Загальні інженерно-психологічні вимоги до проектування СЛМ

Загальні ергономічні вимоги висуваються до: організації систем «людина—техніка—середовище»;організації діяльності людини оператора;технічних засобів діяльності; факторів середовища;техніки безпеки праці. 1. Організація СЛМ містить вимоги до:- раціонального рівня адаптації;- розподілу функцій між людиною і машиною;- визначення чисельності та кваліфікації операторського і обслуговуючого персоналу. 2.Організація діяльності людини-оператора складається з вимог до:- структури й алгоритму діяльності оператора;-класифікації, організації і структури інформаційних моделей;- системи кодування інформації;-організації раціональних режимів праці і відпочинку;-методів і організації психофізіологічного відбору;-методів комплекту-вання груп операторів;- методів організації навчання і тренування;- методів аналізу помилкових дій оператора. 3.Технічні засоби діяльності охоплюють вимоги до:- організації і конструювання робочих місць, вибору робо­чої пози оператора;- проектування і розміщення елементів робочого місця, зо­крема засобів відображення інформації, органів управлін­ня, допоміжних технічних засобів, спецспорядження;- апаратури навчання і тренування (моделювального при­строю, апаратури контролю підготовки). 4.Фактори середовища передбачають вимоги до:- функціональних приміщень, їхніх розмірів і розташуван­ня, організації простору для пересування людей і транспортування вантажів;- фізичних і хімічних факторів робочого місця людини-оператора. 5. Техніка безпеки праці складається з вимог до дотри­мання параметрів технологічного процесу і певної послідов­ності проведення робіт із застосуванням необхідного спец­одягу, спецінструменту і спецспорядження.

46. Інженерно-психологічна оцінка систем "людина - машина".
Інженерно-психологічна оцінка (ІПО) полягає у визначенні основних характеристик діяльності оператора і СЛМ в цілому з метою її перевірки на відповідність важливим інженерно-психологічним вимогами і рекомендаціями.

Інженерно-психологічна оцінка здійснюється на всіх ета­пах «життєвого циклу» СЛМ: проектування, побудови і екс­плуатації.

ІПО може бути різною, залежно від використовуваних методів. На початкових етапах проектування переважають методи математичного і статистичного моделювання, а на кінчених етапах, коли вже с можливість виготовлення маке­та або імітатора, методи фізичного моделювання на спе­ціальних стендах, На етапі експлуатації СЛМ для оцінки за­стосовують експериментальні методи в робочому режимі функціонування,

Напрямки ІПО:

- оцінка вихідних показників якості СЛМ;

- оцінка і діагностика станів оператора;

- оцінка технічних засобів діяльності оператора;

- оцінка економічної ефективності від запровадження інженерно–психологічних розробок.

Крім цього, ІПО для кожною режиму функціонування СЛМ має бути окремою. Це дає змогу цілеспрямовано (для певною режиму) розробляти необхідні заходи підвищення ефективності функціонування СЛМ.

За характером ІПО може бути: статичною, динамічною.
Статична оцінка характеризує СЛМ без урахування особли­востей процесу її функціонування. Прикладом такої оцінки може бути оцінка ЗВІ і ОУ, розташування їх у певних зо­нах; оцінка надійності оператора і системи в цілому, без ура­хування конкретних режимів роботи тощо. статична оцінка недостатня, оскільки не береться до уваги динаміка змін станів системи і оператора. Динамічна оцінка це врахо­вує, і тому вона к головною для визначення всіх характери­стик функціонування СЛМ, оцінки алгоритмів роботи опе­ратора і організації контролю за станом системи і людини.
До того ж сама оцінка за результатами може бути і якіс­ною, і кількісною, і комбінованою.
Важливим методологічним завданням є визначення на­прямків ІПО, зумовлених різнопорядковістю властивостей СЛМ.
47. Особливості проведення інженерно-психологічної оцінки при проектуванні СЛМ

Інженерно-психологічна оцінка (ІПО) полягає у визначенні основних характеристик діяльності оператора і СЛМ в цілому з метою її перевірки на відповідність важливим інженерно-психологічним вимогам і рекомендаціям.

