Общество и власть в период первой промышленной революции 30 страница

Стаття 217. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину

1. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Правочин за своїм змістом може перебувати в різному співвідношенні з вимогами закону, одні з його умов можуть суперечити цим вимогам, інші Сні. Отже, постає питання про можливість визнання недійсною частини правочину.

Стаття 217 ЦК у зв'язку з цим встановлює два варіанти вирішення питання про юридичну долю правочину, окремі частини якого не відповідають вимогам закону:

1) якщо вимогам закону суперечать істотні умови правочину, то він є або має бути визнаний судом недійсним у цілому.

2) у випадках, коли закону суперечать неістотні умови правочину, без яких він міг би існувати, то він є частково дійсним (у тій частині, яка відповідає закону).

Отже, недійсність окремих частин правочину не виключає дії правочину взагалі лише у випадках, коли можна припустити, що правочин був би укладений і без включення його недійсних частин. Якщо підстав для такого припущення немає, то правочин визнається недійсним.

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. (Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину (двостороння реституція). У разі, коли недійсний правочин може виконати лише одна із сторін, друга сторона має повернути все одержане стороні, яка виконала правочин (одностороння реституція Р у новому ЦК не закріплена, однак випливає з ч.1 ст.216 ЦК). Двостороння реституція застосовується незалежно від наявності чи відсутності вини у діях учасників правочину щодо його недійсності. Оцінка розміру відшкодування провадиться не за тими цінами, що існували на момент укладення правочину, і не за тими, що були на момент подання позову, а за цінами, що існують на момент відшкодування.)

3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (Спеціальними нормами можуть бути встановлені особливі умови застосування вказаних вище загальних наслідків або особливі правові наслідки для окремих видів недійсних правочинів. Наприклад, щодо правочинів, здійснених внаслідок обману, додаткові майнові наслідки для винної сторони передбачені ч. 2 ст. 230 ЦК, яка встановлює, що сторона, яка застосувала обман, зобовХязана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у звХязку з вчиненням даного правочину).

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (тобто навіть тоді, коли такі вимоги не містяться в позові).

До п..4,5 ЗОскільки дійсність чи недійсність нікчемного правочину визначається безпосередньо законом і не залежить від волі сторін, наслідки його недійсності визначаються безпосередньо законом. При цьому правові наслідки недійсності нікчемного правочину, встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Проте суд з власної ініціативи, керуючись власними переконаннями і матеріалами справи, має право визначати, які саме наслідки недійсності нікчемного правочину будуть застосовуватися у кожному окремому випадку.И.

Визнанняправочинунедійснимнеобхідновідмежовувативідвизнанняйогонеукладеним.

Підставою для визнанняправочину недійсним слугуєневідповідністьвимогам закону.Недійснийправочин не створює для сторінчиіншихосібправовихнаслідків, тому сторони не зобовязанівиконуватиумови, передбачені таким правочином. Недійснийправочинпороджуєлишетіюридичнінаслідки, якіповязані з йогонедійсністю - повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину (реституція).

Неукладеним маєвизнаватисядоговір, при вчиненніякогосторони не досяглизгодищодонеобхідних для ньогоістотних умов (ст. 638 ЦК, ст.181 ГК).У разівизнання договору неукладеним суд можезастосуватиправовінаслідки, встановлені для правовідносин, щовиникаютьвнаслідокнабуття, збереження майна без достатньоїпідстави (ст. 1212 - 1215 ЦК).

Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Дата добавления: 2015-05-07