КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Види комп'ютерних мереж
Локальні мережі (LAN, Local Area Network) об'єднують комп'ютери, розташовані в одному приміщенні чи одній організацій, наприклад, у ліцеї, університеті, банку, на заводі тощо. Головною ознакою локальної мережі є порівняно короткі, швидкісні й добре захищені лінії зв'язку. Швидкість пересилання даних в локальний мережі становить 10, 100 або 1000 Мбіт/с і більша (1 Мбіт = 106 біт). Глобальні мережі (WAN, wide Area Network) найчастіше об'єднують локальні мережі за галузевою ознакою (банківських мережі, мережі авіакомпаній, наукових організацій тощо). Прикладом глобальної мережі є мережа УРАН в Україні, яка об'єднує наукові центри в географічному трикутнику Львів-Київ-Севастополь. Виділяють також міські мережі -регіональні (MAN, Metropolitan Area Network) з великим, як у глобальній мережі, радіусом дії і швидкісними, як у локальній мережі, середовищами передавання даних. Найпростіший приклад локальної мережі - два комп'ютери, з'єднані спеціальним кабелем через послідовні чи паралелі порти через мережні адаптери. Такий спосіб з'єднання називають прямим. Окремий комп'ютер мережі називають робочою станцією. Користувачів локальної мережі називають робочою групою. Якщо всі комп'ютери локальний мережі рівноправні, то така мережа є одноранговою. Члени робочої групи мають доступ до незахищеної інформації на кожному комп'ютері. На таких комп'ютерах встановлюється одна з мережних операційних систем (ОС): Linux, FreeBSD, Windows NT Workstation, Net Ware фірми Novell, LANtastic фірми Artisoft чи ОС з підтримкою мережних функцій (Windows 9x, XP, Vista тощо). Якщо в мережі є комп'ютер, з якого черпають інформацію робочі станції, то його називають сервером, робочі станцій- клієнтами, а з'єднання - мережею типу клієнт-сервер. На таких комп'ютерах встановлюють спеціальне програмне забезпечення: програму-сервер для сервера і програму-клієнт для кожної робочої станції. Сьогодні це найпоширеніший тип мережі. Для їх функціонування потрібна операційна система Linux або MS Windows NT чи 2003-2005 Server, або MS Windows XP Professional, LAN Server фірми IBM, NetWare фірми Novell тощо. Робочі станції можуть розміщуватись на значній відстані від сервера, наприклад, в іншому місті. Якщо комп'ютер-клієнт з'єднаний із сервером за допомогою виокремленої телефонної чи іншої лінії зв'язку, то таке з'єднання називаютьвіддаленими доступом до мережі. Апаратну підтримку такого з'єднання здійснює пристрій, який називають модемом. Комп'ютер з віддаленим зв'язком до сервера називають абонентським пунктом. Виділені (виокремленні) лінії застосовують також для з'єднання локальних мереж з глобальною мережею Інтернет. 3. Охарактеризувати топологію підключення комп’ютерних мереж (навести приклади).
Під топологією (компонуванням, конфігурацією, структурою) комп’ютерної мережі звичайно розуміється фізичне розташування комп’ютерів мережі друг щодо друга й спосіб з’єднання їхніми лініями зв’язку. Важливо відзначити, що поняття топології ставиться, насамперед, до локальних мереж, у яких структуру зв’язків можна легко простежити. У глобальних мережах структура зв’язків звичайно схована від користувачів не занадто важлива, тому що кожний сеанс зв’язку може виконуватися по своєму власному шляху. Топологія визначає вимоги до устаткування, тип використовуваного кабелю, можливі й найбільш зручні методи керування обміном, надійність роботи, можливості розширення мережі.
Існує три основних топології мережі:
Рис. 1. Мережна топологія «шина» Рис. 2. Мережна топологія «зірка» Рис. 3. Мережна топологія «кільце» На практиці нерідко використовують і комбінації базових топологій, але більшість мереж орієнтовані саме на ці три. Розглянемо тепер коротко особливості перерахованих мережних топологій. Крім трьох розглянутих основних, базових топологій нерідко застосовується також мережна топологія «дерево» (tree), яку можна розглядати як комбінацію декількох зірок. Як і у випадку зірки, дерево може бути активним, або справжнім (рис. 5), і пасивним (рис. 6). При активному дереві в центрах об’єднання декількох ліній зв’язку перебувають центральні комп’ютери, а при пасивному - концентратори (хабы). Рис. 5. Топологія «активне дерево» Рис. 6. Топологія «пасивне дерево». К - концентратори Застосовуються досить часто й комбіновані топології, наприклад зірково-шинна, зірково-кільцева. Топологія мережі визначає не тільки фізичне розташування комп’ютерів, але, що набагато важливіше, характер зв’язків між ними, особливості поширення сигналів по мережі. Саме характер зв’язків визначає ступінь відмовостійкості мережі, необхідну складність мережної апаратури, найбільш підходящий метод керування обміном, можливі типи середовищ передачі (каналів зв’язку), припустимий розмір мережі (довжина ліній зв’язку й кількість абонентів), необхідність електричного узгодження й багато чого іншого.
