Першочергове надання жилих приміщень

Серед громадян, які перебувають на квартирному обліку, у пер­шу чергу житло надається:

1) інвалідам Великої Вітчизняної війни і сім’ям воїнів (партиза­нів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у вста­новленому порядку особам;

2) Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, “За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР” усіх трьох ступенів;

3) особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань; особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслі­док виконання медичних маніпуляцій; медичним працівникам, зара­женим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службо­вих обов’язків;

4) учасникам бойових дій і учасникам війни. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію чи каліцтво під час участі в бо­йових діях або виконання обов’язків військової служби, забезпечу­ються житлом протягом двох років від дня взяття на квартирний облік;

5) інвалідам праці І і II груп та інвалідам І і II груп з числа військовослужбовців;

6) особам, які стали інвалідами І і II груп у зв’язку з виконанням державних або громадських обов’язків, виконанням обов’язку гро­мадянина України, пов’язаного з рятуванням життя людини, та охо­роною власності й правопорядку;

7) сім’ям осіб, які загинули при виконанні державних або гро­мадських обов’язків, виконанні обов’язку громадянина України, пов’язаною з рятуванням життя людини та охороною власності й правопорядку;

8) сім’ям осіб, які загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;

9) робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропра­цювали у сфері виробництва. Тривалість часу сумлінної роботи на даному підприємстві, в організації, що дає право на одержання жи­лих приміщень у першу чергу, встановлюється (залежно від місця перебування на квартирному обліку) трудовим колективом підпри­ємства, організації або спільним рішенням виконавчого органу місце­вої ради і ради профспілок, але не може бути меншим від 20 років;

10) матерям, яким присвоєно звання “Мати-героїня”;

11) багатодітним сім’ям (які мають у своєму складі трьох і біль­ше дітей) і одиноким матерям. Указані сім’ї не втрачають права пер­шочергового одержання жилих приміщень і тоді, коли після взяття сім’ї на квартирний облік діти досягнуть повноліття;

12) сім’ям при народженні близнят;

13) учителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвіт­ніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів;

14) особам, які проживають у ветхих будинках, що не підляга­ють капітальному ремонту;

15) іншим громадянам у випадках, передбачених законодав­ством України.

Офіцерам і тим, хто перебував на військовій службі не менше 20 календарних років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних Сил України та прирівняним до них особам, звільненим з військової служби за станом здоров’я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими органами місцевих рад у першу чергу, але не пізніше, ніж у тримі­сячний строк від дня прибуття на місце проживання, обраного з ура­хуванням існуючого порядку прописки.

Надання громадянам жилої площі незалежно від перебування на обліку для поліпшення житлових умов

Поза чергою жилі приміщення надаються:

1) громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;

2) особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;

3) особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна чи піклувальника, за неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;

4) дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбав­лені батьківських прав і проживають у державних або в інших соці­альних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медикосоціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслу­говування і вести самостійний спосіб життя;

5) громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, за неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення; особам, які належать до інвалідів війни. Зазначені особи забезпечуються жилою площею протягом двох років від дня взяття на квар­тирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн — протягом року; особам, на яких поширю­ється чинність Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соці­ального захисту”;

6) особам, обраним на виборну посаду, коли це зв’язано з пере­їздом в іншу місцевість; членам сім’ї народного депутата України в разі його смерті в період виконання депутатських обов’язків у Вер­ховній Раді України на постійній основі.

Жила площа, збудована за рахунок капітальних вкладень, спеці­ально виділених у зв’язку з введенням у дію нових виробничих по­тужностей і об’єктів, з дозволу виконавчого органу обласної, Київ­ської і Севастопольської міських рад та ради профспілок може нада­ватися поза чергою кваліфікованим робітникам, інженерно-техніч­ним працівникам та іншим спеціалістам даного підприємства, організації, а також працівникам, запрошеним з інших населених пунктів.

Громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список. Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим орга­ном місцевої ради або власником (уповноваженим ним органом) під­приємства, установи, організації чи органом кооперативної або ін­шої громадської організації і профспілковим комітетом. Рішення власника чи уповноваженого ним органу (органу громадської орга­нізації) затверджується виконавчим органом місцевої ради. Про прийняте рішення повідомляється заінтересованим особам.

Список громадян, які користуються правом позачергового одер­жання жилих приміщень, вивішується для загального відома.

Згідно зі ст. 46 Житлового Кодексу особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість, жиле приміщення за місцем роботи нада­ється поза чергою. Чинним законодавством не передбачено, що ненадання їм жилого приміщення в межах строку, поки вони вважали­ся молодими фахівцями, позбавляє їх пільг, якщо вони продовжують працювати за місцем розподілу.

Пунктом 32 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 993), зокрема, визначено, що випускники, яких не було забезпечено житлом згідно з угодою і які продовжують працювати за призначенням, мають право на позачергове одержан­ня житла незалежно від терміну роботи.

Вимоги, що ставляться до жилих приміщень. Врахування інтересів громадян при наданні жилих приміщень

Відповідно до житлового законодавства житлом визнається приміщення, призначене для постійного чи тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садо­вий будинок тощо). До складових частин жилого приміщення, мо­жуть входити приміщення, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини. Балкони, веранди, комори тощо входять у житловий фонд, але до житла, як правило, не відносяться. У проекті нового Житлового кодексу під житлом розуміється одноквартирний будинок, квартира або їх час­тина, кімната у гуртожитку, призначені для проживання самітної особи чи сім’ї.

За змістом житлового права не визнаються житлом приміщення, не призначені і не пристосовані для постійного чи тимчасового про­живання (відокремлені від жилих будівель — погреби, гаражі, інші будівлі господарського призначення).

У законодавчому порядку поняття “будівля нежилого призна­чення” не визначено, хоча поняття “будівля жилого призначення” також потребує свого уточнення.

Тому розглянемо питання, що є квартирою. Квартирою визна­ється частина жилого будинку, яка призначена для проживання од­нієї або кількох сімей і має обладнані житла і підсобні приміщення, окремий вихід на сходову клітку, галерею, в коридор або на вулицю. У Житловому кодексі передбачено і надано право кожному наймачу приватизувати не тільки квартиру чи будинок, а й підсобні примі­щення. Такими приміщеннями можуть бути також ізольована кімна­та чи кілька кімнат у комунальній квартирі.

Жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним до умов даного населеного пункту, відпо­відати встановленим санітарним і технічним вимогам. Жилі примі­щення повинні відповідати всім умовам, за яких людина може про­живати без шкоди для її здоров'я. Благоустроєність визначається наявністю в жилому приміщенні комунальних послуг (водопроводу, каналізації, центрального опалення, газозабезпечення тощо), її рі­вень в різних населених пунктах неоднаковий.

Відповідність жилого приміщення рівню благоустроєності насе­леного пункту визначається з наявності комунальних послуг у бу­динках державного та громадського житлового фонду.

Жиле приміщення, що надається, повинно відповідати санітар­ним і технічним вимогам. Зокрема, забороняється розташовувати жилі приміщення в підвальних і цокольних поверхах, висота примі­щень від підлоги до стелі має бути не меншою 2,5 м. Жилі кімнати повинні мати безпосередньо натуральне освітлення. Слід зазначити, що приміщення може відповідати санітарним і технічним вимогам, але бути неблагоустроєним, і навпаки. Для цього у будинках, які по­требують капітального ремонту, забезпечується підвищення рівня благоустроєності будинків старої забудови.

Надання громадянам жилих приміщень, що не відповідають встановленим вимогам, допускається лише у випадках тимчасового поліпшення житлових умов. Це допускається тільки в окремих ви­падках на прохання громадян, що перебувають на квартирному об­ліку (в першу чергу тих, в яких підійшла черга на одержання жилих приміщень), та громадян, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

У порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бу­ти надане жиле приміщення, яке не відповідає визначеним вимогам.

При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім’ї, або за розміром менше від рівня серед­ньої забезпеченості громадян жилою площею в одному населеному пункті зі збереженням відповідного права перебування на обліку й у списках першочерговиків чи у списках позачерговиків.

Особам похилого віку, а за висновком лікувально-профілактич­ного закладу також відповідним категоріям інвалідів і хворих, на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в бу­динках з ліфтами.

Жиле приміщення, що надається громадянинові, який перебуває на квартирному обліку або в списку позачерговиків, необов’язково має бути у новому будинку. Може бути надано жиле приміщення, що звільнилося, якщо воно відповідає встановленим вимогам.

Категорично забороняється заселення помешкань, що звільнили­ся у ветхих будинках, які не підлягають ремонту, у бараках та ін­ших непристосованих для житла будівлях, у жилих будинках, меш­канці яких відселені у зв’язку з тим, що будинки підлягають знесен­ню, капітальному ремонту тощо.

Надання жилих приміщень у комунальній квартирі, де проживають два або більше наймачів

Житловий кодекс надає право наймачу на приєднання звільненої іншим наймачем жилої площі (ст. 54 Житлового Кодексу). Оскільки залежно від су­міжності кімнат (ізольованих і неізольованих жилих приміщень) розрізняють різні правові наслідки, розглянемо уважніше це питання.

Неізольованим жилим приміщенням є кімната, яка зв’язана з ін­шою загальним входом, через яку проходять, а також та кімната, до якої треба проходити через інше жиле приміщення. Під неізольова-ним приміщенням розуміють як одну, так і кілька кімнат.

Ізольоване приміщення — це кімната, що має окремий вихід у коридор загального користування або із квартири. При цьому неізо-льоване приміщення надається наймачу суміжного приміщення не­залежно від розміру жилої площі для поліпшення житлових умов, розміру його жилого приміщення, навіть якщо це приведе до над­лишків жилої площі, а також тоді, коли є можливість переобладнати площу, що звільнилася, на ізольоване жиле приміщення.

У разі відсутності умов для приєднання звільненої жилої площі, передбачених ст. 54 Житловим Кодексом України, звільнена площа заселяється від­повідно до порядку надання жилих приміщень і може бути зайнята новими мешканцями залежно від площі.

Надання окремої квартири має стати загальним правилом. Рід­ким виключенням з нього може бути неможливість у даний момент надати сім’ї окрему квартиру. Але і в цьому разі не дозволяється за­селення двома і більше сім’ями або двома і більше одинокими осо­бами квартири, побудованої для однієї сім’ї, а також надання жило­го приміщення в комунальній квартирі хворим, які, згідно з медич­ними висновками, не можуть мешкати в такій квартирі.

Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося у комунальній квартирі, на прохання наймача, що проживає у цій квартирі і потре­бує поліпшення житлових умов, незалежно від його перебування на квартирному обліку, надається йому, а у разі відсутності такого най­мача — іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі.

Відповідно до ст. 54 Житлового Кодексу право вимагати надання ізольованого жилого приміщення, що звільнилось у квартирі, де проживають два наймачі і більше, мають ці наймачі. Члени їх сім’ї самостійно таким правом не користуються. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати 13,65 м2 на одну людину, крім випадків, коли наймач або член його сім’ї має право на додаткову жилу площу.

Якщо йдеться про приєднання ізольованого жилого приміщення, то у випадках, якщо фактична жила площа, що займається, і звіль­нена жила площа, на яку претендують, разом перебільшують вста­новлені норми жилої площі, тоді надання наймачеві звільненої ізо­льованої кімнати можливе лише з додержанням вимог норми жилої площі.

Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим рів­ня середньої забезпеченості жилою площею громадян у даному на­селеному пункті, зазначена кімната в усіх випадках передається наймачеві на його прохання. Якщо ізольоване приміщення, що звіль­нилося, не може бути передано наймачеві, який проживає у цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку. При цьому кімната використовується на таких самих умовах, що і всі ін­ші кімнати комунальної квартири. Укладається окремий договір най­му з наймачем, якому і відкривається особовий рахунок.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житло­вого кодексу України” (п. 8) від 12 квітня 1985 р. за № 2 при роз­гляді спорів про надання на підставі ст. 54 ЖК звільненого жилого приміщення, суди повинні враховувати, що правила зазначеної стат­ті застосовуються і тоді, коли за підприємством, установою, органі­зацією в силу чинного законодавства закріплено право повторного заселення звільненого жилого приміщення.

Виходячи зі змісту ст. 54 Житлового Кодексу суд може задовольнити позовні ви­моги наймача про надання кількох звільнених у квартирі жилих приміщень за умови, що загальний розмір жилої площі не перевищу­ватиме 13,65 м2 на кожного члена сім’ї і додаткової жилої площі, як­що наймач або член його сім’ї має на неї право чи зайва жила площа являє собою ізольовану кімнату розміром, меншим від рівня серед­ньої забезпеченості громадян жилою площею у даному населеному пункті.

Правила ст. 54 Житлового Кодексу не застосовуються, якщо йдеться про служ­бове жиле приміщення і якщо наймач службового жилого примі­щення претендуватиме на зайняття звільненого в тій самій квартирі ізольованого неслужбового або службового жилого приміщення.

Проведені у квартирі переобладнання жилих приміщень (з ме­тою ізоляції в окрему квартиру) з порушенням встановленого ст. 100 Житлового Кодексу порядку не є підставою для відмови у наданні звільнено­го жилого приміщення на підставі ст. 54 Житлового Кодексу.

Так, Н. 3. та інші пред’явили позов до Київського заводу “Укркабель”, виконкому Шевченківської ради м. Києва та до Ч. про визнання недійсним ордера, виданого останньому, і надання йому жилого приміщення, що звільнилося.

Позивачі зазначали, що їхня сім’я з п’яти осіб у загальній квартирі займає дві кімнати площею 31,9 м2. У цій же квартирі звільнилося дві кімнати площею 27,6 м2. Усі ці кімнати раніше складали одну чотири­кімнатну квартиру; всупереч будівельним правилам і санітарним нор­мам, її було переобладнано на дві ізольовані квартири. Оскільки завод “Укркабель”, на балансі якого перебуває будинок, відмовив у приєд­нанні звільнених кімнат, а виконком Шевченківської районної ради за рішенням адміністрації та профкому заводу видав ордер на їх заселення сім’ї Ч., позивачі просили задовольнити їхні вимоги.

Позов було задоволене.

Судова колегія Верховного Суду України в ухвалі про залишення рішення без зміни вказала на таке.

Судом встановлено і це стверджується висновком технічної експертизи, довідкою санепідемстанції та техніко-експертної ради Київського міськвиконкому, що мешканці квартири самовільно, без згоди виконко­му Шевченківської районної ради переобладнали чотирикімнатну квар­тиру на дві двокімнатні. Переобладнання проведене з порушенням будівельних правил і санітарних норм, зокрема була ліквідована кухня, для обладнання коридорів та інших допоміжних приміщень використані примітивні перегородки з дощок, фанери, довільно і з порушенням пра­вил встановленого сантехнічного обладнання у непристосованих для цього приміщеннях. Таке переобладнання, проведене з порушенням ст. 100 Житлового Кодексу, судом не взято до уваги. Тому суд дійшов правильного вис­новку про безпідставність видачі ордера і поставив обгрунтоване рі­шення про визнання його недійсним і приєднання звільнених кімнат відповідно до ст. 54 Житлового Кодексу до приміщень, які займають позивачі.

При винесенні рішень з такого роду спорів суд повинен виходи­ти за аналогією норми, що встановлена ч. 1 ст. 54 Житлового кодек­су — якщо у квартирі проживають два і більше наймачі і звільня­ється неізольоване жиле приміщення, то воно надається наймачеві суміжного приміщення.

Дата добавления: 2015-05-10