ІІІ. Етапи розвитку ПТСП

Вже зазначалось, що травматичний стрес є цілісною адаптивною відповіддю на сильну травму. Як і всі види стресів, він розвівається у три етапи.

Перший етап триває 48 годин з моменту катастрофи. Інко­ли цей етап називають шоком. Зовні він може виявлятися як паніка, як ступор чи як інфантилізація, регресія. У першому випадку реакцією виводу з патологічного стану є надання безперечних та чітких (інколи навіть грубих) команд, в остан­ньому — надання опори, ласки людині, що шукає мате­ринської турботи. В разі ступору можливі як один, так і другий варіанта.

На цьому етапі потерпілі майже ніколи не звертаються за допомогою до психологів. 80 % учасників травмуючих подій за сприятливих соціальних умов виходять зі стресу після першого етапу самостійно. Інші переходять до другого етапу.

Другий етап триває, за різними даними, від одного місяця до півроку (деякі автори вважають, що навіть до дев'яти місяців). Він характерний для учасників масових катастроф. Це стадія, так би мовити, ейфоричного єднання потерпілих. За відсутності сприятливих для цього умов у окремих індивідів розвивається стан агресії. У разі ж єднання група демонструє агресію до навколишнього суспільства, але уникає реакції індивідуальної агресії.

Частіше за все потреба у психологічній допомозі потер­пілими не усвідомлюється. На їхню думку, їм необхідна лише матеріальна допомога.

Приблизно 20 % учасників масової катастрофи мають на цій стадії ті чи інші порушення, пов'язані з:

· психосоматикою;

· проблемою виконання службових обов'язків;

· проблемами соціального життя (взаємодія з оточенням, виконання соціальних норм тощо);

· сексуальними проблемами;

· афективними розладами.

Парадоксально, але на цьому етапі фіксується найбільша кількість звертань по допомогу до психолога тих, хто "не вписався в ейфоричні братерства". Фахівці вважають, що це найбільш сприятливий час для надання швидкої та ефектив­ної допомоги, здатної припинити розгортання ПТСП-синдрому.

Але й серед тих, хто не звернувся за психологічною допо­могою, а перебував у стані "ейфоричного єднання", зали­шаються резерви та можливості самостійного подолання стресового стану. У більшості людей, що пережили другу стадію стресу (з одного боку, почуття єднання, а з іншого — порушення хоча б на одному з рівнів існування: соціальному, службовому чи особистому), наявне зменшення стресової симптоматики до закінчення названої стадії. При такому розгортанні подій наприкінці другої стадії можуть ще зали­шитися важкі сни та незначні афективні порушення, які з ча­сом зникають без спеціальної допомоги. Але у частини по­терпілих спостерігається інша динаміка симптоматики, коли порушення охоплюють чимдалі більше сфер життя. В серед­ньому 3—8 % загальної кількості потерпілих від масових катастроф не виходять зі стресу після другого етапу і переходять до третього.

Тривалість третього етапу не обмежена. Можливості са­мостійного подолання стресового стану на цій стадії хроніч­ного стресу майже неймовірні. Цей етап і має назву ПТСП-синдрому. Повна його картина включає порушення вже усіх трьох рівнів життя: соціального, службового, особистого. По­терпілі часто усвідомлюють необхідність психологічної допо­моги, але важкий стан депресії не дозволяє звернутися по неї.

Дата добавления: 2015-05-10