КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Навчальні впливи у психологічній структурі методів викладання
Важливим способом керівництва навчанням є здійснення педагогом навчальних впливів, спрямованих на розвиток школяра, засвоєння ним знань, вмінь і навичок. Навчальні впливи поділяють на основні (постановка перед учнем навчальних завдань; виклад учителем нового матеріалу; відтворення вчителем фрагменту навчальної діяльності школярів) і допоміжні (постановка допоміжних завдань; постановка запитань; вказівки вчителя; виконання вчителем навчального завдання). Основні навчальні впливи У використанні навчальних завдань важливі спосіб подання їх (явно, неявно); класи завдань (предметні: граматичні, математичні, фізичні; на розуміння навчального матеріалу; на рефлексію); передбачувана активність учня під час розв'язання завдань (перцептивна, мнемічна, ми-слительна, практична); психологічний тип завдання (репродуктивне, творче). Пояснення нового навчального матеріалу не повинне зводитися до повідомлення інформації, а діяльність учнів не має обмежуватися пасивним сприйманням чи запам'ятовуванням. Адже вони повинні засвоїти не лише знання, а й засоби і прийоми тренування. Відтворення вчителем фрагменту навчальної діяльності, спрямоване на розвиток школяра, сприяє засвоєнню ним знань, умінь і навичок; забезпечує його включення в діяльність. Для цього воно має спиратися на знання вікових та індивідуальних особливостей дітей, передусім способів дій, якими вони вже володіють. Включення учнів у діяльність може бути явним (постановка перед ними завдань, запитань) або неявним (розгортання перед ними смислів навчальної діяльності). Основними параметрами відтворення вчителем фрагмента навчальної діяльності є рівень відтворення; навчальний матеріал, який додатково долучається до регламентованого змісту навчального предмета; розумові дії, що здійснюються у процесі засвоєння змісту. Називають такі рівні відтворення фрагмента навчальної діяльності: а) предметно-змістовий рівень відтворення фрагмента навчальної діяльності. Для нього характерні особлива увага до розкриття змісту навчального матеріалу, який може бути представлений описово (виклад історичної події, опис клімату тощо), або пояснення (педагог не обмежується описом, а пояснює сутність об'єкта, особливості його функціонування, походження, закономірності розвитку тощо); б) предметно-операційний рівень відтворення фрагмента навчальної діяльності. Учитель не лише описує об'єкти, пояснює загальні закономірності їх функціонування, а й розкриває спосіб оперування (наприклад, прийоми аналізу об'єкта, систему операцій з поняттям та ін.);
в) рефлексивний рівень відтворення фрагмента навчальної діяльності. Крім опису об'єктів, пояснення закономірностей їх функціонування, способів оперуванняними, педагог спеціально розкриває хід свого міркування, основні інтелектуальні та особистісні засоби регулювання своїх дій. Завдяки цьому відбувається відтворення предметної діяльності (тієї, що рефлексується) і процесу рефлексії, предметом якої є власна діяльність та її суб'єкт. Отже, суть основних навчальних впливів не зводиться до пояснення навчального матеріалу, а передбачає повноцінне відтворення цілісних фрагментів навчальної діяльності, спрямованої на його засвоєння школярами. Допоміжні навчальні впливи Застосовують допоміжні навчальні впливи у розв'язуванні основного навчального завдання, коли учень відчуває певні труднощі. Завдання як навчальний вплив виконує діагностичну і навчальну функції. Одним із видів завдання є запитання як складова частина умови задачі (її вимога), вузловий аспект навчального матеріалу (запитання для повторення), логічна форма "Задачі тощо. їх класифікують за: — класом навчальних завдань (розуміння, рефлексія, 'їредметно-фізичні, предметно-математичні, предметно-граматичні та ін.); — аспектом навчальної діяльності (змістові, операційні, мотиваційні, саморегулятивні); — формою запитання (явне, неявне); — типом активності дітей (продуктивна, репродуктивна); — за видом активності, який вони програмують (розумова, мнемічна, перцептивна, практична); — рівнем узагальненості (віднесеність до конкретного завдання чи проблеми, завдань певної предметної сфери, навчальних завдань чи пізнавальних проблем). Особливої уваги потребують запитання на рефлексію, що стосуються діяльності особистості чи учня. Вони можуть бути спрямовані на виконавчу, контрольну діяльність чи на орієнтування у виконавчій діяльності. Вказівки як навчальні впливи допомагають учням долати труднощі при розв'язанні завдань, здійснювати певний аспект навчальної діяльності. Змістові вказівки стосуються поданих в умові завдання об'єктів, їх функцій чи способів застосування у розв'язуванні; операційні — операційного аспекту навчальної діяльності. Психологія методів навчання Метод (закінчений цикл) навчання охоплює пояснення нового матеріалу (відтворення педагогом фрагмента навчальної діяльності), постановку навчальних завдань, керівництво виконанням завдань і вправ. Реалізується він через систему навчальних впливів, зокрема шляхом включення учнів у відтворення педагогом фрагмента навчальної діяльності, надання їм самостійності, а також через організаційні форми навчання та модальності обміну інформацією між учнем і вчителем. На кожному етапі реалізації методу навчання використовуються основні і допоміжні навчальні впливи. Особливо важливими у методах навчання є операціональні компоненти (наприклад, когнітивні дії), що використовуються вчителем у викладанні, а учнем — у