Костецька тл

- інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

- коди, що використовуються банками для захисту інформації. Банківську таємницю становить інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду. Подібне не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, визначає Національний банк України та додатково сам банк на власний розсуд.

Законодавство зобов'язує банки забезпечувати збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації:

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відомою їм при виконанні своїх службових обов'язків.

Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розгшюшувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, уповноважених здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.

Порядок розкриття банківської таємниці визначено законом. Інформацію, яка містить таємницю щодо юридичних та фізичних осіб, банки розкривають:

> на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

> на письмову вимогу або за рішенням суду;

інформаційнеправо України

> прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури³.

Проте, норми чинного законодавства не встановлюють правовий режим захисту комерційної таємниці, порядок віднесення інформації до комерційної таємниці, порядок доступу до комерційної таємниці та інші відносини. Це актуалізує доцільність розроблення та прийняття спеціального нормативно-правового акта.

Крім того, необхідність прийняття відповідного законодавчого акта зумовлена також наявністю, наприклад, адміністративної і кримінальної відповідальності за незаконне отримання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю. При відсутності чітко встановлених правових засад одержання, використання, поширення та зберігання інформації, яка становить комерційну таємницю, гарантій її захисту, норми-санкції за правопорушення в цій сфері, не можуть ефективно застосовуватися,

Банківська таємниця - інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту (ст. 60 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

За законом, банківською таємницею є також:

- відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;

- операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

- фінансово-економічний стан клієнтів;

- системи охорони банку та клієнтів;

- інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

- відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

Посік Ю.В. Права на комерційну таємницю в Україні (цивільно-правовий аспект): автореф, дис. на здобуття наук, степеня канд. кюид. наук / Носік Ю.В. -К., 2006.-С 12.

Ї02

КОСТЕЦЬКА ТЛ.

- інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що піддягає опублікуванню;

- коди, що використовуються банками для захисту інформації. Банківську таємницю становить інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду. Подібне не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, визначає Національний банк України та додатково сам банк на власний розсуд.

Законодавство зобов'язує банки забезпечувати збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації:

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відомою їм при виконанні своїх службових обов'язків.

Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, уповноважених здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.

Порядок розкриття банківської таємниці визначено законом. Інформацію, яка містить таємницю щодо юридичних та фізичних осіб, банки розкривають:

> на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

> на письмову вимогу або за рішенням суду;

інформаційне право України

> органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

> органам Державної податкової служби України - на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

> спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - на його письмову вимогу щодо здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу згідно з законодавством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 62 Закону).

Процедура розкриття банківської таємниці передбачає, що вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю повинна:

> бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

> бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

> містити передбачені законом підстави для отримання цієї інформації;

> містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справі спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта,

Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

КОСТЕЦЬКА ТЛ.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені законом, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національний банк України», здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Національний банк України має право відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності надати інформацію про банк органу банківського нагляду іншої країни, якщо:

1) це не порушує державні інтереси та банківську таємницю;

2) є гарантії того, що отримана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду;

3) є гарантія того, що отримана інформація не буде передана за межі органу банківського нагляду.

Названі положення не поширюються на випадки повідомлення банками відповідно до законодавства про операції, що мають сумнівний характер, та на інші передбачені законом випадки повідомлень про банківські операції спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть згідно із законами України юридичну відповідальність: дисциплінарну, адміністративну, кримінальну.

Різновидом конфіденційної інформації є, зокрема, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденцій

Право кожного на відповідну таємницю закріплене в ст. 31 Основного закону. Конституційна гарантія таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (бандеролей, поштових карток письмових повідомлень тощо) означає заборону для будь-кого без згоди особи, яка здійснює пересилання поштових відправлень, отримує їх, користується іншими технічними засобами телекомунікаційних послуг (телефоном, мобільним зв'язком, телеграфом, факсом, електронною поштою тощо), на доступ до інформації, що міститься в листах чи іншій письмовій кореспонденції, прослухо-вувати її телефонні розмови тощо, і відповідно - розголошувати їхній зміст.

І05

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Цивільний кодекс України (ст. 306) передбачає, що листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка надіслала їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується приватного житгя фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.

У разі смерті особи, що надіслала кореспонденцію, і адресата кореспонденції, опублікування можливе лише за згодою дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, батьків, братів та сестер.

Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише тоді, коли в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Така інформація не підлягає розголошенню.

