Система валютного регулювання ЗЕД

Валютне регулювання стосується всіх видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки забезпечує можливість здійснення зовнішньоекономічних операцій завдяки застосуванню відповідного інструментарію. Валютне регулювання є однією з найважливіших складових валютної політики, яка охоплює ще й валютний контроль.

Валютне регулювання – це система заходів і засобів (інструментів), що використовуються з метою забезпечення стійкості національної грошової одиниці, підтримки рівноваги платіжного балансу, концентрації валютних цінностей у країні для вирішення її поточних і стратегічних завдань.

Система валютного регулювання включає ринкове, державне і міждержавне регулювання.

Ринкове валютне регулюванняздійснюється в рамках валютного ринку при формуванні попиту і пропозиції валют, встановленні їх курсових співвідношень.

Державне валютне регулювання –це така діяльність держави, яка спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядок здійснення угод з валютними цінностями. Пряме державне валютне регулювання здійснюється за допомогою законодавства і нормативних актів виконавчої влади і регламентує міжнародні розрахунки та порядок здійснення валютних операцій міжнародних розрахунків. Непряме державне валютне регулювання здійснюється за допомогою економічних інструментів, спрямованих на регулювання валютного курсу та валютних операцій.

Міждержавне регулювання включає регламентацію діяльності міжнародних організацій (МВФ), укладання угод щодо координації валютної політики, встановлення участі і внесків до МВФ.

Першим документом, що встановлював порядок валютного регулювання, був Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991 р.), у 1993 р. порядок валютного регулювання був конкретизований у Декреті Кабміну України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в якому встановлювався режим здійснення валютних операцій на території України, визначались загальні принципи валютного регулювання, функції відповідних установ у цій сфері, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Законодавство валютного регулювання –це сукупність правових норм, що визначають: загальні принципи здійснення операцій у внутрішній економіці та міждержавних розрахунках; державні органи, функцією яких є валютне регулювання та управління валютними ресурсами; права та обов'язки фізичних і юридичних осіб щодо володіння, користування та розпорядження валютними цінностями; порядок здійснення валютного контролю та відповідальність за порушення валютного законодавства.

Система валютного регулювання розробляється на національному і міжнародному рівнях. Національна система валютного регулювання функціонує на підґрунті національного законодавства, але при цьому враховуються також міжнародні правові норми з тим, щоб забезпечити можливість паритету економічних інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності. Національна система валютного регулювання містить такі елементи: механізм встановлення валютного курсу; механізм конвертації валют; режим обміну національної валюти на іноземні; валютні інтервенції; режими валютних обмежень; міжнародні розрахунки; систему органів валютного регулювання. На національному рівні функції валютного регулювання здійснює Національний банк та Кабінет Міністрів.

Національна система валютного регулювання базується на національній валюті — грошовій одиниці країни (national currency), що розглядається як затверджений законодавче платіжний засіб на території країни, яка її випускає (приміром, гривня в Україні, рубль - в Росії, долар - в США, євро - у країнах-членах ЄС).

На міжнародному рівні координацію валютної політики здійснює Міжнародний валютний фонд (МВФ), який має угоди з країнами-учасницями, створює валютні фонди і надає допомогу країнам у випадку загострення фінансових криз, трансформації економік тощо.

Суб’єктами валютного регулюванняє резиденти і нерезиденти, що функціонують у сфері валютних відносин.

Резиденти- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, хто тимчасово (не більше року) перебуває за кордоном; юридичні особи на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України (підприємства, банки, урядові установи), а також екстериторіальні заклади (посольства, консульства, представництва тощо).

Нерезиденти- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, які тимчасово (не більше року) перебувають на території України; юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іншої держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України (зарубіжні фірми, банки, уряди зарубіжних країн).

Об'єктами валютного регулюванняє валютні операції і валютний курс національної грошової одиниці. У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти.

