Тематичний план 3 страница

Приганити — образити, зганьбити.

Приганіння — образа.

Приговор — рішення.

Пригода — нещастя, біда, нещасний випадок.

Приказники — представники волості, які призначались великим князем чи наміс­ником і виступали посередниками між місцевими урядниками та селянами. На них покладались обов'язки наглядати за виконанням селянами їх повинностей та давати наміснику потрібні йому довідки. Приказати слугу — віддати в служіння кому-небудь іншому.

Приказця — вотчинник, який дав свого слугу на службу іншому вотчиннику.

Приметати: підкинути; віддати, поступитися.
Примова — згаоблення.

Примовка — глузування, лайка, дорікання.

Прирука — доручення.

Присуд — підсудність, юрисдикція.

Прихилятися — застосовуватись, засновувати.

Продажа — грошовий штраф, штраф на користь князя.

Проесть — рана.

Просока — розшук, розслідування, а також плата за розшук злочинця.

Прудкий — швидкий, невідкладний.

Приправити — довести (до смерті).

Пуги — батоги.

Пясть — кисть руки.

Рада великого князівства Литовського — рада при великому князі з представ­ників великої земельної аристократії, які займали вищі посади по державному та палацовому управлінню. Як представники верхівок панівного класу, світські і духовні пани ради фактично зосереджували в своїх руках, особливо після привілея 1492 р., всю повноту державної влади. Великий князь міг не інакше, як за їх згоди, відправляти посольства в іноземні держави, відміняти існуючі закони, від­бирати державні посади, ухвалювати рішення по найважливіших судових спра­вах. У випадку незгоди його з радою він повиннен був підкоритись її рішенням, хоч би вони й суперечили його думці.

Расправа — розгляд справи.

Рать возметь — втрата майна в результаті військових дій.

Реверс — за визначенням В.Грибовського, "письмове зобов'язання", тобто будь-яке письмове зобов'язання, інколи письмова розписка.

Род: народ; особи, зв'язані кровним родством.

Рикуня — жінка, якій доручався нагляд за коровами у великокняжих фільварках.

Річ — справа. Річ замкнути — заніміти.

Республіка — одна з форм державного правління, за якої верховні органи дер­жавної влади обираються на певний термін.

Ріхлейши — поспішно, прудко.

Річ Посполита — (назва походить від перекрученого respublicum — загальна справа) — офіційна назва об'єднаної Польсько-Литовської держави з часів Люб-линської унії, з 1569 до 1795 р. Друга Річ Посполита — назва Польщі в 1918— 1939 р. Третя Річ Посполита — назва Польщі з 1990 р.

Розвинутий соціалізм — термін, що використовувався в радянському законодав­стві, теоретичній і пропагандистській літературі по відношенню до соціально-економічного і політичного устрою СРСР та ряду країн, що належали до так званої "соціалістичної співдружності". Під ним розумілось суспільство, що "склалось піс­ля повної і остаточної перемоги соціалізму, його більш зрілий етап, який є перехід­ним до комунізму". Як ознаки виділялись високі показники в економіці, культурі, рівні народного добробуту, а також намічена тенденція "переходу до безкласового суспільства". Концепція побудування розвинутого соціалізму була надуманою і слугувала обгрунтуванням і виправданням існуючого тоталітарного режиму. Розподіл влади принцип — один з основних принципів конституціоналізму, згідно з яким єдина державна влада поділяється на самостійні і незалежні одна від одної законодавчу, виконавчу і судову влади. Вперше висунутий у працях англійського філософа Дж. Локка (1632-1704), обгрунтований і розвинутий у працях Ш.Л. Монтеск'є (1689-1755). Закріплений у теорії права, яка визначає його необхідним для нормального функціонування держави і громадянського суспільства. Діюча Конституція України враховує принцип розподілу влади.

Розказання — наказ.

Розпрошитель — марнотратець.

Розтирки — чвари.

Рок — строк.

Рок завитий — певний строк, призначений для явки в суд.

Род ополчится: міжусобиці внаслідок разбрату на віче; повстання народу.
Родин: житель Київської Русі; горожанин.

Російська Імперія — монархічна станова багатонаціональна держава. Склалась на основі Московської держави, яку Петро І у 1721 р. проголосив імперією. Існу­вала до 1917 р.

