Білет 1

Державні соціальні допомоги – грошові одноразові або періодичні соціальні виплати, що не залежать від попередньої трудової діяльності і надаються у випадках та на умовах, передбачених чинним законодавством, з метою підтримки малозабезпечених осіб, а також компенсації додаткових витрат, які були понесені ними при настанні соціального ризику за рахунок коштів Державного чи місцевих бюджетів.

Ознаки державних допомог:

вони мають аліментарний характер, оскільки призначаються безоплатно і не пов’язані з трудовою діяльністю особи чи сплатою нею страхових внесків;

основним джерелом їх виплати є кошти Державного чи місцевих бюджетів;

перелік категорій осіб, які мають право на такі допомоги, визначається законами України;

вони надаються з метою матеріальної підтримки малозабезпечених або для компенсації (часткової чи повної) витрат, які понесені ними у зв’язку з настанням соціального ризику;

розмір допомог, як правило, співвідноситься з величиною прожиткового мінімуму або з гарантованим рівнем забезпечення такого мінімуму;

їх призначення має так званий адресний характер[8].

Види соціальних допомог:

1. державні соціальні допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам;
2. допомоги малозабезпеченим;
3. допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства;
4. допомоги сім’ям з дітьми;
5. допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами;
6. допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
7. допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;
8. державні допомоги одиноким матерям;
9. допомога на поховання;
10. інші види допомог.

Соціальні допомоги сім’ям з дітьми.

Громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» призначаються такі види державної допомоги сім’ям з дітьми: 1) допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям; Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об’єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім’ям з дітьми. Допомога по вагітності та пологах. Підставою для призначення жінкам допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка та довідка: з основного місця роботи (служби, навчання); ліквідаційної комісії для жінок, звільнених з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації; державної служби зайнятості для жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні; з місця проживання для непрацюючих жінок про те, що вони не працюють (не служать, не навчаються.Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць. Допомога при народженні дитини. Допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Допомога призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога при народженні дитини надається у розмірі 12 240 гривень - на першу дитину, 25 000 гривень - на другу дитину, 50 000 гривень - на третю і наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4 800 гривень, другої дитини - 4 840 гривень, третьої та наступної дитини - 5 000 гривень, решта на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців, на другу дитину - 24 місяців, на третю і наступну дитину - 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Допомога при усиновленні дитини. Право на допомогу при усиновленні дитини має особа, яка є громадянином України, постійно проживає на її території та усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо усиновлювачами є подружжя - один з них на їх розсуд).Допомога при усиновленні дитини надається у розмірі, встановленому для виплати допомоги при народженні першої дитини. Порядок і умови виплати допомоги при усиновленні дитини та підстави для припинення виплати такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога. Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини. Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування.Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. У разі коли на дитину виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога, розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги. Допомога на дітей одиноким матерям. Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності відповідної довідки державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька (матір) дитини.Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам (вдовам, вдівцям), матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім’ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

Сім’я вважається малозабезпеченою, якщо з поважних або незалежних від неї причин її середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Згідно ст. 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» державна соціальна допомога виплачується раз на місяць за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї державними підприємствами зв'язку чи перераховується на особовий рахунок уповноваженого представника сім'ї в банківській установі.

Покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету до місцевих бюджетів.

Соціальні допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідності догляду за хворою дитиною;

3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї;

4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

8) санаторно-курортного лікування.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування».

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, - не більш як за 7 календарних днів.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі здійснення протезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.

Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п’яти років;

80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу, передбачену ст. 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

5. Допомога по безробіттю в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття за умови сплати страховику страхових внесків.Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням. Види матеріального забезпечення на випадок безробіття: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Види соціальних послуг: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків. Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу. Допомога по частковому безробіттю не надається у разі, якщо працівник: відмовився від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем); працює на даному підприємстві за сумісництвом; проходить альтернативну (невійськову) службу. Допомога по частковому безробіттю працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по частковому безробіттю надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.

6. Допомога на поховання.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про поховання та похоронну справу» виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні:

1) дружини (чоловіка);

2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років;

3) батька, матері;

4) діда та баби за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

Допомога надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.

Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів цивільного стану.

Допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів цивільного стану, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи.

ЛІТЕРАТУРА

Білик І. Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування // Право України. – 2005. - № 8. – С. 93-96.

Білик І. Право на призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною (хто має право, її розмір тощо) // Право України. – 2005. - № 12. – С. 101-105.

Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України. – К.: «Олан», 2004.

Бурак В. Поняття та види організаційно-правових форм соціального забезпечення. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів, 2004. – С. 339-340.

Гарасимів Т.З. Диференціація умов та обсягу соціального забезпечення фізичних осіб в Україні // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – 2005. – Випуск 2. – С. 286-293.

Горбачова О. Поняття вкладника, учасника недержавного пенсійного фонду, отримувача недержавної пенсії за цивільним законодавством України // Юридичний журнал. – 2009. - № 4. – С. 73-75.

Зайчук О. Правові основи функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань // Право України. – 2004. - № 9. – С. 48.

Зайчук О. Правові засади діяльності Пенсійного фонду України // Право України. – 2004. - № 8. – С. 49.

Кіндратець О. Пенсійна політика в країнах Заходу // Право України. – 2004. - № 3. – С. 132.

Короленко Н. Поняття пенсійних правовідносин у контексті сучасної пенсійної реформи // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 12. – С. 170-173.

Кременчук І. Накопичувальний пенсійний фонд як одна із складових пенсійного забезпечення в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 5. – С. 100-103.