Інженерно-психологічна оцінка здійснюється на всіх етапах "життєвого циклу" СЛМ: проектування, побудови і експлуатації. Для отримання вірогідного висновку ІПО має бути:

o багаторівневою - як і сама ієрархічна структура СЛМ;

o інтегральною, спрямованою на визначення загальних характеристик функціонування СЛМ і діяльності оператора;

o динамічною, тобто враховувати зміни, які відбуваються у системі упродовж її функціонування.

І ПО може бути різною, залежно від використовуваних методів. На початкових етапах проектування переважають методи математичного і статистичного моделювання, а на кінцевих етапах, коли вже є можливість виготовлення макета або імітатора, - методи фізичного моделювання на спеціальних стендах. На етапі експлуатації СЛМ для оцінки застосовують експериментальні методи в робочому режимі функціонування.

Крім цього, ІПО для кожного режиму функціонування СЛМ має бути окремою. Це дає змогу цілеспрямовано (для певного режиму) розробляти необхідні заходи підвищення ефективності функціонування СЛМ.

За характером ІПО може бути статичною і динамічною. Статична оцінка характеризує СЛМ без урахування особливостей процесу її функціонування. Прикладом такої оцінки може бути оцінка ЗВІ і ОУ, розташування їх у певних зонах; оцінка надійності оператора і системи в цілому, без урахування конкретних режимів роботи тощо. Але статична оцінка недостатня, оскільки не береться до уваги динаміка змін станів системи і оператора. Динамічна оцінка це враховує, і тому вона є головною для визначення всіх характеристик функціонування СЛМ, оцінки алгоритмів роботи оператора і організації контролю за станом системи і людини.

До того ж сама оцінка за результатами може бути і якісною, і кількісною, і комбінованою.

Важливим методологічним завданням є визначення напрямків ІПО, зумовлених різнопорядковістю властивостей СЛМ. Виділяють, зокрема, такі: / оцінка вихідних показників якості СЛМ; / оцінка і діагностика станів оператора; / оцінка технічних засобів діяльності оператора; / оцінка економічної ефективності від запровадження інженерно-психологічних розробок.

Для кожного з цих напрямків ІПО повинна бути багаторівневою. Так, оцінка показників якості СЛМ (наприклад надійність) на першому рівні передбачає узагальнення. Потім виявляються різні режими роботи СЛМ і відповідні показники надійності. На більш високому рівні враховуються різні стани СЛМ і оператора.

При оцінці станів оператора порівнюються і аналізуються вихідні показники діяльності СЛМ і оператора з психофізіологічною "вартістю" їх досягнення. При цьому на різних етапах проектування СЛМ застосовують і різні експериментальні методи: від аналізу аналогів і прототипів до досліджень діяльності оператора в реальних умовах.

При розгляді технічних засобів діяльності оператора на першому рівні проводиться статична оцінка системи: характеристик ЗВІ і ОУ, їхнього розташування, розмірів робочого місця оператора і його елементів. На другому рівні ці характеристики пов'язують із режимами роботи СЛМ. На третьому рівні враховують різні стани СЛМ, пов'язані з обмеженням у часі, інформаційним навантаженням, темпом і ритмом подавання інформації, факторами виробничого середовища і функціональними станами людини-оператора.

Для забезпечення багаторівневості за різними напрямками ІПО розроблена типова програма, яка складається з чотирьох розділів.

1. Визначення основного призначення і структурної схеми СЛМ; типових завдань оператора і режимів роботи системи; характеристик інформаційних потоків, що циркулюють у системі; типів і призначення робочих місць, функціональних обов'язків оператора на кожному з них; особливостей впливу факторів довколишнього середовища; форми зв'язку між операторами. Крім цього, створюються групи експертів і дослідників, розробляються програми та проводиться інструктаж з ІПО.

2. Обстеження і оцінка СЛМ без обслуговуючого персоналу. Проводиться ІПО засобів відображення інформації, органів управління, їх розташування, елементів робочого місця, засобів комунікації, впливу факторів виробничого середовища тощо.

