Інженерно-психологічні вимоги до окремих видів зорової індикації в системі ЛМ

Оперативна пам'ять забезпечує вирішення поточних зав­дань оператором або виконання ним конкретних дій. Основними характеристика­ми оперативної пам'яті є ЇЇ обсяг, точність, швидкість за­пам'ятовування, термін зберігання інформації та особливості оперативних одиниць пам'яті.

Довготривала пам'ять зберігає інформацію для подаль­шого її використання. При переведенні інформації із ко­роткотривалої до довготривалої пам'яті відбувається її по­дальша селекція і реорганізація

Вторинна нам 'ять. Частина інформації з первинної пам'яті за допомогою повторення переводиться у вторинну пам'ять.

Короткотривала пам'ять - зберігає інформацію упродовж кількох секунд або хвилин.

Сенсорна пам'ять фіксує інформацію у модально-специфічному вигляді, що дає змогу описувати об'єкти в термінах їхніх фізичних характеристик.. Існують різні види сенсорної пам'яті: зорова (або іконічна), слухова, рухова, нюхова.

Первинна пам'ять. Інформація у первинній пам'яті зберігається як у вербально-акустичному, так і у модально-специфічному вигляді. Відібрана і перекодована інформація зберігається у первинній пам'яті, яка має невеликий обсяг, але значно більший час зберігання. За даними різних авторів, цей час становить від 5 до 30 с

Основні процеси пам'яті — це запам'ятовування, збе­рігання, забування та відтворення інформації. Дослідження свідчать, що ефективність запам'ятовування залежить не тільки від характеру діяльності оператора та його стану, а й від організації поданої інформації, її раціонального гру­пування. Цього можна досягти застосуванням ефективних кодів і алфавітів значної довжини, формуванням збіль­шених оперативних одиниць пам'яті. До того ж відомо, що ефективність запам'ятовування залежить від характе­ру зв'язку поточної інформації з попередньою та майбут­німи подіями в діяльності оператора. Характер цих зв'язків визначає стратегію прогнозування, формуючи певну систему координат, відносно якої оцінюється ін­формація. Ця система запам'ятовується в першу чергу, бо слугує основою запам'ятовування всієї подальшої інфор­мації.

9. Прийняття рішення в діяльності оператора в системі "людина - машина".
Процес прийняття рішень може бути алгоритмізованим або пошуковим.

При алгоритмізованому процесі прийняття рішень робота оператора пов'язана з пошуком і оцінкою заздалегідь відомих програм. При пошуковому - програма рішень операторові не відома, і вона створюється у процесі його трудової діяльності

В цих випадках значну роль у діяльності оператора відіграють процеси мислення, основою яких є пошук і відкриття чогось нового.

Оперативне мислення - це такий шлях вирішення практичних завдань, який здійснюється на основі моделювання оператором об'єктів трудової діяльності, в результаті чого формується суб'єктивна модель передбачуваної сукупності дій, що забезпечують вирішення поставленого завдання.

Основні етапи в структурі процесу прийняття рішень:

o усвідомлення задачі;

o оцінка ситуації;

o оформлення рішення.

Оперативне мислення завжди починається з усвідомлення задачі, аналізу ситуації, в результаті чого окреслюється відоме і визначається відшукуване. За змістом цей процес являє собою рух думок оператора від згорнутого формулювання виробничої задачі до детального розкриття її вимог, під задач.

На другому етапі - оцінки ситуації В процесі оцінювання ситуації здійснюється перехід від часткових висновків до загальних, які будуть покладені в основу рішення..

На етапі оформлення рішення оператор розміщує отримані висновки у певній послідовності шляхом їхньої класифікації, систематизації та розподілу відповідно до пунктів плану рішення.

З системних позицій проблема формування і прийняття рішень умовно має такі аспекти: логіко-психологічний, операціональний, функціонально-динамічний, формалізований.

