Тема 3

4.

3.

2.

1.

Становлення біржової торгівлі в незалежній Україні.

Біржова торгівля в Радянській Україні.

Історія розвитку вітчизняних бірж.

Формування національного біржового ринку.

Виникнення та розвиток біржової діяльності в Україні.

Тема 2.

(2 год.)

Історія формування біржового ринку України тісно пов’язана з перебуванням її в складі Російської імперії.

Перші біржі в царській Росії були організовані не з ініціативи самих торговців товаром, як це відбувалося на Заході та в США, а за наказом царя Петра І, який, перебуваючи за кордоном, бачив як здійснюється організована торгівля сільськогосподарською продукцією. Не до кінця усвідомлюючи економічну сутність цього явища, але борючись за впровадження в тодішній Росії всього передового, що нагромадила Європа, за його розпорядженням в 1703 р. була відкрита перша біржа в Петербурзі. Для неї було побудовано спеціальне приміщення. Однак ділове життя того часу характеризувалось незначними об’ємами угод, примітивними організаційними формами торгівлі, нерозвиненістю кредитування та ін. Тому за наступні сто років було створено лише 4 біржі – Одеську, Варшавську, Московську та Рибинську.

Пожвавлення в біржову торгівлю внесли реформи 1861 р. Вони прискорили перехід до ринкового господарювання, створили сприятливі передумови для подальшого розвитку біржової торгівлі. Біржі відкриваються в Казані, Ризі, Києві; а пізніше - в Астрахані, Саратові, Харкові, Миколаєві, Баку. В цей час з’являються елеватори, створюються комерційні банки, розпочинають діяти товарні кредити під хліб, створюються залізничні мережі, удосконалюються транспортні засоби.

Новий етап розвитку біржової торгівлі Росії припадає на початок 20 ст. та особливо на передвоєнні – 1905-1913 роки. За цей строк відкрилось більше 50 бірж, а в цілому кількість їх досягла 115.

В царській Росії біржа стала не тільки організованим оптовим ринком, а й органом представництва та захисту інтересів торгівлі та розвитку ринкової інфраструктури.

Біржа займалася питаннями залізничного та водного транспорту, митниці, податками та іншими проблемами ринкового характеру.

До 30-х років ХІХ ст. російські біржі були переважно товарними, але пізніше вони почали освоювати торгівлю облігаціями державних позик та акціями.

На початок першої світової війни царський уряд закрив усі біржі, але “чорна” біржа діяла майже до жовтня 1917 року.

Визначну роль в розвитку біржової торгівлі в Україні відіграли Одеська, Миколаївська та Київська біржі.

Інтенсивний розвиток землеробства, особливо виробництва зерна, на півдні та правобережній Україні у 17-18 ст. зробили Одеський порт зручним місцем для виходу на зарубіжні ринки зерна. В кінці 18 ст. Одеса по торгових оборотах була найбільшим торгівельним центром на півночі Чорного моря.

Невпорядкованість з торгівлею зерном, великі потоки його, що надходили з різних кінців країни, призводили до хаотичності як в ціновій політиці, так і в організації торгівлі. Враховуючи досвід організації біржової торгівлі, 30 жовтня 1796 року міською владою міста був виданий наказ про створення біржі.

Завдяки біржовій торгівлі як хлібоекспортний центр, Одеса з 1847 р. займала перше місце у Європі, а по торгівлі в цілому – перше місце в Росії. В цей час через неї проходило біля 37% всього російського зерна та біля 60% - з півдня Росії. На біржі поряд із зерном велася торгівля борошном, цукром, спиртом. Через порт в країну ввозиться бавовна, чай, корок, фрукти та ін.

Виникнення Миколаївської біржі також пов’язане з розвитком Миколаєва, як торгового центру зерном та відвантаженням його на експорт. Відкриття Миколаївського комерційного порту та з’єднання його залізницею з містами Кривий Ріг, Харків і Дніпропетровськ сприяло активному розвитку експорту зерна та продуктів його переробки.

Місцеві та іноземні купці почали чітко розуміти, що проблеми, пов’язані з організацією торгівлі зерном та його експортом неможливо вирішити без створення біржі.

Миколаївська біржа була заснована в 1885 р. З перших днів роботи вона почала займатися упорядкуванням торгівлі зерном та створенням необхідних умов для його реалізації на експорт. За ініціативою Біржового комітету в Миколаївському комерційному порту був збудований елеватор місткістю 1760 тисяч пудів. Він був обладнаний найсучаснішим устаткуванням, що значно покращило кондиції експортного зерна. Був налагоджений випуск бюлетеня біржі, де для широкої маси населення давалася інформація про ціни на зерно, про зернові ринки світу тощо.

Комплекс цих та інших заходів дозволив Миколаївській біржі зайняти панівне місце в торгівлі зерном в Царській Росії. Якщо в перший рік роботи біржі було продано 235 тис. тонн зерна, то в 1911 році його було продано 2.1 млн. тонн.

З розвитком капіталізму в Росії Київ втратив значення столиці і почало перетворюватися в провінційне місто. З метою змінити ситуацію, місцеві купці та банкіри звернулися до Київської міської думи з проханням про заснування в місті біржі, що дало б можливість залучити іногородніх купців, сприяти розвитку промисловості та встановленню більш стабільних та об’єктивних цін на продукти місцевого виробництва.

