Для операторів основними предметами технічного оснащення є індикатори та органи управління

Сумісне розташування індикаторів і органів керування в системах ЛМ

Досвід засвідчує, що, проектуючи будь-яке робоче місце, особ­ливу увагу приділяють технологічному (розміщення і вибір необ­хідних пристроїв, інструментів, машин) та організаційному осна­щенню (робочі меблі, засоби сигналізації та зв'язку, засоби освіт­лення, підставки, пристрої для прибирання робочих зон тощо).

Технологічне оснащення насамперед має відповідати характеру виконуваних завдань і забезпечувати постійну роботу (без простоїв) протягом зміни. Вимоги до технічного оснащення обумовлені за­вданнями сприяння:

— досягненню заданої технологічним процесом продуктивно­сті праці та якості робіт;

— можливості виконання за допомогою одного пристрою де­кількох технологічних операцій;

— максимальній економії робочого часу у процесі виконання операцій;

— легкості встановлення, закріплення та зняття предмета пра­ці, скороченню й за можливості виключенню монотонних рухів;

— безпечності роботи за можливості без застосування індиві­дуальних засобів захисту.

Вибір та конструювання засобів відображення (індикаторів) для робочого місця буде ергономічним за умови врахування низ­ки загальних принципів:

— інформація, що надходить до оператора, повинна бути ли­ше у тому обсязі й відповідати за змістом тим завданням, що по­ставлені перед працівником;

— інформація повинна бути деталізованою й точною у межах потреб оператора;

— форма представлення інформації має відповідати знанням, уяв­ленням людини та бути придатною для подальшого використання.

Відзначимо, що всі індикатори, з якими працює оператор, необхідно згрупувати й розмістити один відносно одного таким чином, аби не порушувати послідовності роботи з ними (маршрут) або функціональниз зв’язків елементів системи. Загальним правилом є послідовне розміщення індикаторів у межах груп зліва направо або згори донизу. Також рекомендовано, щоб поверхня індикатора знаходилася в площині нормальної лінії погляду, не відхилялась від неї більше як на 45⁰.

Індикатори, якими користуються найчастіше, а також найваж­ливіші необхідно розташовувати в оптимальній зоні видимості, в межах кута 15° від нормальної лінії погляду.

Мінімальна відстань між очима та індикаторами, за якими спо­стерігають, має становити 30 см, а рекомендована — не менше 50 см. Для індикаторів радіолокаційної інформації рекомендована від­стань спостереження — 40 см, а в разі спостереження за слабки­ми сигналами — до 25 см.

Для знакової та буквено-цифрової інформації, що відобража­ється на екранах електронно-променевих трубок, рекомендовані такі параметри: висота знака — не менше 3,5 мм за відстані спо­стереження 60—70 см; ширина знака — 3/4 його висоти; міжзна-кова відстань — 1/3—1/2 висоти знака; відстань між рядками — не менше 3/4 висоти знака.

Дуже часто на практиці використовують індикатори, що під­свічуються (панелі з написами, лампочки-індикатори і т. ін.). Якщо таке має місце, то враховують те, що яскравість індикатора повинна перевищувати рівень освітлення зовнішнього середови­ща не менше як на 10 %, але не більше як на 300 %. Контраст яскра­вості відображення на індикаторі має бути не менше ніж 50 % (відносно фону).

Ми вже говорили, що інформація кодується (передається у ви­гляді) не лише формами, знаками, а й кольорами (як правило, ви­користовують червоний, жовтий, зелений та білий кольори). При цьому, використовуючи їх, важливо дотримуватися таких загаль­ноприйнятих стандартів:

червоний колір застосовують у разі передачі повідомлення про заборону, неможливість виконання операції або сигналу про несправність системи, помилки, така інформація вимагає підви­щеної уваги операторів;

миготливий червоний колір — використовують для передачі сигналу про аварійний стан системи (при цьому тривалість спа­лахів та інтервалів між ними повинна бути однаковою);

жовтий колір — застосовують у разі, коли необхідно передати інформацію-застереження, тобто такі дані вимагатимуть особли­вої уваги оператора;

зелений колір — вказує на те, що система нормально функціо­нує, або готова до роботи (в робочому стані);

білий колір — застосовують для того, щоб сповістити, що си­стема виконує певну операцію, працює в нормальному режимі.

