Підставами закликання до спадкування за законом є. 3 страница

Таким чином, можна зробити висновок, що спадковий договір у сенсі його визначення ст. 1302 ЦК, повністю є продуктом вітчиз­няної правової думки, чим, власне, і зумовлені його характерні ознаки та властивості.

З характеристики спадкового договору, яка міститься у ст. 1302 ЦК, випливає, що його ознаками є:

К, 2006

1) наявність домовленості сторін про особливий порядок визна­чення долі майна після смерті його власника;

2) спеціальний суб'єктний склад такої домовленості;

3) виникнення на підставі спадкового договору сукупності зобов'язальних та речових відносин (зобов'язальних — до смерті відчужувача, речових — після його смерті);

4) виникнення права власності на майно відчужувача на підставі складної юридичної сукупності: укладення договору, виконання набувачем дій відповідно до розпоряджень відчужувача, смерть від­чужувача;

5) поетапне виникнення прав та обов'язків у його сторін (у на­бувача виникає обов'язок виконувати розпорядження відчужувача вже після укладення договору, а права власника на майно відчужу­вача він отримує лише після смерті останнього).

§ 2. Сторони спадкового договору

Сторонами спадкового договору є відчужувач і набувач. Відчу- жувачем у спадковому договорі може бути тільки фізична особа.

Слід зазначити, що на відміну від заповідача, яким може бути лише дієздатна особа (ст. 1234 ЦК), відчужувачем за спадковим договором може бути також малолітня, недієздатна або обмежено дієздатна особа. Такий висновок випливає з того, що метою спадко­вого договору є відплатний перехід майна після смерті відчужувача до набувача. "Відстрочена" передача майна здійснюється в інтересах особи з неповною дієздатністю. Тому було б нелогічним і таким, що суперечить засадам цивільного законодавства (ст. З ЦК), позбав­лення недієздатного власника майна можливості використати його в своїх інтересах шляхом укладення спадкового договору.

Отже, "відчужувачем" може бути і особа, яка не має повної діє­здатності. Однак при цьому мають застосовуватися загальні прави­ла про законне представництво малолітніх та недієздатних осіб, а також про укладення правочинів неповнолітніми та іншими особа­ми з обмеженою дієздатністю (ст.ст. 68—71, 221—224, 242 ЦК).

Відчужувачами за спадковим договором можуть виступати не лише одинокі фізичні особи, але також подружжя або один із под­ружжя.

Набувачем у спадковому договорі, може бути фізична або юри­дична особа (ч. 2 ст. 1303 ЦК). При цьому фізична особа повинна мати повну цивільну дієздатність. Такий висновок випливає з того, що від набувача за умовами спадкового договору може вимагатися виконання різноманітних дій, у тому числі правочинів (надання матеріальної допомоги; дотримання певного ритуалу поховання, вказаного відчужувачем; виконання дій, спрямованих на досягнен­ня певної суспільно-корисної мети, тошо).

Юридична особа може бути набувачем в спадковому договорі, якщо її цивільна правосуб'єктність не обмежена спеціальним законом, судом або установчими документами.

§ 3. Зміст спадкового договору

Норми ЦК, які визначають зміст спадкового договору, є диспо­зитивними за своїм характером. Так, у ст. 1302 ЦК лише згадується про те, що набувач зобов'язується виконувати розпорядження іншої сторони (відчужувача), а після його смерті набуває право власності на майно відчужувана. При цьому не вказується ні на те, про які розпорядження йдеться, ні на те, у якому обсязі (повністю чи частково) майно відчужувача переходить до набувача. Отже, і одну, й іншу умови сторони можуть визначити на свій розсуд.

Для укладення спадкового договору необхідним є досягнення згоди сторін зі всіх істотних його умов, якими є визначення майна, що має перейти до набувача після смерті відчужувача, визначення переліку, характеру, порядку і строку виконання дій набувачем. Визначення конкретних істотних умов договору залежить, переду­сім, від характеру відносин сторін.

