Способи набуття громадянства 3 страница

— якщо цей в'їзд завдасть шкоди безпеці України, охороні су­спільного порядку, охороні здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України й інших осіб, що мешкають в Україні;

— якщо при оформленні візи були подані свідомо неправильні відомості або підроблені документи;

— якщо паспорт або документ, що його заміняє, і віза фаль­сифіковані або зіпсовані чи не відповідають установленому зразку;

— якщо в пункті пропуску через державний кордон ним були порушені прикордонні або інші правила перетинання кордону України;

— якщо виявлені факти порушення законодавства України під час попереднього перебування в ній.

Як вважається, перша наведена підстава, що не дозволяє інозем­цю в'їхати в Україну, є дуже розпливчастою, а тому потребує більшої конкретизації за допомогою визначення родових або конкретних складів правопорушень.

Виїзд іноземців з України також здійснюється за дійсними на­ціональними паспортами або документами, що їх заміняють. При

цьому вони повинні одержати виїзну візу, якщо інше не передбачено українським законодавством.

Відповідно до законодавства України виїзд іноземцю з України не дозволяється, якщо проти нього ведеться дізнання, або поперед­нє слідство, або кримінальна справа розглядається судом — до за­кінчення справи; якщо він засуджений за вчинення злочину — до відбуття терміну покарання або звільнення від покарання; якщо його виїзд суперечить інтересам безпеки України. Виїзд іноземця може бути відкладений до виконання ним майнових зобов'язань перед фізичними і юридичними особами в Україні (стаття 26 Закону України «Про правовий статус іноземців»).

У цьому Законі також регламентується порядок транзитного проїзду іноземців через територію України, він дозволяється за наявності транзитних віз, якщо інше не передбачено законодав­ством України. Правила в'їзду в Україну іноземців, їхнього виїзду з України і транзитного проїзду через її територію установлюються відповідно до дійсного Закону Кабінетом Міністрів України і під­лягають опублікуванню (статті 27 і 28).

Правовий стан іноземців подвійний. З одного боку, вони як гро­мадяни своєї держави повинні виконувати закони цієї держави, а з іншого — підпорядковуватися законодавству держави перебування і, отже, підпадають під юрисдикцію цієї держави. Ситуація може ускладнитися, якщо закони двох держав, обов'язкові для виконання іноземцем, суперечать один одному. У такому випадку говорять про конкуруючу юрисдикцію держав.

Щоб уникнути подібних правових колізій, у сучасному міжна­родному праві спостерігається стійка тенденція поширювати права людини, зафіксовані в найбільш важливих міжнародних актах, на іноземців і осіб без громадянства. На практиці дана тенденція виявляється в тому, що багато держав, у тому числі й Україна, на­дають іноземцям національний режим. Іноземець, перебуваючи на території якоїсь держави, має права, надані йому на підставі норм внутрішньодержавного і міжнародного права. Водночас іноземець має виконувати і певні обов'язки, головний з яких полягає в дотри­манні конституції і законодавства держави перебування. За неви­конання своїх обов'язків іноземець може притягатися до цивільної, адміністративної і кримінальної відповідальності, якщо на нього не поширюються дипломатичні привілеї та імунітети.

Іноземець притягається до зазначених видів відповідальності на тих же підставах, що й громадяни держави, де перебуває іноземець, якщо інше не передбачено в законодавстві і міжнародних договорах цієї держави. Що стосується карної юрисдикції, то іноземець, як правило, не несе відповідальності на території держави перебування

за злочини, вчинені ним на території якоїсь іншої держави, якщо ці злочини не торкаються законних інтересів держави перебуван­ня. У такому випадку заінтересована держава може просити іншу державу про видачу злочинця, що знаходиться на її території.

Видача злочинця (екстрадиція) — це передача його однією державою, на території якої він знаходиться, іншій державі, гро­мадянином якої він є або на території якої він учинив злочин, або державі, що потерпіла від цього злочину, для притягнення його до кримінальної відповідальності або для приведення вироку у ви­конання.

Якщо вимога про видачу того самого злочинця надходить від декількох держав, перевага надається державі, на території якої було вчинено злочин. Право видачі злочинців є суверенним правом кожної держави.

При видачі злочинців дотримуються таких правил:

1) власні громадяни, як правило, не видаються;

2) звичайно не підлягають видачі особи, що вчинили політичні злочини;

3) видача злочинця є обов'язковою в тому випадку, якщо інкри-

мінований йому злочин підпадає під дію договору про видачу і є карним як за законами держави, що вимагає видачі, так і за законами держави, що видає;

4) особи, які видаються, можуть бути засуджені тільки за той злочин, що став підставою для вимоги видачі;

5) видача злочинців відбувається за розпорядженням органів держави, що здійснює видачу.

У видачі злочинця може бути відмовлено, якщо він учинив у державі, що вимагає його видачі, злочин, який за законодавством країни перебування не є злочином, або якщо за вчинений ним злочин у державі, що вимагає його видачі, передбачена страта злочинця.

Переговори з питань видачі ведуться дипломатичними каналами. Видача злочинців регулюється як національним законодавством держав, так і міжнародними договорами.

Екстрадиція звичайно здійснюється на умовах двосторонніх або багатосторонніх договорів про надання правової допомоги у кримінальних справах. У міжнародному праві існують звичайна і договірна норми про невидачу власних громадян у руки правосуддя іншої держави. Винятком є військові злочинці: їх видають державі, на території якої вони чинили свої злодіяння, або в руки міжнарод­них трибуналів відповідно до договірного або звичайного права.

Слід зазначити, що в законодавстві багатьох держав передба­чена така міра відповідальності іноземців, як виселення з країни. У статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців» міс-

титься вказівка на те, що іноземець може бути виселений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України, якщо:

— цього вимагають інтереси забезпечення безпеки України або охорони суспільного порядку;

— це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

— він грубо порушив законодавство про правовий статус іно­земців в Україні.

Виходячи з позицій об'єктивності і примату прав і свобод лю­дини, слід знову зазначити значну розпливчастість формулювань, що можуть тлумачитися державними органами України розширю­вально і досить довільно.

Відповідно до положень статті 32 іноземець може звернутися в суд для оскарження рішення про його виселення. Проте це звернен­ня не припиняє виконання рішення про виселення.

Дата добавления: 2015-05-10