Доменна адресація

Адресація в Інтернет

Інформації в мережі пересилається за принципом «запит – відповідь». За допомогою одного комп'ютера (клієнта) формують запит і звертаються до іншого комп'ютера (сервера) за потрібною інформацією. Запит містить адресу комп'ютера, на якому є потрібна інформація (її називають ресурсом), тобто шлях до ресурсу та адресу клієнта. Колись комп'ютерів, під'єднаних до Інтернету, було небагато, і кожний з них мав своє ім'я в мережі. Ці імена записувались у спеціальні файли, які Центр мережної інформації постійно розсилав серверам.
Коли кількість комп'ютерів досягла певної критичної межі, робота з такими файлами ускладнилася. З огляду на це Інтернет вирішили умовно поділити на зони. Кожному комп'ютеру надали номер, який складається з чотирьох чисел, кожне з яких менше від 256. Числа розмежовані крапками.
Такі адреси називаються IP-адресами. Ось приклади адрес:

• 124.178.65.12;
• 193.131.45.112;
• 205.172.12.50.

Кожна комп'ютерна адреса логічно складається з двох частин. Перша частина визначає адресу мережі, до якої належить комп'ютер. Її називають ідентифікатором мережі. Ідентифікатори мереж бувають таких класів: А, В, С, D, Е. До першої можуть належати одне число зліва (це клас А), два (клас В) або три (клас С). До другої частини належить інша група чисел адреси. Вони у певний конкретний проміжок часу динамічно визначають комп'ютер у мережі. Їх називають ідентифікатором вузла.
Для подолання сучасної проблеми дефіциту адрес пропонують різні підходи. Один з них – перехід на нову версію ІР-протоколу IPv6, у якій розширюється адресний простір унаслідок використання 128-бітових адрес замість 32-бітових.
Для адміністрування (керування) мережею система ІР-адресації зручна, а ось для користувачів – ні. Не зручно постійно пам'ятати набори цифр, їх можна переплутати, крім того, вони можуть змінюватися. Тому поряд з ІР-адресацією була введена інша система імен – доменна система. Вона дає змогу поставити у відповідність IP-адресі деяке ім'я, зручне користувачам. Для цього мережу умовно поділили на домени (тематичні частини).

Домени побудували так, щоб за їх назвами можна було визначити призначення, належність, форми обслуговування та фінансування. Спочатку в США були створені шість доменів:

• com — комерційні компанії;
• net — провайдери;
• edu — освітні організації;
• mil — військові організації;
• gov — державні організації;
• org — суспільні організації.

Домен com призначений для обслуговування комерційних організацій, edu – для Міністерства освіти США, a mil – для військового комплексу. Приклади доменних адрес: yahoo.com – адреса пошукового каталогу Yahoo!, microsgoft.com – адреса сервера корпорації Майкрософт, uasport.net – адреса сервера спортивних новин України, uаr.net – адреса провайдера УАРнет у Львові, www.eduforme.org - адреса нашого сайту тощо.
Коли Інтернет вийшов на міжнародний рівень, наявних доменів стало недостатньо. Були створені домени за територіальним принципом, тобто для держав, наприклад:

• ua — Україна (1 грудня 1992 року)
• ru — Росія (7 квітня 1994 року)
• uk — Великобританія
• fr — Франція
• jp — Японія
• ch — Китай
• it — Італія.

Приклади таких адрес: portal.rada.gov.ua – адреса сервера Верховної Ради України; narod.ru – адреса найпопулярнішого пошукового каталогу Народ у Росії, franko.lviv.ua – адреса сервера Національного університету імені івана Франка та ін.

Основы навигации в Интернете. Программы просмотра (браузеры)

Основы навигации. Понятие о программах просмотра информации в Интернете - браузеры brousers. Для удобства пользования услугами и ресурсами Интернет, для расширения возможностей навигации в мировых компьютерных сетях используют сервисные программы Интернет - браузеры браузеры, навигаторы), способные осуществлять навигацию всегда по одним и тем же принципам, независимо от того, в каких информационных ресурсах Интернет находится пользователь. Пользователю-новичку следует изучить функции и команды браузеров, поскольку практически все операции, необходимые в работе, могут быть выполнены с помощью меню и панелей инструментов этих программ. Другими словами, для успешного освоения Интернета следует получить знания, навыки и умения работы с браузерами, т.е. овладеть основами навигации в Интернете.

Веб-обозреватель, браузер (от англ. Web browser) - это программное обеспечение для просмотра веб-сайтов, то есть для запроса веб-страниц из сети, их обработки, вывода и перехода от одной страницы к другой. Другими словами, Web-браузеры - это программные средства для работы с гипертекстовыми документами World Wide Web. Также, с их помощью можно загружать файлы из сети.

Сьогодні є ціла низка програм для навігації в Інтернет. Найпопулярніші з них: Microsoft Internet Explorer, Mozilla Firefox, Google Chrome, Safari, Opera. Кожний переглядач має свої відмінності в інтерпретації гіпертексту, що пов’язано з різною реалізацією рушіїв відображення та створенням пропрієтарних тегів для розширення можливостей стандартного HTML. Так, один текст може бути відтворено по різному в Internet Explorer та Mozilla Firefox. Багато Інтернет-сервісів оптимізують свої сторінки під один стандарт, віддаючи повагу одному переглядачу (приклад Flickr з Mozilla Firefox). Найпершим веб-переглядачем був Mosaic.

9. Охарактеризувати IP-адреса їх призначення(навести приклади).

IP-адреса

Дата добавления: 2015-05-08