Прийняття рішень завжди індивідуальне і потребує мобілізації всіх можливостей людини і як індивіда, і як особистості, і як суб'єкта діяльності, що визначається інтелектуальним запасом знань, індивідуальними особливостями прояву розумової активності, працездатністю, а також системою соціально зумовлених ціннісних орієнтацій. Процес прийняття рішень (особливо нових, оригінальних) залежить не тільки від соціально сталих норм і вимог, а й від індивідуального досвіду.

10. Керуючі дії оператора в системі "людина — машина".

Точність реалізації прийнятого рішення в керуючій дії значною мірою залежить від ступеня узгодження моторного "виходу" оператора з конструкцією органів управління. Будь-яка керуюча дія складається зі значної кількості елементарних дій, поєднаних між собою в цілісну структуру завдяки центральному механізмові регуляції.

Серед основних характеристик керуючих дій оператора виділяють: часові, силові, просторові і точнісні.

Часова (швидкісна) характеристика операцій ввімкнення вимірюється тривалістю рухової реакції, яка залежить від відстані перенесення руки, ширини органу управління і визначається співвідношенням

Силові характеристики рухів залежать від характеру самих рухів (витягування, штовхання, відведення тощо) і кута між плечем та вертикаллю тіла.

Допросторових характеристик рухів оператора належать розміри зон досяжності в моторному полі і траєкторія рухів. Моторна діяльність оператора переважно виконується за нерухомого положення тіла, тобто без переміщення тулуба, і тому розміри моторного поля визначаються розмірами рук оператора.

Мовний канал надходження інформації до машини має ряд переваг над механічним, ручним, зокрема:

o звільнює людину-оператора від залежності від стаціонарного робочого місця, надаючи їй можливість вільного переміщення під час управління об'єктом;

o у певних випадках швидший і надійніший, ніж механічний, у 2-3 рази, до того ж і налагодження зворотного зв'язку в цих випадках ефективніше.

o не потребує забезпечення необхідного освітлювання.

11. Діяльність оператора в системі "людина – машина

Діяльність - це складна, багаторівнева, динамічна структура зі значними можливостями переходу від одного рівня до іншого.

Специфіка діяльності оператора пов'язана зі спрямованістю СЛМ, характером її використання, ступенем участі і кількістю операторів, умовами її експлуатації.

Щодо характеру перебігу процесу управління СЛМ можуть бути детерміновані, недетерміновані та ігрові

Залежно від домінування певного психологічного процесу діяльність оператора може бути:

o сенсорно-перцептивна; (основне завдання оператора полягає у прийманні інформації та її оцінці)

o моторна;(властивий значний обсяг виконавчих дій.)

o інтелектуальна.(характеризується тим, що головними є процеси обробки інформації та прийняття рішень. Така діяльність характерна для опера-торів-дослідників, диспетчерів)

Опис структури та класифікація діяльності операторів сприяє визначенню ролі та місця людини-оператора у СЛМ, розподілу функцій у системі, організації процесу навчання і тренувань, а також визначенню факторів, від яких залежить ефективність і надійність СЛМ

12. Кількісні характеристики діяльності оператора в системі "людина -машина"

Під властивістю СЛМ розуміється її об'єктивна здатність, що виявляється впроцесі експлуатації. Кількісна характеристика тої чи іншої властивості системи, що розглядається стосовно до певних умов її створення та експлуатації, носить назву показника якості СЛМ.

У нашій країні розроблена певна номенклатурапоказників якості промислової продукції. Вона включає в себе 8 груп показників, за допомогою яких можна кількісно оцінювати різнівластивості продукції. До них відносяться: показники призначення, надійності ідовговічності, технологічності, стандартизації та уніфікації, а також ергономічний, естетичний, патентно-правовий і економічний показники.

Зупинимося лише на тих показниках, які впливають на діяльність людини в СЛМ або залежать відрезультатів його діяльності.

Швидкодія (час циклу регулювання) визначаєтьсячасом проходження інформації по замкнутому контуру «людина – машина.

Надійність характеризує безпомилковість (правильність) рішення, що стоять перед СЛМ завдань. Оцінюється вона ймовірністю правильного рішення задачі.

