Провадження по розгляду звернень громадян

Право громадян на звернення-конституційне право громадянина.Види звернень:1)від кількості складу: індивідуальні, колективні; 2)за формою: письмові, усні; 3)від змісту: пропозиції, скарги, заяви.- Пропозиції (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів держ. влади і м\с, депутатів усіх рівнів, посад. осіб, а також висловлюються думки щодо врегулюв. сусп. відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи держ. і громад. життя, соціально-культурної та ін. сфер діяльності держ. і с-ства. - Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності п-ств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх д-сті. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.- Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями держ. органів, органів м\с, п-ств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.Звернення поділяють на такі, що підлягають розгляду і такі, що не підлягають. Звернення, що підлягають розгляду повинні відповідати таким вимогам: має бути адресоване орг. чи посад. ос.до повноважень яких належить порушення у зверненнях питань;має бути зазначено ПІП, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (-ами) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через 10 днів від дня його надходження. Звернення, що не підлягають розгляду: анонімні; повторні (одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті); які видані з порушенням термінів; звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Стадії звернення: 1)подання громадянами звернення та прийняття його органом чи посад.ос.;2)розгляд звернень;3)прийняття рішень;4)перегляд рішення у зв’язку з оскарженням чи оспоренням;5)виконання рішення.

Звернення розгляд. і виріш. у термін не більше 1 міс. від дня їх надходження, а ті, які не потребують додатк. вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, п-ства, установи, організації або його заступник встановл. необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Загальний термін вирішення справи не може перевищувати 45 днів. Суб’єкти провадження: суб’єкти, які звертаються; ос.,які розглядають звернення; допоміжні (які сприяють у прийнятті рішення); патронатні суб’єкти (які подають звернення в інтересах громадянина за його уповноваженням).За зверненнями громадян ведеться діловодство. Керівники несуть персональну відповідальність за зверненнями громадян. Термін зберігання звернень громадян-5 років.

94. Реєстрація релігійних громад.

Релігійна громада є місцевою реліг. організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення реліг. потреб.Держава визнає право реліг. громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам і вільну зміну цієї підлеглості. Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов’язковим.Статут релігійної організації, який відповідно до цив. законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації. Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують ін. внутрішні питання реліг. організації, не підлягають реєстрації в державних органах. Реліг. організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту. Реліг. організація як юрид. особа корист. правами і несе обов’язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту.Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше 10 чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут на реєстрацію до обл., Київської та Севастопольської МДА., а у АРК — до Уряду Республіки Крим. Орган, який здійсн. реєстр., в місячний термін розглядає заяву, статут реліг. організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у 10иденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У необхідних випадках орган, який здійсн. реєстр. статутів реліг. організацій, може зажадати висновок МДА, виконкому сіл., сел., міської Рад народ. депутатів, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів реліг. організацій приймається у 3 місячний термін. Перевищення встановл. цим Законом терміну прийняття рішень про реєстр. статутів реліг. організацій може бути оскаржено в суд. У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

97. Поняття режиму законності і дисципліни в державному управлінні.

Сутність законності в сфері викон. влади полягає в обовязковості виконання приписів правового х-ру. У сфері державного правління ця вимога прояв в багатьох НА і передбачає, що всі держ та не держ структури, їх представники, громадські організації та громадяни повинні дотрим. юрид. норм, які є обовязковими для всіх. Законність передбачає: 1) наявніссть законів, які виражають волю народу і відображ закономірності сусп розвитку 2) одноманітне розуміння, застосування, безумовне та чітке виконання законів і прийнятих на їх основі ін. правових актів усіма суб’єктами сусп. відносин. Принципи законності: 1) загальнообовязковість законів для всіх суб’єктів 2) єдність законності на всій території держави 3) неприпустимість протиставлення законності доцільності. У сфері викон.-розпорядчої д-сті законність проявляється: 1) всі рішення, які приймаються держ органами мають відповідати чинному законодавству 2) всі рішення мають прийматися в межах повноваж. певного орг. 3) рішення мають прийматись в такому порядку і формах, які відповідають нормативним приписам 4) взаємовідносини держ. орг. з громадянами, ін. організаціями здійснюються в межах прав та обов’язків, на законних підставах. Гарантії законності: 1) політ. передумови (формування громадян. сусп та правової держави) 2) економ. передумови (наявність рівня добробуту, наявність необхідних для нього ресурсів, товарів, послуг тощо, наявність фактичної свободи колективів, суб’єктів економ. відносин та ін) 3) ідеологічні (наявність ідей, поглядів, програм, які забезпечують консолідацію суспільства з метою вирішення соц проблем та конфліктів) 4) організаційні (структура держ апарату, кваліфікація службовців ін.).

95.Дисциплінарне провадження (ДП).

Стадії: 1) порушення провадження і перевірка обставин справи; 2)розгляд і вирішення справи; 3)виконання рішень у справи; 4) оскарження рішень у справі. ДП може носити спрощений порядок. Регулюється це питання різними НА, ЗУ «про адвокатуру», ЗУ «про статус суддів» тощо. КЗпП передбачає догану та звільнення. Підстава – вчинення працівником дисц. проступку, порушення правил дисципліни та інших обов’язків, що покладені на особу.Привід – доповідні записки, акт про факт порушення тощо. Перед накладанням дисциплінарного стягнення (дс) власник або уповноважний орган вимагає пояснення від порушника. Дс застосовується безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше як через один місяць з дня виявлення або 6 місяців з дня вчинення. При цьому не враховується, коли працівник був у відпустці або у зв’язку з хворобою (термін переривається). Про накладання дс видається наказ, який оголошується під розписку у триденний термін. ДП щодо держ службовців. Стадії:1) порушення дисц. справи 2)її розслідування 3) розгляд справи компетентними посад. ос. 4) винесення рішення по справі та його виконання. Завданням ДП є своєчасне всебічне з’ясування обставин вчинення дисц. проступку, виявлення причин та умов, що призводять до поруш. службовцями дисципліни. ДП щодо працівників прокуратури. Відповідно до Дисц статуту прокуратури України стягнення до працівників прокуратури застос. за невиконання чи неналежне виконання служб. обов’язків або за проступок, що ганьбить його як працівника прокуратури. Дс: догана, пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України», звільнення, звільнення з позбавленням класного чину. Дс має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. ДП щодо суддів. Суддя притягується до дисц. відповідальн. за вчинення дисц. проступку, а саме за порушення:- законодавства при розгляді судових справ;- вимог,що ставляться до суддів;- обов’язків суддів. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисц. відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки. До суддів застос. такі дс:- догана;- пониження кваліфікаційного класу. ДП щодо адвокатів. За порушення вимог ЗУ «Про адвокатуру», інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисципл. палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дс: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською д-стю на строк до 1 року; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською д-стю. Рішення про накладення дс може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку. Питання про дисц. відповідальність адвоката — члена адвокатського об’єднання регулюється також статутом відповідного об’єднання. ДП щодо ОВС. Відповідно до Дисц статуту ОВС на осіб труд. і начальницького складу ОВС накладаються такі дс: зауваження, догана, сувора догана, затримка в присвоєнні чергов спец звання, попередження про неповну службову відповідальність, зниження в посаді, звільнення ін.

98. Способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

Види: -контроль, -нагляд,-звернення громадян до держ.орг.

Контроль (К) -найбільш дієвий спосіб забезпеч. законності, який полягає у тому, що суб’єкт контролю здійснює перевірку того, як контрольований об’єкт виконує покладені на нього завдання та функції. Принципи К: 1)підзаконність 2)своєчасність 3)універсальність 4)безсторонність 5)реальність 6)дієвість, оперативність, результативність 7)гласність. Без організації здійснення К неможлива належна робота держ.апарату. К поширюється на всі сфери управління. К діяльність здійснюється шляхом:-перевірки;-планових та позапланових ревізій;-обстежень;-проведення рейдів, оглядів тощо. Нагляд – здійснюється спец. уповноваженими органами цільового спостереження за станом законності. Адміністративний Н -здійснюється спец.держ.структурами цільового спостереження за дотриманням викон.-розпорядчими органами законності, правил, передбач.приписами. Судовий Н- здійснюється при розгляді справ, щодо оскорження рішень держ.орг., ін.категорій справ. Н прокуратури:1) Протест 2) Припис 3) Подання 4)

Постанова Звернення громадян -особливий спосіб забезпеч. законності, особливістю якого є те, що ініціаторами перевірки є громадяни. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Громадяни України мають право звернутися до орг. держ. влади, м\с, об’єднань громадян, п-ств, установ, організацій незалежно від форм власності, ЗМІ, посад. осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники ОВС і держ. безпеки мають право подавати звернення, які не стосуються їх служб. діяльності. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

99. Контроль-основний засіб забезпечення законності

Контроль(К) -найбільш дієвий спосіб забезпеч. законності, який полягає у тому, що суб’єкт контролю здійснює перевірку того, як контрольований об’єкт виконує покладені на нього завдання та функції.

Без організації здійснення К неможлива належна робота держ.апарату. К поширюється на всі сфери управління. К діяльність здійснюється шляхом:-перевірки;-планових та позапланових ревізій;-обстежень;-проведення рейдів, оглядів тощо.

Стадії К діяльност і: 1)підготовча-обирається суб’єкт К, визначається предмет К, встановлюються засоби здійсн. К, призначаються ос.,які будуть здійснювати К, складається план його проведення. 2)центральна-здійснюється збирання і обробка інформ, інформ. прирівнюється до реального стану справ на об’єкті, який перевіряється. 3)підсумкова-прийняття рішення за результатами К, доведення ріш. до адресата, надання допомоги підконтрольній структурі, К за виконанням ріш., прийнятого за підсумками К.

Види К діяльності: а) за суб’єктами-парламентський К, презид.К,урядовий К, К з боку ЦОВВ, К з боку місцевих орг.викон.влади, судовий К, К з боку ОМС, громадський К. б) за сферою діяльності:- відомчий(здійсн.міністерствами, відомствами у середині відповідної структури), -міжвідомчий (здійсн. орг. міжвідомчої компетенції за виконанням загальнообов’язк.правил, які діють у відповідній сфері), -надвідомяий (здійсн. орг. загальної компетенції (КМУ, РМ АРК, МДА)), в)залежно від управлінської стадії-поточний, уточнюючий, наступний.

101. Нагляд як спосіб забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

Нагляд (Н) – здійснюється спец. уповноваженими органами цільового спостереження за станом законності.

Н прокуратури здійнюється за додержданням законів органами, які проводять ОРД, слідство; за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримін справах, а також при застосуванні рішень пов’язаних з додержанням свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законності посад. і службовими ос. Форми регулювання прокурорів: 1) Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до орг., який його видав, або до вищестоящого орг. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посад. особи.У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним орг. або посад. ос. у 10денний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом 15 днів з моменту одержання повідомл. про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта. 2) Припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посад. ос., які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості орг. чи посад. особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний х-р і може завдати істотної шкоди інтересам держ., п-ства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом 10 днів, або до суду. 3) Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посад. ос., які наділені повноваж. усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору. Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.4) У разі порушення закону посад. ос. або громадянином прокурор, його заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову про дисципл. провадження, провадження про адмін. правопоруш. або про порушення кримін. справи щодо цих осіб. Постанова про порушення дисциплін. провадження або провадження про адмін. правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у 10 строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом. Адміністративний Н -здійснюється спец. держ. структурами цільового спостереження за дотриманням викон.-розпорядчими органами законності, правил, передбач.приписами. Судовий Н- здійснюється при розгляді справ, щодо оскорження рішень держ. орг., ін. категорій справ.

102. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності і дисципліни в держ.управлінні.

Звернення громадян -особливий спосіб забезпеч. законності, особливістю якого є те, що ініціаторами перевірки є громадяни. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Громадяни України мають право звернутися до органів держ. влади, м\с, об’єднань громадян, п-ств, установ, організацій незалежно від форм власності, ЗМІ, посад. осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники ОВС і держ. безпеки мають право подавати звернення, які не стосуються їх служб. діяльності. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності орг. держ. влади і м\с, депутатів усіх рівнів, посад. осіб, а також висловлюються думки щодо врегулюв. сусп. відносин та умов життя громадян, вдоскон. правової основи держ. і громадс. життя, соц.-культ. та ін. сфер діяльності держ. і сусп. Заява (клопотання) — зверн. громадян із проханням про сприяння реалізації закріпл. Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомл. про порушення чинного законодавства чи недоліки в д-сті п-ств, установ, організацій незалежно від форм власності, нар. депутатів Укр., депутатів місцевих рад, посад. осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — письм. звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями держ., орг. м\с, п-ств, установ, організацій, об’єднань громадян, посад. осіб.До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлін. діяльності, внаслідок яких: -порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); -створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; -незаконно покладено на громадянина які-небудь обов’язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Звернення, що не підлягають розгляду: анонімні; повторні (одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті); які видані з порушенням термінів; звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Стадії звернення: 1)подання громадянами звернення та прийняття його органом чи посад.ос.; 2)розгляд звернень; 3)прийняття рішень; 4)перегляд рішення у зв’язку з оскарженням чи оспорюванням; 5)виконання рішення.Звернення розгляд. і виріш. у термін не більше 1 міс. від дня їх надходження, а ті, які не потребують додатк. вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, п-ства, установи, організації або його заступник встановл. необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Загальний термін вирішення справи не може перевищувати 45 днів.

103. Контроль з боку органів законодавчої влади.

ВРУ здійснює контроль безпосередньо чи через свої органи за: забезпеченням прав, свобод і обов’язків громадян, виконанням законів і інших актів, які вона приймає; використанням загальнодержавних програм і бюджету; діяльністю органів і посадових осіб, яких вона призначає;

А також - може заслуховувати на засіданнях звіти членів КМ, Ген прокурора, Голови Нац банку та ін. ВРУ може створювати в межах своїх повноважень тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Парламентський контроль за виконанням прав і свобод людини і гр., захисту прав фіз. Осіб на тер України на постійній основі і в межах своєї юрисдикції здійснює Уповноважений з прав людини і громадянина. Метою парламентського контролю омбуцмену є: захист проголошених КУ, ЗУ і міжнародними договорами прав і свобод людини і гр. чи сприяння їх відновлення; попередження будь-яких дискримінації в питаннях реалізації людиною своїх прав і свобод і т.д. для здійснення своїх повноважень омбуцмену надані певні права. При ВРУ також створена Рахункова палата основним завданням якої є організація і здійснення за своєчасним виконанням державного бюджету. До контролю зі сторони законодавчої влади можна віднести і депутатський запит, право народного депутата брати участь в перевірках здійснення законів держ органами і об’єднаннями громадян, підприємств, установ і організацій, право в депутатському розслідуванні, відвідувати будь-які держ органи по питаннях своєї депутатської діяльності.

104. Контроль з боку органів виконавчої влади.

Широкі повноваження в цій сфері належать Кабміну:

здійснює контроль за діяльністю міністерств, держ комітетів і відомств, а також контроль за слідуванню ними законодавства;сприяє реалізації цими органами в повному обсязі своїх повноважень;заслуховує звіти, доповіді і інформацію про виконання завдань, які стоять перед ними, про розвиток відповідних галузей і т.д.контрольні повноваження КМ закріплені в конституції і НПА України.

Рада міністрів АРК має такі ж, як і КМ, контрольні повноваження (за деякими винятками) по відношенню до підконтрольних йому органів.Центральні органи вик влади, їх відділи і управління, держ адміністрації в процесі своєї діяльності систематично здійснюють відомчий контроль, який поширюється на піддані їм об’єкти відомчої приналежності. При здійснення контролю вони перевіряють виконання законів, указів і урядових постанов, актів вищестоящих органів, дисципліну і ефективність роботи апарату, використання кадрів і т.д. Контроль організовують безпосередньо органів.Місцеві держ адміністрації здійснюють на відповідних територіях держ контроль за:цілісністю і раціональним використанням держ майна;виконання держ контрактів і зобов’язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням завданої шкоди;використанням і охороною природних ресурсів;відповідність виготовленої продукції, сертифікації, тех. умов підприємцями і виробниками і т.д.

На керівників підприємств, установ і організацій покладені обов’язки слідкувати за виконанням підданими діючих правил і норм. Спільно з бухгалтерією, юридичною і іншими службами вони організовують бухгалтерський облік, контролюють раціональне використання ресурсів і т.д.

106. Судовий контроль за органами виконавчої влади.

Судовий контроль – специфічний вид контролю в сфері держ управління. Його особливість полягає в тому, що він здійснюється не систематично, а разово при розгляді справ.

Види:1. за видами суду який здійснює контроль: (адміністративний, господарський...)2. по формі втручання в діяльність підконтрольного органу: прямий (безпосередній); непрямий (опосередкований). В Україні судовий контроль здійснюють КСУ, суди загальної юрисдикції, військові і господарські суди.

Особливий вид контролю має КСУ (порівняно з іншими). Повноваження:зобов’язання приймати рішення і давати висновки по справам про конституційності ЗУ і інших актів ВРУ, актів ПУ, ВР АРК.;рішення питань про відповідність КУ діючим міжнародним договорам; контроль за здійсненням конституційності процедури розслідування і розгляду справ про імпічмент ПУ;офіційне тлумачення ЗУ і КУ.При розгляді громадянських справ і передовсім таких, в яких одною стороною є орган держ управління, суд оцінює всі обставини і приймає рішення по справі, яке може змінити чи відмінити управлінське рішення, тим самим вмішатись в управлінську серу діяльності держ органу. Тут форма втручання суду є прямою. Судові рішення в таких випадках відміняють, чи змінюють незаконні акти органів виконавчої влади чи не признають юридичну силу за тими з них, які протиріч ять закону.А при розгляді кримінальних справ суд застосовує опосередковане втручання. Суд перевіряє лише законність дій органів і посадових осіб, громадян, що фігурують у справі. Контроль зі сторони господарських судів має багато спільного з контролем зі сторони судів загальної компетентності. Основною відмінністю між ними є предмет спору і суб’єкти, які беруть участь в справі. Також відмінним є законодавча база на яку опирається суд. Судовий контроль – це основана на законі діяльність судів по перевірці правомірності актів і дій органів управління, їх посадових осіб, відновленню порушених прав, а при необхідності – застосування до порушників правових санкцій.

107. Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів.

Сюди відносяться держ інспекції і служби основне завдання яких – здійснення держ контролю в тій чи іншій достатньо вузькій сфері діяльності. (автомобільна, пожежна інспекція, служби – санітарна, податкова, митна і т.д. Всі вони – органи держ управління чи їх самостійні структурні підрозділи, що мають юрисдикційні повноваження. Вони також здійснюють міжвідомчий контроль. Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів разом з прокурорським наглядом і зверненням громадян в компетентні органи (до посадових осіб) за захистом своїх прав є важливим способом забезпечення законності і дисципліни в держ правлінні. Особливість такого контролю полягає в вузькоспеціалізованому предметі контролю, а також в відсутності відомчої зацікавленості контролерів в його результатах. Досить висока результативність цього виду контролю забезпечується здійсненням його висококваліфікованими спеціалістами. Інспекції і служби: беруть участь в розробці законопроектів і інших НПА, норм, стандартів і т.д.; здійснюють контроль за виконанням правил, норм і стандартів; здійснюють профілактику правопорушень; проводять перевірки у суб’єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на території України; вимагають усунення виявлених порушень; можуть здійснювати (митна служба напр..) адміністративне затримання, вилучення документів і т.д. За результатами контролю (в випадках передбачених законодавством, і при необхідності) посадові особи служб і інспекцій накладають на керівників і інших посадових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення, стягують в дохід держави кошти, отримані міністерствами, відомствами, держ комітетами, фондами з незаконних угод.