Роспуст — розлучення подружжя без дозволу церковного суду.

Рост — відсотки.

Рука — порука.

Рука дать — поручитись.

Рукоємство — поручительство.

Рукоємством увийстити — надати поруку.

Рукописаниа — письмовий заповіт.

Рухало — рухоме майно

Рухлядь — майно.

Ручити — ручитись.

Ряда — об'єднання по договору, корпорація.

Рядная запись — письмовий договір.

Рядница (порядня) — письмовий документ, що свідчить про уплату.

Сажавки — садки.

Сармати — стародавні кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами.

Сачит — порушити кримінальну справу.

Сблюдеине —див. Зблюдение.

Сваска — показання.

Сведетство — свідоцтво, присяга.

Свержет виру — доказати безпідставність обвинувачень у вбивстві.

Светки — свідки.

Свод — процес пошуку недобросовісного власника речі.

Свирепа — кобила.

Свирна — комора.

Седети — цей термін, крім загального значення, в староруському праві мав зна­чення збереження безшлюбності.

Сейм великий вальний —станово-представницька установа, яка встановлювала і закріплювала привілеї землевласницького класу як політичний вираз феодаль­них виробничих відносин. На початку XVI ст., коли переважаючий вплив у дер­жаві належав великій земельній аристократії, сейм був по суті сеймом панів-ради за участі шляхти-лицарства. Але в епоху Ливонської війни сейм стає яскравим виразником станово-політичних вимог шляхти, яка обирає на повітових сеймиках сеймових депутатів (послів) для участі у вальному сеймі. Сейм вирішував питан­ня війни, військової повинності, серебщини, порушував клопотання з усіх питань, що так чи інакше зачіпали інтереси шляхти.

Серебщина — грошова податок, стягувася для військових цілей.

Сквапити — поспішно засуджувати, виносити вирок у пришвидченому порядку.

Скіфи — збірна назва рада споріднених племен північноіранської мовної групи, які жили в УП ст. до Р.Х. — Ш ст. н. є. на території південної частини сучасної України.

Скорикговані — виправлені.

Скуток — дія, виконання.

Слово противу слова — на підтвердження своїх слів.

Слобідська Україна (Слобожанщина) — історична область, територія якої охоплювала сучасні Харківську, частину Сумської, Донецької, Луганської облас­тей України і частину Курської, Білгородської, Воронезької областей Російської Федерації.

Слуги вільні — група населення, створилася в результаті звільнення окремих осіб від різного роду повинностей із покладанням на них обов'язку несення війсь­кової служби. Такі особи вважались особисто вільними, їх не можна було закрі­пити у чиєму-небудь підданстві і у випадку пожалування кому-небудь їх земель могли зійти з них з усім своїм майном.

Слушний — достатній, належний.

Смерди — основна маса сільського населення.

Смильное — незаконний зв'язок чоловіка і жінки.

Смирять: примирити; помститись кривднику.

Снос: збиток;що-небудь украдене.

Соборність — соціально-політична, моральна і філософська концепція, головне положення якої — збирання і єднання людей навколо спільної справи як умова існування суспільства. Передбачає об'єднання на основі всезагальної відповіда­льності за принципом "всі відповідають за всіх", взаємного духовного збагачення, збереження і розвиток індивідуальності кожного члена суспільства. Положення соборності традиційно визнаються як ідеологія українського національно-визвольного руху і державно-правового будівництва.

Сок — розслідування, донесення. За наявності злочину потерпілому належало збирати околичних жителів (копу) на сок, для того щоб знайти злочинця.

Спадкові маєтки — маєтки, які відійшли господарю від приватних осіб (на ос­нові виморочності, конфіскації і т.д.)

Співдружність Незалежних Держав (СНД) — міждержавне об'єднання, створене на основі "Угоди між Республікою Білорусь, Російською Федерацією (РСФСР) і Україною про створення СНД", підписаного в Мінську 8 грудня 1991 р. керівника­ми трьох республік СРСР. Після Алма-Атинської декларації 21 грудня 1991 р. до СНД увійшли також Молдова, Вірменія, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Казахстан, Туркменія. У 1992 р. до СНД приєдналися Грузія і Азербайджан.

Спижарна — комора.

Спикнення — змова.

Справовати — чинити управу.

Стан — ступінь, вартість, сан.