Істотною умовою спадкового договору є його предмет. Предметом спадкового договору є як набуття права власності на майно відчужувача, так і дії (виконання робіт, надання послуг тощо) набувача.

Стаття 1306 ЦК розрізняє дві ситуації:

1) предметом спадкового договору є майно, що знаходиться в особистій власності одного з подружжя;

2) предметом спадкового договору є майно, що належить под­ружжю на праві спільної сумісної власності.

У випадках, коли предметом спадкового договору є майно, яке знаходиться в особистій власності одного з подружжя, головна проблема полягає в установленні тієї обставини, чи дійсно майно, що є предметом спадкового договору, знаходиться в особистій влас­ності відчужувача.

Оскільки закон передбачає, що подружжя — співвласники майна, яке є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, то розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здій­снюється за згодою подружжя (ч. 2 ст. 369 ЦК, ст.ст. 63, 65 СК).

При цьому згода співвласників на вчинення спадкового дого­вору, як правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (ч. 2 ст. 369, ст. 1304 ЦК).

Якщо один з подружжя відчужувача не згоден зі включенням спільно набутого майна до спадкового договору, і вони не дійшли згоди з приводу цього майна, то відчужувач може в судовому поряд­ку встановити свою частку в спільному майні (ст.ст. 70—71 СК). Нотаріус не має права брати на себе функцію суду і визначати частку одного з подружжя в спільно нажитому майні та засвідчувати в спад­ковому договорі волю відчужувача щодо цього майна.

За наявності шлюбного договору, в якому визначені права і обов'язки подружжя щодо майна, вони, а також нотаріус, що посвід­чує спадковий договір зобов'язані керуватися умовами договору (ст.ст. 92, 97 СК). Якшо відчужувачем при укладанні спадкового договору були порушені умови шлюбного договору, це є підставою для визнання судом за позовом іншого подружжя спадкового договору недійсним.

При укладенні спадкового договору права осіб, які згідно зі ст. 1241 ЦК мають обов'язкову частку в спадщині, законом не застережені. Отже, відчужувач може і не враховувати при укладенні спадкового договору їхні права на обов'язкову частку в майні, що є предметом спадкового договору. Однак це не виключає можливості захисту цими особами своїх прав у судовому порядку.

Якщо спадковий договір укладається стосовно майна, що зна­ходиться в спільній частковій власності, то предметом спадкового договору є не майно як таке, а частка в праві на нього.

При цьому звернімо увагу на колізію норм речового та спадко­вого права. Так, згідно з ч. З ст. 334 та ст. 363 ЦК частка в праві спільної часткової власності переходить до набувача з моменту нотаріального посвідчення договору. Проте ст. 1302 ЦК прямо вказує, що право власності в набувача на майно відчужувача виникає лише після смерті останнього. Тому в цьому разі слід керуватися положеннями спеціальної норми (ст. 1302 ЦК), яка уточнює за­гальне правило.

Предметом спадкового договору можуть бути також обов'язки на­бувача вчинити певну дію майнового або немайнового характеру, на що вказує ст. 1305 ЦК.

Відчужувач може покласти на набувача обов'язок виконати дії майнового або немайнового характеру ще за життя відчужувача (наприклад, виплачувати йому певну грошову суму одноразово або частинами). При цьому може бути передбачене виконання обов'язку на користь однієї або декількох осіб, які набувають права вимоги його виконання. Наприклад, відчужувач може зобов'язати набувача надавати матеріальну допомогу онуку до досягнення ним повно­ліття. Право вимагати виконання обов'язків належить батькам останнього.

Набувач може бути зобов'язаним виконати також певні дії нема­теріального характеру. Наприклад, відчужувач має право застерегти в спадковому договорі різноманітні побажання щодо поховання, увіковічнення його пам'яті, надання допомоги родичам тощо.

