Основні тренінгові методи та їх характеристика

Базовими тренінговими методами традиційно вважають групову дискусію та ситуаційно-рольові ігри. Окрім них використовуються методи, спрямовані на розвиток соціальної перцепції, методи тілесної терапії, медитативні техніки.

Групова дискусія у психологічному тренінгу -це спільне обговорення будь-якого спірного питання, яке дозволяє з'ясувати (за необхідності змінити) думки, позиції й установки учасників групи у процесі безпосереднього спілкування.

Групова дискусія може бути використана з метою надання можливості побачити проблему з різних боків, так і як спосіб групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань (це підсилює згуртованість групи і одночасно полегшує саморозкриття учасників). Розрізняють:

• тематичні дискусії, в яких обговорюються значущі для всіх учасників групи проблеми;
• біографічні, орієнтовані на минулий досвід;
• інтеракційні, матеріалом яких є структура і зміст взаємостосунків між учасниками групи.

Ці методи застосовуються при розборі різних ситуацій з практики роботи або життя, для аналізу ситуацій міжособової взаємодії, які пропонує ведучий.

Ігрові методи включають використання ситуаційно-рольових, дидактичних, творчих, організаційно-діяльнісних, імітаційних, ділових ігор. Гра може використовуватися як психотерапевтичний метод. На першій стадії групової роботи гра сприяє подоланню напруження учасників як метод зняття "психологічного захисту " учасників. Гра дозволяє м'яко, ненав'язливе, легко з'ясувати труднощі у спілкуванні і серйозні психологічні проблеми. Завдяки грі інтенсифікується процес навчання, тренуються вербальні та невербальні комунікативні уміння. Гра сприяє розкриттю творчого потенціалу, виявленню відкритості, адже встановлює психологічний зв'язок з дитинством.

Методи, спрямовані на розвиток соціальної перцепції. Учасники групи навчаються сприймати, розуміти, оцінювати себе та інших людей, свою групу. Під час тренінгових занять в ході спеціально розроблених вправ учасники отримують вербальну та невербальну інформацію про те як їх сприймають інші люди, наскільки точним є їх самосприйняття. Вони набувають уміння надавати смислову та оціночну інтерпретацію об'єкта сприймання.

Методи тілесно орієнтованої психотерапії — робота над структурою тіла, чуттєве усвідомлення та нервово-м'язова релаксація, східні методики (хатха-йога, айкидо).

Медитативні техніки використовуються для фізичної та чуттєвої релаксації, розвитку уміння знімати психічне напруження, стресові стани, розвиток аутосугестії і закріпленню способів саморегуляції.

Ігровий метод тренінгу (додаткове питання)

Ознаки гри: контекст гри (психологічний та реальний), час та простір (межі, у яких відбувається ігрова дія).

Контекст гри -- гра створює модель світу, у середині якої створюється нова уявна ситуація, змінюється смисл предметів та дій. Для розвитку гри важливо, щоб співпали бажання, творчі можливості гравців, розуміння ними свого місця в реальному та ігровому світі, ставлення до гри та оточуючих людей.

Гра вимагає дотримання правил і при цьому дає простір для саморозкриття та творчості, імпровізації. Тобто це суперечлива єдність свободи та необхідності. Результат гри наперед не прогнозований.

Гра слугує ефективним засобом соціалізації та адаптації до життєвих обставин, нейтралізуючи при цьому супутні навантаження, здійснюючи оздоровлення.

Психологічними механізмами гри є заміщення, витіснення, сублімація. Причому заміщення у гри підлягає певному контролю на відміну від

ірраціональних та ідеальних способів заміщення (сновидіння, фантазії). Тому гра має велике психотерапевтичне значення.

Ділові ігри. Застосовуються для розв'язання організаційно-виробничих проблем на виробництві, у закладах та установах. Вони більшою мірою націлені на рішення адміністративних, виробничих та навчальних завдань.