Стан — група людей, яка відрізнялась від інших своїм економічним і правовим становищем, займала особливе, закріплене правом, звичаєм чи релігією, стано­вище в суспільстві. Наявність станів — характерна ознака рабовласницького і особливо феодального суспільства. Належність до того чи іншого стану в більшо­сті випадків передається у спадок. В Російській імперії до 1917 р. існували стани: дворянство, духовенство, купецтво, міщанство, козацтво, селянство.

Старина — звичаї, судова практика, постанови віче і договори з князями.

Старине:

1)з пропуском строків позовної давності;

2) за старими правилами.

Статки домові — домашній мотлох.

Стація — повинність утримувати поштові двори і надавати харч для проїжджаю­чих на казенних конях.

Стачка — договір.

Стегати — відноситись.

Стирта — скирта.

Столмах — візниця.

Стриєчні — двоюрідні.

Суверенітет — повнота влади держави; незалежність держави, що заключається в її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без по­рушення прав інших держав, положень міжнародного права. Принцип охорони суверенітету визначений Уставом ООН, закріплений у міжнародних договорах і деклараціях.

Суд обчий — спільний суд великокняжих і панських урядників.

Суд підкоморський — суд, що встановлював спірні кордони.

Суд присяжних — один з найбільш демократичних інститутів судової системи і всієї системи органів влади, втілюючий принцип безпосередньої участі народу у відправленні правосуддя. Виник в Англії в XII—XV ст. і після Великої Французь­кої революції був закріплений у судовій системі буржуазних держав. Традиційно вважається основоположним елементом західної демократії. У класичному виг­ляді суд присяжних є так званою "лавою присяжних", тобто колегією з 6, 12 (іноді іншого числа) відібраних випадковим чином тільки для розгляду даної справи громадян. Вони вирішують питання факту. Також бере участь один чи декілька професійних суддів, які вирішують питання права.

Судебница — судове приміщення.

Судная грамота — грамота у справах, які вирішуються у судовому розгляді.

Судница: протокол судового розгляду; письмове рішення суду.
Судовое: судова справа; справи адміністративні.

Суд с голови — право позивача на повторний розгляд справи.

Суплетка — договір.

Супротивень — позивач.

Счатки — нащадки.

Татьба — викрадання, крадіжка.

Тахер — дюжина.

Термин — строк.

Тисяцкі — вищі міські чиновники, які відали міським ополченням, торговим і ремісним населенням.

Тівунец: домоу правитель, дворський; син дворецького.

Тівуни — в XVI ст. призначалися ще господарем з незнатних дворян для здійс­нення обов'язків намісників-державців. Згодом вони перетворились в помічників цих намісників і охоронців господарських пожитків. Для виконання цих функцій у тівуни призначались селяни чи навіть холопи з дворової челяді.

Тнети — вдарити, ранити, помотатись, вбити.

Толока — вид панщини, до якої залучалось все населення.

Торговля — договір куплі-продажу.

Трафити — трапитись, попадати.

Тривати — діяти, мати силу.

Тубилець (убилець) — житель даної місцевості.

Тузин — дюжина.

Убитки доправити, правити — збитки стягнути.

Уближання — приниження, образа.

Уговорщики — підрядчики.

Уживати — користуватись.

Ужиток — користь, застосування, використання.

Узичати — зволяти.

Указ — вирішення справи.

Укривжений — ображений.

Умучите — замучити, застосувати насильство.

Умчит — викрасти з метою вступу до шлюбу.

Умиканіє — обрядове викрадення нареченої для шлюбу.

Умичнещех — співучасники злочину.

Умоцований —уповноважений, повноважний.

Уникати — ухилятись, ховатись.

Урок: правило; плата; податок, судове мито, пеня, штраф; компенсація потерпілому.
Уряд (вряд) — звання, посада, чин.
Урядник — особа, яка займала ту чи іншу посаду
Уряженью — розпорядження, постанова.
Усправедливити — виправдати.

Утяжут — встановити винність за судом..

Утяти — відсікати, відрізати, забрати.

Уфала (ухвала) — постанова, рішення.

Учинок — дія, діяння (подвиг).

Ущипливий —докірливий, їдкий.

