Введение 3 страница. Інститут адвокатури в Україні, незважаючи на досить корот­ку історію свого існування в тому вигляді

Інститут адвокатури в Україні, незважаючи на досить корот­ку історію свого існування в тому вигляді, як це має місце в державах з демократичним державно-правовим режимом, на¹ був широкого використання, однак потребує подальшого удос-¹ коналення. При здійсненні своєї професійної діяльності адво­кат має певні права: І) представляти і захищати права та інте­реси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх орга­нах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; 2) збирати відо­мості про факти, одо можуть бути використані як докази в ци­вільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: а) запитувати та отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою; б) озна­йомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріа­лами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; в) отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потре-

-320-

¹

бують спеціальних знань; г) застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; 3) доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 4) бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 5) виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Обов'язки адвоката при здійсненні його професійної діяль­ності: а) неухильне додержання вимог чинного законодавства; б) використання всіх, передбачених законом, засобів захисту прав і законних інтересів людини та громадянина; в) недопу­щення використання своїх повноважень на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення; г) неможливість відмови­тись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинува­ченого, підсудного.

Адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що прова­дила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, сек­ретар, судового засідання, експерт, спеціаліст, представник по­терпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач,. свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгля­ді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебу­ває в родинних стосунках.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадя­нин або юридична особа зверталися до адвоката, зміст кон­сультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків. Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату в зв'язку з ви­конанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути роз­голошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

-321-

Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокат­ських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб. Отже, адвока­тура є недержавним утворенням і забезпечує реалізацію люди­ною та громадянином прав, свобод та обов'язків. Удосконален­ня діяльності адвокатури сприятиме покращенню реалізації прав людини.

-322-

висновки

Проблема прав людини дуже багатопланова і змістовна. Цим зумовлюється той факт, що у цьому посібнику не висвіт­лено та й не могло бути висвітлено всі питання цієї тематики. Автори прагнули обходити гострі та дискусійні проблеми, на­явні недоліки в розробці теорії та практики прав людини, в за­конодавстві про права і свободи та окремих напрямах їх реалі­зації. Здебільшого йшлося лише про конституційні права, сво­боди та обов'язки людини і громадянина. Окремі приклади ав­тори наводили з Конституції України та деяких кодексів і законів. Автори дякують професорсько-викладацькому складу та ад'юнктам і пошукачам кафедри конституційного права (Г. І. Барчуку, В. В. Букачу, В. О. Демиденко, М. Л. Зай-чковському, В. Г. Князеву, В. В. Олійнику, А. І. Хальоті) за надані матеріали, що були використані при підготовці посіб­ника.

Автори дійшли висновку, що історію розвитку прав, свобод і обов'язків людини та громадянина слід розглядати як комп­лекс соціально-культурних, світоглядних, філософських та правових передумов 'їх формування і розвитку, нормативного закріплення, включаючи український практичний досвід. Ос­нову розвитку і сучасного функціонування прав та обов'язків людини складає громадянське суспільство, що є середовищем формування таких прав, а засобом їх реалізації є правова дер­жава.

У національному праві правовий статус людини та громадя­нина характеризується широким змістом, в основі якого за­кріплення прав, свобод та обов'язків громадян України, іно­земців, осіб без громадянства, біженців та інших осіб, що та­кож знайшло своє відображення в посібнику.

Автори вважають, що слід комплексно розглядати механізм реалізації і забезпечення прав і свобод, включаючи в нього га­рантії їх забезпечення, юридичні елементи механізму та процес практичного втілення можливостей у дійсність.

-323-

На думку авторів, суб'єктами забезпечення реалізації прав, свобод і обов'язків людини та громадянина є судові та право­охоронні органи. А тому в посібнику розглянуто діяльність та­ких правоохоронних органів, як прокуратура, СБУ, органи внутрішніх справ, митні, охорони державного кордону, подат­кової служби, виконання покарань, контрольно-ревізійних, се­ред недержавних — адвокатура.

У посібнику є практичні пропозиції щодо удосконалення за­конодавства і практики його реалізації в Україні.

Автори посібника сподіваються на зацікавленість читачів (науковців, професорсько-викладацький склад, студентів, слу­хачів і курсантів, учнів шкіл та інших, хто бажає ознайомити­ся зі змістом посібника) та будуть вдячні за будь-які конструк­тивні пропозиції щодо вдосконалення посібника. Зауваження і побажання надсилайте за адресою: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31-6, видавнича організація «Юрінком Інтер».