4. Охарактеризувати Internet, історія його виникнення.
Інтерне́т (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.
Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів. У 1962 році Джозеф Ліклайдер (1915–1990), керівник Агентства передових оборонних дослідницьких проектів США (англ. Defense Advanced Research Projects Agency) висловив ідею Всесвітньої комп'ютерної мережі. У 1969 році Міністерство оборони США започаткувало розробку проекту, котрий мав на меті створення надійної системи передачі інформації на випадок війни. Агентство (англ. DARPA) запропонувало розробити для цього комп'ютерну мережу. Розробка була доручена Каліфорнійському університету Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідному центрові, Університету штату Юта та Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Ця мережа була названа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network — Мережа Агентства передових досліджень). В рамках проекту мережа об'єднала названі заклади. Всі роботи фінансувались за рахунок Міністерства оборони. ARPANET почала активно рости й розвиватись; її дедалі ширше почали використовувати вчені із різних галузей науки. Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Комп'ютер «Honeywell 516» мав 12 кілобайт оперативної пам'яті. До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти мережею, котра відразу стала дуже популярною. На початку 90-х років минулого століття в Україні про Інтернет знали небагато. Нині Інтернет увійшов у життя мільйонів людей, хоча говорити про високий рівень доступу до нього не можна.
5. Охарактеризувати види браузерів(навести приклади). Браузер (англ. browser МФА: [ˈbraʊ̯zɚ] бра́узер — переглядач), також броузер, оглядач, (веб)переглядач — програмне забезпечення для комп'ютера або іншого електронного пристрою, як правило, під'єднаного до Інтернету, що дає можливість користувачеві взаємодіяти з текстом, малюнками або іншою інформацією на гіпертекстовій веб-сторінці. Тексти та малюнки можуть містити посилання на інші веб-сторінки, розташовані на тому ж веб-сайті або на інших веб-сайтах. Веб-переглядач з допомогою посилань дозволяє користувачеві швидко та просто отримувати інформацію, розміщену на багатьох веб-сторінках.
Сьогодні є ціла низка програм для навігації в Інтернеті. Найпопулярніші з них:
Кожний переглядач має свої відмінності в інтерпретації гіпертексту, що пов’язано з різною реалізацією рушіїв відображення та створенням пропрієтарних тегів для розширення можливостей стандартного HTML. Так, один текст може бути відтворено по-різному в Internet Explorer та Mozilla Firefox. Багато Інтернет-сервісів оптимізують свої сторінки під один стандарт, віддаючи перевагу одному переглядачу (приклад Flickr з Mozilla Firefox). Для покращення сумісності сторінки з різними браузерами та їх версіями може використовуватися техніка CSS фільтрів, яка полягає у використанні різних файлів каскадних таблиць стилів (CSS) або різних записів у CSS-файлах залежно від типу та версії браузера. В Україні, за даними StatCounter[8], на середину серпня 2012 року найпопулярніший браузер Google Chrome з часткою 29,65%, за ним йде Opera, який має 27,28%. Замикає трійку лідерів Mozilla Firefox, в активі якого 27,06%. Четвертим у списку йде Internet Explorer із часткою 12,81%, закінчує перелік браузер Safari із часткою 2,01%. За останній рік частка оглядача від Google постійно збільшується, тому він вважається найдинамічнішим браузером. 6. Охарактеризувати пошукові системи та їх види(навести приклади). Пошуко́ва систе́ма певна база данних — онлайн-служба (програмно-апаратний комплекс з веб-інтерфейсом), що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. У просторіччі під пошуковою системою розуміють веб-сайт, на котрому розміщено інтерфейс (фронт-енд) системи. Програмною частиною пошукової системи є пошуко́ва маши́на (пошуко́вий руші́й) — комплекс програм, що забезпечує функціональність пошукової системи і, зазвичай, є комерційною таємницею компанії-розробника пошукової системи. Багатомовна пошукова система Українські пошукові системи Метапошукова система для учнів та професорів Російські пошукові системи Англомовні пошукові системи 7. Охарактеризувати електронну пошту(навести приклади).
Електро́нна по́шта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми).
Принцип роботи електронної пошти.
До популярних поштових програм-клієнтів відносять:
8. Дати визначення понятям адресація, навігація в Інтернет.
Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 3329; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |