Загальні положення про договори, які направлені на досягнення загальної мети для усіх учасників

Лекція 8 (2 год.) Загальноцільові договори

Загальні положення про договори, які направлені на досягнення загальної мети для усіх учасників.

Поняття договорів, які направлені на досягнення загальної мети для усіх учасників.

Загальні підстави укладання договорів, які направлені на досягнення загальної мети для усіх учасників.

Особливості укладання договорів, які направлені на досягнення загальної мети для усіх учасників.

Засновницький договір повного товариства. Засновницький договір командитного товариства. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю. Договір про створення акціонерного товариства.

Об'єднання двома (або кількома) самостійними особами майна, трудових зусиль та інших внесків і організація спільної діяльності для досягнення спільної мети (цілей) без створення юридичної особи здійснюються за договором про спільну діяльність.

Відповідно до статті 430 ЦК України за договорами про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти для досягнення спільної господарської мети.

Суб'єктами (сторонами або учасниками) договору про спільну діяльність виступають громадяни та юридичні особи. Проте участь юридичної особи у цих договорах повинна відповідати цілям, передбаченим її статутом. Щодо спільної мети договору про спільну діяльність, законодавство України припускає як господарську, так й іншу (наприклад, благодійну чи науково-дослідну) мету такого співробітництва.

Договори про спільну діяльність можуть бути дво- та багатосторонніми угодами. Вони також вважаються консесуальними договорами, оскільки для укладення їх досить згоди сторін і не потрібен сам факт передачі внесків та здійснення спільних дій.

Багато суперечок в юридичній літературі виникає з приводу вирішення питання про оплатність чи безоплатність договорів про спільну діяльність. Одні автори вважають, що договори про спільну діяльність є сплатними, оскільки кожний з учасників, який зробив майновий внесок, має право вимагати від інших відповідного зустрічного задоволення.'

Інші вчені обстоюють думку про безоплатний характер даних відносин, грунтуючи її на відсутності матеріального еквівалента діям учасника, що зробив майновий внесок.

На підставі аналізу договорів про спільну діяльність можна констатувати, що вони можуть бути як сплатними, так і безоплатними. Такий критерій, як «зустрічне задоволення», не завжди свідчить про оплатність договорів про спільну діяльність, тому що оплатність (як ознака договорів купівлі-продажу, міни, поставки, майнового найму (оренди), комісії тощо) передбачає задоволення будь-яких майнових (економічних) інтересів, майнове задоволення. Наприклад, за договором про спільну діяльність по виробництву певної продукції один учасник зобов'язується надати приміщення, а другий — зробити внесок обладнанням для розміщення його у цьому приміщенні. Тут дійсно один учасник задовольняє свої майнові інтереси у потрібному йому приміщенні, а другий — в обладнанні, оскільки це майно спільно використовується. У випадках, коли сторони об'єднують майно, трудові зусилля для досягнення спільно, благодійної мети, то задоволення ними майнових інтересів (майнове задоволення) первісне відступає. У зв'язку з цим немає й ознаки оплатності даного договору, хоча сторони і роблять «зустрічне задоволення». Отже, найбільш прийнятним критерієм оплатності договорів про спільну діяльність виступає мета, що передбачає задоволення майнового (економічного) інтересу кожної із сторін.

Різновиди договорів про спільну діяльність. Чинний Цивільний кодекс України не містить вичерпного переліку різновидів договорів про спільну діяльність. Цивільне законодавство надало права громадянам і юридичним особам вільно і без обмежень здійснювати господарську та іншу діяльність.

Дата добавления: 2015-05-10