-324-

Список використаних джерел

1. Конституція Украши, Конституція Автономної Республіки
Крим: 36. нормат. актів. - К.: Юрінком Інтер, 1999,

2. Основи законодавства Украши про охорону здоров'я: За­
кон Украши від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної
Ради України. - 1993. - № 4. - Ст. 19.

3. Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 р. // Го­
лос Украши. — 2001. — 31 липня.

4. Про державну службу: Закон Украши від 16 грудня
1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993, —
№ 52. - Ст. 490.

5. Про уповноваженого Верховної Ради Украши з прав лю­
дини»: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Вер­
ховної Ради Украши. — 1998. - № 20. - Ст. 99.

6. Алексеев С. С. Философия права. — М.: Изд-во НОРМА,
1998.

7. Античная Греция: В 3-х т. - М.: Наука, 1983. - Т. 1.

8. Аристотель, Политика // Сочинения: В 4-х т. — М.:
Мысль, 1983. - Т. 4. - С. 375-644.

9. Бердяев Н. А. Философия неравенства. — М.: Госиздат,
1923,.

10. Гегель Г. В. Ф. Философия права: Пер. с нем. / Ред. и
сост, Д. А, Керимов и В. С. Нерсесянц. — ML: Мысль, 1990.

11. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. — М.:
Искусство, 1984.

12. Гуренко М, М. Теоретике-правові проблеми гарантій
прав і свобод людини та громадянина: Монографія. — К.:
НАВСУ, 2001.

13. Bahl R. Dilemmas of Pluralist Democracy, — London: Yale
University Press, 1982, - P. 16.

14. Демишель А., Демишель Ф., Пикемалъ М. Институты

и власть во Франции. — М.: Прогресс, 1977.

-325-

I

15. Елкина С. Право на жизнь (аборт, эвтаназия, смертная
казнь) // Правовий статус особи: стан, проблеми, перспекти­
ви: Збірник наукових статей / За ред. М. Головка, Н. Морзе,
П. Біленчука. - К., 1998. - С 56-59.

16. Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-
правових стандартів прав людини при охороні громадського
порядку: Науково-практичний, документально-джерельний та
навчально-методичний комплекс: У 3-х ч. / Відп. ред.
Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьев, Ю. С Шемшученко. —
К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького ПАН Украї­
ни, 2001.

17. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього ук­
раїнського досвіду. — К.: Парламентське вид-во, 1999.

18. Ильин И. А. О частной собственности // Исупов И.,
Савкин И. Русская философия собственности (XVII—XX вв.). —
СПб.: СП «Ганза», 1993. - С. 127-128.

19 История политических и правовых учений: Учебник для вузов. — Изд. 2-е, стереотип. / Под общ. ред. члена-корр. РАН, доктора юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: Из­дательская группа НОРМА-ИНФРА* М, 1998.

20. Исупов К., Савкин И. Русская философия собственнос­
ти (XVII-XX вв.). - СПб.: СІЇ «Ганза», 1993,

21. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право: Очер­
ки по методологии социальных наук и общей теории права. —
М.: Госиздат, 1916.

22. Колодій А., Копейчиков В. Шляхом «органічного ком­
промісу» // Урядовий кур'єр. — 1996. — № 15—16.

23. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і
місцеве самоврядування: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер,

2000.

24. Констан Б. Об узурпации // О свободе: Антология за­
падноевропейской классической либеральной мысли. — М.:
Наука, 1995.

25. Конституційне право України / За ред. проф. В. Ф. По-
горілка. — К.: Наукова думка, 1999.

26. Копейчиков В. В. Народовластие и личность. — К.: Ук­
раина, 1991.

-326-

27. Копейчиков В. В., Сущук 3. И. Реальный социализм:

демократия, личность, права человека. — К.: Вища школа,

1983.

28. Летнянчин Л. І. Конституційні обов'язки людини і гро­
мадянина в Україні: проблеми теорії і практики: Дис.... канд.
юрид. наук та спеціальністю 12.00.02 - конституційне право. —
Харьків: НЮА Украши ім. Ярослава Мудрого, 2002.

29. Мала енциклопедія етнодержавознаветва / НАН Украї­
ни. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького / Редкол.:
Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. — К.: Довіра: Генеза, 1996.

30. Матпузов Н. И. Правовая система и личность. — Сара­
тов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987.

31. Миль Дме. Ст. Представительное правление. СПб.:
Изд-во Ф. Павленкова, 1897.

32. Мцсский И. А. 100 великих мыслителей. — М.: Вече,
2000.