Кременчук І. Проблематика утворення та діяльності накопичувального пенсійного фонду в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 6. – С. 111-113.

Куземська С. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування як організаційно-правова форма соціального забезпечення // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Вип. 39. – С. 367-371.

Кульчицька О. Поняття та зміст правосуб’єктності громадян за правом соціального забезпечення // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів, 2004. – С. 337-338.

Кульчицька О. Поняття суб’єктів права соціального забезпечення // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Вип. 39– С. 361-365.

Кульчицька О. Суб’єкти, що сприяють у отриманні соціального забезпечення // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. – Львів, 2006. – С. 287-288.

Кульчицька О. Особливості правового статусу соціальних страхових фондів // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2006. – Вип. 42. – С.238-243.

Кучма О. Встановлення стажу з врахуванням показань свідків // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. – Львів, 2006. – С. 289-291.

Пилипенко П. Право соціального забезпечення у системі соціального права // Право України. – 2004. - № 10. – С. 97-100.

Прилипко С. Право на пенсійне забезпечення та його реалізація в умовах ринкової економіки // Право України. – 2003. - № 2. – С. 45.

Прилипко С. Солідарні засади у соціальному забезпеченні // Право України. – 2003. - № 1. – С. 83-86.

Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник / За ред.
П.Д. Пилипенка. – К.: Істина, 2007. – 224 с.

Приходько С. Здійснення громадянами права на соціальний захист та гарантії його забезпечення // Право України. – 2000. - № 2. – С. 18-21.

Прокопенко В. Дві пенсії – право чи перспектива? // Право України. – 2001. -
№ 6. – С. 90-93.

Прудов Ю. Соціальні виплати та пільги в українському законодавстві // Право України. – 2005. - № 11. – С. 85-89.

Синчук С.М., Буряк В.Я. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. / За ред. С.М. Синчук. – К.: Знання, 2006. – 318 с.

Синчук С. Понятійний апарат права соціального забезпечення: проблеми вдосконалення // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів, 2004. – С.335-336.

Синчук С. Проблеми законодавчого закріплення поняття непрацездатності // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Вип. 39. – С. 372-377.

Синчук С. Об’єкти соціально-забезпечувальних правовідносин // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. – Львів, 2006. – С. 304-307.

Синчук С. Стійка непрацездатність в системі соціальних ризиків: правові аспекти //Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2006. – Вип. 42. – С. 244 – 251.

Сирота І. М. Право пенсійного забезпечення в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

Скоропис О. Проблеми правового регулювання ліквідації недержавних пенсійних фондів // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 3. – С. 84-88.

Сташків Б. Метод права соціального забезпечення: його визначення // Право України. – 2000. - № 12. – С. 37-40.

Сташків Б. Зміст соціально забезпечувальних правовідносин // Право України. – 2003. - № 6. – С. 66-70.

Сташків Б. Функції права соціального забезпечення: вимоги сьогодення // Право України. – 2001. - № 7. – С. 66 -

Сташків Б. Місце права соціального забезпечення в системі права України // Право України. – 2001. - № 11. – С. 80 – 85.

Сташків Б. Норми права соціального забезпечення // Право України. – 2002. -
№ 2. – С. 74 – 79.

Сташків Б. Принципи права соціального забезпечення // Право України. – 2002. - № 4. – С. 84 - 89.

Сташків Б. Суб’єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення // Право України. – 2003. - № 2. – С. 39 - 45.

Соціальне обслуговування у системі соціального забезпечення: правові питання // Право України. – 2005. - № 1. – С. 76-80.

Стичинський Б. Право соціального забезпечення: проблеми становлення та розвитку // Право України. – 2002. - № 6. – С. 85.

Стичинський Б. Щодо галузевої належності інституту недержавного пенсійного забезпечення // Право України. – 2003. - № 8. – С. 93-97.

Фещук В. Пенсійна реформа в Україні: фінансово-правовий аспект // Право України. – 2006. - № 9. – С. 94-97.

Марченко І. Питання пенсійного забезпечення державних службовців // Право України. – 2005. - № 3. – С. 106-111.

Шлапко Т.В. Окремі питання пенсійного забезпечення інвалідів за Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2006. – Вип. 1. – С. 167-172.

Шлапко Т. Юридичні факти як підстави виникнення правовідносин по пенсійному забезпеченню інвалідів // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. – Львів, 2006. – С. 314-315.

Чутчева О. Громадяни як суб’єкти соціально забезпечувальних відносин: теорія і практика // Право України. – 2003. - № 7. – С. 65 -70.

Юровська В. Становлення і розвиток загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття // Право України. – 2004. - № 10. – С. 37.

Ярошенко І. Страховий стаж у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування // Юридична Україна. -2008. - № 3. – С. 65-69.

[1] Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. / За ред.. С.М. Синчук. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2006. – С. 9.

[2] Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник / За ред.. П.Д. Пилипенка. – К.: Істина, 2007. – С. 12.

[3] Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. – К.: «Олан», 2004. – С. 11.

[4] Андреев В.С. Право социального обеспечения СССР: Учеб. Пособие. – М.: Юрид. лит., 1987.

[5] Сирота И.М. Право соціального обеспечения в Украине. – Х.: «Одиссей», 2002. – С. 72.

[6] Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник / За ред.. П.Д. Пилипенка. – К.: Істина, 2007. – С. 24.

[7] Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник. – К.: «Олан», 2004. – С. 153.

[8] Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Істина, 2007. – 224 с.

1. Соціальні норми: поняття, види, призначення, приклади.

2. Приведіть приклади ситуацій, в яких особа звер­тається по юридичну допомогу до представників різних юридичних професій.

Дата добавления: 2015-05-10