Феодализм — стадія розвитку суспільства, яка прийшла на зміну рабовласниць­кому. Деякі народи, у тому числі слов'яни, перейшли до феодальних відносин після розкладу родоплемінного устрою, минаючи стадію рабовласництва. Харак­терними рисами феодалізму є: експлуатація феодалами селянства (складало біль­шість населення), основана на володінні землею, в економіці переважало нату­ральне господарство, станова диференціація суспільства, панування релігії в ду­ховному житті. Домінуючою формою правління була монархія. Стосунки всере­дині панівних прошарків будувались на основі васалітету-сюзеренітету.

Фолкга — послаблення, полегшення.

Фольварк — ферма, хутір з будівлями для челяді, сільськогосподарськими служ­бами і з дворною ріллею, що була в безпосередній експлуатації землевласника.

Форі (хорі) — хворі.

Ходит: звинувачувати; викликати повісткою.

Цвічення — просвіта.

Церква головна — церква капітульна.

сборная — церква соборна.

кляштирна — церква монастирська.

Церковний тать — особа, що здійснила святотацтво, або порушила правила цер­кви.

Цнотливий — чесний, доброчинний.

Цинш (чинш) — грошова рента, виплачувалась безпосереднім виробником за договірною угодою із землевласником про спадкове користування землею за умови внесення плати у встановленому раз і назавжди розмірі. Об'єктом такого роду угоди могла бути не тільки сільська, але й міська нерухомість.

Чадь — домочадці, підвладні домогосподарю.

Челядь невільна — невільники, раби. Рабовласникам надавалась повна можли­вість експлуатувати челядь на свій розгляд, і раби або служили при дворі пана, отримуючи від нього місячину, або сиділи на ріллі і відбували панщину "про свій хліб". У статутову епоху помічаються цілком ясно тенденції до скорочення раб­ства. За третім статутом джерелом рабства був тільки полон, а всі інші невільни­ки повинні були бути осажені на землю і бути за отчичів, тобто переходили в розряд кріпосних.

Чернение - поправки в документі.

Честь — сан, почесна посада.

Члонок — частина тіла.

Чужеложниця — наложниця.

Шабри — застосовується при проханні відстрочки на виклик свідків у суд.

Шата — плащ.

Щадхи — див. Счатки

Шафовати — відати, розпоряджатися, видавати, витрачати.

Шафунок — завідування, роздача.

Шацунка — оцінка.

Шерть — присяга.

Шиюбувати — обіцяти, давати обіт.

Шпитися — захищатись.

Шия — див. Горло.

Шкалевати — ганьбити.

Шкода — збиток.

Шляхта — привілейований стан у ХІУ-ХУШ ст. у феодальній Польщі, Литві і на захоплених ними українських і білоруських землях. Ряд законодавчих актів звіль­няв шляхту практично від усіх повинностей, давав право втручатись у державні справи. В XV ст. православні українські і білоруські феодали були урівняні в правах із польською шляхтою.

Шталт — вид, форма, зразок руки ~ підробка підпису.

Ексекутор — посадова особа в Сенаті, що спостерігає за вю указів.

Ябетник: княжий приказчик, тіун; судова посадова особа.

Явити ему — пред'явити свої вимоги.

Явки —заява.

Язик — особа, яка повинна дозволити челядину встановити хто був його володарем.

Язичная молка — свідчення цілої общини, яка давала оцінку особи.

Яловиця — корова, молода худоба.

Ярина — яровий хліб, посів.

Ятец — позивач.

74. Джерела права УСРР у період завершення формування адміністративно-командної системи, тоталітарного режиму (30-ті рр. XX ст.). Конституції СРСР 1936 р. і УСРР 1937 р. Закони, постанови з'їздів рад, Верховної Ради СРСР і УРСР. Постанови ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР, постанови ЦК КП(б)У і РНК. Підзаконні акти.

75. Конституційне право УСРР (30-ті рр. XX ст.). Зміни в правовому стані селянства. Новий «клас» - номенклатура. Державний устрій та форма державного правління; органи влади і управління за Конституцією УРСР 1937 р. Судоустрій. Нормативне закріплення командно-адміністративної системи управління, її основні риси. Посилення ролі та одержавлення партійних органів.

76. Нормативні засади відновлення позаринкової економіки (індустріалізація, суцільна колективізація сільського господарства кінця 20-30-х рр. XX ст.). Деформації в цивільному праві (праві власності, зобов'язальному, спадковому праві, шлюбно-сімейному праві). Становлення колгоспно-кооперативного права, його основні риси. Зміни у трудовому праві.