33. Нерсесянц В. С. Личность и государство в политико-
правовой мысли. (Из истории идей). — М.: Знание, 1980.

34. Ницше Ф. Воля к власти: опыт переоценки всех цен­
ностей. - М.: REFL-book, 1994.

35. Опыт тысячелетия. — М.: Юрист, 1996.

36. Олійник А. Ю. та ін. Теорія держави і права: Навч. по­
сіб. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

37. Основи конституційного права Украши / За ред. акад.
АПрН України, проф. В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком,

1997.

38. Погорілко В. Ф., Головченко В. В., Сірий М. І. Права
та свободи людини і громадянина в Україні. — К.: ІнЮре,
1997.

39. Поппер К. Відкрите суспільство та його ворога: В 2-х т. /
Пер. з англ. О. Коваленка. - К.; Основи, 1994. — Т. 1.

40. Права людини; Підручник для 10—II класів загальноос­
вітніх шкіл, ліцеїв та гімназій / За ред. М. Бурменського та ін. —
К.: Право, 1997.

41. Права людини: Міжнародні договори України, деклара­
ції, документи. — 2-е вид. / Упоряд. Ю. К. Качуренко. — К.:
Юрінформ, 1992.

-327-

42. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. — член-
корр. РАН, доктор юрид. наук Е. А. Лукашева. — М., 1.999.

43. Правознавство: Навч. посіб. / В. І. Бобир, А. М. Коло­
дій (керівник авт. колективу), А. Ю. Олійник та ін.; За ред.
В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

44. Правознавство: Навч. посіб. / В. І. Бобир, А. М. Коло­
дій (керівник авт. колективу), А. Ю. Олійник та ін.; За ред.

B. В. Копєйчикова. — 2-ге вид., перероб. та допов. — К.:
Юрінком Інтер, 1999.

45. Правознавство: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. та до­
пов. / В. І. Бобир, А. М. Колодій (керівник авт. колективу),
А. Ю. Олійник та ін.; За ред. В. В. Копєйчикова. — К.: Юрін­
ком Інтер, 2000.

46. Правознавство: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. та до­
пов. / В. І. Бобир, А. М. Колодій (керівник авт. колективу),
А. Ю. Олійник та ін.; За ред. В. В. Копєйчикова. — К.: Юрін­
ком Інтер, 2001.

47. Правознавство: Підручник. — 5-е вид., перероб. та
доп. / С. Е. Демський, В. С Ковальський, А. М. Колодій (ке­
рівник авт. кол.), А. Ю. Олійник та ін.; За ред. В. В. Копєй­
чикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002.

48. Радзиховский Л. Новые богатые. Кто еще хуже бога­
тых? Только бедные // Столица. - 1993. - № 6. - С. 5-Ю.

49. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или Принци­
пы политического права // Трактаты. — М.: Наука, 1969. —

C. 160-162.

50. Стариков Е, Базар — не рынок // Знамя. — 1993. —

№ 6. - С. 182-1

51. Слган Бернард Г. Створення Конституції для народу чи
республіки, які забули свободу: Пер. з англ. — К.: Ін-тут де-

мокр. ім. П. Орлика, 1993.

52. Таранов П. С. Энциклопедия современного ума. — М.:
ООО «Издательство ACT», 1999.

53. Таранов П. С. Філософия сорока пяти поколений. —
М.: ООО «Издательство ACT», I998.

54. Фихте И. Г. К вечному миру // Трактаты о вечном
мире. — М.: Изд-во соц.-эк. литры, 1963.

-328-

М., 1992. -

55. Франк С. Л. Духовные основы общества. 141-152.

56. Хайек Ф. А. Дорога к рабству // Новый мир. - 1991. № 7. - С. 177-1 *

57. Хрестоматия по истории государства и права зарубеж­
ных стран / Под ред. 3. М. Черниловского. - М.: Юрид. лит.,
1984.

58. Цалін С. Д. Принцип свободи волі в історії соціальної
філософії та філософії права. — X.: Основа, 1998.

59. Цицерон. Диалога. О государстве. О законах: Пер. с ла-
тын. - М.: Наука, 1966.

60. Чехович С. Б. Правове регулювання міграційних проце­
сів в Україні: Дис.... канд. юрид. наук (спеціальність 12-00-
02 — конституційне право). — К., 1998.

61. Шаповал В. Конституційний механізм державної влади
в незалежній України: політико-правові проблеми організації
виконавчої влади // Право України. — 1997. — № І. - С. 31—
33.