Важливою характеристикою діяльності оператора є також точність його роботи. Під точністю роботи оператора слід розуміти ступінь відхилення деякого параметра, що вимірюється, що встановлюється аборегульованого оператором, від свого істинного, заданого або номінальногозначення.

Своєчасність вирішення задачі СЛМ оцінюється ймовірністю того,що стоїть перед СЛМ завдання буде вирішено за час, що не перевищуєприпустиме.

Оскільки більшість СЛМ працюють в межах певних часовихобмежень, то несвоєчасне рішення задачі призводить до недосягненнямети, що стоїть перед системою «людина - машина».

Небезпечні та шкідливі ситуації можуть створюватися як технічними причинами (несправність машини, аварійна ситуація, несправність захиснихспоруд), так і порушеннями правил і заходів безпеки з боку людей.
При цьому, в умовах автоматизованого виробництва, коли контактлюдини з робочими частинами машин і устаткування порівняно невеликий,велика роль у виникненні небезпечних і шкідливих для людини ситуацій належить психофізіологічних факторів. Ступінь автоматизації СЛМ характеризує відносну кількістьінформації, що переробляється автоматичними пристроями. Оптимальна ступінь автоматизації встановлюється впроцесі рішення задачі розподілу функцій між людиною і машиною.

Велике значення при аналізі та оцінці СЧМ мають ергономічні показники. Вони враховують сукупність специфічних властивостей системи
«Людина - машина», що забезпечують можливість здійснення в нійдіяльності людини (групи людей). Ергономічні показникиявляють собою ієрархічну структуру, що включає в себе ціліснуергономічну характеристику (ергономічність СЧМ), комплексні
(керованість, обслужіваемость, освояемость і населеність СЧМ), групові
(соціально-психологічні, психологічні, фізіологічні,антропометричні, гігієнічні) та одиничні показники.

13. Напруга діяльності оператора в системі "людина - машина"

Емоційна напруга і її симптоми. Нервово-психічна напруга розглядається як загальна реакція організму при зміні стереотипу діяльності і найбільш різко проявляється при уявній або реальній загрозі життю або здоров’ю. Небезпека нервово-психічної напруги для особистості і колективу криється в тому, що вона проявляється в дезорганізації поведінки, гальмуванні раніше напрацьованих навичок, неадекватних реакціях на зовнішні роздратування, труднощі в розподілі уваги, звуженні об’єму уваги та пам’яті, імпульсивних діях. Такі зміни в психічні сфері безумовно негативно позначаються на рівні працездатності та безпечної діяльності спеціалістів.

Напруга також пов'язана з психологічними функціями і професійною діяльністю. Вона має свої різновиди:

1) інтелектуальна напруга, викликана частим звер­ненням до інтелектуальних процесів при формуванні плану об­слуговування, великою кількістю проблемних ситуацій;

2) сенсорна напруга, викликана великими труднощами у засвоєнні необхідної інформації;

3) політонія, напруга, викликана частим переключен­ням уваги в несподіваних напрямках;

4) фізична напруга, викликана перевантаженням на руховий апарат людини;

5) емоційна напруга, викликана конфліктними умова­ми, аварійною ситуацією, несподіванкою;

6) напруга чекання, напруга, що виникає під час без­діяльності людини і підтримкою готовності до неї;

7) мотиваційна напруга, викликана боротьбою моти­вів, вибором критеріїв для прийняття рішення;

8) втома — напруга, пов'язана з тимчасовим зниженням працездатності, викликаною довготривалою роботою тощо.

14. Алгоритмічний опис діяльності оператора в системі «людина - машина»

Одним із найрозповсюдженіших уважається метод алгоритмічного опису діяльності оператора. В його основу було покладено принцип алгоритмічного опису управління, розроблений для технічних систем О.О. Ляпуновим і Г.О. Шестопалом.

