Класифікація форм правління

Поняття форми держави

ТЕМА 7. ФОРМИ ДЕРЖАВИ

1. Поняття форми держави

2. Класифікація форм правління

3. Форми державного устрою

4. Класифікація політичних режимів

Література:

1. Стародубский В.А. Политические режимы. — Свердловськ, 1989

2. А. Дж.Тойнби. Постижение истории. — М., 1991

3. Карапетян Л.М. К вопросу о моделях федерализма // Государство и право, 1996, №2

4. Поппер К. Открытое общество и его враги. В 2-х томах. - М., 1992

У навчальній і науковій літературі форма держави найчастіше визначається як організація політичної влади. При цьому увага акцентується не стільки на формі держави, скільки на політичній владі, тобто одній з ознак держави.

Форма держави — це її устрій, який характеризує способи: організації вищих органів державної влади, територіальної організації держави та здійснення державної влади.

Іншими словами, форма держави — це його структурний, територіальний і політичний устрій, тобто устрій держави, узятий у єдності трьох складових - форми правління, адміністративно-територіального поділу та характеру політичного режиму.

Форма правління виражає спосіб організації вищих органів влади, тобто характеризує, як організації і діяльності владних структур (органи держави). Форма правління дає відповідь на питання, хто і яким чином править у державі.

Форма державного устрою характеризує способи національно-державного та адміністративно-територіального поділу держави і способи взаємозв'язку її територіальних утворень. Форма державного устрою відповідає на запитання, який територіальний устрій має дана держава.

Форма політичного режиму характеризує способи здійснення державної влади, тобто дає відповідь на питання, які політичні взаємини існують між владою і населенням.

За формою правління розрізняють монархію і республіку.

Монархія - це форма правління, при якій верховна влада цілком або частково належить представнику правлячої династії — монарху.

Монархічна влада відрізняється порядком своєї легітимації (утвердження): влада передається в спадщину, у безстрокове і довічне володіння, незалежно від волі народу, або передається монарху на по життєво.

Серед монархій виділяють два різновиди: абсолютну і конституційну.

Абсолютна (необмежена) монархія — це форма правління єдинодержавного характеру. Монарх одноосібно видає закони, керує урядом, контролює правосуддя (Росія, ХУІІ-ХУШ ст.ст.).

Основною ознакою абсолютної монархії є необмежена, нікому не підзвітна влада монарха (це положення, наприклад зафіксоване у Військовому статуті Петра I).

У рабовласницькій державі монархія найчастіше виступала у формі східної деспотії, характерними рисами якої є самовладдя і сваволя правителів у відношенні населення (Древній Єгипет).

Різновидом абсолютної монархії є теократична — форма правління, при якій глава держави одночасно представляє світську і релігійну владу (Саудівська Аравія).

Конституційна (обмежена) монархія являє собою форму правління, при якій влада монарха обмежена виборним органом — парламентом — і особливим правовим актом - конституцією, тобто має місце розподіл повноважень верховної влади між одноособовим органом — монархом - і колективним органом — парламентом.

Конституційна монархія буває парламентською і дуалістичною.

У парламентській монархії законодавча влада належить парламенту. Уряд відповідно до конституції несе відповідальність перед законодавчими зборами, а монарх виконує представницькі функції: формально затверджує склад уряду і підписує закони, прийняті парламентом (Великобританія, Бельгія, Данія).

Збереження цього різновиду монархії обумовлено довірою до монарха, вірністю традиціям та особливостями менталітету, тобто національного мислення (англійська, японська тощо).

У дуалістичній монархії державна влада має двоїстий характер: монарх виражає інтереси феодалів і формує шляхом призначення верхню палату парламенту; нижня палата парламенту, що формується виборним шляхом, представляє інтереси буржуазії (Марокко, Йорданія).

Дуалістична монархія виникає на стику двох історичних епо х — феодальної і буржуазний, коли феодали не в змозі безроздільно керувати державою, а буржуазія не в силах взяти в свої руки усю повноту влади.

Республіка - це форма правління, при якій верховна влада належить обраним на певний строк органам влади.

Історії відомі багато різновидів республіки: античні держави-поліси (Рим, Афіни); феодальні, до числа яких відносяться Новгород і Псков (торгово-промислові республіки); буржуазні, де республіканська форма правління виступає як спосіб політичної організації цивільного суспільства; соціалістичні — Республіка Рад і так називані країни народної демократії (НДР, ПНР, ЧССР і так далі), для яких характерна відмова від парламентських форм організації і діяльності представницьких органів.

Сучасні республіки поділяються на парламентарні і президе нтські.

Парламентарна республіка характеризується верховенством парламенту і відповідальністю перед ним уряду (Італія, Австрія, ФРН і інші). Уряд формується парламентом з числа лідерів партій, що перемогли на виборах і знаходяться у влади, поки має у своєму розпорядженні підтримку парламентської більшості. Формальною особливістю такої республіки є наявність посади прем'єр-міністра, якого призначає парламент. Парламент вправі винести вотум недовіри і відправити у відставку чи уряд окремих його членів. Президент формально наділений великими повноваженнями, але здійснити їхній може за згодою уряду, а вихідні від нього нормативні акти набувають юридичної чинності після схвалення урядом або затвердження парламентом.

Президентська республіка характеризується тим, що президент є самостійною державною фігурою і наділений реальними владними повноваженнями. Існують дві моделі правління президентської республіки.

По одній моделі президент має повноваження глави держави і глави уря ду – сильний президент (США, Мексика, Бразилія). Президент при відомому парламентському контролі формує уряд, відповідальний перед Парламентом. Президенту належить вето на закони, прийняті парламентом. Він є головнокомандуючим і наділений правом оголошення військового або надзвичайного стану. Разом з тим президент позбавлений права розпуску парламенту, у той час як парламент може відсторонити президента від влади шляхом імпічменту, тобто особливої процедури у випадку зловживання владою, здійснення ним злочину або грубого порушення конституції.

За іншою моделлю президент є главою держави, але не має статусу глави уряду. При президенті утворюється система органів — державних і суспільних, які сприяють йому у виконанні повноважень глави держави і гаранта конституції.

Деякі держави мають змішані парламентсько-президентські форми правління. Для них характерне поєднання ознак парламентарної і президентської республіки. Наприклад, у Франції президент при дотриманні визначених умов може оголосити про розпуск Національних зборів. Президент Росії, не будучи формально главою виконавчої влади, визначає основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики, призначає за згодою Державної Думи прем'єр-міністра і приймає рішення про його відставку, вправі головувати на засіданнях уряду. В Україні – Президент є главою держави, але виконавчу владу не очолює, хоч остання в певній мірі залежна від нього (формування, призначення та звільнення міністрів, прем’єр-міністра тощо.

Дата добавления: 2015-05-10