Самостійна робота. Тема 6.1 Поняття, види та система державної влади в Україні

Тема 6.1 Поняття, види та система державної влади в Україні

1. Закріплення системи органів державної влади в Конституції України.

Поняття «державний орган» і «державна організація» без­посередньо пов'язані.

Державна організація — це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організацій­ною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повно­важень в одній із сфер суспільних відносин.

Державна організація характеризується наявністю чітко ви­значеної зовнішньої форми, що визначається такими різновида­ми організацій:

1) державне підприємство — це колектив працівників, що створюється з метою забезпечення економічних функцій та реа­лізації матеріальних інтересів суспільства та держави;

2) державна установа — це колектив службовців, що ство­рюється державою з метою забезпечення реалізації соціальних інтересів;

3) орган держави — це колектив службовців та посадових осіб, що створюється з метою реалізації владних повноважень від імені держави.

Конституція України не вживає терміни «державний орган» та «орган держави», хоча вони зустрічаються у чинних законах та інших нормативно-правових актах. Наприклад, Розділ IV За кону України «Про громадянство України» має назву: «Пов­новаження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства». Натомість Конституція України вико­ристовує термін «органи державної влади», яким позначається сукупність органів законодавчої, виконавчої та судової влади (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією; згідно з ч. З ст. 32 Конституції Украї­ни кожен громадянин має право знайомитися в органах держав­ної влади, органах місцевого самоврядування, установах і орга­нізаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею).

Поняття «орган держави», «державний орган» та «орган державної влади» можна вважати тотожними. При цьому для уникнення спорів з приводу змісту цих термінів у нормативно правових актах варто використовувати той термін, який вжи­вається Основним Законом (тобто «органи державної влади»), відповідно до ч. 2 ст. 8 якого закони та інші нормативно-правон акти приймаються на основі Конституції України і мають від повідати їй.

Положення кожного органу державної влади, врегульован правовими нормами, утворює його правовий статус, що вклю чає:

1) завдання діяльності органу, що вказують на його певи соціальне призначення;

2) компетенцію органу державної влади, що охоплює конк ретні функції та повноваження стосовно певних предметів відання. Функції визначають напрямки, сфери діяльності держак ного органу, а повноваження показують, що конкретно оргаї може або повинен робити щодо певного предмета відання. Особ ливостями повноважень органу державної влади порівняно з пра вами та обов'язками фізичних осіб є те, що органи державно влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважеш та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (тоді як реалізація прав фізичними особами здійснюється за правилом «дозволено все, що прямо не заборонено законом»), а та кож те, що значна частина прав органу державної влади є водночас його обов'язками (наприклад, відповідно до ч. 2 ст.147 Конституції України Конституційний Суд України одночасно має право та зобов'язаний вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і давати офіційне тлумачення Конституції України та законів України). Слід мати на увазі, що повноваження, пов'язані із самоорганіза­цією органу, до його компетенції не входять;

3) акти і дії державного органу, в яких реалізується його компетенція. Наприклад, ч. 1 ст. 117 Конституції України вста­новлює, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетен­ції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до ви­конання;

4) порядок формування органу, яким найчастіше є обрання чи призначення. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 76 Конститу­ції України конституційний склад Верховної Ради України — чо­тириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; згідно з ч. 4 ст. 114 Конституції України Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Прези­дента України, інші члени Кабінету Міністрів України призна­чаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міні­стра України;

5) внутрішню організацію органу державної влади, яка має важливе значення, зокрема для представницьких органів (на­приклад, кількість палат парламенту суттєво впливає на особ­ливості його функціонування);

6) порядок (процедуру) роботи органу державної влади, що включає низку проваджень або процесів. Процедура має не тіль­ки юридичне, а й політичне значення, оскільки демократичність органу багато в чому визначається демократичністю процедур його діяльності;

7) юридичну відповідальність державного органу. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційно­го складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, наслідкам чо- го згідно з ч. 3 ст. 115 Конституції України є відставка всього складу Кабінету Міністрів України.

Іноді в конституціях та інших нормативних актах установ­люється повна або часткова невідповідальність (не плутати з безвідповідальністю, яка не є юридичним поняттям) органу або його члена. Наприклад, в Іспанії конституція визначає, що ко­роль недоторканний і не підлягає відповідальності.

Матеріальну основу організації і діяльності державного ор­гану складають кошти державного бюджету. Кожен державний орган має власне майно.

Важливою рисою державного органу є територіальний мас­штаб його діяльності.

Усі державні органи мають статус юридичної особи.

Отже, державний орган (громадянин чи колектив грома­дян) — це відносно відокремлена частина єдиної системи орга­нів державної влади, побудованої за конституційним принци­пом розподілу влади, який створюється у певному, визначено­му законом, порядку і здійснює завдання та функції на підставі державно-владних повноважень, власної компетенції; його осо­бовий склад об'єднується правовими зв'язками в одне ціле (як­що це не одноособовий орган) і діє на певній території за допо­могою визначених форм організації та методів діяльності².

Різноманітність державних органів зумовлює їх класифіка­цію за багатьма критеріями, зокрема:

1) за характером:

—первинні державні органи, що утворюються населенням і йому підзвітні. До таких органів в Україні належить, наприклад, Верховна Рада України, конституційний склад якої становить чотириста п'ятдесят народних депутатів України, що обирають­ся на основі загального, рівного і прямого виборчого права шля­хом таємного голосування;

—вторинні державні органи, що утворюються первинними органами та їм підзвітні. Наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 114 Конституції України Міністр оборони України, Міністр закор­донних справ України призначаються Верховною Радою Украї­ни за поданням Президента України, інші члени Кабінету Мі­ністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України, а згідно з ч. 2 ст. 113 Кон­ституції України Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, під­контрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, пе­редбачених Конституцією;

Дата добавления: 2015-05-10