У кожному разі відчужувач не може зобов'язати набувача вико­нати дії, які обмежують його цивільну правоздатність (наприклад, відчужувач не може обмежити набувача у виборі місця проживання, у виборі подружжя тощо).

Будь-яка зі сторін може визнати недостатніми ті умови, що названі істотними у законі або є необхідними для договору цього виду, і зажадати включення в договір додаткових умов, без яких угода її не влаштовує. У цьому випадку такі умови також набувають значення істотних.

Так, за загальним правилом, оцінка вартості дій, які має вико­нати набувач, як випливає зі ст. 1305 ЦК, не належить до істотних умов спадкового договору. Однак, якщо відчужувач хотів укласти договір тільки з дотриманням цієї умови, а набувач не згоден з такою вимогою, то спадковий договір не можна вважати укладе­ним, аж поки не буде досягнуто згоди сторін з цього питання.

Крім істотних, у спадковому договорі можуть бути і звичайні умови. На відміну від істотних, вони не потребують узгодження сторонами, оскільки автоматично набирають чинності з моменту укладення договору. Тому відсутність у змісті договору звичайних умов не впли­ває на його дійсність. Наприклад, якщо при укладенні спадкового договору сторони не домовилися про те, хто буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після смерті відчу- жувача, автоматично діє умова, передбачена ч. З ст. 1307 ЦК, згідно з якою за відсутності спеціально призначеної відчужувачем особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Випадкові умови включаються до спадкового договору на розсуд його сторін. Так само, як і звичайні умови, вони не впливають на факт укладення договору і на його дійсність. Але на відміну від звичайних умов, які передбачаються безпосередньо законом і починають діяти внаслідок факту укладення договору, випадкові умови набувають юридичного значення лише годі, коли вони вклю­чені самими сторонами в договір. їхня відсутність тягне визнання договору недійсним лише в разі, якщо зацікавлена сторона доведе, що вона вимагала узгодження таких умов, але вони не були вра­ховані.

Спадковий договір має бути укладеним письмово з наступним нота­ріальним посвідченням (ст. 1304 ЦК). Договір стосовно майна, яке не потребує спеціальної реєстрації, посвідчується без витребування документів, що встановлюють право власності (меблі, коштовності, посуд тощо). Спадковий договір щодо майна, яке потребує дер­жавної реєстрації, дійсний після нотаріального посвідчення та дер­жавної реєстрації.

§ 4. Зміна і припинення спадкового договору

Зміна і припинення спадкового договору можливі із загальних або спеціальних підстав.

За загальним правилом, це допускається лише за згодою сторін. При цьому правочин, спрямований на зміну або припинення до­говору, вчиняється в такій самій формі, в якій був вчинений до­говір. Проте угодою сторін може бути передбачений спрощений порядок зміни або припинення спадкового договору за погодженням сторін.

Оскільки спадковий договір є підставою виникнення зобов'язань, то при вирішенні питань щодо його зміни, розірвання, припинен­ня тощо мають враховуватися відповідні загальні вимоги щодо зобов'язань.

Загальним принципом зміни зобов'язань є згода на це всіх учасників зобов'язання. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допуска­ються, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 525 ЦК).

Найліпшою підставою припинення спадкового договору є його виконання. Однак зобов'язання, що виникають на його основі, при­пиняються лише у випадку належного виконання спадкового до­говору, тобто відповідно до умов договору і вимог актів цивільного законодавства, норм моральності суспільства тощо.

Спадковий договір може бути також припинений шляхом пере- дання відступного, але за умови, що на те є згода сторін договору. Розмір, строки й порядок його передання встановлюються сто­ронами (ст. 600 ЦК).

Припинення зобов'язання, що грунтується на спадковому до­говорі, можливе також шляхом прощення боргу, тобто звільнення кредитором боржника від його обов'язків (ст. 605 ЦК).