навчальній діяльності. Навчальні дії та уміння учня конструюються в його спілкуванні з учителем. Правильно організоване навчальне спілкування сприяє розумовому розвитку учнів, вибору ними раціональних методів навчання. Навчальні дії учня не можуть бути відокремленими від дій педагога, специфіка яких залежить від навчального предмета. Конкретні уроки будуються залежно від цілей навчання з урахуванням специфіки відповідних умінь і навичок. Правильно організоване навчання — це добре організоване вчителем дидактичне спілкування з учнями, яке залежить від особистісних якостей його учасників, їх навчальних і дидактичних дій (практичних, розумових, ідеомоторних, перцептивних та ін.), що трансформуються в операції (способи виконання). Наприклад, на уроках літератури, історії, музики важливими діями є творча імпровізація вчителя, регулювання темпу і ритму заняття з метою актуалізування уяви та емоційних станів учнів, адекватного емоційного відгуку на дії педагога. На уроках математики, фізики важливі не образність і співпереживання, а чітке формулювання правил, законів (учитель впливає логікою, аргументами), які актуалізують оперативні структури мислення учня. Навчальне спілкування відбувається з використанням таких методів: 1. Інформаційно-повідомлювальний метод викладання. Особливість його полягає в поясненні вчителем навчального матеріалу, описі ним подій, повідомленні фактів, демонструванні способів виконання дій з використанням таблиць, ілюстративних матеріалів. Педагог вибудовує своє повідомлення так, щоб учні його слухали і чули (хотіли почути), налаштовує їх на сприйняття інформації. Головне для вчителя у процесі повідомлення — вербальними і невербальними засобами підтримувати їх увагу. Для цього він вирізняє важливі слова, сприяє розвитку логічного мислення дітей, використовуючи у своїх висловлюваннях схеми: «Ми знаємо... отже», «Не менш важливим є...». Учні запам'ятовують викладені ним факти, події, стежать за його логікою, відповідають на запитання, наслідуючи вчителя, роблять висновки. Вони використовують різні навчальні матеріали, зіставляють їх, стежать за відповідями однокласників, коригують неправильні висновки. Розумові дії, які здійснюють учні, — мнемічні, перцеп-тивні, вербальні, розумові (висновок, доказ, аргумент, актуалізація, пригадування фактів та ін.). 2. Пояснювальний метод викладання. Вчитель організовує діалог, переводячи його у внутрішній план, створює ситуацію відкриття наукової ідеї. Його мовленнєві дії ситативні, мимовільні, до викладу матеріалу педагог залу чає учнів. Викладаючи навчальний матеріал, вчитель аналізує його, демонструє зв'язок теорії з практикою, звертає увагу на історичний контекст наукового відкриття. Часто він використовує риторичні запитання («На що це вплинуло?», «Як ви думаєте, чи можна було вчинити інакше?» та ін). Учні включаються у діалог з учителем і однокласниками, відтворюють логіку наукового відкриття, відновлюють у пам'яті пов'язані з ним історичні події. їх розумові дії — мнемічні, вербальні, імажетивні. 3. Стимулювальний метод викладання. Основним способом повідомлення матеріалу є діалог, для чого вчитель використовує заздалегідь підготовлені запитання. Це стимулює їх зацікавлення новим матеріалом; використання всіма єдиних мовних засобів (учитель висловлює факти зрозумілою дітям мовою); вироблення в учнів власних поглядів на події, процеси (вчитель формує в учнів власну думку, організовує дискусії). Педагог налаштовує дітей на вислуховування чужих думок, дискусії, прогнозування та усвідомлення наслідків сформульованих висновків. Учні використовують свій досвід, необхідний для розв'язання поставлених проблемних запитань, намагаються наново обґрунтувати повідомлені вчителем наукові дані (інший рівень новизни й узагальненості). Водночас діти допомагають учителю обґрунтувати, довести чи перевірити гіпотезу, відкривають для себе принципи дій, зіставляючи відоме і невідоме, здобувають нові знання. 4. Проблемний метод викладання. Як і при стимулювальному методі викладання, взаємодія вчителя з учнями відбувається в діалозі, а діяльність спрямовується на розв'язання проблемної ситуації. Вчитель виступає у ролі режисера, порадника, помічника, організовує безпосереднє спілкування, залучаючи до нього всіх учнів і заохочуючи їхню ініціативу. Відповідно до дидактичних завдань він нерідко розподіляє учнів на групи для розв'язання проблемних ситуацій, використовуючи при цьому ситуативних лідерів. Для ефективного розв'язання завдань педагог використовує соціально-перцептивні, сугестивні уміння та навички, вдається до заохочення, схвалення самостійного пошуку учнями відповідей, розв'язання проблемної ситуації. Може він і виконувати роль учня, включаючись У проблемну ситуацію. За таких умов учні переймають деякі функції вчителя, розподіляють ролі організаторів пошуку, теоретиків, практиків, виконавців, генераторів ідей, вчаться спілкуватись один з одним, узагальнюючи ідеї, розгортаючи к лективний пошук, формулюючи відповіді. Вони роблять нотатки, складають схеми, проводять досліди, ставлять проблеми, висувають і доводять гіпотези. Це розвиває у дітей творчі компоненти мислення, уміння знайти оригінальний шлях, досягти результату в інший спосіб. у процесі навчання учитель використовує різні методи в основі яких лежать навчальні впливи, ефективність яких залежить від скоординованості його навчальної взаємодії з учнями, їх активності. 4.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 1539; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |