Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань

Принцип міжнародного співробітництва

Принцип міжнародного співробітництва зобов'язує держави співробітничати одна з одною незалежно від розбіжностей їх полі­тичних, економічних і соціальних системах.

Ідея міжнародного співробітництва держав, незалежно від роз­біжностей у їх політичному, економічному і соціальному ладі, у різноманітних сферах міжнародних відносин із метою підтримки міжнародного миру і безпеки є основним положенням у системі норм, що закріплені в Статуті ООН. Як принцип вона була сформульова­на в Декларації про принципи міжнародного права 1970 року.

Після прийняття Статуту ООН принцип співробітництва був зафіксований у статутах багатьох міжнародних організацій, у між­народних договорах, численних резолюціях і деклараціях.

З прийняттям Статуту ООН принцип співробітництва посів своє місце в ряді інших принципів, обов'язкових для дотримання відпо­відно до сучасного міжнародного права. Так, відповідно до Статуту держави зобов'язані здійснювати міжнародне співробітництво у ви­рішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культур-

ного і гуманітарного характеру, а також зобов'язані підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів.

Конкретні форми співробітництва і його обсяги залежать від самих держав, їхніх потреб і матеріальних ресурсів, внутрішнього законодавства і прийнятих ними міжнародних зобов'язань. Аналіз політико-правових документів, що відбивають наміри держав (Де­кларація про принципи міжнародного права 19 70 року і Декларація принципів Заключного акта НБСЄ1975 року), показує прагнення дер­жав надати принципу співробітництва універсального характеру.

Обов'язок держав співробітничати одна з одною, звичайно, перед­бачає сумлінне дотримання державами норм міжнародного права і Статуту ООН. Якщо ж якась держава ігнорує свої зобов'язання, що випливають із загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, то тим самим ця держава підриває основу співробітництва.

Основними напрямками співробітництва є:

— підтримка миру і безпеки;

— загальна повага прав людини;

— здійснення міжнародних відносин в економічній, соціальній, культурній, технічній і торговій галузях відповідно до прин­ципів суверенної рівності і невтручання;

— співробітництво з ООН і вживання заходів, передбачених її Статутом;

— сприяння економічному зростанню у всьому світі.

виник у формі міжнародно-правового звичаю pacta sunt servanda (лат. — угоди слід дотримуватися) на ранніх стадіях розвитку дер­жавності, а в даний час відображається в численних двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угодах.

Як загальновизнана норма поведінки суб'єктів зазначений принцип закріплений у Статуті ООН, преамбула якого підкрес­лює прагнення членів ООН створити умови, за яких можуть дотри­муватися справедливість і повага до зобов'язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права. Відповідно до п. 2 ст. 2 Статуту, «всі Члени Організації Об'єднаних Націй сумлінно виконують взяті на себе за дійсним Статутом зобов'язання, щоб за­безпечити їм усім у сукупності права і переваги, що випливають із належності до складу Членів Організації».

Розвиток міжнародного права підтверджує універсальний харак­тер принципу, що розглядається. Відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1968року, кожний чинний договір обов'язковий для його учасників і має ними сумлінно виконуватися. Більше того, учасник не може посилатися на положення свого вну­трішнього права як на підставу для невиконання ним договору.

Сфера дії розглянутого принципу помітно розширилася в останні роки, що було відбито у формулюваннях відповідних міжнародно-правових документів. Так, відповідно до Декларації про принципи міжнародного права 1970 року кожна держава повинна сумлінно виконувати зобов'язання, взяті нею відповідно до Статуту ООН, зобов'язання, що випливають із загальновизнаних норм і принци­пів міжнародного права, а також зобов'язання, що випливають із міжнародних договорів, які діють відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

У Декларації підкреслюється необхідність сумлінного дотри­мання насамперед тих зобов'язань, що охоплюються поняттям «загальновизнані принципи і норми міжнародного права» або випливають із них.

У Декларації принципів Заключного акта НБСЄ 1975 року держави-учасниці погодилися сумлінно виконувати свої зобов' язання з міжнародного права: як ті зобов'язання, що випливають із загаль­новизнаних принципів і норм міжнародного права, так і ті, що ви­пливають із відповідних міжнародному праву договорів або інших угод, учасниками яких вони є.

Зобов'язання «з міжнародного права», безумовно, ширше зобов'язань, що випливають із загальновизнаних принципів і «норм міжнародного права».

У різних правових і соціально-культурних системах існує своє розуміння сумлінності, що безпосередньо позначається на дотри­манні державами прийнятих зобов'язань. Концепція сумлінності дістала закріплення у великій кількості міжнародних договорів, ре­золюціях Генеральної асамблеї ООН, у деклараціях держав і т.д.

Юридичний зміст сумлінності слід виводити з тексту Віден­ської конвенції про право міжнародних договорів, головним чином з розділів «Застосування договорів» (ст.ст. 28-30) і «Тлумачення договорів» (ст.ст. 31-33). Застосування положень договору багато в чому визначається його тлумаченням.

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань по­ширюється тільки на дійсні угоди. Це означає, що розглянутий принцип застосовується тільки до міжнародних договорів, укла­дених добровільно і на основі рівноправності.

Будь-який нерівноправний міжнародний договір насамперед по­рушує суверенітет держави і як такий порушує Статут ООН, оскіль-

ки Організація Об'єднаних Націй базується на принципі суверенної рівності усіх її членів, що, у свою чергу, взяли на себе зобов'язання розвивати дружні відносини між націями на основі поважання принципу рівноправності і самовизначення народів.

Література

Алексидзе Л.А. Некоторые вопросы теории международного права:императивные нормы (jus cogens). — Тбилиси, 1982.

Бараташвили Д.И. Принцип суверенного равенства государств в международном праве. — М., 1978.

Волова Л.И. Нерушимость границ — новый принцип междуна­родного права. — Ростов-на-Дону, 1987.

Каламкарян Р.А. Принцип добросовестности в современном международном праве. — М., 1991.

Карташкин В.А. Права человека в международном и внутриго­сударственном праве. — М., 1995.

Корецкий В.М. «Общие принципы права» в международном

праве. — К., 1957.

Купчишин A.M., Рудько Е.Т. Характерные черты и система принципов современного международного права. — К., 1979.

Левин Д.Б. Принцип мирного разрешения международных спо­ров. — М., 1977.

Менжинский В.И. Неприменение силы в международных отно­шениях. — М., 1974.

Мовчан А.П. Международный правопорядок. — М., 1996.

Талалаев А.Н. Право международных договоров. — М., 1985. —

Т.2.

Тиунов A.M. Принцип соблюдения международных обяза­тельств. — М., 1979.

Ушаков Н.А. Невмешательство во внутренние дела госу­дарств. — М., 1971.

Ушаков Н.А. Правовое регулирование использования силы в международных отношениях. — М., 1997.

Фельдман Д.И. Система международного права. — Казань, 1983.

Дата добавления: 2015-05-10