Конституція України передбачає, що обмеження права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції може бути встановлено лише судом у передбачених законом випадках із метою запобігання злочину чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Так, накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в поштово-телеграфних установах, зняття інформації з каналів зв'язку здійснюються за поданням слідчого, погодженим із прокурором, та за постановою голови чи заступника голови апеляційного суду (ст. І 87 Кримінальио-процесуального кодексу України). У такій постанові має бути вказана особа, види кореспонденції або канал зв'язку та термін здійснення відповідних дій.

Заборона розголошення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції є одним із принципів неприпустимості зловживання права на інформацію, закріпленого Законом України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію» (ст. 46).

Відповідно до Закону України «Про поштовий зв'язок» від 4 жовтня 2001 p., забезпечення прав користувачів на таємницю інформації у сфері надання послуг поштового зв'язку - одна із основних засад такої діяльності (ст. 3). оператори зв'язку зобов'язані вживати організаційно-технічних заходів щодо захисту поштових відправлень. Заборонена виїмка та огляд письмової кореспонденції, вкладень в інших поштових відправленнях, одержання будь-яких довідок щодо них, крім випадків, визначених законом. У разі виявлення заборонених до пересилання вкладень у поштових відправленнях

КОСТЕЦЬКА ТЛ.

(які становлять загрозу життю, здоров'ю людей), такі вилучаються операторами із поштового відправлення в присутності відправника або уповноваженої ним особи (ст. 6).

Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. забороняє, зокрема, зняття інформації з телекомунікаційних мереж, окрім випадків, передбачених законом (ст. 9). Оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей про надані, отримані телекомунікаційні послуги, їх тривалість, зміст тощо. Окрім випадків, встановлених законом (огляд, обшук, відповідно до встановлених законодавством процесуальної процедури і підстав), зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача (ст. 34),

Так, арешт на кореспонденцію (листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо) і зняття інформації з каналів зв'язку може застосовуватися лише за наявності підстав вважати, що у листах, телеграфній чи іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого, а також у інформації, якою вони обмінюються за допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо. Арешт здійснюється на підставі постанови голови апеляційного суду, яка оскарженню не підлягає (ст. 187 Кримінально-процесуального кодексу України), за місцем провадження слідства.

Крім того, відомості, зміст яких стає відомим у цьому випадку операторам, а також іншим працівникам поштового або іншого телекомунікаційного зв'язку при виконанні ними професійної діяльності і розголошення яких заборонено, має характер професійної таємниці.

Ще одним видом інформації з обмеженим доступом є, наприклад, сімейна таємниця, тобто сукупність відомостей (якою володіють лише члени сім'ї та, як виняток, спеціально уповноважені особи у зв'язку із виконанням ними своїх повноважень) з приводу окремих аспектів сімейного життя, розголошення яких може призвести до заподіяння значної шкоди правам та інтересам її носіїв.

Суть захисту сімейної таємниці полягає в конституційній гарантії, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Основним законом (ст. 32).

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Гарантується захист (утаємничення) від свавільного втручання будь-кого (державних органів, окремих громадян та ін.) у ті аспекти особистого та сімейного, або приватного, життя людини, розголошення яких з певних причин для особи є небажаними.

Сім'ю відповідно до ст. З Сімейного кодексу України утворюють особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік через встановлені важливі причини не проживають спільно. Дитина також є членом сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Право членів сім'ї на зберігання в таємниці певних фактів їхнього сімейного життя гарантується і охороняється нормами чинного законодавства.

Основними ознаками сімейної таємниці в спеціальній літературі називають:

- специфічні юридичні факти, що є підставою виникнення таємниці (таємниця усиновлення, взаємовідносини подружжя тощо);

- особливий суб'єктний склад її носіїв - виключно членів сім'ї та, як виняток, спеціально уповноважених осіб внаслідок виконання ними своїх службових обов'язків (працівника органу реєстрації актів цивільного стану, медичної установи та ін.).

Сімейна таємниця має комплексний характер, тобто може бути одночасно і, наприклад, таємницею усиновлення, службовою, професійною або ж особистою таємницею.

Особа, яка має право на збереження у таємниці обставин свого особистого чи сімейного життя, сама в змозі на власний розсуд визначити межі можливого ознайомлення з ним інших осіб. Вона має можливість не розголошувати обставин свого особистого (чи сімейного) життя, а також вимагати нерозголошення їх від інших осіб, що з ними ознайомлені.

Такий підхід до визначення особистого немайнового права, що забезпечує соціальне буття фізичної особи, а саме її права на особисте життя та його таємницю закріплює Цивільний кодекс України (ст. 301). Обставини особистого життя можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду.

Сукупність конфіденційних відомостей, що становлять особисту та сімейну таємницю особи, неправомірний доступ до яких та розголошення без її на те згоди може спричинити шкоду правам та

Дата добавления: 2015-05-10