Алгоритмом будь-якої системи управління, в тому числі і біологічної, є сукупність елементарних операцій переробки інформації і логічних умов, що визначають їх послідовність і забезпечують вирішення поставленого завдання. Складовими алгоритмічного опису є оперативні одиниці діяльності людини. Такими одиницями можуть бути образи сприймання і пам'яті, поняття і судження, а також прості та складні дії оператора (сприймання інформації з приладів, виконання розрахункових дій, ввімкнення тумблерів тощо).

Оперативні одиниці можуть бути двох видів:

·логічні умови (образи, поняття, судження), які пропонують вибір певного шляху дій оператора;

·«оператори», тобто певні, конкретні дії оператора.

Для запису алгоритму використовується його логічна схема (ЛСА), в якій застосовується система символічних позначень. Великими латинськими літерами позначаються «оператори» - певні, конкретні дії, а маленькими літерами - логічні умови. Серед типових дій оператора розрізняють аферентні акти (сприймання інформації, отримання команд тощо), які позначаються індексом а, і еферентні дії (натискання кнопок, подання команд тощо), які позначаються індексом є. Виконання логічної умови позначається індексом 1, а невиконання - індексом 0. Алгоритмічний опис прочитується як звичайний вербальний текст - зліва направо. Великі літери читаються послідовно одна за одною.

Якщо в схемі трапляється мала літера, котра позначає логічну умову, то після неї ставиться вихідна стрілка з номером, який указує на можливу спрямованість дій оператора. Але тут можливі два варіанти:

·якщо умова виконана, то, незважаючи на стрілку, алгоритм прочитується далі, тобто переходить до наступного елемента діяльності;

·якщо умова не виконана, то необхідно продовжувати читання алгоритму за стрілкою, яка вказує, до якого елемента алгоритму треба переходити.

Про це свідчить вхідна стрілка з таким самим номером.

15. Функціональний стан оператора в системі "людина - машина".

Функціональні стани оператора - це комплекс характеристик тих функцій і якостей людини, які безпосередньо або опосеред-I ковано зумовлюють її трудову діяльність.

Визначати функціональні стани оператора можна не за окремими показниками певних фізіологічних і психологічних функцій, а враховуючи характер їхнього взаємовпливу і взаємодії у процесі діяльності. Зрушення стану характеризується будь-якими відхиленнями інтегральних або часткових характеристик від початкового їх значення.

Функціональні стани оператора залежать від сукупності специфічних властивостей у структурі особистості:

o особливостей темпераменту, які відображаються у динамічних характеристиках перебігу психічних процесів і в котрих проявляються потужність, рухливість і врівноваженість нервових процесів;

o мотивації до операторської діяльності, бажання вдосконалювати свою професійну майстерність;

o здатності до короткотривалого значного напруження при виникненні стресових ситуацій;

o емоційної стійкості, особливо емоційно-моторної і емоційно-сенсорної;

o швидкості переключення, стійкості та обсягу уваги;

o швидкості і точності складних видів рухових реакцій, координації рухів, легкості створення і перетворення рухових стереотипів;

o наполегливості і рішучості в поєднанні з ініціативністю і самокритичністю.

Зміни функціональних станів оператора у процесі виконання ним певної діяльності проходять такі фази, які характеризуються і певними змінами працездатності. Це, зокрема:

1) мобілізація;

2) первинна реакція;

3) гіперкомпенсація;

4) компенсація;

5) субкомпенсація;

6) декомпенсація;

7) зрив або перенапруження

16. Емоційний стан оператора в системі "людина - машина".

Емоційні стани це стани, що виникають через переживання людиною її відношення до зовнішнього світу, до самої себе, до характеру змін кількісних і якісних параметрів відповіді на сигнали зовнішнього середовища і пов'язані з індивідуальною семантичною значущістю інформації, яку отримує людина-оператор.

Стани людини-оператора можна класифікувати за різними ознаками

.Відносно стійкі і довготривалі стани

Ситуативні, короткочасні

Періодичні стани.

Найбільш важливою, з точки зору впливу на ефективність діяльності оператора, є класифікація станів за рівнем напруженості. Вони поділяються на:

o емоційне збудження;

o емоційну напруженість;

o стрес як стан підвищеної емоційної напруженості.