Валютне регулювання є основним змістом валютної політики держави, яка виявляється в таких основних формах:дисконтна; девізна й її різновид — валютна інтервенція; валютні обмеження; диверсифікація валютних резервів; регулювання ступеня оборотності валюти; режим валютного курсу, девальвація, ревальвація.

Дисконтна політика- одна з форм грошово-кредитної політики національних банків, що спрямована на регулювання економіки країни шляхом підвищення чи зниження процентних (дисконтних) ставок з метою впливу на попит та пропозицію позичкового капіталу, темп інфляції, а також на стан платіжного балансу і валютний курс.

Девізна політика- метод впливу на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу державними органами валютного регулювання іноземної валюти. З метою підвищення курсу національної валюти Центральний банк продає, а для зниження — скуповує іноземну валюту.

На сьогодні девізна політика здійснюється переважно у формі валютної інтервенції,тобто втручання Центрального банку в операції на валютному ринку для того, щоб впливати на курс національної валюти. Валютна інтервенція здійснюється за рахунок офіційних золо­товалютних резервів або за рахунок міжбанківських кредитів.

Диверсифікація валютних резервів-політика держав, банків, монополій, яка спрямована на регулювання структури валютних резервів шляхом включення до їх складу різних валют з метою забезпечення міжнародних розрахунків, проведення валютної інтервенції і зменшення валютних втрат. Така політика здійснюється шляхом продажу нестабільних валют і купівлі більш стійких валют на світових валютних ринках.

Девальвація- зниження курсу національної валюти стосовно до іноземних валют чи міжнародних облікових одиниць (євро), що призводить до збільшення цін імпортної продукції у вітчизняній валюті.

Ревальвація - підвищення курсу національної валюти відносно іноземних валют чи міжнародних облікових одиниць, що обумовлює покращання умов експорту (збільшення виручки від експорту у національній валюті).

Валютні обмеження - система державних заходів (законодавчих, адміністративних, економічних, організаційних) щодо операцій з валютою, золотом та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження вводяться з метою концентрації валютних цінностей в руках держави, вирівнювання платіжного балансу, підтримання валютного курсу валюти своєї країни. Валютні обмеження можна класифікувати таким чином.

1. Обмеження щодо здійснення поточних операцій: обмеження можливостей експортерів використовувати валютну виручку або обов'язкового (повного або часткового) продажу її Центральному банку; обмеження продажу іноземної валюти імпортерові; регламентація термінів платежів і поставок з експортно-імпортних операцій; заборона розрахунків у національній валюті з нерезидентами.

2. Обмеження фінансових операцій: лімітування вивозу іноземної валюти або національної валюти, цінних паперів, золота; контроль за здійсненням інвестицій за кордон; контроль за залученням іноземних кредитів; регулювання інвестицій нерезидентів; обмеження ввозу валюти до країни.

В Україні до валютних обмежень відносяться: обов'язковий продаж експортерами 50% експортної валютної виручки (введена з вересня 1998 p.), регулювання строків платежів і поставок по експортно-імпортних операціях, обмежувальний характер продажу валюти імпортеру, контроль за здійсненням інвестицій за кордоном, контроль за залученням іноземних кредитів, регулювання інвестицій нерезидентів і т.д.

Валютне регулювання здійснюється за допомогою економічних та адміністративних методів та відповідних засобів (інструментів). Засоби валютного регулювання, які використовуються в процесі застосування економічних методів регулювання, охоплюють валютний курс, конвертованість валюти та валютні резерви.

Національна система валютного регулювання в Україні містить такі елементи:

- механізм встановлення валютного курсу;

- механізм конвертації валют;

- режим обміну національної валюти на іноземні;

- валютні інтервенції;

- режими валютних обмежень;

- міжнародні розрахунки;

- систему органів валютного регулювання.

На національному рівні функції валютного регулювання здійснює Національний банк та Кабінет Міністрів.

Дата добавления: 2015-05-07