Фатична функція

Мова є засобом фатичного спілкування. Фатична комунікація (дослівно –беззмістовна, пуста) – це обмін неінформативними з погляду реальної комунікації повідомленнями, які виконують важливу етикетну функцію. Йдеться про зачин розмов, стримані відповіді, стереотип­ні запитання про життя, сім'ю, справи, здоров'я, врожай, як-от: Як спра­ви? Дякую, добре. А у вас? Як життя? Що нового? Як успіхи? та ін. Поетеса Ліна Костенко порівняла цей обмін репліками з "настільним тенісом розмов". Характер цих запитань і відповідей умовний, але для встановлення контакту, підтримання розмови вони дуже важливі. Фа­тична комунікація має національну специфіку, а також відповідає нор­мам народної етики. Без дотримання фатичних ритуалів не буде мати успіху дипломатія, ділові перемовини.

Це перелік основних функцій мови.

Охоплюючи усі сфери суспільного життя, мова супроводжує поступ суспільства. Тому функції мови можна розглядати докладніше.

Волюнтативна: мова є засобом вираження волі щодо співрозмовника – прохання, запрошен­ня, поради, спонукання.

Виховна: слово прищеплює моральні припи­си, виховує національно-свідомого громадянина, естетичне світовід­чуття.

Магічно-містична: йдеться про існування особливої таємни­чої, магічної, гіпнотичної сили слова. Ця сила слова своєю дією може впливати на душевний і фізичний стан, поведінку людини. її викорис­товували в давнину в замовляннях, або заговорах, які мали практичну функцію, але за словесною формою вони були справжніми мистецько-поетичними творами.

Філософсько-світоглядна: мова прив'язує етнос до його природного оточення, ландшафту, предметно­го обжитого космосу, з рослинністю та звіриною включно, який ста­новить неорганічне тіло народу.

Державотворча: мова є виявом са­морозвитку держави, головним чинником, який консолідує сучасне українське суспільство в націю. Цю функцію мова може виконувати з опорою на всі основні функції, забезпечуючи підвищення авторитету української мови, формування національно-свідомої еліти, культурного, інформаційного суверенітету.

Усі функції мова не виконує окремо, вони взаємодіють між собою, впливають одна на одну або ж близькі за своєю суттю. Скажімо, фатич­на функція випливає з етичної, естетична є складовою культурологіч­ної, нагромаджувальна є результатом пізнавальної, а державотворча функція реальна лише за умови дії усіх. Повнота виконання функцій означає ефективність мово існування.

2. Проксе́міка (англ. Proximity — близькість) — область соціальної психології, практичної психології і семіотики, що займається вивченням просторової і тимчасової знакової системи спілкування.

Такесика — невербальное общение людей с помощью прикосновений (похлопываний, рукопожатий, поцелуев, ударов и т.д.), а также область психологии, занимающаяся его изучением.

Проксеміка - це використання просторових відносин при комунікації. Даний термін був введенийамериканським психологом Е. Холом для аналізу закономірностей просторової організації комунікації, а також впливу територій, відстаней і дистанцій між людьми на характер міжособистісного спілкування.Спеціальні дослідження показали, що вони істотно відрізняються в різних культурах і є досить значимими для комунікації.

Хронеміка - це використання часу в невербальному комунікаційному процесі. Для спілкування час є не менш важливим фактором, ніж слова, жести, пози і дистанції. Сприйняття і використання часу є частиною невербального спілкування і досить істотно відрізняється в різних культурах.

Паравербальна комунікація
Сенс висловлювання може змінюватися в залежності від того, яка інтонація, ритм, тембр були використані для його передачі. Мовні відтінки впливають на зміст висловлення, сигналізують про емоції, стан людини, її впевненості або невпевненості і т.д. Тому поряд з вербальними і невербальними засобами комунікації в спілкуванні використовуються і паравербальних кошти, які являють собою сукупність звукових сигналів, що супроводжують усне мовлення, привносячи в неї додаткові значення. Прикладом такого роду може служити інтонація, що сигналізує нам про запитальному характер пропозиції, сарказм, відразі, гуморі і т.д. Тобто при паравербального комунікації інформація передається через голосові відтінки, яким у різних мовах надається певний сенс. Тому вимовлене слово ніколи не є нейтральним. Те, як ми говоримо, іноді важливіше самого змісту повідомлення.

3. Невербальне (несловесне) спілкування – це система знаків, що використовуються у процесі спілкування і відрізняються від мовних формою виявлення. Науковими дослідженнями доведено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80 % комунікації.

Серед видів невербальних засобів спілкування виділяють такі.

1. Кінесетика. Це система жестів, міміки, пантоміміки, рухів тіла.

2. Паралінгвістичнасистема. Це прийоми вокалізації і якості голосу, його діапазон, тональність.

3. Екстралінгвістичнасистема. Поєднує у собі темп, паузи, різні вкраплення у мову (плач, сміх, кашель).

4. Проксеміка – система організації простору і часу спілкування: розміщення учасників (дистанція інтимна: 15-45 см, персональна: 45-125 см, соціальна: 120-400 см, публічна – більше 400 см) та періоди чергування монологу і діалогу у спілкуванні.

5. Такесіка – система доторкань у спілкуванні: рукостискання, погладжування, відштовхування, поцілунки і т.ін.

Дата добавления: 2015-05-10