Емоційне збудження характеризується активацією різних функцій організму, підвищеною готовністю до різних неочікуваних дій у відповідь на дію емоціогенних факторів, але без застосування цілеспрямованих, вольових актів.

Емоційна напруженість характеризується активацією різних функцій організму в зв'язку з конкретними вольовими актами або виконанням цілеспрямованої діяльності, або підготовкою до неї, або очікуванням якої-небудь небезпеки.

Стрес (підвищена напруженість) характеризується частковим зниженням ефективності психічних функцій, координації рухів і працездатності. Підвищення емоційної напруженості може спричинюватись дією таких груп факторів, як:

o фізіологічний дискомфорт;

o біологічний страх;

o дефіцит часу;

o підвищена складність задач;

o значна відповідальність за правильне рішення;

o наявність релевантних перешкод;

o дефіцит інформації для прийняття адекватного рішення;

o сенсорна депривація;

o нечіткість вимог до системи.

емоційні станів визначають дві групи факторів - зовнішні і внутрішні.

Зовнішні емоціогенні фактори - це екстремальні факториВнутрішні емоціогенні ф актори надають тому чи тому зовнішньому фактору необхідний ступінь емоційностіПсихічні стани - це складні явища психічної діяльності, для вивчення яких застосовують різні методи, зокрема:

o поведінкові (поза, міміка, пантоміміка, характер рухової діяльності і мовної поведінки);

o комунікативно-поведінкові (стиль і характер спілкування з іншими людьми);

o вегетативні (реакції серцево-судинної і дихальної систем та внутрішніх органів);

o біохімічні (обмін речовин, ферментні й ендокринні реакції).

Емоції - це психофізіологічний стан організму, який має суб'єктивне забарвлення. Розрізняють два типи емоційного напруження - збудливий і гальмівний.

домінуючому об'єкті; при цьому оператори можуть не реагувати на слабкі подразники, не бачити дій людей з найближчого оточення.

17. Втома оператора в системі "людина - машина" та її показники.

Втома - це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних і якісних показників, нещасних випадків.

Втомлюваність визначається не тільки фізіологічними, а й психологічними, результативно-виробничими і соціальними факторами, тому її потрібно розглядати з трьох боків: з суб'єктивного - як психічний стан, за роботою фізіологічних механізмів і з боку динаміки продуктивності праці.

компоненти втоми як переживання:

/ почуття слабосилля, коли людина відчуває, що не може підтримувати свою працездатність. / розлади уваги - виявляються або в легкому відволіканні уваги, в її малорухливості, зацикленні на якомусь об'єкті, або, навпаки, хаотичності і нестійкості;

/ розлади у сенсорній ділянці - стаються через зниження ефективності роботи рецепторів.

/ порушення у моторній сфері - відбиваються в характері рухів; вони менш координовані й точні, їхній ритм нечіткий, темп виконання або повільний, або безладний;

/ розлади пам 'яті й мислення - пов'язані з забуванням плану дій, необхідних нормативних документів і в той самий час здатністю пам'ятати зовсім іншу інформацію.

/ послаблення волі - проявляється у зниженні самоконтролю, рішучості в діях і наполегливості в досягненні мети;

/ сонливість - виражається через "захисне гальмування" від виснажливої роботи.

Динаміку наростання втомлюваності,

На першій стадії з'являється слабке відчуття втоми. Працездатність не знижується або знижується несуттєво. Людина через підвищений інтерес до роботи, стимулювання або вольові якості може підтримувати належну працездатність. Але такий опір втомі призводить до специфічного "вибуху" перевтомлення, наслідки якого мають значну руйнівну силу.

Друга стадія характеризується помітним зниженням працездатності і, в багатьох випадках за рахунок якості діяльності, майже незмінними кількісними показниками.

Третя стадія втомлюваності має форму перевтомлення. Працездатність людини різко знижується. Оператор намагається зберегти необхідний темп роботи, але діяльність стає дезорганізованою, темп нестійким, а людина, відчуваючи неможливість продовжувати працювати, навіть впадає у хворобливий стан.

