Механічний, функціонально-анатомічний і фізіологічний напрями розвитку біомеханіки. Системно-структурний підхід

Функціонально-анатомічний - напрям створений в наший країні працями П.Ф.Лесгафта, І.М.Сєченова, М.Ф.Іваніцкого і ін., характеризується переважно описовим аналізом рухів в суглобах, визначенням участі м'язів в збереженні положень тіла і в його рухах. Зараз все ширше застосовується реєстрація електричної активності м'язів (електроміографія), що дозволяє визначати час і ступінь участі м'язів у рухах, узгодження активності окремих м'язів і їх груп. Знання морфологічних особливостей біомеханічних систем забезпечує глибше і правильніше обґрунтування фізичної технічної підготовки у фізичному вихованні, зокрема в спорті.

Фізіологічний напрям у вітчизняній школі біомеханіки складався під впливом ідей нервізму, вчення про вищу нервову діяльність і останні дані нейрофізіології. Розкриття в роботах І.М.Сєченова, І.П.Павлова, А.А.Ухтомського, П.Д.Анохіна, Н.А.Бернштейна і інших учених рефлекторної природи рухових дій і ролі механізмів нервової регуляції при взаємодії організму і середовища складає фізіологічну основу вивчення рухів людини. Широкі дослідження регуляторних механізмів центральної нервової системи і нервово-м'язового апарату дають уявлення про виняткову складність і досконалість процесів управління рухами.

Матеріалістична діалектика розглядає весь світ як системи, яким властивий певний зв'язок тіл і процесів. Системно-структурним підходом є діалектичний принцип наукового пізнання цілісності складних об'єктів і процесів (систем). Цей підхід до спортивної техніки як предмету навчання направлений проти метафізичного розчленовування цілого без урахування взаємодії елементів. Він направлений і проти механістичного «зведення» якісно складних явищ до їх простіших складових, не вичерпуючих дане ціле.

Системно-структурний підхід до вивчення рухів людини реалізується в теорії структурності рухів, закладеної ідеями Н. А. Бернштейна. «Рух не є ланцюжок деталей, а структура, яка диференціюється на деталі, структура цілісна, за наявності в той же час високої диференціації елементів і різноманітно виборчих форм взаємин між ними».У теорії структурності рухів закладені наступні основні принципи:• принцип структурності побудови систем рухів — всі рухи в системі взаємозв'язані; саме ці структурні зв'язки визначають цілісність і досконалість дії;• принцип цілісності дії — всі рухи у руховій дії утворюють єдине ціле, цілісну систему рухів, направлених на досягнення мети. Зміна кожного руху, так або інакше, впливає на всю систему.• принцип свідомої цілеспрямованості систем рухів — людина свідомо ставить мету, застосовує доцільні рухи і управляє ними для досягнення мети.

Дата добавления: 2015-05-10