3. Обстеження і оцінка СЛМ у процесі діяльності операторів. Для кожного з режимів роботи системи розробляються професіограми діяльності операторів. У подальшому на основі їх аналізу визначаються:

o дані про діяльність аналізаторів, центральної нервової системи, опорно-рухового апарату;

o ступінь вольової і емоційної напруженості, важкості праці, інформаційного навантаження;

o особливості групової діяльності, умов і засобів взаємодії операторів;

o характер і місце можливих помилок;

o часові характеристики діяльності операторів.

4. Узагальнення й аналіз отриманих результатів. Аналізуються професіограми з точки зору вимог, які висуваються системою до людини, з'ясовується необхідність профвідбору. Розробляються методики навчання і відбору операторів та інженерно-психологічні рекомендації щодо модернізації і проектування аналогічних систем. Визначаються вихідні показники якості функціонування СЛМ.

Наведена програма повинна розглядатись як узагальню-вальна схема обстеження і оцінки СЛМ. Залежно від типу і призначення конкретної системи, етапу її "життєвого циклу", а також від вихідних даних про СЛМ вона може уточнюватися, змінюючи цим самим процедуру, послідовність і методику ІПО, але залишаючи основні принципи та ідеї системного підходу.

Одним із напрямків ІПО є оцінка економічної ефективності від упровадження інженерно-психологічних розробок (ІПР). Економічна оцінка має такі цілі:

o об ґрунтувати доцільність упровадження ІПР;

o визначити вплив результатів упровадження ІПР на загальну ефективність СЛМ;

o оцінити діяльність проектувальників СЛМ;

o обгрунтувати матеріальне заохочення від упровадження ІПР.

Економічний ефект досягається за рахунок реалізації загальних інженерно-психологічних вимог і рекомендацій до СЛМ. У таблиці 24 показано характер зв'язку між загальними інженерно-психологічними вимогами і джерелами економічної ефективності. Якщо характер зв'язку дуже важливий, то він позначається - ДВ, важливий - В, а неважливий - НВ. Економічна оцінка базується на грошовому вимірі витрат, які характеризують капітальні вкладення (К) і експлуатаційні витрати (С). Зважаючи на те, що ці показники різнопорядкові, застосовують показник приведених витрат:

Основними показниками економічної ефективності від упровадження ІПР вважаються річний економічний ефект, коефіцієнт економічної ефективності і термін окупності витрат на ІПР.

Для визначення річного економічного ефекту використовують різницю між базовим варіантом СЛМ і варіантом, що розглядається:

Додаткові капітальні витрати (А/С) - це короткотривалі одноразові витрати, які залежать від особливостей СЛМ і конкретних ІПР. Зменшення поточних, експлуатаційних витрат (А С) можна досягти за рахунок реалізації інженерно-психологічних вимог, наведених у таблиці 24. Методи підрахування докладніше розглянуті у спеціальній літературі 11341.

На сьогодні розроблено широкий перелік сучасних інженерно-психологічних вимог і рекомендацій, а також методик їх реалізації. Однак ефективність їх упровадження ще не досить висока, оскільки це пов'язано з додатковими витратами, та й методики обрахування економічного ефекту недосконалі. Це потребує пошуку нових шляхів підвищення ефективності розробки і здійснення інженерно-психологічних заходів. Одним із таких шляхів є застосування комп'ютерної техніки для вирішення найбільш трудомістких задач, особливо на етапі інженерно-психологічного проектування.