Найефективніші засоби попередження втоми на виробництві - це ритмізація трудових процесів, застосування необхідних режимів праці і відпочинку.

18. Проектування систем "людина - машина": загальне уявлення. Проектування системи «людина—машина» передбачає аналіз характеристик об’єкта керування, розподіл функцій між людиною і машиною, проектування діяльності оператора і технічних засобів його роботи, оцінку системи в цілому. Воно базується на досягненнях інженерної психології, яка вивчає об’єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення і експлуатації системи «людина—машина». Комплексним вивченням трудової діяльності людини займається наука ергономіка. Об’єктом ергономіки є система «людина—техніка—середовище», а завданням — погодження характеристик машини і навколишнього середовища з характеристиками людини. Основними ергономічними вимогами до проектування системи «Людина-машина» є гігієнічні, антрометричні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні. Гігієнічні вимоги визначають умови життєдіяльності і працездатності людини в процесі взаємодії з технікою і середовищем.

Показниками є:

· рівень освітлення, температура, вологість, шум, вібрація, токсичність, загазованість тощо. · раціональна робоча поза, оптимальні зони досягнення, раціональні трудові рухи.

· темп робочих рухів, обсяг інформації, навантаження на м’язову та нервову системи.

19. Проектування засобів відображення інформації в системі "людина -машина".

Особливий інтерес для інже­нерної психології становлять ті технічні компоненти СЛМ, з якими має справу людина. Це перш за все різні технічні засоби відображення інфор­мації (ЗВІ), що взаємодіють із сенсорним входом людини, і технічні засоби введення інформації, завдяки яким людина впливає на функціонування СЛМ.

Різноманітність ЗВІ зумовила появу і різних форм їхньої класифікації.

1) За функцією інформації, що видається, ЗВІ діляться на командні (цільові) і ситуаційні (контрольні). Командні індикатори відображають мету управління, якої потрібно досягти, і надають відомості про необхідні дії. Ситуаційні індикатори дають інформацію не тільки про відхилення технологічного процесу від заданої програми, а й про окремі показники цього процесу.

2) За способом використання інформації індикатори поділяються на три групи: прилади контрольного, якісного, кількісного надання інформації.

3) За модальністю сигналу індикатори поділяються на зорові, акустичні, тактильні тощо.

4) За формою сигналу, тобто за відношенням властивостей сигналу до властивостей об'єкта, розрізняють абстрактні і зображувальні ЗВІ.

У першому випадку сигнали передаються у вигляді абстрактних символів (цифри, літери, геометричні фігури тощо).В другому випадку інформація передається у формі зображення.

5) За рівнем деталізації інформації ЗВІ можуть бути інтегральними і детальними.

На інтегральних індикаторах інформація подається в узагальненому вигляді, що скорочує час її пошуку і синтезування (графік, діаграми,). Засоби відображення інформації є технічною основою побудови інформаційної моделі процесу управління, з якою працює оператор.

Для створення умов ефективної діяльності оператора інформаційна модель має відповідати трьом основним вимогам:

• за змістом, адекватно відображаючи об'єкт управління і довколишнє середовище;

• за кількістю інформації, забезпечуючи оптимальний інформаційний баланс;

• за формою і композицією, слугуючи завданням управління і враховуючи психофізіологічні можливості оператора.

За допомогою різних технічних елементів індикації створюють і засоби відображення інформації, які можуть бути виконані у вигляді табло, мнемосхем, панелей приладів, щитів.

20. Класифікація та загальні інженерно-психологічні вимоги до засобів відображення в системі "людина - машина". На всіх етапах проектування, створення, випробування, експлуатації та утилізації СЛМ, а також експертної оцінки діючих систем треба враховувати загальні інженерно-психологічні вимоги і рекомендації, окремі з яких закріплені відповідними державними або галузевими стандартами. Вже на етапі розробки технічного завдання проводяться пошук і систематизація необхідних загальних інженерно-психологічних вимог і рекомендацій для певного класу, типу СЛМ та її складових. Урахування людського фактора при модифікації і модернізації об'єкта починається вже на етапі його експлуатації і триває до закінчення всього "життєвого циклу". Структура інженерно-психологічних вимог визначається можливістю їх практичного застосування і ступенем деталізації. Загальні інженерно-психологічні вимоги в процесі розробки систем перетворюються на конкретні через деталізацію, уточнення і коригування стосовно певної системи, її призначення, умов застосування і узгодження обмежень.

