Вплив внутрішніх і зовнініх ризиів на ставку дисконту

Критерії оцінки результатів інновацій, актуальність, значущість, багатоаспектність

Основними критеріями оцінювання результатів інновацій є актуальність, значущість, багатоаспектність.

Актуальність. Вона передбачає відповідність інноваційного проекту цілям науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб'єктом управління науково-технічних, економічних, соціальних і екологічних пріоритетів, які можуть відображати загальносвітові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.

Значущість. Визначається з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління і з позицій суб'єкта підприємництва.

Державна значущість полягає у вирішенні проблем загальнодержавного масштабу у всіх сферах життєдіяльності населення відповідно до цілей науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни.

Регіональна значущість відображає ступінь вирішення властивих певному регіону соціально-економічних і екологічних проблем, цілі реалізації його потенціалу шляхом здійснення інноваційних програм і реалізації інноваційних проектів.

Галузева значущість показує вплив інновації на вирішення проблем, важливих для багатьох господарюючих суб'єктів галузі.

Значущість для суб'єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення технологічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.

Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інновації на різні сторони діяльності суб'єкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту.

Зовнішні чинники — це чинники прямого і непрямого впливу. До чинників прямого впливу належать: взаємовідносини з постачальниками і покупцями; конкуренція; законодавство, що регулює підприємницьку діяльність; податкова система; непередбачені дії органів державного управління і місцевого самоврядування; корупція і рекет. До чинників непрямого впливу належать:

· економічна ситуація в країні діяльності;

· економічний стан галузі діяльності; міжнародні події; політична ситуація;

· стихійне лихо.

Зовнішні причини пов'язані з поведінкою контрагентів, впливом макроекономічних факторів, природнокліматичними умовами та ринковою ситуацією.

Внутрішні чинники ризику можна поділити на групи чинників, що пов'язані з управлінням підприємством, виробничою діяльністю, ресурсами та їхнім використанням. Ці групи чинників містять у собі інші конкретні, діючі на кожному підприємстві чинники. Внутрішні причини породжуються здатністю працівників системи управління ризикувати підприємством (фірмою), невизначеністю управлінських рішень (нововведень), організаційними неузгодженостями.

Сукупний вплив усіх зовнішніх чинників ризику на інвестиційну діяльність підприємства проявляється, з одного боку, через формування витрат на виробництво (чинників, пов'язаних із підготовкою виробництва) і, з другого — через формування доходу від реалізації продукції (чинників, пов'язаних із відшкодуванням витрат і отриманням прибутків внаслідок реалізації продукції).

Об'єктивно існуюче ділення всіх чинників на дві групи зумовлює необхідність диференціації впливу ризику при розрахунку ефективності інвестиційного проекту. Тому враховувати вплив зовнішніх чинників ризику правомірно при розрахунку витрат на виробництво продукції і доходу від її реалізації. А вплив внутрішніх чинників ризику доцільно враховувати за рахунок збільшення ставки дисконту на величину премії за ризик

6 Організація конструкторської підготовки виробництва

Основним завданням проектно-конструкторської підготовки виробництва є створення комплекту креслярської документації для виготовлення й випробування макетів, дослідних зразків (дослідної партії), установлювальної серії і документації для сталого серійного або масового виробництва нових виробів з використанням результатів прикладних НДР, ДКР відповідно до вимог технічного завдання.

Зміст і порядок виконання робіт на цій стадії системи СОНТ регламентуються державним стандартом (ДСТ) про єдину систему конструкторської документації (ЄСКД). ДСТ визначає такі стадії конструкторської підготовки виробництва (КПВ), як технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний, технічний та робочий проекти.

Технічне завдання є вихідним документом, на основі якого здійснюється вся робота з проектування нового виробу. Воно розробляється на проектування нового виробу за дорученням або підприємства-виготівника продукції і погоджується з замовником (основним споживачем), або замовника. У технічному завданні визначається призначення майбутнього виробу, ретельно описуються його технічні й експлуатаційні параметри і характеристики: продуктивність, габарити, швидкість, надійність, довговічність й інші показники, обумовлені характером роботи майбутнього виробу. У ньому також містяться відомості про характер виробництва, умови транспортування, зберігання і ремонту; рекомендації з виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її складові; техніко-економічного обґрунтування й інші вимоги.

Розробка технічного завдання базується на основі виконаних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, результатів вивчення патентної інформації маркетингових досліджень, аналізу наявних аналогічних моделей і умов їхньої експлуатації.

Після узгодження і затвердження технічна пропозиція є підставою для розробки ескізного проекту. Останній розробляється в тому разі, якщо це передбачено технічним завданням або технічною пропозицією; у ньому визначаються обсяг і склад робіт.

Ескізний проект складається з графічної частини і пояснювальної записки. Перша частина містить принципові конструктивні рішення, що дають уявлення про виріб і принцип його роботи, а також дані, що визначають призначення, основні параметри і габаритні розміри. На цій стадії розробляється документація для виготовлення макетів, здійснюється їхнє виготовлення й випробування, після чого корегується конструкторська документація. Друга частина ескізного проекту містить розрахунок основних параметрів конструкції, опис експлуатаційних особливостей і зразковий графік робіт з технічної підготовки виробництва.

Технічний проект розробляється на основі затвердженого ескізного проекту і передбачає виконання графічної та розрахункової частин, а також уточнення техніко-економічних показників створюваного виробу. Він складається із сукупності конструкторських документів, які містять остаточні технічні рішення, що дають повне уявлення про пристрій розроблювального виробу і вихідні дані для розробки робочої документації.

У графічній частині технічного проекту надаються креслення загального вигляду проектованого виробу, вузлів у складанні й основних деталях. Креслення обов'язково узгоджуються з технологами.

У пояснювальній записці міститься опис і розрахунок параметрів основних складальних одиниць і базових деталей виробу, опис принципів його роботи, обґрунтування вибору матеріалів і видів захисного покриття, опис усіх схем і остаточні техніко-економічні розрахунки. На цій стадії під час розробки декількох варіантів виробів виготовляються і випробуються дослідні зразки.

Робочий проект є подальшим розвитком і конкретизацією технічного проекту. Ця стадія КПВ має три рівні:

1) розробка робочої документації дослідної партії (дослідного зразка);

2) робочої документації настановної серії;

3) робочого документа сталого серійного або масового виробництва.

Перший рівень робочого проектування виконується в три, а іноді й у п'ять етапів.

На першому етапі розробляють конструкторську документацію для виготовлення дослідної партії.

На другому етапі здійснюють виготовлення і заводські випробування дослідної партії.

Третій етап полягає в корегуванні технічної документації за результатами заводських випробувань дослідних зразків.

Якщо виріб проходить випускні випробування (четвертий етап), то в їх процесі уточнюються параметри і показники виробу в реальних умовах експлуатації" виявляються всі недоліки, що згодом усуваються.

П'ятий етап полягає в корегуванні документації за результатами випускних випробувань і узгодженні з технологами питань, що стосуються класів жорсткості, точності, допусків і посадок.

Другий рівень робочого проектування виконується у два етапи.

На першому етапі в основних цехах заводу виготовляють настановну серію виробів, яка потім проходить тривалі випробування в реальних умовах експлуатації, де уточнюють стійкість, довговічність окремих деталей і вузлів виробу, намічають шляхи їхнього підвищення.

На другому етапі роблять корегування конструкторської документації за результатами виготовлення, випробувань й оснащення технологічних процесів виготовлення виробів спеціальним оснащенням. Одночасно з цим корегують технологічну документацію.

Третій рівень робочого проектування виконується у два етапи. На першому етапі здійснюють виготовлення й випробування головної або контрольної серії виробів, на основі якої проводять остаточпе відпрацьовування та вивірку технологічних процесів і технологічного оснащення, корегування технологічної документації, креслень пристосувань та ін., а також нормативів витрат матеріалів і робочого часу. На другому етапі остаточно корегують конструкторську документацію.

За рахунок ретельного відпрацьовування конструкції виробу і його окремих частин забезпечуються максимальна технологічність у виробництві, надійність і ремонтопридатність в експлуатації.

Коло робіт, виконуваних на стадіях, може відрізнятися від розглянутого залежно від типу виробництва, складності виробу, ступеня уніфікації, рівня кооперування і низки інших чинників.

Дата добавления: 2015-05-08