-329-

ЗМІСТ

Передмова...................................................................................................... З

Розділ І. Історія розвитку прав, свобод

та обов'язків людини і громадянина............. 9

§!. Соціально-культурні та світоглядні передумови формування ідеї прав людини та громадянина........ 9

§ 2. Філософська та правова думка про ідею прав, свобод та обов'язків людини і громадянина

в різні історичні епохи.............................................................................. 21

§ 3. Нормативні акти, що закріплювали права

і свободи людини в умовах Середньовіччя, Нового часу

та XX століття........................................................................................... 51

§ 4, Українські ідеї про права і свободи людини

та їх закріплення в правових та інших документах........... "60

Розділ її» Громадянське суспільство —

основа виникнення й існування прав, свобод

та обов'язків людини і громадянина о»»....».... 76

§ 1. Суспільство і держава: аспекти співвідношення..... 76

§ 2. Поняття, ознаки та принципи громадянського
суспільства..................................................................................................... 79

§ 3. Власність — основа свободи людини і громадянина

в громадянському суспільстві.................................................................. 85

§ 4. Громадянське суспільство — середовище формування

прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в світі

та в Україні................................................................................................ 91

Розділ III. Правова держава — засіб реалізації

та охорони прав, свобод та обов'язків людини

і громадянина......................... 102

§ 1. Правова держава: генеза та сучасні варіанти

розуміння.................................................................................................... 102

-330-

§ 2. Принципи правової держави. Принцип верховенства

права у правовій державі................................................ Ц]

§ 3. Принцип розподілу влад у правовій державі........ 116

§ 4. Принцип реальності прав, свобод, обов'язків

і законних інтересів людини та громадянина.............. ] 26

Розділ IV. Правовий статус людини і громадянина

в національному праві України.............. 131

§ 1. Поняття та зміст правового статусу людини

і громадянина.................................................................. 131

§ 2, Громадянство України як елемент правового статусу 138
§ 3. Правовий статус іноземців і осіб без громадянства. 144
§ 4. Правовий статус біженців....................................... 151

Розділ. V. Закріплення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Конституції України..... 163

§ 1. Поняття, критерії диференціації, види та принципи
прав і свобод людини та громадянина.......................... 163

§ 2. Конституційна класифікація прав і свобод людини

та громадянина................................................................ 166

§ 3. Конституційні обов'язки людини і громадянина

в Україні.......................................................................... 209

Розділ VI. Конституційно-правовий механізм
забезпечення реалізації прав і свобод людини
та громадянина.............................................................. 217

§ 1. Поняття та структура конституційно-правового

механізму забезпечення реалізації прав і свобод людини

та громадянина............................................................... 217

§ 2. Гарантії забезпечення прав і свобод людини

та громадянина............................................................... 223

§ 3. Юридичні елементи механізму забезпечення

реалізації прав і свобод................................................... 237

§ 4. Процес практичного втілення можливості

та необхідності в дійсність, умови і чинники

такого процесу................................................................ 242

-331-

Розділ VII. Конституційно-правові аспекти

діяльності судових і правоохоронних органів

із забезпечення прав, свобод і обов'язків людини

та громадянина........................ 246

§ І. Поняття та структура діяльності судових

і правоохоронних органів із забезпечення прав,

свобод і обов'язків людини та громадянина...................... 246

§ 2. Діяльність судових органів України із забезпечення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина..... 249

§ 3. Діяльність прокуратури України із забезпечення прав,
свобод і обов'язків людини та громадянина.................... 279

§ 4. Діяльність Служби безпеки України із забезпечення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина..... 284 § 5. Діяльність органів внутрішніх справ із забезпечення прав, свобод і обов'язків людини та громадянина..... 292 § 6. Діяльність інших правоохоронних органів (державних і недержавних) із забезпечення прав, свобод і обов'язків людини та громадянина......... 309

Висновки..................................................................................................... 323

Список використаних джерел..................

Навчальне видання

Колодій Анатолій Миколайович,,

Олійник Анатолій Юхимович

ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

.. •..:: •:..•:•.. В УКРАЇНІ •• • • •••

Навчальний посібник

. Шеф-редактор КОВАЛЬСЬКИЙ B.C., кандидат юридичних наук

Юрінком Інтер — редакція наукової та навчальної літератури

Відповідальна за випуск ТА. Яскажук Редактор О.Г. Пазюк

Комп'ютерний набір Л.М. Сисоєва

Комп'ютерна верстка Т.М. Виноградова

Художнє оформлення М.П. Черненко

Підписано до друку 18.02.2003. Формат 84х! 08/32. Папір офсетний №!.