Припинення спадкового договору смертю фізичної особи має місце в тих випадках, коли виконання неможливе без особистої участі боржника, або виконання призначене особисто для кре­дитора, або зобов'язання в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою кредитора. Таким чином, це можливо, швидше, як ви­няток — необхідною умовою є особистий характер зобов'язання. В іншому випадку зобов'язання зберігаються внаслідок правонас- тупництва.

Зобов'язання припиняється також ліквідацією юридичної особи, яка є набувачем, крім випадків, передбачених законом (наприклад, вимоги потерпілих про відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, в порядку правонаступництва переходять до вищої ор­ганізації або до організації, зазначеної в рішенні про ліквідацію юридичної особи).

Разом із тим, зобов'язання, що виникають при спадковому до­говорі, не можуть бути припинені шляхом зарахування зустрічних вимог, оскільки в цьому разі це суперечило б інтересам відчужува- ча, котрий прагне саме виконання конкретних дій. Тому в порядку аналогії закону має застосовуватися правило ст. 602 ЦК, згідно з яким не допускається зарахування зустрічних вимог щодо договору довічного утримання (догляду).

Стаття 1308 ЦК передбачає, що спадковий договір може бути розірваний у односторонньому порядку як на вимогу відчужувача, так і на вимогу набувача.

Зокрема, спадковий договір може бути розірваний судом на ви­могу відчужувача в разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Крім того, спадковий договір може бути розірваним судом на вимогу набувача в разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувана.

Варто звернути увагу на те, що можливість такого розірвання договору на вимогу відчужувана іноді пов'язується з невиконання набувачем його розпоряджень, тобто застосовується як санкція за правопорушення, яка одночасно є засобом захисту інтересів від- чужувача. Разом із тим, розірвання спадкового договору на вимогу набувача в разі неможливості виконання ним розпоряджень від- чужувача є не санкцією за порушення договору, а лише засобом захисту інтересів набувача.

Варто підкреслити, що й в першому, й в другому випадках розір­вання спадкового договору можливе лише в судовому порядку. Саме суд має встановити факт порушення спадкового договору або не­можливість його виконання.

У разі, коли спадковий договір змінюється або розривається за рішенням суду, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання чинності рішенням суду про зміну або розір­вання спадкового договору.

Забезпечення виконання спадкового договору можливе як за до­помогою загальних способів забезпечення виконання зобов'язань (глава 49 ЦК), а також використання заходів цивільної відповідаль­ності, передбачених за порушення зобов'язань (глава 51 ЦК), так і спеціальних засобів, установлених законом (ст. 1307 ЦК) саме для цих відносин.

З метою захисту прав сторін спадкового договору, забезпечення виконання його належним чином актами цивільного законодавства передбачаються заходи запобігання порушенню умов такого договору як з боку відчужувача, так і набувача.

Слід зазначити, що відправним моментом такого забезпечення є правило ст. 1304 ЦК, яке передбачає, що спадковий договір укла­дається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення спадкового договору він визнається нікчемним.

Отже, з метою захисту прав набувача, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження на майно, визначене у спадковому договорі (ч. 1 ст. 1307 ЦК). Після вчинення нотаріаль­ної дії відомості про таку заборону мають бути внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Якщо спадковий договір розривається або припиняється, нотаріус знімає заборону відчуження.

Ще одним заходом із забезпечення прав набувача є визнання заповіту, який відчужувач склав щодо майна, зазначеного у спадко­вому договорі, нікчемним (ч. 2 ст. 1307 ЦК).

Серед спеціальних засобів захисту його прав варто також згадати передбачене ч. 1 ст. 1308 ЦК право відчужувача вимагати розірвання спадкового договору судом внаслідок невиконання набувачем його розпоряджень. Якщо такі дії виконуються після відкриття спадщи­ни, то, зрозуміло, що відчужувач не має можливості звернутися до суду. На цей випадок ч. З ст. 1307 ЦК передбачає право відчужувача призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після смерті відчужувача.