53. Для успішного вирішення завдань по відбору операторів в інженерній психології розроблено ряд методологічних принципів. Виконання їх на практиці сприяє підвищенню результативності інженерно-психологічних досліджень і розробок операторів в СЛМ. Основними з цих принципів є наступні. Принцип гуманізації праці. При вирішенні найважливіших практичних питань, в тому числі і таких, як підвищення продуктивності, якості та ефективності праці, вітчизняна інженерна психологія виходить насамперед з вимог, що пред'являються людиною до техніки і організації праці, з його можливостей і особливостей діяльності. Принцип активного оператора. У загальному випадку активність людини визначено його людською природою, тим, що людина в процесі роботи обов'язково має на увазі кінцеву мету своїх взаємодій з машиною; тим, що він не просто переробляє інформацію, приймає рішення, маніпулює органами управління, але обов'язково діє, має своє особисте ставлення до виконуваних дій, активно прагне до мети. Тому згідно з принципом активного оператора при визначенні ролі людини в СЛМ дуже важливо, щоб він не був просто придатком машини, а здійснював активні функції. Принцип проектування діяльності. Проект діяльності повинен виступати як основа вирішення всіх інших завдань побудови СЛМ. Точно так само, як при розробці СЛМ проектуються технічні пристрої, необхідно спроектувати діяльність людини, який буде користуватися цими пристроями. Більш того, самі ці пристрої, що використовуються в СЛМ, повинні розроблятися на основі і з урахуванням проекту майбутньої діяльності людини-оператора. Їх не можна розглядати самі по собі, безвідносно до людини. Принцип послідовності. Згідно з ним виконання інженерно-психологічних вимог не має представляти собою одноразовий захід зі створення проекту діяльності оператора, а має бути забезпечено на всіх етапах існування СЛМ: проектування, виробництва і експлуатації. Принцип комплексності. Реалізація цього принципу означає необхідність розвитку міждисциплінарних зв'язків інженерної психології, взаємодії її з іншими науками про людину і техніці. Підкреслюючи провідне, першорядне значення психологічної проблематики, необхідно мати на увазі, що тільки нею не вичерпуються всі "людські" проблеми, що виникають при аналізі, вивченні та оптимізації СЛМ. У зв'язку з цим виникає потреба ретельного вивчення не тільки інформаційної взаємодії, але й інших аспектів функціонування систем "людина – машина.

54. При оцінці станів оператора порівнюються і аналізуються вихідні показники діяльності СЛМ і оператора з психофізіологічною «вартістю» їх досягнення. При цьому на різних етапах проектування СЛМ застосовують і різні експериментальні методи: від аналізу аналогів і прототипів до досліджень діяльності оператора в реальних умовах. Вивчається динаміка працездатності оператора, з'ясовуються допустимі норми його роботи в різних умовах діяльності. Крім того, вирішуються питання впливу різних факторів на швидкість і точність роботи оператора, що пов'язано з розробкою експериментальних методик і критерії оцінки надійності роботи оператора та СЛМ в цілому. Розробляються методи організації «діалогу» людини і машини з акцентуванням на раціональне конструювання засобів відображення інформації та органів управління. При розгляді ефективних засобів діяльності оператора на першому рівні проводиться статична оцінка системи: характеристик ЗВІ і ОУ, їхньою розташування, розмірів робочою місця оператора і його елементів. На другому рівні ці характеристики пов'язують із режимами роботи СЛМ. На третьому рівні враховують різні стани СЛМ, пов'язані з обмеженням у часі, інформаційним навантаженням, темпом і ритмом подавання інформації, факторами виробничого середовища і функціональними станами людини-оператора.

55. Головною ланкою СЛМ є людина. Кінцевою метою будь-якої роботи людини є отримання результату. Для оператора — мета його діяльності виступає в образі заданого стану об'єкту і управління ним. Сформована діяльність у вигляді образу — мети, яка повинна зберігатись у пам'яті оператора від початку до кінця. Діяльність оператора планується і регулюється. План будується з урахуванням тих технічних засобів, за допомогою яких він може бути реалізований. Крім того, план, сформований на початку його виконання, визначає лише загальну канву. В процесі діяльності оператора він розвивається. При цьому змінюється рівень його деталізації, відбувається перехід від загальних принципів до окремих. Якщо на початку визначався план в цілому, то при виконанні його формуються плани окремих операцій і переходу від однієї операції до іншої. Види діяльності оператора можуть бути предметно-практичними, предметно-розумовими, знаково-практичними, знаково-розумовими, оператори в системі «людина-машина» можуть бути розділені на декілька етапів: а) приймання інформації; б) оцінка переробки інформації; в) прийняття рішення; г) реалізація прийнятого рішення. Приймання інформації. На цьому етапі здійснюється прийняття інформації про об'єкти, властивості навколишнього середовища, задачі, які були поставлені перед системою «людина-машина». Інформація доводиться до стану, здатного для оцінки і прийняття рішення. Оцінка і переробка інформації. На цьому етапі проводиться співставлення заданих і реальних режимів роботи СЛМ, проводиться аналіз і обґрунтування інформації, на основі відомих критеріїв визначається черга обробки інформації. Третім етапом є прийняття рішення, тобто на основі аналізу і інформації приймається рішення про відповідні дії. Реалізація прийнятого рішення. На цьому етапі здійснюється впровадження прийнятого рішення на практиці. Це відбувається шляхом відповідних дій або подачею відповідних розпоряджень. За професійними категоріями оператори можуть розподілятися на: а) операторів-технологів; б) операторів-спостерігачів; в) операторів-дослідників; г) операторів-керівників; д) операторів-маніпуляторів тощо. Важливим аспектом інженерної психології є відбір і підготовка оператора. Вони є складовою частиною професійної підготовки операторів відповідного профілю. Професійна підготовка операторів включає в себе чотири основні складові: професійний відбір навчання; подальше удосконалення; формування виробничих комплексів (екіпажів, ланок) для їх спільної діяльності. Принципами відбору претендентів на посаду операторів мають бути, а) відбір за медичними показниками; б) ступінь придатності; в) контроль за працюючими спеціалістами, які не можуть виконувати своїх функцій (методи бесіди, спостереження) тощо.

56. Групова діяльність операторів в системах «людина-машина»

Сучасний етап розвитку механізації і автоматизації виробничих процесів характеризується тим, що управління технічними комплексами здійснюється групою операторів. Ефективність таких соціотехнічних систем залежить не тільки від діяльності кожного оператора, а й від взаємодії між ними, міжособистісних стосунків, форм спілкування, сумісності і спрацьованості між членами групи, композиції групи, розподілу функцій тощо. Ось чому надійність і ефективність складних систем управління суттєво залежать від групової діяльності операторів, при якій усі члени групи пов'язані між собою однією метою, проблемною ситуацією або ситуацією задачі і певними засобами діяльності.

У вивченні групової діяльності інженерна психологія поєднується з соціальною. Найбільший інтерес викликає вивчення особливостей цих процесів у малих групах.

Реальною малою групою називається невеликий загал людей, який існує в спільному просторі й часі та об'єднаний реальними стосунками взаємодії і спілкування. Прикладами таких груп є виробничі бригади, екіпажі, спеціальні підрозділи.

Мала група може налічувати від двох (або трьох) до 30 осіб, її розмір детермінований певною системою факторів: складністю і специфікою вирішуваних проблем, завдань, умовами життєдіяльності групи, формою і способами взаємодії у системі, рівнем розвитку групи.

Взаємодія операторів у малій групі може розглядатися на двох основних рівнях:

- офіційному, формальному, в якому реалізуються ділові взаємовідносини;

- неофіційному, неформальному, для якого характерні міжособистісні стосунки.

Ділові взаємовідносини визначаються змістом завдання, що вирішується, штатним розписом, службовими інструкціями та іншими офіційними документами, спрямованими на отримання необхідного результату, враховуючи об'єктивні умови його досягнення. За своїм характером ділові взаємовідносини можуть бути як безпосередні (особистісне спілкування), так і опосередковані за допомогою інших людей або технічних засобів.

Міжособистісні стосунки виникають на основі суб'єктних відносин між членами групи і будуються на принципах моральних групових норм поведінки, суб'єктивних установок і стереотипів, почуттів симпатії або антипатії, довіри або недовіри, притягування або відштовхування, вдячності або негативізму.

Залежно від виду взаємовідносин (ділові і міжособистісні) виокремлюють формальну і неформальну структури групи. Формальна структура відображає взаємодію операторів за діловими, офіційними ознаками, а неформальна визначається системою емоційних зв'язків, взаємними симпатіями і антипатіями. Вважається оптимальним, коли офіційна структура групи може регулювати міжособистісні стосунки в ній. Значну роль у ній регуляції відіграють групові цінності й оцінки, опосередковані особистісно значущим і суспільно ціннісним змістом групової діяльності. Характер взаємодії у групі значною мірою залежить віл особливостей завдання, що вирішується. Для нього оператори повинні обмінюватися необхідною інформацією, оптимально взаємодіючи між собою, приймати спільні рішення і за допомогою органів управління узгоджено їх виконувати.

