Складові частини педагогіки

Основні педагогічні категорії

Ключові слова: педагогіка, навчання, освіта, виховання, формування, розвиток, самоосвіта, самовиховання, поняття, категорія, галузі педагогіки, між предметні зв’язки, методологія, аксіологія, цінності, гуманізм, загальна педагогіка, дидактика, теорія виховання, школознавство, історія педагогіки, методика, сурдопедагогіка, логопедія, олігофренопедагогіка, тифлопедагогіка, порівняльна педагогіка, соціальна педагогіка.

Нова методологія педагогіки та педагогічні цінності.

Міжпредметні зв’язки педагогіки.

Складові частини педагогіки.

Основні педагогічні категорії.

Зміст лекції

Найбільш загальні наукові поняття називаються категоріями. Основними категоріями педагогіки є виховання, навчання й освіта, а також розвиток, формування, самоосвіта, самовиховання.

Термін «виховання» — різнопла­новий. Він вживається в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні під вихованням розуміють вплив суспіль­ства на формування особистості. У вузькому розумінні виховання – це спеціально організований процес, спрямований на формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком. Він проходить через взаємодію вихователя і вихованця.

Отже, Виховання — це цілеспрямований і організований процес формування особистості.

Навчання — двосторонній процес взаємообумовленої діяль­ності учителя й учня, спрямований на оволодіння учнями знан­нями, вміннями і навичками, розвиток їхніх інтелектуальних потенційних можливостей, оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Освіта — це процес і результат оволодіння надбаннями люд­ської культури як передумови активної соціальної діяльності.

Розвиток – процес змін, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, накопичення кількісних змін і перехід їх в якісні.

Формування – становлення людини як особистості, яке відбувається в результаті розвитку та виховання і має певні ознаки завершеності.

Самоосвіта – цілеспрямована робота людини, пов’язана з пошуком і засвоєнням нею знань у тій галузі, яка її найбільш цікавить.

Самовиховання – цілеспрямована і усвідомлена робота над формуванням у себе бажаних рис, форм та якостей поведінки.

Названі категорії взаємопов'язані між собою і спрямовані на розв'язання єдиних завдань.

Структура сучасної педагогіки відображає зв'язки і відносини, що виникли під час історичного розвитку педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики. Нині педагогічна наука об'єднує до двадцяти педагогічних галузей. Їх кількість зростає залежно від суспільних потреб (йдеться про самостійні науки із своїм предметом, методами дослідження, понятійно-категорійним апаратом). Певною мірою вони спираються на структуру та принципи загальної педагогіки, будучи її «дочірніми» і водночас самостійними науками.

Загальна педагогіка. Вивчає і формулює принципи, форми і методи навчання й виховання, які є загальними для всіх вікових груп та навчально-виховних закладів. Складається з чотирьох розділів:

? основи педагогіки (її філософські засади, характеристика систем освіти);

? теорія навчання (дидактика – сутність процесу навчання і змісту освіти);

? теорія виховання (сутність процесу виховання, організації виховного процесу);

? теорія управління навчально-виховним процесом (школознавство — система управління школою і діяльність органів освіти).

Вікова педагогіка. Вивчає закономірності виховання й навчання, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп. Її поділяють на такі напрями:

Ë дошкільна педагогіка (закономірності виховання дітей дошкільного віку у сім'ї, в дошкільних виховних закладах);

Ë педагогіка загальноосвітньої школи (зміст, форми й методи навчання і виховання школярів).

Професійна педагогіка. Досліджує і розробляє питання підготовки фахівців для різних галузей народного господарства. Залежно від рівня освіти існують такі напрями:

e педагогіка професійно-технічної освіти (підготовка кваліфікованих робітників і фахівців середньої ланки для різних галузей народного господарства);

e педагогіка вищої школи (навчально-виховний процес у вищих закладах освіти, проблеми здобуття вищої освіти).

Спеціальна педагогіка (дефектологія). Вивчає проблеми і розробляє методи виховання, навчання та освіти дітей з різними фізичними або психічними вадами. Залежно від виду дефектів педагогічні знання цієї галузі поділяють на такі напрями:

e сурдопедагогіка (навчання й виховання глухонімих, глухих і туговухих дітей);

e логопедія (навчання й виховання дітей з порушеннями мовлення);

e тифлопедагогіка (навчання й виховання сліпих та слабозорих дітей);

e олігофренопедагогіка (навчання й виховання розумово відсталих і дітей із уповільненим розумовим розвитком).

Історія педагогіки. Висвітлює процес розвитку теорії та практики навчання й виховання в різні історичні епохи, різних країн і народів.

Методики викладання окремих предметів. Вивчають закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти різних типів.

Шкільна гігієна. Вивчає і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров'я.

Порівняльна педагогіка. Порівнює системи народної освіти різних країн.

Галузеві педагогіки. До них належать спортивна, авіаційна, військова, інженерна, медична, культурно-освітня; педагогіка виправно-трудової системи, педагогіка підвищення кваліфікації та перекваліфікації спеціалістів, робітничих кадрів.

Соціальна педагогіка. Вивчає закономірності й механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти і виховання у різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють:

— агогіка (проблеми попередження відхилень у поведінці дітей та підлітків);

— герогіка (соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку);

— андрагогіка (освіта й виховання людини протягом усього її життя);

— віктимологія (проблеми категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства).

Дата добавления: 2015-05-10