77. Основні риси кримінального та кримінально-процесуального права УСРР (30-ті рр. XX ст.). Посилення каральної спрямованості, позасудові репресії. Найвідоміші політичні процеси в Україні кінця 20-х - 30-х рр. XX ст. (Шахтинська справа, справа Промпартії, СВУ, Українського національного центру та ін.).

78. Політико-правові режими на західноукраїнських землях у складі іноземних держав у 20-30-х рр. XX ст. Правовий статус земель та українського населення в Польщі (пацифікації), Румунії, Чехословаччині.
Утворення Карпатоукраїнської держави та її знищення. Екзильні «уряди». Українські політичні партії та рухи (УВО, ОУН).

79. Зміни у праві УРСР (1939-1941 рр.). Правові підстави приєднання західноукраїнських земель до УРСР. Законодавче оформлення приєднання західноукраїнських земель. Режим радянізації. Основні зміни в окремих галузях права УРСР.

80. Зміни у праві УРСР в умовах воєнного стану (1941-1946 рр.). Режим воєнного стану. Джерела права. Надзвичайні органи влади. Збройні сили. Утворення наркоматів закордонних справ та оборони УРСР (1944р.). Зміни у системі органів влади та управління, судоустрою. Зміни в галузях публічного та приватного права.

81. Іноземний окупаційний режим на території України. Політико-правові засади рухів опору (1941-1944р.р.). Міжнародно-правове регулювання. Окупаційний військово-адміністративний режим.
Політико-правові засади радянського руху опору. Політико-правові засади національного руху опору.

82. Міжнародно-правовий статус УРСР.Завершення об'єднання етнічних територій України (1944 - перші повоєнні роки). Участь УРСР у заснуванні ООН, її міжнародно-правовий статус. Міжнародно-правове закріплення території УРСР (приєднання Закарпаття). Правові наслідки операції «Вісла».

83. Основні риси права УРСР у повоєнні роки (1946- поч. 50-х рр.). Скасування воєнного стану. Особливості державно-правової політики. Відновлення державного механізму. Репресивний характер режиму в західних областях. Основні зміни в галузях права.

84. Джерела права УРСР середини 50-х – середини 80-х років ХХ ст. Лібералізація суспільного життя та її вплив на гуманізацію права. Конституція УРСР 1978 року, її зміст. Друга кодифікація права УРСР (причини, механізм, етапи, завдання). Партійно-політичні акти.

85. Основні риси конституційного права УРСР середини 50-х – середини 80-х років ХХ ст. Правовий статус громадян. Курс на лібералізацію та відновлення прав людини. „Шестидесятники”. Поява дисидентів. Поширення руху за права людини і громадянина. Законодавче підґрунтя приєднання Криму. Правове становище України у складі СРСР. Форма державного правління. Часткова демократизація організації та діяльності органів влади і управління. Перебудова судової системи. Посилення прокурорського нагляду. Суперечливість, непослідовність процесу десталінізації.

86. Основні риси цивільного, господарського, колгоспного, трудового права УСРР (сер. 50-х – сер. 80-х рр.). Форми соціалістичної власності. Об’єкти права державної власності. Регулювання договірних відносин між підприємствами, господарськими організаціями. Розширення кола об’єктів колгоспно-кооперативної власності. Розширення прав колгоспів. Обмеження розвитку індивідуального господарства. Посилення бюрократичного керівництва колгоспами. Тривалість робочого часу. Стимулювання праці. Припинення трудового договору. Порядок вирішення трудових спорів. Пенсійне законодавство.

87. Основні риси адміністративного, фінансового, кримінального права УСРР (сер. 50-х – сер. 80-х рр.). Виникнення нових галузей права. Нормативне закріплення відновлення командно-адміністративної системи. Відновлення командно-адміністративних методів управління господарством. Подальша бюрократизація державного апарату. Зміни та доповнення до кримінального законодавства СРСР та УРСР. Повітряне право.

88. Основні риси процесуального права УСРР (сер. 50-х – сер. 80-х рр.), арбітражно-виконавче та кримінально-виконавче право. Цивільно-процесуальне право УСРР. Поява арбітражно-виконавчого права. Кримінально-процесуальне право. Характерні риси виправно-трудового законодавства.