У процесі спільної діяльності люди спілкуються між собою. Специфіка спілкування, порівняно з іншими видами взаємодії, полягає в тому, що в ньому, перш за все, виявляються психологічні якості людей. Спілкування завжди пов'язане з практичною діяльністю людей, в якій і реалізуються його комунікативні функції: інформаційна, регулятивна і афективна.

Таким чином, проблема групової діяльності операторів має велике значення для вирішення завдань організації взаємодії операторів у системах управління і, відповідно, для підвищення ефективності функціонування сучасних СЛМ.

Інтегральним показником виконання групою певної діяльності є її ефективність, на яку впливає значна кількість факторів.

57. Контроль стану оператора системи «людина-машина»

Відносно до задач інженерної психології під станом людини-опе­ратора, що виконує певну задачу, звичайно розуміють комплексну харак­теристику внутрішніх можливостей успішного розв’язання цієї задачі. Як правило, така характеристика є багатокомпонентною і являє собою набір показників, що описують множинність фізіологічних і психічних парамет­рів, які варіюють у доволі широких межах не тільки у різних людей, але і у однієї конкретної людини в різні моменти часу.

В залежності від поставленої мети контроль стану оператора може бути дослідницьким, констатувальним і прогнозувальним.

Дослідницький контроль застосовується для перевірки адекватно­сті висунутих інженерно-психологічних рішень, вибору найкра­щого варіанта. На основі результатів такого контролю, що проводиться в процесі ін­женерно-психологічного експерименту, робиться висновок про доціль­ність чи недоцільність впровадження у практику даної інженерно-психоло­гічної розробки.

Констатувальний контроль застосовується для перевірки готовно­сті оператора до виконання даної діяльності (чергування, виїзду в рейс тощо).

Прогнозний контроль проводиться з метою передбачення виник­нення в оператора небажаних станів, які можуть стати причиною зниження ефек­тивності його діяльності. Такий контроль необхідний у тих випадках, коли оператор виконує особливо відповідальні функції і його помилка чи зволі­кання можуть призвести до серйозних наслідків.

Тому виникає задача передбачити ці небажані стани раніше, ніж це відбилося на результатах ді­яльності оператора, і вжити необхідні заходи для запобігання настання таких станів.

В залежності від застосовуваних методів контроль стану прово­диться за зміною фізіологічних, психологічних чи біохімічних показників.

Фізіологічні показники характеризують ступінь напруженості орга­нізму і не завжди дозволяють визначити працездатність оператора, а тим більше прогнозувати її зміни. Їх використання вимагає застосування скла­дної апаратури для реєстрації та обліку змін в організмі людини.

Психологічні показники (пам’ять, увага, емоційно-вольова сфера тощо) більш тісно пов’язані з результатами діяльності, ніж фізіологічні. Це зв’язано з їх регулювальною функцією в діяльності.

Біохімічні показники (склад крові тощо) можуть давати інформацію про ступінь напруженості оператора, виникнення стресових станів тощо.

В залежності від способу впливу на оператора для отримання сиг­налів про його стан методи контролю можна використати як при природ­них, так і при штучних діях середовища. У першому випадку сигнали стану оператора знімаються при виконанні ним основної діяльності. У другому випадку для отримання сигналів про стан оператора основна діяльність призупиняється і в цей час він тестується. В цей же час проходить і зні­мання сигналів стану оператора. Прикладом методу з штучною дією є майже всі психологічні тести.

В залежності від способу отримання сигналів методи ко­нтролю стану оператора можуть бути контактними і безконтактними. При контактних методах для отримання сигналів стану оператора до тих чи інших ділянок тіла оператора кріпляться датчики. При безконтактних ме­тодах сигнали стану природним шляхом утворюються при виконанні або самої діяльності, або ж при обробці тестового завдання.

58. Контроль результатів діяльності оператора системи “людина-машина»

На діяльність людини і на весь процес оброблення інформації впливають ряд факторів, серед яких варто виділити такі:

- інформаційні фактори (тип задачі, характер сигналів, логічні можливості і т. д.);

- технічні фактори (здатність кодування, тип об’єкта, засіб передавання інформації);

- суб’єктивні фактори (індивідуальні особливості людини, стан організму і т. д.).