108. Контроль з боку представницьких органів місцевого самоврядування

Важлива роль в здійснення контролю в держ управлінні належить сільським, селищним, міським радам, які належать до органів місцевого самоврядування. Вони представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені в їх інтересах за допомогою своїх виконавчих органів функції і повноваження місцевого самоврядування. Усесторонні контрольні повноваження зі сторони рад і їх виконавчих органів в сфері держ управління обумовлені широким колом делегованих їм державою повноважень і питань, вирішення яких покладено на ці представницькі органи. Завдання: ведуть статичний облік громадян, постійно чи тимчасово проживаючих на відповідній території;здійснюють контроль за здійсненням обов’язків по відношенню платежів в місцевий бюджет на підприємствах і в орг незалежно від форм власності, за використанням доходів підприємств і орг відповідних територіальних громад;контролюють організацію і діяльність підприємств транспорту, зв’язку і побутового обслуговування; забезпечують належне медичне обслуговування і організацію освітнього процесу, слідуванню природоохоронному законодавству; відають іншими питаннями суспільного і соціально-культурного будівництва.Ради мають виключну компетенцію встановлення правил по благоустрою території населеного пункту., забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, рішення питань боротьби з стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність. Ради можуть здійснювати тимчасові контрольні комісії по різноманітним питанням.

109. Поняття, особливості і види спеціальних адміністративно-правових режимів(АПР).

АПР забезпечують функціонування галузевих інститутів права власності, адміністративної власності.Це поєднання адм-пр засобів в регулюванні, що проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юр нерівність суб’єктів правовідносин.Особливості:1) у методі АПР, який ґрунтується на централізованих засобах, імперативний тип регулювання, і виражає юр нерівність суб’єктів;2) має особливі а-п засоби встановлення і виникнення прав та обов’язків, особливі способи юр впливу, захисту прав і процедурно-процесуальної форми, тощо (скарги, контроль і нагляд, адм примус, протокол, постанови);3) має особливі принципи (участь громадян в упр держ справами, підконтрольність органів вик влади та посадових осіб, їх відповідальність за свою діяльність перед суспільством, тощо);4) особливість адм законодавства: велика наявність правових норм, що регулюють значний обсяг суп відносин пов’язаних з держ управлінням;5) встановлення порядку із загально галузевим нормами.Види:1) за глибиною змін у конят статусі громадян і організацій:звичайні (без змін)

спеціальні (надзвичайні – істотне обмеження прав і свобод громадян і вводять особливий порядок здійснення окремих видів конят прав і свобод)2) за масштабом волі громадян і організацій у вик суб’єктами прав:пільгові (такі, що надають гр. І орг додаткові права)обмежуючі (що запроваджують особливі правила вик гр. своїх прав та свобод чи вст заборону на здійснення окремих прав і свобод)3) за окремими об’єктами: режим заповідників режим воєнної зброї режим отрути4) за видами діяльності: режим окремих видів підприємницької діяльностірежим оперативно-розшукової діяльностіНадзвичайний режим – спеціальні правові режими життєдіяльності населення і здійснення господарської діяльності населення з функціями органів влади на території де виникають надзвичайні стани. Головним у їх змісті є те, що вони істотно змінюють статус суб’єктів на території, а у деяких випадках і органів влади і виконують заходи для усунення ситуації.

Дата добавления: 2015-05-10