Гарнітура Bodoni. Умови, друк. арк. 15,00. Обл.-вид. арк. 17,20.

Наклад 10000 (1 -й завод і —5000) прим. Зам. № 3—50. Ціна договірна.

Оригін&п-макет виготовлено комп'ютерним центром СП «Юрінком Інтер»

(Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції — серія ДК № 19 від 20.03.2000.)

З питань придбання літератури звертатися до видавництва «Юрінком Інтер»

за адресою: 04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, ЗІ-б; тел. 4П-64-03.

Виготовлено в ЗАТ «Київська книжкова фабрика»,

01054, м. Київ-54, вул. Воровського, 24.

Свідоцтво про внесення до державного реєстру суб'єктів

видавничої справи: серія ДК № 787 від 28.01. 2002 р.

-332-

Коренные преобразования основ экономического и политического строя России обусловили необходимость проведения правовой реформы в стране. Одним из слагаемых любой правовой реформы является разработка и принятие законодательства, отвечающего новым социально-экономическим, политическим и духовным реалиям. Именно в этом аспекте следует рассматривать принятие и введение в действие с 1 января 1997 г. Уголовного кодекса Российской Федерации (УК РФ), а с 1 июля 1997 г. - Уголовно-исполнительного кодекса Российской Федерации (УИК РФ).

Отличие УИК РФ от ранее действовавшей системы правового регулирования заключается в том, что в нем регламентировано исполнение (отбывание) всех наказаний, закрепленных в ст. 44 УК РФ, а также иных мер уголовно-правового характера.

Принятие УИК РФ позволило не только расширить предмет правового регулирования, но и кодифицировать ранее действовавшие разнородные правовые акты, регулирующие исполнение различных видов наказания. Напомним, что до 1 июля 1997 г. исполнение и отбывание наказания регулировали законодательные акты бывшего СССР и РСФСР, а именно: Положение о дисциплинарном батальоне Вооруженных Сил СССР, Исправительно-трудовой кодекс РСФСР, Положение о порядке и условиях исполнения в РСФСР наказаний, не связанных с мерами исправительно-трудового воздействия на осужденных, секретная инструкция МВД СССР о порядке исполнения смертной казни и другие довольно многочисленные нормативные правовые акты министерств и ведомств.

УИК РФ закрепил важнейшее положение уголовно-исполнительной политики российского государства о направленности законодательства и практики его применения на решение задачи первостепенной важности, а именно на нравственное совершенствование личности осужденного, его исправление. Достижение именно этой цели при всех трудностях воспитательного процесса позволяет с большой степенью вероятности рассчитывать на правопослушное поведение осужденного во время отбывания наказания и после освобождения. Именно поэтому Кодекс расширил границы применения основных средств исправления осужденных, установив, что они применяются практически в каждом наказании.

Кодекс отличается гуманистической направленностью, что немаловажно в условиях построения демократического правового государства в Российской Федерации. Об этом свидетельствуют закрепление в его нормах общих и специальных принципов уголовно-исполнительной политики, законодательства и права, ориентация норм на международные стандарты обращения с осужденными и четкое определение правового статуса осужденных, их субъективных прав, законных интересов и обязанностей.

Принятие УИК РФ явилось не только этапом правовой реформы, но и одновременно стимулятором ее продолжения и углубления. В соответствии с нормами Кодекса были приняты многочисленные нормативные правовые акты в сфере исполнения наказания, этот процесс еще продолжается.

Новейший этап реформы уголовно-исполнительного законодательства и права связан с реализацией Россией рекомендаций Совета Европы, принятых при вступлении в эту организацию в 1996 г. В соответствии с ними с 1 сентября 1998 г. уголовно-исполнительная система МВД России, исполнявшая наказания в отношении подавляющего числа осужденных, была передана в ведение Министерства юстиции РФ. Таким образом, был сделан еще один шаг по гуманизации системы отбывания наказания, обеспечению ее демилитаризации и соответствия условиям демократического гражданского общества.

Все эти изменения активизировали поиск путей повышения эффективности уголовно-исполнительной системы, ее дальнейшего развития в соответствии с интересами общества. С этой целью был принят ряд федеральных законов, внесших существенные изменения в порядок и условия отбывания наказания. Среди них следует назвать Федеральный закон от 9 марта 2001 г. N 25-ФЗ, положения которого были направлены на сокращение численности осужденных в местах лишения свободы, гуманизацию условий отбывания наказания.

Дата добавления: 2015-05-10