При використанні людини як ланки системи керування можливі помилки внаслідок її втоми, різних емоцій, захворювань та інших аналогічних явищ, що неприпустимо. Отже, необхідний контроль за діяльністю оператора. Розглянемо на прикладі лікаря-оператора. Це приводить до розширення апаратно-програмного забезпечення, що не завжди можна реалізувати. Внаслідок перерахованих вище причин використання людини як центра збирання інформації може призвести до помилок, пов’язаних з неправильним вибором інформації, з прийняттям неправильних рішень і т. д. В зв’язку з цим при розробленні системи бажано використовувати синтезований підхід до дослідження інформаційної взаємодії в системі “людина – машина”, який полягає в тому, що лікар розглядається одночасно як ланка системи керування (виконує функції контролю результатів оброблення даних і прийнятих системою рішень) і як центр збору інформації, а пацієнт – тільки як об’єкт контролю і керування. Весь об’єктивний контроль медико-фізіологічного стану пацієнта, оброблення отриманих результатів, їх аналіз і ухвалення первинного рішення здійснює система. При цьому лікар, який виконує функцію контрольованої ланки, забезпечує прийняття остаточного рішення щодо вибору методики лікування. Такий розподіл функцій лікаря і ЕОМ (електронна обчислювальна машина) істотно підвищує вірогідність оброблюваної інформації за рахунок того, що лікар зберігає значно менший об’єм даних і використовує свою оперативну пам’ять за її прямим призначенням – прийняттям остаточного рішення.

Ефективність такого підходу до аналізу діяльності лікаря і ЕОМ можна підвищити, якщо у певні часові інтервали розглядати лікаря-оператора не як ланку системи керування, а як об’єкт контролю. Це досягається, наприклад, введенням режиму "Самоконтроль стану лікаря", який відрізняється тим, що в систему додається ще один контур регулювання – контур нормалізації стану лікаря (контур самоконтролю стану лікаря).

У режимі "Самоконтроль" здійснюється контроль стану лікаря-оператора. Залежно від отриманих результатів контролю в системі формуються такі сигнали: "Норма", "Втома", "Небезпечний стан", “Тривога”. Відповідно до одного із сигналів лікар продовжує роботу або відсторонюється від неї.

Однією з основних причин того, що медичні прилади не завжди ефективно використовуються при проведенні різних медикобіологічних досліджень, особливо на периферії, є відсутність спеціальної технічної освіти медперсоналу, особливо в середнього, і висока складність керування радіоелектронними комплексами. Наявність складного керування роботою МІС (медичні інформаційні системи) і спеціалізованих приладів викликає появу в медперсоналу елементів недовіри і боязні та є однією з основних причин поганої психологічної сумісності комплексу "лікар – ЕОМ".

Сформуємо деякі вимоги до МІС, які дозволяють забезпечити високий рівень психологічної сумісності комплексу “лікар – ЕОМ – пацієнт”:

- пристрій тривоги повинен розміщуватися поза зоною сприйняття хворого з метою усунення негативного впливу сигналів медичної тривоги на стан пацієнтів;

- розроблювана апаратура повинна мати мінімальну кількість органів керування.

Вони повинні мати конкретні написи, які дають чітке уявлення про їхнє призначення.

Таким чином, використовуючи комплексний підхід до дослідження психологічної сумісності системи “лікар – ЕОМ – пацієнт”, необхідно прагнути до збільшення коефіцієнта її корисної дії та до забезпечення максимального рівня психологічної сумісності.

59. Загальні принципи визначення економічного ефекту систем "людина -машина".

