Вопрос 6. Розвиток процесуального законодавства у сфері забезпечення представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді

Вопрос 5. Правове регулювання представницької діяльності прокурора.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді регламентується Конституцією України, ЦПК України, ГПК України, КАСУ, КВК України, Законом України «Про прокуратуру» та іншими нормативно–правовими актами. Представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, що регламентується КПК України, в порядку цивільного судочинства.

Основним нормативно–правовим актом Генеральної прокуратури України, який детально регламентує організацію діяльності прокурора щодо представництва, є наказ Генерального прокурора України „Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” від 28 листопада 2012 року № 6 гн.

Окремі питання організації представницької діяльності органів прокуратури регламентуються також наказами Генерального прокурора України від 26 грудня 2011 року № 1 «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України», від 11 липня 2012 року № 1/2гн «Про особливості організації роботи прокуратур міст з районним поділом», №10гн 25 червня 2013 року „Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції”, від 29 серпня 2014 року № 12гн „Про особливості діяльності військових прокуратур”, від 06 грудня 2014 року № 16гн „Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей”.

Становлення інституту представництва прокурором інтересів громадян та держави в суді відбувалося під впливом соціально–економічних та політичних факторів. Науковцями висловлюється припущення, що інститут представництва прокурором інтересів особи або держави в суді бере свій початок за часів перебування українських земель у складі Речі Посполитої, Російської імперії, Австрійської та Австро–Угорської імперії.

На українських землях в складі Російської імперії, інститут прокуратури бере початок з 1722 року. Указом Петра I Створена прокуратура являла собою модель спеціального контролюючого державного органу «государевого ока» – прокуратури яка повинна була наглядати за центральними та місцевими державними органами.

Подальшими указами Петра І було засновано прокуратуру у провінціях, біля надвірних судів. Органи прокуратури, які знаходилися і функціонували на території тодішньої України, були складовими прокурорської системи Російської імперії. На губернського генерал прокурора, що вважався «оком государевим» в губернії, покладалися завдання «дивитися і пильнування мати про збереження всякого порядку, законом визначеного».

16 травня 1722 року на території України було запроваджено посаду прокурора. Основними завданнями які покладалися на прокуратуру було здійснення нагляду за законністю діяльності державних органів та структур.

Після судової реформи Олександра ІІ запроваджується інститут представництва громадян та держави в суді. В Статуті цивільного судочинства 1864 р. передбачалося, що прокурор дає висновок у справі. Такий висновок був обов'язковим: 1) у справах казенного керування, земських установ, міських і сільських громад; 2) у справах осіб, що не досягли повноліття, безвісно відсутніх, глухонімих і божевільних; 3) з питань підсудності сперечання між судовими й адміністративними органами про усунення суддів; 4) у спорах про підробку документів і взагалі у випадках, коли в цивільній справі виявляються обставини, що підлягають розгляду суду кримінального; 5) на прохання про видачу посвідчення на право бідності (як підстава для звільнення від судових витрат); 6) у справах шлюбним і про законності народження. В шлюбних справах за відсутності відповідної сторони, прокурор брав на себе повноваження представника, та зобов’язувався збирати та представляти суду докази та мав всі права сторони. В шлюбних справах і в справах про законність народження у випадках відсутності відповідача, а також про визнання осіб божевільними прокурор міг оскаржувати судові рішення, та мав всі права відповідної сторони. В справах про визнання осіб божевільними, марнотратами, та визнання осіб безвісно відсутніми прокурор не тільки виступав з висновками, а й міг порушувати справу.

Важливу роль у формуванні прокуратури України відіграло утворення та діяльність прокуратури в Галичині у складі Австрії та Австро–Угорщині в період з 1849 р. по 1918р. Значимість прокуратури в Галичині обумовлена тим, що вона була утворена за зразками європейської правової системи.

Представництво інтересів громадян у суді провадилось державними прокурорами у судах першої інстанції з окремих категорій цивільних справ, зокрема розлучення та визнання недійсності шлюбу, оголошення особи померлої, встановлення опіки, або її скасування.

В період революції 1917 р. по 1921 р. прокуратура України в період УНР та гетьманського правління діяла переважно як орган обвинувачення або, інакше кажучи, як орган кримінального переслідування осіб, що вчинили злочин.

Найбільшої руйнації інститут представництва зазнав в часи Радянського Союзу. Тоталітарний режим всього союзу, і зокрема в Українській РСР не давав змоги проявити себе у правозахисній діяльності, особливо в часи масових репресій 30–50х рр.

До основних функцій прокуратури Української РСР належали: здійснення від імені держави нагляду за законністю дій усіх органів влади, господарських установ, громадських і приватних організацій та окремих осіб шляхом порушення кримінального переслідування проти винних і опротестування постанов, які порушують закон, нагляд за діяльністю органів дізнання та слідства при розкритті злочинів, підтримка державного обвинувачення в суді, участь у цивільному судочинстві, нагляд за належним утриманням ув’язнених під вартою. Передбачене законом представництво в цивільному судочинстві не знайшло свого втілення до початку десталінізації.

Наступним етапом діяльності прокуратури в Україні є створення в червні 1933 р. Прокуратури СРСР, на яку покладалися функції керівництва за діяльністю прокуратур.

Українська прокуратура часів СРСР провадила загальний нагляд та кримінальне переслідування осіб, які вчинили злочин. Найбільше постраждав інститут представництва громадян та держави в суді, який в цей період фактично був відсутній.

Верховна Рада Української РСР 24 серпня 1991 р. проголосила створення незалежної України. Розпочалася активна діяльність по створенню правової бази незалежної держави. Законом України «Про прокуратуру», від 5 листопада 1991 р. було визначено завдання, функції та повноваження органів прокуратури. Із прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України правовий статус прокуратури набув правової рівноваги та закріплення на рівні Основного Закону. Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладені такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді, представництво інтересів громадян або в державі в суді, нагляд за додержанням законів органами, які провадять оперативно–розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Новою віхою у розвитку функції представництва прокурором інтересів громадян та держави є прийняття Закону України „Про прокуратуру” 14 жовтня 2014 року.

Дата добавления: 2015-05-08