Позовна давність. Строки захисту цивільних прав

Строки захисту цивільних прав.

Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках зале­жить від дотримання строків, встановлених законом.

Зокрема, для захисту прав важливе значення мають претензійні строки і строки позовної давності.

Претензійний строк — це встановлений законодавством промі­жок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) про врегулювання суперечки, що виникла між ними. їх дотримання має важливе значення, оскільки надалі від цього залежить можливість позовного захисту. Разом з тим, сфера застосування цих строків обмежена і за суб'єктним складом, і за колом відносин (деякі господарські відносини).

Більш загальною є вимога дотримання строку позовної давності, яка стосується всіх учасників цивільних правовідносин.

Позовна давність це строк, в межах якого особа може звер­нутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Значення інституту позовної давності пояснюється низкою при­чин. Насамперед, обмеження строку для розгляду спору полегшує надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє вста­новленню судами істини. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їхніми учасниками. Нарешті, по­зовна давність стимулює активність учасників цивільного обігу в здійсненні прав і виконанні обов'язків.

1 урахуванням значення цього інституту позовна давність вста-»іів ієна безпосередньо законом і може змінюватися угодою сторін

...... у бік збільшення, але не скорочення. Про збільшення стро-

і їв позовної давності сторони повинні укласти договір, для якого іи'редбачається проста письмова форма (ст. 259 ЦК).

Позовна давність поділяється на 2 види: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність складає 3 роки (ст. 257 ЦК) і застосову- і і ься до всіх позовів, окрім тих, для яких законодавцем встановлені і пеціальні правила.

Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих вимог. Вона може бути порівняно із загальною позовною іавністю: 1) скороченою; 2) подовженою.

1) Скорочена спеціальна позовна давність в один рік застосову­ється, зокрема, до вимог:

—• про стягнення неустойки (штрафу, пені);

— про спростування недостовірної інформації, вмішеної у засобах масової інформації. (У цьому разі позовна давність обчис­люється від дня вміщення цих відомостей у засобах масової інфор­мації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про таке вміщення);

— про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спіль­ної часткової власності (ст. 362 ЦК);

— у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК);

— про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК);

— у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК);

— про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК).

2) Подовжена спеціальна позовна давність, у свою чергу, може бути 2 різновидів: а) 5 років; б) 10 років.

Позовна давність у 5 років застосовується до вимог про визнан­ня недійсним гіравочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Позовна давність у 10 років застосовується до вимог про засто­сування наслідків нікчемного правочину.

Дата добавления: 2015-05-31