Визначення економічної ефективності інженерно-психоло­гічних розробок.Визначаються річний економічний ефект, коефіцієнт економічної ефективності і термін окупності ін­женерно-психологічних розробок (ІПР). Усі ці завдання вирішуються на різних етапах функціо­нування СЛМ — від проектування до утилізації об'єкта. Для успішного вирішення в інженерній психології розроблено ряд методологічних принципів. Виконання їх на практиці сприяє підвищенню результативності та ефективності інженерно-психологічних досліджень і розробок. Принцип гуманізації праці. При вирішенні найважливіших практичних питань, в тому числі і таких, як підвищення продуктивності, якості та ефективності праці, вітчизняна інженерна психологія виходить насамперед з вимог, що пред'являються людиною до техніки і організації праці, з його можливостей і особливостей діяльності. Принцип гуманізації підкреслює також провідну, творчу роль людини в процесі праці. Протилежним йому є принцип сімпфлікаціі (спрощення), широко поширений у закордонній інженерної психології. При реалізації цього принципу прагнуть до максимального спрощення діяльності людини, з неї вихолощуються всі творчі елементи, а сама людина зводиться до придатка машини, залишаючись виконавцем лише механічних дій і рухів. Принцип активного оператора. У загальному випадку активність людини визначено його людською природою, тим, що людина в процесі роботи обов'язково має на увазі кінцеву мету своїх взаємодій з машиною; тим, що він не просто переробляє інформацію, приймає рішення, маніпулює органами управління, але обов'язково діє, має своє особисте ставлення до виконуваних дій, активно прагне до мети. Принцип проектування діяльності. Питання про проектування діяльності був поставлений в 1967 р.. Проект діяльності повинен виступати як основа вирішення всіх інших завдань побудови СЛМ. Принцип послідовності. Згідно з ним виконання інженерно-психологічних вимог не має представляти собою одноразовий захід зі створення проекту діяльності оператора, а має бути забезпечено на всіх етапах існування СЧМ: проектування, виробництва і експлуатації. Принцип комплексності. Реалізація цього принципу означає необхідність розвитку міждисциплінарних зв'язків інженерної психології, взаємодії її з іншими науками про людину і техніці.

60. Визначення економічної ефективності інженерно-психологічного проектування систем "людина - машина".

Максимальна ефективність системи «людина—машина» може бути забезпечена за умови, коли при її проектуванні і експлуатації буде врахований людський фактор. Відомо, що внаслідок помилок з боку працівника виникає від 20 до 50 % всіх порушень технології, аварійних ситуацій в системах управління. Проектування системи «людина—машина» передбачає аналіз характеристик об’єкта керування, розподіл функцій між людиною і машиною, проектування діяльності оператора і технічних засобів його роботи, оцінку системи в цілому. Воно базується на досягненнях інженерної психології, яка вивчає об’єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення і експлуатації системи «людина—машина». Одним із напрямків інженерно-психологічної оцінки є оцінка економічної ефектив­ності від упровадження інженерно-психологічних розробок (ПІР). Економічний ефект досягається за рахунок реалізації загальних інженерно-психологічних вимог і рекомендацій до СЛМ. У таблиці 1 показано характер зв'язку між загальними інженерно-психологічними вимогами і джерела­ми економічної ефективності. Якщо характер зв'язку дуже важливий, то він позначається — ДВ, важливий — В, а неважливий — НВ. Економічна оцінка базується на грошовому вимірі витрат, які характеризують капітальні вкла­дення (К) і експлуатаційні витрати (С). Основними показниками економічної ефективності від упровадження ІПР вважаються річний економічний ефект, коефіцієнт економічної ефективності і термін окупності ви­трат па ІПР. Для визначення річного економічного ефекту викорис­товують різницю між базовим варіантом СЛМ і варіантом, що розглядається. Для визначення економічної ефективності ПІР необхід­но співвіднести отриманий ефект із суттєвими витратами. Це можна зробити за допомогою коефіцієнта економічної ефективності, який вираховується за формулою. На сьогодні розроблено широкий перелік сучасних інженерно-психологічних вимог і рекомендацій, а також ме­тодик їх реалізації. Однак ефективність їх упровадження ще не досить висока, оскільки це пов'язано з додатковими витратами, та й методики обрахування економічного ефек­ту недосконалі. Це потребує пошуку нових шляхів підви­щення ефективності розробки і здійснення інженерно-психологічних заходів. Одним із таких шляхів с застосування комп'ютерної техніки для вирішення найбільш трудоміст­ких задач, особливо на етапі інженерно-психологічного проектування.

Дата добавления: 2015-05-08