Загальні інженерно-психологічні вимоги:

1. Організація СЛМ містить вимоги до:

o раціонального рівня адаптації;

o розподілу функцій між людиною і машиною;

o визначення чисельності та кваліфікації операторського і обслуговуючого персоналу.

2. Організація діяльності людини-оператора складається з вимог до:

o структури й алгоритму діяльності оператора;

o класифікації, організації і структури інформаційних моделей;

o системи кодування інформації;

o організації раціональних режимів праці і відпочинку;

o методів і організації психофізіологічного відбору;

o методів комплектування груп операторів;

o методів організації навчання і тренування;

o методів аналізу помилкових дій оператора.

3. Технічні засоби діяльності охоплюють вимоги до:

o організації і конструювання робочих місць, вибору робочої пози оператора;

o проектування і розміщення елементів робочого місця, зокрема засобів відображення інформації, органів управління, допоміжних технічних засобів, спецспорядження;

o апаратури навчання і тренування (моделювального пристрою, апаратури контролю підготовки).

4. Фактори середовища передбачають вимоги до:

o функціональних приміщень, їхніх розмірів і розташування, організації простору для пересування людей і транспортування вантажів;

o фізичних і хімічних факторів робочого місця людини-оператора.

5. Техніка безпеки праці складається з вимог до дотримання параметрів технологічного процесу і певної послідовності проведення робіт із застосуванням необхідного спецодягу, спецінструменту і спецспорядження.

Важливою складовою діяльності оператора є етап приймання інформації про об'єкт управління. Головними психічними процесами, що забезпечують перебіг цього етапу, є процеси відчуття, сприймання, мислення та уяви. Приймання інфор­мації людиною-оператором необхідно розглядати як процес формування перцептивного образу, тобто суб'єктивного відоб­раження у свідомості людини властивостей об'єкта, що на неї діє. Найбільша кількість інформації (близько 90 %) передається через зоровий аналізатор, адекватними подразниками для якого є світлова енергія, а рецептором — око. Зір дає змогу сприймати форму, яскравість, колір і рух об'єктів. Можливості зорового аналізатора визначаються його енергетичними, просторовими, часовими та інформа­ційними характеристиками. Енергетичні характеристики зорового аналізатора виз­начаються інтенсивністю сигналів, або яскравістю. Світло­вий потік, що падає на око людини, породжує певні зо­рові відчуття. Об'єкт краще виглядатиме або сприймати­меться, якщо він випромінюватиме певну кількість світла, тобто матиме певну яскравість, яка визначається за фор­мулою. Просторові характеристики зорового аналізатора залежать від гостроти зору, поля зору і обсягу сприймання. Гострота зору характеризується властивістю ока розрізнювати дрібні деталі об'єкта. Вона визначається величиною, еквівалентною тому мінімальному розмірові об'єкта, за якого він розріз­нюється оком. Розмір об'єкта виражається в кутових вели­чинах, котрі пов'язані з його лінійними розмірами. Значну роль у сприйманні інформації відіграють рухи очей. Вони поділяються на два основні класи: пошукові та гностичні.

22. Засоби кодування інформації в системі "людина - машина".