Рольові ігри. Через гру відбувається розв'язання особистісних проблем:

1) порушення цілісності Я-образу, неадекватна самооцінка;

2) негативне ставлення до себе та обумовлена цим тривожність;

3) низький рівень саморегуляції, невпевненість у своїх силах.

В грі людина розкриває свої інтелектуальні, емоційні ресурси, здатність до спілкування, надуває досвіду моральної поведінки.

Гра дозволяє дорослим зняти обмеження соціальних норм (звільнити свою внутрішню Дитину). Людина стає безпосередньою, відвертою, живою. Однак у психотренінгу важливим є не лише сам процес гри, а те, що гра сприяє осмисленню та рефлексії того, що відбувається.

32. Види та напрями консультативної роботи практичного психолога спеціального закладу освіти для дітей з порушеннями зору

Це вид діяльності практичного психоло­га, спрямований на надання психологічної допомоги батькам, педагогам або адміністра­ції з проблемних питань психолого-педаго-гічного, методичного й особистісного харак­теру.

Види консультацій

1. Експрес-консультація, що не потребує організації проміжної роботи між надходжен­ням запиту і рекомендаціями психолога. Потреба в таких консультаціях виникає у випадках психолого-педагогічної некомпетентності батьків, що у процесі виховання дитини не співвідносять свої вимоги з її віко­вими можливостями.

2. Консультація, що припускає спеціалі­зоване, вузьконаправлене діагностичне дослі­дження дитини з конкретної проблеми (вербалізм, демонстративність, підвищена тривожність) і потребує незначного періоду часу (від 1 до 3 днів) між надходженням запиту й рекомендаціями сихолога.

3. Консультація, що потребує заглибле­ного, комплексного й тривалого вивчення анамнезу дитини і сімейних взаємин відпо­відно до соціального запиту батьків, педагогів або адміністрації. Зміст консультацій заснований на спеціально розробленій корекційно-відновлювальній програмі, що потребує комплексного підходу з боку пси­холога, батьків і педагогів. Цей вид роботи із соціального запиту потребує тривалих
тимчасових витрат (від одного до кількох місяців) з моменту надходження запиту до аналізу корекційної програми з батьками і педагогами.

Основні напрямки консультативної роботи

1. Консультування адміністрації та спів­робітників дитячого садка з питань встанов­лення міжособистісних взаємин, запобігання й подолання конфліктів.

2. Консультування вихователів і «вузких» спеціалістів з питань психолого-педагогіч-ного спрямування:

а) підготовка до атестації;

б) організація роботи з сім'єю;

в) організація роботи із самоосвіти;

г) організація освітньо-виховного процесу.

3. Консультування батьків із проблем виховання й розвитку дітей.

4. Консультування батьків і педагогів з організації та проведення корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи з дітьми на основі результатів діагностичних досліджень.

5. Консультування вихователів з організації роботи з діагностичними картками обліку динаміки психофізичного й особистісного розвитку дітей.

Вимоги до організації та проведення консультацій практичним психологом спеціального закладу освіти для дітей з порушеннями зору (додаткове)

1. Особиста зацікавленість консультова­ного у зверненні до психолога та розв'язанні психолого-педагогічної, особистісної або соці­альної проблеми. У разі наявності психоло­гічної проблеми, але за відсутності її усвідом­лення батьками використовувати непрямі методи стимуляції особистої зацікавленості батьків у співпраці з психологом.

2. Конфіденційність зустрічі.

3. Дотримання психологом принципу «Не нашкодь!».

4. Встановлення довірчих рівноцінних партнерських взаємин психолога і відвіду­вача.

Прийняття психологом особистості консультованого, виявлення шанобливого став­лення до нього.

6. Залучення консультованого до консуль­таційного процесу за допомогою встановлен­ня зворотного зв'язку з ним.

7. Позитивно-емоційний, оптимістичноорієнтований фон консультації.

8. Забезпечення психологом нового бачен­ня консультованим причин виникнення про­блеми і шляхів її розв'язання.

9. Дотримання субординації у взаєминах психолога з клієнтом.

Дата добавления: 2015-05-07