Українські Карпати

Українські Карпати один з найбільш мальовничих регіонів України. Вони характеризуються середньовисотним і низькогірним рельєфом, наявністю великих площ, придатних для господарського, в тому числі й сільськогосподарського освоєння, невисокими зручними перевалами, теплим м'яким вологим помірно континентальним кліматом, чітко вираженою вертикальною поясністю, а також внутрішніми природно-географічними відмінностями.

Рельєф. Українські Карпати складаються з витягнутих з північного заходу на південний схід паралельних пасом, що розділені між собою міжгірними долинами (мал. 79). Зовнішні Карпати — крайнє північно-східне пасмо гір, що складається з різних за своїм рельєфом частин, які змінюють одна одну в південно-східному напрямі.

На північному заході Зовнішні Карпати складаються з невисоких Бескидів, у центральній частині — з середньогірних Горганів, а на південному сході — з низькогірних Покутсько-Буковинських Карпат.

На південний захід від цих гір паралельно простягнувся знижений Верховинський Вододільний хребет, через який пролягають гірські перевали.

Найвищою частиною Карпатських гір є Полонинсько-Чорногірські Карпати. На північному заході починається порізаний річками Латориця, Боржава, Ріка, Теребля і Тересва на окремі масиви-блоки Полонинський хребет. Далі на південний схід зосереджені високогірні масиви Свидовець, Чорногора, Гринявські гори.

На південному сході розміщені найстаріші в Карпатах Рахівсько-Чивчинські гори, що виділяються великими відносними висотами, скелястими урвищами.

На межі із Закарпатською низовиною простягається Вулканічне (Вигорлат-Гутинське) пасмо, яке видовжені міжгірні долини на півночі відділяють від Полонинського хребта. В районі Хуста це гірське пасмо переходить на лівий берег Тиси і продовжується в Румунії.

Українські Карпати багаті на корисні копалини і гідроенергетичні ресурси. Тут є великі поклади цінних будівельних матеріалів, зокрема мармуризованих вапняків, які широко використовують як облицювальний матеріал. Ці вапняки залягають у багатьох районах закарпатської частини Українських Карпат. Особливо цінними є білий скульптурний мармур (поблизу с. Ділове). У Карпатах є невичерпні запаси пісковиків, гравію, піску та інших будівельних матеріалів, великі запаси вулканічних туфів, доломітів. У середньогірних районах трапляються невеликі поклади металевих (марганцевих, залізних) руд та інших корисних копалин.

Карпати мають великі ресурси мінеральних і термальних вод — близько 350 джерел. Загальновідомими є мінеральні води Сваляви, Квасової Поляни, Східниці. Поблизу Ужгорода розвідано запаси термальних вод.

У Карпатах виявлено практично необмежені запаси мелінітових (горючих) сланців. Вони залягають широкою смугою вздовж усіх Українських Карпат. Товщина покладів в окремих місцях досягає 1,5 км. Перегонкою мелінітових сланців можна отримувати цінні продукти: смолу (близько 4%), газ тощо.

У Тячівському районі Закарпаття в передгір'ї знаходиться Солотвинське родовище кам'яної солі, запаси якої оцінено в 350 млн. т. Соленосні товщі залягають на площі близько 200 га у вигляді лінз чистої солі, забрудненої солі, глинисто-соленосних відкладів. Родовище розробляється підземним способом; відпрацьовані шахти використовують для лікування хворих на астму.

До складу Українських Карпат на північному сході входить Передкарпатська підвищена рівнина. Вона простягається смугою завширшки 40 км і завдовжки до 300 км. Являє собою височину з висотами від 200 до 700 м. Розчленована правими притоками Дністра, Пруту і Сірету. Значно менші висоти має Закарпатська низовина (100-250 м), також є складовою частиною Українських Карпат.

У цілому клімат Українських Карпат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря.

Пересічна річна температура повітря в Українських Карпатах становить +5...+7°С, а на найвищих гірських масивах Чорногорі, Свидовці, Гринявських горах - до +4°С і менше. Навіть в умовах низькогір'я річні температури повітря не перевищують +7°С.

На одних і тих самих висотах температура повітря над південно-західними схилами Карпат дещо вища, ніж над північно-східними.

Пересічна річна кількість опадів у Карпатах коливається в межах 800-2000 мм і більше. Максимальна кількість опадів випадає влітку, мінімальна — взимку і напровесні.

Значно підвищені масиви і високі вершини гір отримують понад 1500 мм опадів. Найбільше опадів в околиці с. Руська Мокра (2238 мм) в Закарпатті. Відносна вологість повітря в Карпатах висока, дні (у квітні — жовтні) з відносною вологістю нижчою від 30% тут бувають дуже рідко.

Великий вплив на кількість опадів, їх розподіл за порами року мають циклони. Через гірські масиви протягом року проходять циклони з південного заходу на північний схід. Повітря, що його приносять циклони з південного заходу, підіймається по південно-західних (закарпатських) схилах гір, охолоджується і залишає там частину своєї вологи у вигляді дощу і снігу. Особливо активна циклонічна діяльність взимку. Циклони, що перевалили через гори, над Передкарпатським схилом уже зневоднені. На північно-східні схили Карпат волога переважно надходить з північного заходу і північного сходу. Бар'єрний ефект виявляється як на закарпатському, так і на передкарпатському схилах гір, але на закарпатських схилах цей ефект значно більший.