Термін "кодування" означає перетворення відомостей у сигнал, зручний для передавання по каналах зв'язку. Щодо діяльності оператора кодування визначає спосіб представлення інформації за допомогою умовних символів. Проблема оптимального кодування - це вирішення питань вибору категорій коду, довжини алфавіту сигналів, компонування кодового знака, можливості компонування сигналів у групи. Категорія коду визначається засобами кодування інформації, серед яких виділяють геометричні фігури, літери, цифри, колір, яскравість, розмір, орієнтацію, частоту мерехтіння тощо. Вибір категорій коду залежить від характеру вирішуваного оператором завдання. Певна категорія коду може бути ефективною для вирішення одних завдань і неефективною для інших. Визначення категорій коду залежить і від форми об'єкта. В багатьох випадках швидкість і точність розрізнення і впізнання об'єкта збільшувалися з підвищенням ступеня схожості зображення об'єкта з самим об'єктом. Не тільки наочність, а й конкретність (зв'язок форми сигналу зі значенням об'єкта) забезпечують продуктивне запам'ятовування і зберігання символів у пам'яті. Компонування кодового знака теж впливає на ефективність кодування. При конструюванні знака варто дотримуватися певних вимог і рекомендацій.

23. Інженерно-психологічні вимоги до акустичних індикаторів інформації в системі ЛМ. Акустичні сигнали можуть передаватись у формі звуків або в мовній формі і використовуються у таких випадках: -коли інформація проста, стисла і потребує негайної реакції; -якщо застосування візуальної інформації неможливе за умовами роботи; -при необхідності попередження оператора про надходження наступного сигналу; -коли потрібен мовний зв'язок. Звукові сигнали використовують для попередження оператора про небезпеку або про перехід системи в інший стан, для нагадування про використання певних дій чи для привертання уваги оператора. Джерелом звукових сигналів можуть бути звукові генератори, гудки, сирени, свистки, дзвоники. Вони характеризуються: o частотою: для аварійних сигналів - 800-5000 Гц, для попереджувальних - 200-800 Гц; o рівнем звукового тиску в місці приймання: для аварійних сигналів - 90-100 дБ, для попереджувальних - 30-80 дБ; o тривалістю окремих сигналів та інтервалів, яка має бути не менша ніж 0,2 с; тривалістю інтенсивних сигналів, котра не перевищувала б 10 с; o модуляцією сигналів, яку необхідно здійснювати за рахунок зміни амплітуди і частоти. Основні вимоги до мовних сигналів, які формуються синтезатором, зумовлені психофізіологічними характеристиками процесу приймання інформації слухової модальності. Для підвищення швидкості і точності сприйняття сигналів оператор використовує інтегральні та полісенсорні (полімодальні) ЗВІ. Інтегральні засоби подання інформації - так звані контактні аналоги (рис. 25) - доцільно застосовувати у випадках, коли прийняття рішень вимагає від оператора. В побудові полімодальних ЗВІ враховують не тільки особливості функціонування кожного аналізатора, а й їхні взаємовпливи у процесі приймання інформації. Характеристики сигналів, що подаються операторові, мають забезпечувати необхідний рівень їх диференційованого сприймання. Для цього при кодуванні сигналів ураховують оперативні пороги сприймання, а кожний сигнал наділяють двома-чотирма ознаками, аби запобігати помилкам. Для більш рівномірного завантаження аналізаторів оператора основна інформація має оптимально розподілятися між зоровим, слуховим та іншими аналізаторами.

24. Побудова систем відображення інформації (СВІ) в системі «людина – машина»

Конкретні типи СВІ, їхня кількість і розташування визначаються характером функцій оператора у СЛМ, особливостями його діяльності, а також психофізіологічними особливостями самої людини-оператора. Різноманітність ЗВІ зумовила появу і різних форм їхньої класифікації.

1) За функцією інформації, що видається, ЗВІ діляться на командні (цільові) і ситуаційні (контрольні). Командні індикатори відображають мету управління, якої потрібно досягти, і надають відомості про необхідні дії. Такими індикаторами є командні табло ("Стій", "Іди") або командні прилади пілота при здійсненні посадки, або судновий телеграф, що задає напрямок руху судна чи кількість обертів двигуна, тощо.

2) За способом використання інформації індикатори поділяються на три групи: прилади контрольного, якісного, кількісного надання інформації.

3) За модальністю сигналу індикатори поділяються на зорові, акустичні, тактильні тощо.

Дата добавления: 2015-05-08