89. Нормативно-правове закріплення демократичних змін в окремих галузях права УРСР(сер. 80-х – 1991 рр.). Джерела права. (зміни і доповнення до Конституції СРСР 1977 та УРСР 1978 рр.; джерела цивільного, шлюбно-сімейного, трудового, адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального права; Закон „Про мови в УРСР”; Декларація про державний суверенітет УРСР від 16 липня 1990 року). Конституційне право (розширення прав і свобод громадян; реформи державного апарату; визнання і реалізація принципу розподілу влади; проголошення державного суверенітету УРСР). Господарське право (нормативна регламентація пошуку нових шляхів та методів господарювання, правове регулювання здійснення реформ в економіці). Адміністративне, цивільне, земельне, трудове, кримінальне, процесуальне право.

90. Становлення та розбудова незалежної України, конституційно-правове та міжнародно-правове забезпечення (1991-1996 рр.). Правове оформлення розпаду СРСР. Проголошення реформи державного апарату. Конституційний договір 1995 р. Опрацювання та прийняття Конституції України 1996 р. Державна символіка. Державна мова. Джерела національного права незалежної України. Становлення поліджерельності права (Конституція України, конституційні закони, рішення Конституційного Суду, постанови і роз’яснення Верховного Суду, акти місцевого самоврядування тощо).

Рекомендована література

Основна:

1. Історія держави і права України. Академічний курс. У 2-х тт. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. Тт.1, 2. – К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000.

2. Хрестоматія з історії держави і права України / За ред. В.Д.Гончаренка. Т.1, 2. – К.: Ін Юре, 1997.

3. Установчі лекції, навчальні програми та методичні матеріали з історико-теоретичних юридичних дисциплін для слухачів (студентів) першого курсу заочної форми навчання. – Харків (Мелітополь, Маріуполь), 2001.

Додаткова та довідкова:

1. Боярська З.І. Історія держави і права України. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2001.

2. Гавриленко О.А. Античні держави Північного Причорномор’я: біля витоків вітчизняного права (кінець VІІ ст. до н.е. – перша половина VІ ст. н.е.). Монографія. – Харків: Парус, 2006.

3. Захарченко П.П. Історія держави і права України. Підручник. – К.: Атака, 2004.

4. Історія державності України: Експериментальний підручник. – Харків: ТОВ „Одіссей”, 2004.

5. Історія органів внутрішніх справ. Навчальні матеріали до спецкурсу. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2003.

6. Історія українського права / За ред. О.О. Шевченка. – К., 2001.

7. Музиченко П.П., Долматова Н.І., Крестовська Н.К. Практикум з історії держави і права України. Навч. посібник. – К.: Вікар, 2002.

8. Музиченко П.П. Історія держави і права України. Підручник. – К., 2006.

9. Правова ідеологія і право України на етапі становлення тоталітарного режиму (1929-1941). – К., 2001.

10. Юридична енциклопедія. Тт. 1-6. – К., 1998-2004.

Настановча сесія

Лекція 1

Історія держави і права України – нормативна навчальна дисципліна та наука загальний курс).

Навчально-екзаменаційна сесія

Лекція 2	Джерела та основні риси права України у добу середньовіччя.
Лекція 3	Джерела та основні риси права України у період нової історії.
Лекція 4	Джерела та основні риси права України у період новітньої історії.
Семінар 1	Право України в середині XVII - першій половині XIX ст. (питання № 31-39, 41-50)
Семінар 2	Держава і право України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (питання № 50-59)
Семінар 3	Перша та друга кодифікації права УРСР (питання № 70-73, 86-88)

Контрольні заходи включають виконання письмової контрольної роботи, поточний самоконтроль за допомогою контрольних питань та контроль, який здійснюється викладачем під час проведення семінарських занять шляхом усного опитування або письмового тестування. Підсумковий контроль здійснюється у формі сесійного семестрового екзамену за білетами. Результати складання іспиту оцінюються за п’ятибальною системою та вносяться до екзаменаційної відомості та залікової книжки.

Слухачам (студентам), які отримали на іспиті незадовільну оцінку, надається можливість ліквідувати академічну заборгованість до початку наступного семестру: один раз – викладачеві, другий – комісії.

Дата добавления: 2015-05-10