Договір банківського факторингу

Факторинг широко поширений у міжнародній підприємницькій практиці, оскільки він є економічно вигідним для суб'єктів факторингових операцій - клієнта і фактора.Зміст факторингових операцій є взаємовигідним для обох сторін, оскільки клієнт може комплексно отримувати фінансування оборотних коштів, покриття ризиків, адміністративне управління дебіторською заборгованістю, а фактор - отримати прибуток від здійснення факторингових операцій, за рахунок яких розширюється сфера надання їм фінансових послуг.

Факторинг вперше отримав законодавчу регламентацію в ЦК, де враховані склалися у світовій практиці основні положення про факторинг, у тому числі Конвенція ЮНИДРУА про міжнародні факторингових операціях.

Договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) - це договір, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження іншій стороні (клієнту) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних з грошовим вимогою, право якої він поступається.

Предмет договору факторингу - право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявне вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутнє вимога вважається переданим фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.Якщо передача права грошової вимоги обумовлена ​​певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторони у договорі факторингу - клієнт і фактор.Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Факторингові операції в Україну здійснюють переважно банки.Банк, для того щоб бути фактором, повинен мати банківську ліцензію, видану Національним банком України відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».Якщо предметом факторингових операцій є вимоги в іноземній валюті, то банк повинен мати письмовий дозвіл Національного банку України, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15 - 93.

Інші фінансові установи (юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг) можуть укладати договори факторингу, якщо право на надання цієї фінансової послуги встановлено законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Зміст договору безпосередньо не визначено в ЦК. Виходячи зі ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р., договір факторингу повинен містити: назву документа; назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, і його адресу, найменування, місцезнаходження юридичної особи; найменування фінансової операції; розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; термін дії договору; порядок зміни і припинення дії договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або її обмеження.У цьому випадку клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку з порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

ГК регламентує відповідальність клієнта перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.Грошова вимога, право якої відступається, дійсно, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена ​​до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Наступна поступка фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.Якщо договором факторингу допускається подальша відступлення права грошової вимоги, вона здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК.

Права фактори:

1. якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не несе відповідальності перед фактором, якщо одержані ним суми виявилися меншими суми, сплаченої фактором клієнтові;

2. якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, забезпеченого відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу (ст. 1084 ЦК).

Права та обов'язки боржника.Цивільним кодексом регламентовано не тільки внутрішні відносини між клієнтом і чинником, що виникають з договору факторингу, а й зовнішні відносини між фактором і боржником, який не є стороною договору факторингу, однак зобов'язаний вчинити певні дії на користь фактора.

Відповідно до ст.1085 ДК, якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що грунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він отримав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Права боржника захищаються законом.У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за уступленному грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за уступленному грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав своє зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.

Дата добавления: 2015-05-10