Інформацію можна кодувати у вигляді звуків, тоді передава­тися і прийматися вона буде слуховими індикаторами. Ці індикатори конструюють таким чином, щоб вони не спричиняли незруч­ності операторові та щоб руки працівника залишалися вільними (здебільшого поза межами інформаційного (зорового) поля).

Важливими технічними пристроями оснащення робочого місця є органи управління. Вони забезпечують реалізацію рішень, які при­ймає оператор. Прикладом органу управління є засоби ручного введення інформації (клавіатура), засоби, що дозволяють «викли­кати» інформацію для відображення на відповідному пристрої, що забезпечують встановлення вимірюваних величин, а також такі, що впливають на виконавчі органи об'єктів керування (кнопки «пуск», «зупинка» роботи механізму, перемикання режимів роботи).

Обираючи варіант щодо конструкторського рішення та роз­міщення органів управління, слід керуватися такими загально­прийнятими принципами:

— жодна рука не повинна бути перевантаженою — для цього планомірно визначають послідовність та межі фізичного наван­таження на руки й з урахуванням цих даних розміщують та оби­рають ті чи інші типи органів управління;

— робота руками має бути легкою — це означає, що всі орга­ни управління, пов'язані між собою певною послідовністю дій, згруповані й якими працюють одночасно, мають розміщуватися в зоні оптимальної досяжності в одному секторі чи по одній лінії: зліва направо чи згори донизу;

— у зоні легкої досяжності розміщують ті органи управління, які є найважливішими (такі, що найчастіше використовуються в процесі трудової діяльності чи їх використання вимагає посиле­ної уваги, відповідальності тощо);

— розташування ідентичних органів управління має бути уні­фікованим — тобто якщо різні робочі місця мають у складі схожі за функціональним призначенням органи управління, то вони розміщуються в однакових секторах робочого місця, що полег­шує працю операторів (їм не потрібно витрачати зайвий час на запам'ятовування нового розташування однакових груп органів управління на різних робочих місцях);

— рекомендованою кольоровою гамою для забарвлення органів управління є чорний або сірий, однак, якщо робота пов'язана із чи­танням, кодуванням складної інформації, то бажано використовува­ти червоний, зелений,жовто-гарячий і білий кольори (синій, як пра­вило, використовують у разі потреби в додатковому кольорі).

Оскільки робота оператора часто-густо пов'язана зі зчитуван­ням інформації, то органи управління розташовують у секторі поруч із групою відповідних індикаторів. Водночас руками людина не повинна закривати індикатори, коли використовує орга­ни управління. Прикладом функціонально правильного розташу­вання органів управління й індикаторів є дисплеї. У даному разі індикатором буде екран дисплея, а органи управління (кнопки керування настроюванням різних технічних характеристик екра­на та його вмикання/вимикання) — поруч, як правило, знизу. У складніших системах групи функціонально близьких індикато­рів та органів управління окреслюють добре помітними лініями.

Організація робочого місця вимагає також маркування органів управління, індикаторів та інших елементів обладнання, що їх необхідно знаходити, розпізнавати, якими маніпулюють у роботі. Маркування не потрібне лише для тих органів управління чи об­ладнання, призначення яких є зрозумілим для оператора.

Для того, щоб зробити правильне маркування (напис), реко­мендують враховувати такі параметри:

~ точність ідентифікації;

~ час, передбачений для розпізнавання напису чи іншої реакції оператора;

~ відстань, з якої має читатися інформація;

~ рівень освітленості та кольорові характеристики освітлення;

~ важливість функції, до якої належить напис;

~ необхідність уніфікації маркувань у кожній системі та між системами.

Конструкція та габаритні розміри організаційного оснащення визначаються такими факторами:

• характер та вид робіт, що їх виконує на робочому місці лю­дина;

• особливості організації виробництва (методи робіт, спеціалі­зація робочих місць, змінність роботи та ін.);

• склад і кількість пристроїв, інструментів, необхідних для роботи на даному робочому місці;

• асортимент та характер матеріалів, деталей, які обробляють тощо.

Крім того, конструкція організаційного оснащення повинна передбачати: ~ обмеження типів та розмірів організаційного оснащення;

~ зручність зборки, ремонту, прибирання;

~ можливість секційного збирання;

~ окреме збереження документів, ріжучих, вимірювальних, до­поміжних інструментів, а також спеціальних пристроїв та предметів з догляду робочого місця;

~ перепланування й переміщення перегородок, ложементів у ящиках тумбочок, столів, верстаків тощо;

Дата добавления: 2015-05-08