Суб’єкти, сторони та рівні соціально-трудових відносин

Суб'єктами (сторонами) соціально-трудових відносин виступають:

- найманий працівник;

- підприємець (роботодавець);

- держава, місцеве самоврядування.

Найманий працівник - це громадянин, який уклав трудову угоду з роботодавцем, керівником підприємства або іншим уповноваже­ним ним органом. Найманим працівником може виступати як окре­мий працівник, так і група працівників (бригада), що розрізняються за власним положенням у соціально-професійній структурі, за спрямованістю інтересів, мотивацією праці та іншими ознаками.

Основою відмінностей між найманими працівниками є вік, стать, стан здоров'я, рівень освіченості, професійна, посадова, галузева приналежність, які визначають окремі сторони в трудовій поведінці найманого працівника. Досить значимим для України чинником формування моделі трудової поведінки найманих робітників є їх територіальне розміщення.

Від імені найманих працівників з питань захисту їхніх інтересів у різних країнах по різному і з різною ефективністю виступають професійні спілки.

Роботодавець - це громадянин, який самостійно працює і постійно наймає для роботи одного чи багатьох осіб. Це власник засобів виробництва, роботодавцем вважається також і керівник підприємства державної форми власності.

Держава як суб'єкт соціально-трудових відносин виконує за­конодавчу, захисну та регулятивну функції. Крім того, держава виступає в ролі роботодавця, оскільки в державній власності зосе­реджено певну частку підприємств.

Міра реалізації кожної з цих функцій держави, характер їх сполучення в кожний конкретний момент часу визначаються історичними, політичними, економічними умовами розвитку держави.

В галузі соціально-трудових відносин виділяють чотири групи суб'єктів соціально-трудових відносин.

Перша група – це первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава, місцеве самоврядування). Друга груп а – це представницькі організації та їхні органи, які є носіями делегованих повноважень (об'єднання роботодавців, професійні спілки, органи влади й управління). Третя група – органи, через які реалізується соціальний діалог (Національна рада соціального партнерства, інші постійні або тимчасові органи в галузях, регіонах, на підприємствах чи організаціях). Четверта група – це органи, покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів, попереджувати загострення соціально-трудових відносин (примирні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри тощо), а також навчальні, інформаційні, консультативні та інші формування.

Залежно від кількості учасників і напрямів взаємозв'язків між ними виділяють індивідуальний, гру­повий та змішаний рівні соціально-трудових відносин.

На індивідуальному рівні відбувається взаємодія між найманими працівниками; окремим найманим працівником і окре­мим роботодавцем; окремими роботодавцями.

Груповий рівеньсоціально-трудових відносин представлений взаємодією об'єднань найманих працівників із об'єднаннями ро­ботодавців.

Змішаний рівень соціально-трудових відносин характеризується відносинами працівників і роботодавців з державою: найманий працівник - держава; роботодавець - держава.

Залежно від територіального критерію виділяють: рівень під­приємства (виробничий), рівень регіону (територіальний), рівень галузі (галузевий), національний.

Виробничий:

- адміністративне регулювання здійснюється через рішення власників і уповноважених ними органів;

- договірне регулювання здійснюється через колективний договір, консультації, переговори, індивідуальний трудовий договір.

Територіальний:

- державно-комунальне регулювання здійснюється через рішення органів виконавчої влади і місцевого самоврядування;

- договірне регулювання здійснюється через регіональні угоди і рішення територіальних органів соціального партнерства.

Галузевий:

- державне регулювання здійснюється через акти центральних органів виконавчої влади;

- договірне регулювання здійснюється через галузеві колективні угоди і рішення галузевих органів соціального партнерства.

Національний:

- державне регулювання здійснюється через акти законодавства;

- договірне регулювання здійснюється через Генеральну угоду і рішення органів соціального партнерства.

Дата добавления: 2015-05-07