Додаткова література:

1. Васильченко В. Юридична сутність інституту спадкового дого­вору та його місце в системі цивільного права // Право України. — 2003.-№ 6.-С. 118-121; № 7. - С. 137-140,

2. Мазуренко C.B. Актуальні питання визначення предмета спад­кового договору в цивільному законодавстві // Актуальні проб­леми держави і права. Збірник наук, праць. — Вип. 18. — Одеса, 2003. - С. 582-587.

3. Мазуренко C.B. Правовий режим майна, що є предметом спад­кового договору з участю подружжя // Юридический вестник. — 2003. - № 4. - С. 80-83.

4. Мазуренко C.B. Особливості укладення спадкового договору // Право України. - 2004. — № 2. — С. 111 — 114.

5. Мазуренко C.B. Спадковий договір у цивільному праві України. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — Одеса, 2004 (20 с.).

ЗМІСТ

розділ і

ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава 1

Цивільне право як право приватне

§ 1. Дихотомія "приватне право — публічне право" як підґрунтя характеристики становища

приватної особи у суспільстві............................................................................... З

§ 2. Джерела приватного права................................................................................... 13

§ 3. Співвідношення приватного і цивільного права..................................................... 19

§ 4. Цивілістика........................................................................................................ 23

Глава 2

Європейські системи приватного права

§ 1. Значення порівняльної цивілістики........................................................................ 32

§ 2. Критерії класифікації........................................................................................... 33

§ 3. Європейські традиції приватного права................................................................. 34

§ 4. Європейські родини приватного права.................................................................. 36

§ 5. Традиція приватного права в Україні..................................................................... 38

Глава З

Розвиток цивільного права і законодавства України

§ 1. Особливості формування цивільного права в Україні............................................. 40

§ 2. Становлення традиції цивільного права в Україні................................................... 41

§ 3. Радянське цивільне право в Україні....................................................................... 43

§ 4. Трансформація концепції цивільного права наприкінці XX ст................................... 52

§ 5. Створення ЦК України......................................................................................... 57

Глава 4

Цивільне право як галузь українського права

§ 1. Концепція цивільного права України................................................................... 62

§ 2. Сучасне розуміння предмету цивільного права України.......................................... 63

§ 3. Метод цивільно-правового регулювання................................................................ 65

§ 4. Засади цивільного права....................................................................................... 6/

§ 5. Функції цивільного права................................................................................... 69

§ 6. Структура (система) цивільного права.................................................................. 71

Глава 5

Цивільне законодавство України

§ 1. Поняття цивільного законодавства....................................................................... 76

§ 2. Акти цивільного законодавства України............................................................... 78

§ 3. Договори.......................................................................................................... 82

§ 4. Звичаї............................................................................................................... 83

§ 5. Міжнародні договори........................................................................................ 84

§ 6. Прогалини цивільного права (законодавства)

та способи їхнього подолання............................................................................ 85

РОЗДІЛ II ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 6 Цивільні правовідносини

§ 1. Поняття цивільного правовідношення.................................................................. 93

§ 2. Загальна характеристика суб'єктів і об'єктів

цивільних правовідносин.................................................................................... 95

§ 3. Зміст цивільного правовідношення...................................................................... 99

§ 4. Види цивільних правовідносин........................................................................... 103

§ 5. Юридичні факти і цивільні правовідносини.......................................................... 105

Глава 7

Фізичні особи як суб'єкти цивільного права

§ і. Загальні положення про фізичну особу................................................................. 111

§ 2. Правоздатність фізичних осіб............................................................................. 112

§ 3. Зміст (обсяг) правоздатності фізичної особи......................................................... 114

§4. Ім'я фізичної особи............................................................................................. 115

§ 5. Місце проживання фізичної особи....................................................................... 116

§ 6. Поняття та елементи дієздатності фізичної особи..................................,............... 118

§ 7. Диференціація дієздатності фізичної особи.......................................................... 119

§ 8. Обмеження дієздатності фізичної особи

та визнання її недієздатною............................................................................... 122