У Карпатах часто бувають заметілі - понад 20 днів на рік. Найбільша їх інтенсивність на підвищених територіях карпатського середньогір'я. Карпатські гори посідають перше місце в Україні за кількістю грозових днів (понад 10 на рік). Найчастіше вони бувають на високогір'ях. Великої шкоди в горах завдають селі. У південно-східній і південній частинах гір трапляються зливові водно-щебеневі селі. В межах Во-додільно-Верховинського і Вулканічного гірських масивів формуються сніжно-дощові, водно-щебеневі і воднодрібнобрилові селі. Карпати належать до найбільш лавинонебезпечного регіону України. Найчастіше лавини сходять у Чорногорі.

Води. Карпати зі значною зволоженістю території мають досить густу і розгалужену річкову сітку, причому на краще зволожених південно-західних схилах. Через центральну частину гір проходить головний Карпатський вододіл, який у північно-західній і центральній частинах простягається вздовж Вододільно-Верховинського хребта. Тут беруть початок річки північно-східного схилу Карпат. Серед них р.Сян, що впадає у Віслу, Дністер і його праві притоки: Тисмениця, Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська. На південний схід від Івано-Франківська карпатські річки течуть уже не в Дністер, а в Прут, який впадає в Дунай. Прут поблизу Дністра перехоплює всі карпатські річки, найбільшою з них є його права притока Черемош (його формують Білий Черемош і Чорний Черемош).

На особливості розповсюдження ґрунтів в Українських Карпатах позначилась висотна поясність. Так, у Передкарпатті поширені дерново-підзолисті оглеєні ґрунти, що утворилися під мішаними дубово-буковими чи дубово-буково-смерековими лісами на карбонатних відкладах. Для гірської зони Карпат до висоти 1100-1200 м характерні бурі лісові ґрунти. У верхній частині лісового поясу залягають сіро-бурі ґрунти. На полонинах поширені гірсько-лучні ґрунти.

У Карпатських горах зосереджено понад 15% усіх лісів України. Залісненість території тут становить близько 40%. Це найбільший лісовий масив держави. Серед інших частин Карпатського пасма Українські Карпати найбільш залісені. Невипадково їх часто називають ще Лісистими Карпатами. Переважають смереково-букові ліси. Велику площу, особливо в Закарпатті, займають дубові насадження, ялиця і граб. Карпатські ліси України мають високоякісну деревину, яка користується попитом як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Ліси Карпатських гір розміщені великими суцільними масивами аж до верхніх субальпійських та альпійських лук. Вони відіграють важливу водозберігаючу і природоохоронну роль, багаті на лікарські рослини, ягоди і гриби. Видовий склад лісу залежить від його розміщення у певному висотному поясі. Одні й ті самі більш теплолюбні породи дерев ростуть значно вище на південних, ніж на північних схилах гір, хоча й тут простежуються істотні відхилення, зумовлені напрямом руху повітряних мас, експозицією схилів гір тощо. У закарпатській частині Карпат до висоти 700-750 м переважають дубові ліси, на висоті 1250-1300 м — букові, 1500-1600 м — хвойні (ялина, ялиця, зрідка кедр). У північно-західній частині Карпат послідовність вертикальної зміни цих самих деревостанів в основному така сама, як і в більш південних регіонах, але ця зміна відбувається на 50-150 м нижче. У віддалені лісові райони Українських Карпат наприкінці XIX на початку XX ст. було прокладено вузькоколійні лісовозні залізниці, більшість з яких тепер не функціонує. У південно-східній частині гір деревину колись сплавляли річками до лісопильних заводів чи залізничних станцій (наприклад, по Черемошу, який має дуже швидку течію). У карпатських лісах заготовляють гриби, плоди І ягоди (малину, шипшину, суниці, лісові горіхи), лікарські рослини. Використовують ліси і як мисливські угіддя. Потужним є рекреаційний потенціал лісових масивів Українських Карпат, який використовують ще недостатньо.

Невелику площу Українських Карпат займають субальпійський і альпійський пояси. Вони розміщені окремими високогірними ділянками. Нижня межа субальпійського поясу на північному заході проходить на висоті 1400-1500 м, у високогірних районах південно-східної частини - на висоті 1750-1800 м. Субальпійський пояс холодніший і більш зволожений, ніж лісовий. Пересічна температура повітря у липні - від +8 до +10°С, у січні — від -8 до -10°С; пересічна річна сума опадів коливається в межах 1500-2000 мм і більше.

Знизу субальпійський пояс починається перехідною від лісу смугою криволісся і рідколісся з вільхи зеленої, надівсланкої сосни гірської, ялівцю сибірського. В міру підіймання вгору дерева стають нижчими, трапляються рідше. Починаються полонини - безлісі плоскі вершини гірських хребтів. Вони вкриті головним чином субальпійською рослинністю (костриця, арніка, чорниця, брусниця, рододендрон). Альпійська рослинність поширена тільки на висотах понад 1800 м (Чорногора, Мармороський масив). Полонини використовують як літні пасовища. Впродовж багатьох століть вироблено урочисті ритуали проводів пастухів на початку літа на полонини і зустрічі їх з полонин на початку осені.

Тваринний світ має в основному лісовий характер. Є багато тварин, що трапляються в Українському Поліссі: білка, глухар, рябчик, свиня дика та ін. У лісах — ведмідь бурий, рись, кіт лісовий, олень благородний, з-поміж птахів - вальдшнеп, горохівка, волохатий сич та ін. На полонинах трапляються олянка, плиска, дрізд кам'яний, полівка снігова, білозубка та ін. У передгір'ях Карпат - кроти, полівки, жайворонки, вівчарики, юрки, сови. З плазунів у Карпатах водяться ящірка прудка, вужі, гадюка звичайна та ін. Серед земноводних трапляються тритон альпійський, саламандри, жаби та ін. У гірських річках водиться форель, харіус та ін.

Дата добавления: 2015-05-10