряного режиму, тобто поєднання осушення зі зрошенням.

Полісся багате на рослинні ресурси. Тут переважають хвойні і широколисті ліси, площі яких раніше були значно більшими. Великі території, що залишилися після вирубування лісів, нині використовуються як сільськогосподарські угіддя. Особливості ґрунтового покриву, незважаючи на знищення лісів, не змінилися.

Серед широколистих порід найбільш поширеним є дуб звичайний, серед хвойних - сосна звичайна. Ростуть граб, береза, вільха, осика, липа тощо. На крайньому заході переважає сосна з ялиною європейською, на сході — дуб звичайний. В інших поліських областях найбільші площі зайняті сосною звичайною, дубом звичайним, грабом, вільхою та ін. На Житомирському Поліссі порівняно великі площі займає береза. Лісистість збільшується в північному і західному напрямах.

У лісах Полісся багато реліктових і рідкісних рослин. Серед реліктових - рододендрон жовтий (найбільш поширений на Житомирщині), береза низька, меч-трава болотна, ломикамінь болотний, верес (мал. 64). З рідкісних рослин трапляються журавлина дрібноплода, любка дволиста, плаун колючий, білокрильник болотяний (мал. 65) та ін.

Тваринний світ Українського Полісся багатий і різноманітний. Особливо цінними є мисливські тварини. Досить велика чисельність зайця-русака. У Рівненській, Чернігівській і Сумській областях поширені лось європейський, козуля європейська, у Волинській, Чернігівській і Сумській областях — дика свиня, на Волині та Сумщині лисиця, на Київщині і Житомирщині куниця, у заплавах річок Чернігівського Полісся бобри і норка звичайна, повсюдно — борсуки, горностаї, вовки, на крайньому північному сході — бурий ведмідь, на півдні Волинського Полісся — лісовий кіт, на півночі — рись.

Українське Полісся, особливо Волинське і Чернігівське — важливі райони акліматизації ондатри. На півночі Сумщини і заході Чернігівщини поширений заєць-біляк, повсюдно — єнотовидний собака.

Українське Полісся головний в Україні регіон розмноження таких цінних мисливсько-промислових птахів, як тетерев, глухар, рябчик, лебідь-шипун та ін. З рідкісних птахів тут трапляються журавель сірий, лелека чорний та ін.

Полісся є основним в Україні регіоном, де водяться польова і лісова миші, полівка сіра, полівка лісова, які завдають великої шкоди сільському господарству. Шкодять рослинам і тваринам квіткогриз яблуневий, короїд-топограф, шовкопряди, комарі, ґедзі та ін.

Дата добавления: 2015-05-10