§ 9. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

і оголошення її померлою............................................................................... 124

§ 10. Акти цивільного стану...................................................................................... 128

§11. Фізична особа як підприємець............................................................................ 129

§ 12. Опіка та піклування......................................................................................... 132

Глава 8 Юридичні особи

§ 1. Поняття і ознаки юридичної особи...................................................................... 139

§ 2. Суть юридичної особи....................................................................................... 145

§ 3. Правосуб'єктність юридичної особи..................................................................... 149

§ 4. Класифікація юридичних осіб............................................................................. 151

§ 5. Види (форми) юридичних осіб приватного права................................................... 154

§ 6. Виникнення та припинення юридичних осіб.......................................................... 158

Глава 9

Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах

§ 1. Загальні засади участі держави, Автономної Республіки Крим,

територіальних громад у цивільних відносинах.................................................... 164

§ 2. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим,

територіальних громаду цивільних відносинах..................................................... 166

§ 3. Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Республіки Крим,

територіальних громад у цивільних відносинах.................................................... 170

§ 4. Відповідальність за зобов'язаннями держави,

Автономної Республіки Крим, територіальних громад.......................................... 173

Глава 10

Об'єкти цивільних прав (правовідносин)

§ 1. Поняття та класифікація об'єктів

цивільних прав (правовідносин)......................................................................... 175

§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин).

Речі приватного права. Види речей приватного права............................................ 178

§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин.......................................... 186

§ 4. Дії та результат дій як об'єкти

цивільних прав (правовідносин)......................................................................... 195

§ 5. Результати інтелектуальної,

творчої діяльності як об'єкти цивільних прав...................................................... 196

§ 6. Інформація як об'єкт цивільних прав............................................................ 197

§ 7. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав...................................... 199

§ 8. Інші об'єкти цивільних прав........................................................................ 200

Глава 11

Загальні положення про здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків

§ 1. Поняття цивільного права,

цивільного інтересу та цивільного обов'язку....................................................... 203

§ 2. Здійснення цивільних прав.......................................................................... 204

§ 3. Межі здійснення цивільних прав.................................................................. 207

§ 4. Виконання цивільних обов'язків.................................................................. 208

§ 5. Загальні положення про захист цивільних прав та інтересів............................. 209

§ 6. Захист цивільних прав та інтересів судом...................................................... 211

§ 7. Захист цивільних прав в адміністративному порядку...................................... 215

§ 8. Захист цивільних прав та інтересів нотаріусом.............................................. 216

§ 9. Самозахист цивільних прав та інтересів........................................................ 217

§ 10. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав.................................. 218

§11. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність......................................... 220

Глава 12 Правочини

§ 1. Поняття і ознаки правочину........................................................................ 226

§ 2. Види правочинів........................................................................................ 230

§ 3. Форми правочинів............................................................................................. 233

§ 4. Тлумачення змісту правочину............................................................................. 237

§ 5. Відмова від правочину...................................................................................... 238

§ 6. Недійсність правочинів...................................................................................... 239

§7. Правові наслідки недійсності правочину................................................................ 242

§ 8. Окремі види недійсних правочинів...................................................................... 243

Глава 13 Представництво

§ 1. Поняття представництва..................................................................................... 255

§ 2. Підстави виникнення та види представництва........................................................ 258

§ 3. Склад правовідносин представництва................................................................... 260

§ 4. Передоручення.................................................................................................. 264

§ 5. Представництво за довіреністю........................................................................... 265

§ 6. Представництво з перевищенням повноважень...................................................... 270

§ 7. Інші форми встановлення й реалізації цивільних прав

і обов'язків через інших осіб............................................................................ 272

РОЗДІЛ III РЕЧОВІ ПРАВА

Глава 14

Загальні положення права власності

§ 1, Право власності в системі речових прав............................................................... 277

§ 2. Поняття власності і права власності.................................................................... 279

Дата добавления: 2015-05-31