Визначення поняття «правильний» Категорії правильності мовлення: норма і правило

Правильність — одна з визначальних ознак культури мовлення. В.Даль пояснює: «Правильный, согласный съ правилами, на них основанный, имъ отвечающий, или по правилами сделанный». За тлумаченням сучасних словників, правильний: 1) який відповідає дійсності; 2) який відповідає встановленим правилам, нормам; 3) безпомилковий. Критерій правильності — мовна дійсність конкретної епохи, а її еталон — строга відповідність правилам, за допомогою яких сформульовано норми. «Працюючими» термінами у цьому випадку є правило і норма.

Правильність мовлення — це дотримання літературних норм, які сприймаються мовцями як «ідеал» чи прийнятий зразок. Правильність вважається основного комунікативною якістю мови. І в усній, і в писемній мові обов’язковим є дотримання лексичних, граматичних і стилістичних норм. Для усного висловлювання актуальним є дотримання орфоепічних норм, для писемного — орфографічних і пунктуаційних

3. Норма (мовна) визначає літературну мову. Це прийняті в суспільно-мовленнєвій практиці освічених людей правила вимови звуків, наголошування слів, слововживання, словозміни, словопорядку тощо, орфографічні й пунктуаційні правила для писемного мовлення. Норми — категорія історична, змінна. Якщо в орфоепії, граматиці норми орієнтуються на зразок, модель, еталон, то в лексиці вияв, реалізація норми підпорядковується ще й змістові, залежить у кожному конкретному випадку від контексту, адже тільки в ньому правильно можна використати омоніми, синоніми, пароніми, фразеологізми. Стилістичні ж норми регулюють застосування стилістично та експресивно забарвлених або нейтральних мовних засобів відповідно до змісту й мети мовлення.

Правила — це «положення, які виражають певну закономірність, постійне співвідношення мовних явищ або які пропонують як нормативний конкретний cnoci6 використання мовних засобів у писемному и усному мовленні».

Отже, це теж категорія історична — зміна в словнику чи в граматичній системі мови приводить до зміни правил, бо вони повинні теж відбивати розвиток мови. Правила граматичні регулюють застосування форм слів залежно від словозміни (i словотвору), синтаксичних конструкцій (у тому числі різних типів зв’язку між словами, напр., при узгодженні, керуванні, в різних типах складнопідрядних речень, відокремлених зворотів i т. д.); орфографічні — стосуються (визначають) написания слів та їx форм; пунктуаційні — коригують постановку розділових знаків відповідно до змісту i форми реалізованої засобами мови думки, з урахуванням мети висловлювання.

Дата добавления: 2015-05-10