Міжнародне публічне і міжнародне приватне право

Характерні особливості сучасного міжнародного права.

В сучасній науці міжнародного права утвердилося розуміння міжнародного права як особливої правової системи.

Мається на увазі реальне існування як мінімум двох правових систем:

- правової системи держави (внутрішньодержавної/національної правової системи);

- правової системи міждержавного спілкування (власне міжнародно-правової системи).

В основі розмежування лежить передусім метод правового регулювання:

- внутрішньодержавне право створюється в результаті владних рішень компетентних органів суверенної держави;

- міжнародне право - виключно в процесі узгодження інтересів різних держав, співставлення в цьому процесі кількох суверенних воль.

Суттєве значення має і предмет правового регулювання:

- у внутрішньодержавного права - це відносини в межах юрисдикції відповідної держави;

- у міжнародного - це переважно міждержавні відносини та інші відносини, що виходять за межі юрисдикції окремої держави, внаслідок чого вимагають спільного регулювання з боку кількох чи багатьох держав або міжнародної спільноти держав у цілому.

Сучасне міжнародне право:

1) функціонує в складних умовах, оскільки держави та інші суб'єкти міжнародного права, які це право формують та реалізують на практиці, мають суттєві відмінності у своїх внутрішніх інтересах і зовнішніх позиціях. Міжнародне право покликане юридичними засобами «позбавити майбутні покоління від бід війни», забезпечити підтримання і зміцнення міжнародного миру і безпеки, «сприяти соціальному прогресу і покращенню умов життя людей» (преамбула Статуту ООН), розвивати дружні відносини і зв'язки між державами «незалежно від політичних, економічних та соціальних систем і від рівня їх розвитку» (Декларація про принципи міжнародного права).

2) виробило достатньо дієвий механізм досягнення узгоджених рішень, забезпечення реалізації прийнятих норм, а також взаємоприйнятні процедури розв'язання міждержавних спорів мирними засобами.

3) має складну нормативну структуру, оскільки включає як єдині для всіх або більшості держав правила, що називаються універсальними, загальновизнаними нормами, так і правила, які стосуються лише певної групи держав або прийняті лише двома чи кількома державами і називаються локальними нормами.

4) є спільним і загальним для всіх держав в тому сенсі, що саме загальновизнані принципи і норми характеризують його основний зміст, його соціальне і правове призначення й цінність. Воно є основою міжнародного правопорядку, що забезпечується колективними та індивідуальними зусиллями учасників міжнародного спілкування. І гарантом збере­ження цього порядку є перш за все механізм реалізації норм міжнародного права, який також заснований на принципі поєднання міжнародних і національних правових засобів його реалізації і підтримання.

Історично склалося розмежування двох правових категорій - міжнародного публічного і міжнародного приватного права. До категорії останнього відносять правила взаємовідносин учасників міжнародних відносин так званого недержавного характеру, маючи на увазі передусім цивільно-правові та споріднені з ними відносини, невід'ємною складовою яких є присутність так званого «іноземного елементу». Такі правила містяться як у внутрішньому праві держав, під юрисдикцією яких знаходяться відповідні фізичні та юридичні особи - учасники міжнародних приватно-правових відносин, так і в міжнародних договорах і звичаях, що містять, в тому числі, універсальні норми.

Сучасне співвідношення міжнародного публічного і міжнародного приватного права характеризується їх суттєвим зближенням, взаємопроникненням, оскільки:

з одного боку, міжнародні відносини за участю фізичних та юридичних осіб вийшли за межі цивільно-правових, трудових, сімейних тощо відносин, з поширенням на адміністративно-правову, кримінально-правову та інші сфери;

з другого боку, міжнародні договори почали відігравати більш вагому роль у регулюванні такого типу відносин, безпосередньо встановлюючи права та обов'язки фізичних та юридичних осіб, що знаходяться під юрисдикцією різних держав.

Більше того, досить часто буває, коли один і той самий міжнародно-правовий договір включає норми, присвячені відносинам між державами, між державами та юридичними і фізичними особами, а також між самими юридичними особами і між індивідами різних держав (такими є, наприклад, договори про взаємну правову допомогу у цивільних, сімейних, кримінальних справах; договори про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна; Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів тощо).

ТРЕТЄ ПИТАННЯ:

Дата добавления: 2015-05-10