Сучасні історико-етнографічні зони України

Етнографічне районування України

Етнографічне районування – це поділ території на локальні культурно-побутові групи населення, що мають спільні риси мовного, звичаєвого, господарського характеру, зумовлені природним середовищем та історичним розвитком кожної групи, а також етнокультурними взаємозв’язками з сусідніми народами.

Слід зазначити, що між етнографічними районами України не існує чітких меж, тому такий поділ має умовний характер. Крім того, науково-технічний прогрес, масове поширення стандартизованих форм культури, а також процеси міжетнічної інтеграції згладжують етнографічні особливості окремих регіонів.

1. Полісся або Полісько-Волинський район. Сюди належать області: Волинська (крім південно-західної частини), Рівненська, північ Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської та Хмельницької. Етнографічні групи: литвини й поліщуки.

2. Карпатський район: Прикарпаття, Власне Карпати, Закарпаття. Етнографічні групи: лемки, бойки, гуцули. Етнографічний район Карпат і Прикарпаття має ще історичну назву – Галичина.

3. Поділля: Вінницька область, південь Хмельницької і Житомирської, північ Одеської, схід Чернігівської та Тернопільської областей.

4. Середня Наддніпрянщина або Центральна Україна: південь Київщини та Чернігівщини, південно-західні райони Полтавщини, північ Кіровоградщини, Черкащина та північно-західні райони Дніпропетровщини. Це території, де найактивніше відбувалися процеси етнічного формування українців.

5. Південь або Степовий район: Запорізька, Херсонська, Миколаївська області, південь Дніпропетровської та Одеської областей, Крим.

6. Слобожанщина: Харківська, Луганська та Донецька області, південь Сумської, схід Полтавщини, північ Дніпропетровщини.

Методичні рекомендацації до виконання самостійної роботи

Опрацювавши теоретичний матеріал, підготуйте власні презентації

Дата добавления: 2015-05-10