Київська біржа була заснована в 1865 році. До компетенції біржової спільноти входило обговорення справ, що торкалися організації та утримання біржі, а також розгляд питань біржового комітету, встановлення збору за відвідування біржі. В статуті визначався порядок взаємовідносин біржового комітету з державними закладами та посадовими особами.

Організацію торгівлі на біржі здійснювали маклери, чисельність яких регламентувалась Міністерством фінансів. На початку діяльності біржі працювало 10 маклерів, а з часом їх кількість зросла до 15 чоловік. Заслуговує на увагу ї організація такої служби на біржі, як артілі.

Основним за значенням товаром біржових угод, що укладалися на Київській біржі був цукор. Окрім того, на біржі торгували зерном, спиртом, цінними паперами. На долю Київської біржі припадало понад 30 % цукру, що реалізовувався Російською імперією. На експорт продавався лише цукор вироблений на території України.

В 1913 році на Україні діяло 11 бірж в таких містах, як Київ, Миколаїв, Одеса, Харків, Херсон, Маріуполь, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Бердянськ, Кременчук. Всі вони здійснювали торгівлю, як правило, сільськогосподарською продукцією і лише на Київській, Харківській та Одеській біржах проводились операції з цінними паперами.

Впровадження радянською державою нової економічної політики, що базувалась на певних елементах ринкової економіки, сприяла відродженню біржової діяльності. Відновили свою діяльність і 11 товарних бірж, що діяли на території України до 1917 р. Рада праці і оборони СРСР, якій пізніше були підпорядковані біржі, видала Постанову “Про біржі”, в якій чітко формулювалися принципи їх діяльності. Було рекомендовано всім організаціям вступити в члени біржі, відвідувати біржові торги, всі торгові операції здійснювати переважно через біржу і керуватись біржовими цінами. Жодне державне підприємство не мало права реалізувати свою продукцію за цінами нижче біржових.

Основними товарами біржового обігу того часу були продовольство і фуражне зерно, питома вага яких досягла 80 %. Здійснювалась торгівля також вовною, текстильною сировиною, шкірами та виробами з неї, металопродукцією та паливом.

Радянська біржа мала підлегле становище в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності з боку влади. Заборонялись спекулятивні операції, включаючи строкові угоди з товаром і цінними паперами, суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.

З часом біржі почали звинувачуватися в тому, що вони протиставляють себе інтересам держави, яка бореться зі стихійним ринком; призводять до складності в роботі з Наркомторгом, адміністративні функції якого більш ефективно діють на ринок, ніж один моральний авторитет біржі; що біржі дорого обходяться державі. Зусилля державного регулювання економіки призвело до згортання нової економічної політики.

В 1927 р. на засіданні Раднаркому було прийнято рішення про перегляд функцій бірж і скорочення їх кількості. В результаті цього, із 18 бірж, що діяли в той час на Україні, залишилось лише чотири, а до кінця 1930 року перестали працювати й вони.

Відродження біржової торгівлі в незалежній Україні почалося в 90-х роках. В біржах багато підприємств і економістів почали вбачати заміну планово-розподільчої системи. Внаслідок цього в країні почався “біржовий бум”. В 1991 р. було зареєстровано понад 50 бірж. Однією з перших товарних бірж, що були зареєстровані в країні стала Київська універсальна біржа, де було акредитовано понад півтори тисячі брокерських контор, більша частина з яких приймала участь в торгах двічі на тиждень.

Проте більшість бірж не відповідали світовим стандартам і представляли собою звичайних ринкових посередників. Багато бірж здійснювали торгівлю широким асортиментом товару поруч з класичним біржовим товаром, якого було зовсім небагато. Частка сільськогосподарської продукції складала всього 6 % проти 64 % на світових біржах. Торгівля в основному здійснювалась спотовими контрактами з негайною поставкою проданого товару.

Із прийняттям в 1992 р. Закону України “Про оподаткування доходів підприємств і організацій”, посередницька діяльність, а саме податок на прибуток від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торгівельної діяльності стала оподатковуватись за ставкою 75%. Це завдало значної шкоди розвитку українських бірж і лише з прийняттям Закону України “Про оподаткування доходів підприємств” в 1994 р. податок на посередницьку діяльність було знижено.

До позитивних моментів сучасного розвитку біржового ринку слід віднести освоєння таких прогресивних напрямків як торгівля цінними паперами, векселями, акціями, облігаціями місцевих державних позик, обсяги торгівлі якими за останні роки зросли і майже в сім разів перевищили торгівлю товарами і продовольством.

На ряді бірж були проведені спроби освоєння торгівлі ф’ючерсними контрактами. Слід відмітити, що якщо ці спроби на валютній і фондовій біржах мали позитивний наслідок для подальшого розвитку біржової торгівлі, то на товарних і аграрних біржах ця робота практично не проводилась. В своєму розвитку вони зупинились на стадії, що характерна для бірж країн з розвинутою економікою початку 20 ст.

Дата добавления: 2015-05-10